Україна викрила російських лідерів як аморальних злочинців, як беззаконних маніпуляторів і брехунів, якими вони завжди були. Юрій Поляківський – київський письменник родом з Торонто, який зараз перебуває у Львові, ділиться своїми роздумами про українську силу і здатність відстоювати свободу перед будь-якою небезпекою. Тvoemisto.tv з дозволу автора публікує переклад статті з канадського національного видання Globe and Mail.

 

Вторгнення в Україну ілюструє аморальність і жахливе беззаконня режиму Володимира Путіна.

Те, що переживає Україна і спостерігає решта світу, є прямим замахом на цінність свободи, на особистість і національну гідність, а також войовничим зазіханням на суверенітет і незалежність країни, яка має заслужене право визначати свій шлях і долю.

Путін порушує міжнародне законодавство, яке діяло з повоєнного періоду. Але незалежно від того, що станеться найближчими днями, Україна вже здобула історичну перемогу як для себе, так і для світу.

Україна викрила російських лідерів як аморальних злочинців, як беззаконних маніпуляторів і брехунів, якими вони завжди були. Росія подолала «рубікон страху», який до цього паралізував західний світ, а тепер заклала основу для ослаблення і навіть потенційного зникнення режиму путіна через санкції та міжнародну ізоляцію.

З часу Революції Гідності народ України передбачав для себе створення вільного суспільства, що базуватиметься на верховенстві права, повазі до людської гідності та свободі в реалізації кожним індивідом власних економічних амбіцій. Вони уявляли собі систему, за допомогою якої будуть врядувати над собою справедливо і гарантувати особисту безпеку шляхом застосування чесного правосуддя.

Путін зневажає цінності, які визначають, що означає бути людиною, і у своїй сталінській зарозумілості хоче знищити будь-яке почуття індивідуальності чи вільнодумства. Тому він і напав – він хоче знищити провідну душу України, як Сталін намагався це зробити через Голодомор.

Путін – старий і ностальгійний радянський чоловік, захоплений владою та її використанням. Він використовує страх, намагаючись контролювати, як інші думають і діють. Він брехун. Його не турбують будь-які юридичні чи моральні обмеження, що можуть керувати його поведінкою. Він беззаконник.

Українці завжди це знали і їм такого вже досить. Вони категорично відкидають принципи російського лідера і відмовляються підкорятися будь-якому типу авторитарного чи іноземного правління.

Українці за своєю природою – народ непокірний, якому набридло бути під гнітом і слідувати чужим вказівкам щодо того, як потрібно жити. Те, що зараз спостерігається в зруйнованій війною Україні, є виразом її душі, пошуком у її новітній історії визначення сутності своєї національної ідентичності та відмовою від придушення з боку авторитарних імперій.

Після російського вторгнення, Україна почала і буде чинити опір. Коли українці кажуть, що будуть битися на смерть, вони це мають на увазі.

Україна не буде окупована.

Напередодні Нового року у 2014-му я був на концерті в Києві під час Майдану, який зібрав понад 250 тисяч людей. До мене підійшла молода кримчанка і запитала: «Захід нас підтримує?»

«Так», – сказав я, але потім додав: «Але якщо ви очікуєте, що канадські, американські чи європейські хлопці будуть битися і вмирати за Україну, то не варто на це сподіватися».

У той час значна частина населення України не мала рішучості воювати за свою державу. Тепер, через вісім років після окупації Криму, незважаючи на російську пропаганду та постійне психологічне маніпулювання народом України, а також попри вплив проросійських олігархів та підлабузників у бізнесі, владі та політиці, нове покоління українців вірить, що саме воно буде формувати майбутнє України, коли дасть відсіч росіянам.

Опір України Путіну слід розглядати як приклад сили людського духу та рішучості жити вільно.

У своїй рішучості протягом останнього тижня українці показали світові, що за свободу варто померти і що свобода вимагає плати, яку потрібно заплатити.

Для нинішнього покоління Україна дає світові урок, нагадуючи мільйонам людей, які живуть в демократичних країнах, про втрати, яких зазнали їхні діди на полях битв Другої світової війни.

Українці також проявили безстрашність у протистоянні з однією з нібито найсильніших армій в історії світу. Цим вони продемонстрували не лише свою мужність, а й неадекватність та некомпетентність російських військових.

Мужність і безстрашність у контексті екзистенційного виклику розкривають природу душі. Незалежно від політики, ви повинні захоплюватися ставленням президента Володимира Зеленського, коли йому запропонували евакуацію минулого тижня: «Мені потрібні боєприпаси, а не евакуація, – заявив він.

Спостереження, як українці б’ються біля воріт Європи, ілюструє гідність українців стати улюбленими членами європейської родини.

Історія зафіксує, що саме Україна виступила проти грізного ворога демократії на полі бою. Будучи потомком Радянського Союзу, остаточна загибель режиму путіна буде спричинена новою демократією, яка, спираючись на військову силу друзів із Заходу, показала, що об’єднані зусилля та єдність цілей проти міжнародного беззаконня можуть залишатися основою світового порядку безпеки. Минулого тижня Україна посилила цей порядок.

Оскільки російські загарбники мають у центрі уваги центр Києва, українські воїни кажуть, що не підкоряться. З цією метою я пропоную українську інтерпретацію знаменитого дзвінкого заклику Черчілля часів останньої світової війни:

«Ми будемо битися на наших вулицях, ми будемо битися в наших селах, ми будемо битися на чорному ґрунті наших полів, ми будемо битися за Київ. Ми ніколи не здамося. Ми ніколи не здамося».

Переклав Віталій Голіч

Оригінал читайте тут