«Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»

3114 0
Як відновлювали пошкоджений ракетою будинок на Лобановського

Торік 26 лютого вранці у будинок на вулиці Валерія Лобановського, 6-А влучила російська ракета. Влетівши під кутом, пошкодила чотири поверхи – з 18-го по 21-ий, а також дитячий майданчик, що поруч, офіси та крамнички на нижніх поверхах будівлі. Загалом були зруйновані п’ять квартир, пошкоджено – 16-ть. На щастя, обійшлося без жертв, однак були ті, що дістали серйозні переломи. Наразі ці люди лікуються за кордоном. Жителі багатоповерхівки одразу ж почали розбирати завали і думати, що робити з будинком. Виявилося, що після такого влучання можна відновити і тримальну конструкцію, і знищені квартири. Місто взяло на себе зобов’язання відремонтувати будівлю, а мешканці оголосили свій збір коштів на відбудову.

Стіни вдалося відбудувати до настання опалювального сезону, а от внутрішні ремонтні роботи ще тривають. Як це відбувається та що вже зроблене, «Твоє місто. Київ» дізналося, відвідавши мешканців цієї багатоповерхівки.

Олена Чумакова, власниця квартири на 14 поверсі, членкиня ініціативної групи, того ранку була за містом, у Василькові. Каже, що її квартира розташована в тому ж корпусі, де був «приліт», проте, на щастя, не постраждала. З наслідків, які відчула жінка, лише розгерметизовані вікна. Однак це дрібниці порівняно з тим, що довелося пережити її сусідам.

«Після того, як ракета влучила в наш будинок, більшість мешканців виїхали. Залишилося всього дві сім’ї. Перший тиждень не було ні світла, ні води, ні опалення. Потім у частині будинку ці проблеми вдалося вирішити, навіть запустити пожежний ліфт», – розповідає вона.

Разом з Оленою піднімаємося на 25 поверх, звідки відкривається чудовий краєвид Києва. Поряд квартири, які теж постраждали від вибуху. У когось повибивало вікна уламками, у когось – ударною хвилею. Зараз їх уже замінили на нові.

Сама багатоповерхівка із зовнішнього боку вже не має ознак влучання ракети: відремонтовані вертикальні монолітні конструкції та міжповерхові перекриття, встановлені зовнішні стіни, які вже мають покриття.

«Наприкінці березня на вулиці поряд із будинком уже було чисто, але в квартирах все було потрощене, поверхи нависали прямо над вулицею, – веде далі Олена. – Тож мешканці, які на той час були в Києві, кинули клич у наш домашній чат розбирати завали та закріплювати конструкції, щоби поверхи не падали. Відгукнулося майже 70% мешканців квартир. Домовилися здати по 100 гривень за квадратний метр на укріплення та відновлення будинку. Навіть люди із тих квартир, що були повністю зруйновані, також здавали гроші».

У підсумку було зібрано один мільйон 300 гривень. В середині травня створили благодійний фонд, який займався збором грошей на відбудову. Жителі активно давали інформацію про постраждалий будинок у ЗМІ, розповідали про нього в соцмережах. Завдяки цьому небайдужі за тиждень переказали на їхні рахунки ще 700 тисяч гривень.

«Це був початок війни, росіяни стояли під Києвом, і ми розуміли, що державі зараз не до нас. Тому воліли зробити все, що можемо фізично: як мінімум назбирати грошей і розібрати завали», – пояснює Олена.

Наприкінці травня жителям сказали, що місто готове реконструювати будинок на Лобановського, 6-А. Люди одразу ж припинили збір грошей, а накопичене вирішили віддати мешканцям зруйнованих квартир. Після розбирання завалів почалася будівельна експертиза, яка мала допомогти будівельній фірмі визначити спосіб відбудови. Роботи тривали цілий травень.

«Було ухвалене рішення знести всі горішні поверхи і заново їх побудувати, – каже співрозмовниця. – Адже конструкції були дуже похилені, і вирівняти їх було неможливо».

Будівництвом зайнялося комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ». Вартість робіт становила 58,5 мільйона гривень. Наприкінці жовтня – на початку листопада на чотирьох пошкоджених поверхах відновили стіни, встановили батареї, вікна і двері. У будинку відремонтували ще три ліфти. Мешканцям зруйнованих квартир запропонували зробити бюджетний ремонт усередині, додає Олена. Хтось пристав на таку пропозицію, хтось відмовився.

Серед жителів повністю зруйнованих помешкань Тетяна Ліщук. Разом з Оленою Чумаковою спускаємося на 21 поверх, у її трикімнатну квартиру. Там ще триває ремонт. На підлозі купа пилу. Відчиняємо двері помешкання і бачимо двох працівників, які білять стіни. Усередині тепло – будинок має свою котельню.

«60-70 % квартир зруйновані, – розповідає Тетяна Ліщук, проводячи нас коридором у спальню, де на підлозі лежать металеві труби, будматеріали. – Половини цієї кімнати взагалі не було, вітальня теж постраждала наполовину. Поряд дитяча, яка була повністю знищена. Мені страшно навіть уявити, що могло б із нами та дитиною статися, якби ми в той час перебували у своїх кімнатах».

У санвузлах посипалася плитка від удару, стіни посічені осколками. Внутрішні двері повипадали.

Тетяна та її 9-річна донька в той трагічний момент були в коридорі, взявши ковдри, подушки та дитячі книжки. Чоловік сидів на кухні. Коли російська ракета влучила у будинок, на Тетяну впали двері, а її донечку накрило всіма тими ковдрами й подушками. Чоловіка ударною хвилею винесло з кухні в коридор… Добре, що обійшлися кількома синцями й подряпинами.

«У будинку почалася пожежа, в коридорі було стільки пилу і диму, що ми не знали, куди подітися. Тому вирішили стати біля краю відкритої стіни, щоб можна було дихати свіжим повітрям і щоб ДСНС могла нас урятувати, – згадує жінка. – Потім спрацювала система протипожежної безпеки і почала втягувати дим. Ми прихопили «тривожну валізку», яка вже стояла біля виходу, документи, кота, тепло вдягнулися і зійшли пожежними сходами до виходу».

Разом із сім’єю Тетяни вже спускалися інші мешканці, а їм назустріч піднімалися працівники ДСНС, питали, чи хтось залишився у квартирах, чи потрібна допомога.

«Стіни, вікна, батареї – все, що ви тут бачите, встановлене коштом КМДА. Там навіть пропонували зробити нам соціальний ремонт: постелити лінолеум, поклеїти шпалери, поставити внутрішні двері. Але ми відмовилися. Хочемо робити ремонт самотужки», – пояснює Тетяна. Жінка поки не може сказати, у скільки їй це обійдеться, бо будуть робити не все одразу. Проте признається: поки триває війна, боїться повертатися додому через страх повторного влучання ракети. «Але як тільки ми переможемо, я залюбки сюди переїду», – запевняє вона.

Бізнес, який працює на нижніх поверхах будинку, потроху повертається до роботи. Однією з перших це зробила Ілона Мішкіна, засновниця Центру здоров’я спини та суглобів «Стаміна». У цій будівлі вона вже сім років.

«На щастя, 26 лютого зранку, коли влучила ракета, у клініці нікого не було, – каже вона. – Про ситуацію я дізналася від знайомих та з новин і одразу написала всім своїм працівникам, щоб не виходили на роботу. Але були й такі, що хотіли прийти».

Приміщення клініки на 236 метрів квадратних, розміщене на третьому поверсі, постраждало мінімально: вода, якою пожежники гасили вогонь, залила стелю, стіни та підлогу, повиривало деякі батареї. Проте тренажери, на яких лікують опорно-руховий апарат, грижі та проблеми в роботі суглобів, уціліли.

«Весна була періодом шоку, тоді ми ще не знали, чи повернемося до роботи, тож весь ремонт зробили самі, жодної допомоги не просили», – підсумовує власниця бізнесу.

Усі, з ким нам вдалося поговорити, признаються, що не сподівалися на таке швидке відновлення будинку. А теперішні невигоди, як-от відсутність електропостачання, води й опалення, готові пережити. Лиш би Україна перемогла.

Анастасія Коваль

Фото - Роман Попов

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!