«Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»
Торік 26 лютого вранці у будинок на вулиці Валерія Лобановського, 6-А влучила російська ракета. Влетівши під кутом, пошкодила чотири поверхи – з 18-го по 21-ий, а також дитячий майданчик, що поруч, офіси та крамнички на нижніх поверхах будівлі. Загалом були зруйновані п’ять квартир, пошкоджено – 16-ть. На щастя, обійшлося без жертв, однак були ті, що дістали серйозні переломи. Наразі ці люди лікуються за кордоном. Жителі багатоповерхівки одразу ж почали розбирати завали і думати, що робити з будинком. Виявилося, що після такого влучання можна відновити і тримальну конструкцію, і знищені квартири. Місто взяло на себе зобов’язання відремонтувати будівлю, а мешканці оголосили свій збір коштів на відбудову.
Стіни вдалося відбудувати до настання опалювального сезону, а от внутрішні ремонтні роботи ще тривають. Як це відбувається та що вже зроблене, «Твоє місто. Київ» дізналося, відвідавши мешканців цієї багатоповерхівки.
Олена Чумакова, власниця квартири на 14 поверсі, членкиня ініціативної групи, того ранку була за містом, у Василькові. Каже, що її квартира розташована в тому ж корпусі, де був «приліт», проте, на щастя, не постраждала. З наслідків, які відчула жінка, лише розгерметизовані вікна. Однак це дрібниці порівняно з тим, що довелося пережити її сусідам.
«Після того, як ракета влучила в наш будинок, більшість мешканців виїхали. Залишилося всього дві сім’ї. Перший тиждень не було ні світла, ні води, ні опалення. Потім у частині будинку ці проблеми вдалося вирішити, навіть запустити пожежний ліфт», – розповідає вона.
Разом з Оленою піднімаємося на 25 поверх, звідки відкривається чудовий краєвид Києва. Поряд квартири, які теж постраждали від вибуху. У когось повибивало вікна уламками, у когось – ударною хвилею. Зараз їх уже замінили на нові.
Сама багатоповерхівка із зовнішнього боку вже не має ознак влучання ракети: відремонтовані вертикальні монолітні конструкції та міжповерхові перекриття, встановлені зовнішні стіни, які вже мають покриття.
«Наприкінці березня на вулиці поряд із будинком уже було чисто, але в квартирах все було потрощене, поверхи нависали прямо над вулицею, – веде далі Олена. – Тож мешканці, які на той час були в Києві, кинули клич у наш домашній чат розбирати завали та закріплювати конструкції, щоби поверхи не падали. Відгукнулося майже 70% мешканців квартир. Домовилися здати по 100 гривень за квадратний метр на укріплення та відновлення будинку. Навіть люди із тих квартир, що були повністю зруйновані, також здавали гроші».
У підсумку було зібрано один мільйон 300 гривень. В середині травня створили благодійний фонд, який займався збором грошей на відбудову. Жителі активно давали інформацію про постраждалий будинок у ЗМІ, розповідали про нього в соцмережах. Завдяки цьому небайдужі за тиждень переказали на їхні рахунки ще 700 тисяч гривень.
«Це був початок війни, росіяни стояли під Києвом, і ми розуміли, що державі зараз не до нас. Тому воліли зробити все, що можемо фізично: як мінімум назбирати грошей і розібрати завали», – пояснює Олена.
Наприкінці травня жителям сказали, що місто готове реконструювати будинок на Лобановського, 6-А. Люди одразу ж припинили збір грошей, а накопичене вирішили віддати мешканцям зруйнованих квартир. Після розбирання завалів почалася будівельна експертиза, яка мала допомогти будівельній фірмі визначити спосіб відбудови. Роботи тривали цілий травень.
«Було ухвалене рішення знести всі горішні поверхи і заново їх побудувати, – каже співрозмовниця. – Адже конструкції були дуже похилені, і вирівняти їх було неможливо».
Будівництвом зайнялося комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ». Вартість робіт становила 58,5 мільйона гривень. Наприкінці жовтня – на початку листопада на чотирьох пошкоджених поверхах відновили стіни, встановили батареї, вікна і двері. У будинку відремонтували ще три ліфти. Мешканцям зруйнованих квартир запропонували зробити бюджетний ремонт усередині, додає Олена. Хтось пристав на таку пропозицію, хтось відмовився.
Серед жителів повністю зруйнованих помешкань Тетяна Ліщук. Разом з Оленою Чумаковою спускаємося на 21 поверх, у її трикімнатну квартиру. Там ще триває ремонт. На підлозі купа пилу. Відчиняємо двері помешкання і бачимо двох працівників, які білять стіни. Усередині тепло – будинок має свою котельню.
«60-70 % квартир зруйновані, – розповідає Тетяна Ліщук, проводячи нас коридором у спальню, де на підлозі лежать металеві труби, будматеріали. – Половини цієї кімнати взагалі не було, вітальня теж постраждала наполовину. Поряд дитяча, яка була повністю знищена. Мені страшно навіть уявити, що могло б із нами та дитиною статися, якби ми в той час перебували у своїх кімнатах».
У санвузлах посипалася плитка від удару, стіни посічені осколками. Внутрішні двері повипадали.
Тетяна та її 9-річна донька в той трагічний момент були в коридорі, взявши ковдри, подушки та дитячі книжки. Чоловік сидів на кухні. Коли російська ракета влучила у будинок, на Тетяну впали двері, а її донечку накрило всіма тими ковдрами й подушками. Чоловіка ударною хвилею винесло з кухні в коридор… Добре, що обійшлися кількома синцями й подряпинами.
«У будинку почалася пожежа, в коридорі було стільки пилу і диму, що ми не знали, куди подітися. Тому вирішили стати біля краю відкритої стіни, щоб можна було дихати свіжим повітрям і щоб ДСНС могла нас урятувати, – згадує жінка. – Потім спрацювала система протипожежної безпеки і почала втягувати дим. Ми прихопили «тривожну валізку», яка вже стояла біля виходу, документи, кота, тепло вдягнулися і зійшли пожежними сходами до виходу».
Разом із сім’єю Тетяни вже спускалися інші мешканці, а їм назустріч піднімалися працівники ДСНС, питали, чи хтось залишився у квартирах, чи потрібна допомога.
«Стіни, вікна, батареї – все, що ви тут бачите, встановлене коштом КМДА. Там навіть пропонували зробити нам соціальний ремонт: постелити лінолеум, поклеїти шпалери, поставити внутрішні двері. Але ми відмовилися. Хочемо робити ремонт самотужки», – пояснює Тетяна. Жінка поки не може сказати, у скільки їй це обійдеться, бо будуть робити не все одразу. Проте признається: поки триває війна, боїться повертатися додому через страх повторного влучання ракети. «Але як тільки ми переможемо, я залюбки сюди переїду», – запевняє вона.
Бізнес, який працює на нижніх поверхах будинку, потроху повертається до роботи. Однією з перших це зробила Ілона Мішкіна, засновниця Центру здоров’я спини та суглобів «Стаміна». У цій будівлі вона вже сім років.
«На щастя, 26 лютого зранку, коли влучила ракета, у клініці нікого не було, – каже вона. – Про ситуацію я дізналася від знайомих та з новин і одразу написала всім своїм працівникам, щоб не виходили на роботу. Але були й такі, що хотіли прийти».
Приміщення клініки на 236 метрів квадратних, розміщене на третьому поверсі, постраждало мінімально: вода, якою пожежники гасили вогонь, залила стелю, стіни та підлогу, повиривало деякі батареї. Проте тренажери, на яких лікують опорно-руховий апарат, грижі та проблеми в роботі суглобів, уціліли.
«Весна була періодом шоку, тоді ми ще не знали, чи повернемося до роботи, тож весь ремонт зробили самі, жодної допомоги не просили», – підсумовує власниця бізнесу.
Усі, з ким нам вдалося поговорити, признаються, що не сподівалися на таке швидке відновлення будинку. А теперішні невигоди, як-от відсутність електропостачання, води й опалення, готові пережити. Лиш би Україна перемогла.
Анастасія Коваль
Фото - Роман Попов
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня