
Фото: Дмитро Тарадайка
Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
Після восьми років ревіталізації у Львові врешті відкриють, мабуть, найбільший в місті центр сучасного мистецтва. Чи не кожен львів’янин чув про «Фабрику повидла» на Підзамчі – це саме те приміщення, де запрацює новітній Jam Factory Art Center. Проте ревіталізація будівлі є одним з прикладів збереження пам’ятки місцевого значення, частина якої була зведена ще наприкінці ХІХ століття. Tvoemisto.tv розповідає, як тут від виготовлення спиртних напоїв, а потім повидла перейшли до мистецьких виставок, кінопоказів і вистав.
Вул. Хмельницького у 1894 році. З правого боку видно фабрику Бачевських, а у перспективі видно будівлі фабрики Кроніка. Вони ще без вежі і неоготичного дизайну / Фото Францішека Рихновського
«Кронік і син»
Будівля, що на вулиці Хмельницького, розташована за так званою Жовківською рогаткою, на колишніх землях села Знесіння, у північно-східному передмісті Львова. Фабрика є комплексом будівель, серед яких є три основні. Двоповерховий корпус вздовж вулиці Хмельницького, що фігурує на першому кадастровому плані Знесіння з 1850 року, другий корпус зафіксований робочим журналом змін до кадастру 1872 року (вздовж вулиці Механічної), та третій який, вочевидь, з'явився ще пізніше. Найпомітніша будівля комплексу має статус пам'ятки місцевого значення та має яскравий архітектурний образ у стилі неоготики.
Фото з видом на фабрику Кроніка і Бачевського. Видно будівлі до перебудови у стилі неоготики, також на сусідній ділянці видно синагогу / Фотографії з колекції Танаса Никифорука
На початку ХІХ століття корчмар Мозес Кронік купив ділянку під призовом №90. Вже у 1850-хх роках він отримав дозвіл від Францішки Ляшовської, власниці села Знесіння, виробляти та продавати алкоголь на цій ділянці. Також у Мозеса була можливість передавати ці права своїм спадкоємцям. Про це пишуть і на сайті теперішньої Jam Factory Art Centre, і в Центрі міської історії.
Лейб Кронік, син Мозеса, через понад десяток років, у 1871 році, приєднався до місцевих підприємців, оскільки хотів придбати сусідню земельну ділянку. Там він планував звести синагогу для зростаючої єврейської громади. Через рік, у 1872-му, Йозеф Кронік, син Лейба, заснував фабрику під своїм іменем, а ще через три роки він офіційно отримав ліцензію на виробництво рому та розоліо.
Реклама фабрики у газеті. 1938 р.
На жаль, у 1908 році пожежа знищила частину будівель цієї фабрики, але це не зупинило виробництво і через рік Йозефу Кроніку у Відні присвоїли престижне звання придворного постачальника (k.u.k. Hoflieferant).
Також зауважимо, що Кроніки були активними членами єврейської громади Знесіння. 1864 року Мозес Кронік передав половину своєї ділянки, включно з відповідною часткою доходу, єврейському шпиталю, а у 1866 році пожертвував кошти Центральному єврейському патріотичному комітету.
У 1912 році акціонером компанії став син Йозефа Моріц Кронік. Тоді її перейменували на «Йозеф Кронік і Син». Проте вже скоро, у 1914-му, усі члени родини Кронік змушені були втекти до Відня через російську окупацію Галичини. Згодом у Відні вони і оселилися, але фірму відновили через сім років у Польській Республіці. Після смерті Йозефа його син Моріц повернувся з Відня і став головою компанії. У 1930-хх роках фабрика спеціалізувалася на кошерних алкогольних напоях і розповсюдженні вин з Палестини.
За радянської та німецької окупацій будівля збереглася, та більшість членів родини загинула під час Голокосту.
Фабрика після Другої світової війни
Як пишуть в Центрі міської історії, Друга світова війна обірвала життя членів династії Кроніків. Підприємство націоналізувала радянська влада, у документах з 1941 року воно згадується як Львівська алкогольна фабрика №5, де працювали 74 робітники. Хоч і фабрика фігурує у складених нацистами переліках «колишніх єврейських маєтностей», та джерел про діяльність фабрики в період нацистської окупації досі немає.
Після війни будівлі фабрики перейшли у підпорядкування тресту «Укрголоввино» і діяли як місце розливу імпортованих вин з Молдови та Алжиру. У 1970-х роках будівлі використовувалися як цех переробки овочів львівського відділення Управління по заготівлі, оптовій та роздрібній торгівлі овочами, картоплею і фруктами Міністерства торгівлі УРСР («Плодоовочеторг»). Тут випускали овочеві консерви, повидло, мед і гриби, які можна було купити також у маленькій крамниці поруч. Порівняно з великими заводами і фабриками, які розвивались у межах радянської індустріалізації Львова і яких було особливо багато на Підзамчі, база переробки овочів була крихітним підприємством із кількістю постійних працівників близько 25 осіб. Продукція звідси потрапляла до багатьох куточків срср.
У 1980-х роках підприємство пройшло технічне оновлення із встановленням вакуумних установок для виготовлення повидла та томатної пасти.
Із 1991 року розпочалася економічна реструктуризація, а 1998 року фабрику реорганізували у ТЗОВ «Вітаконс», яке продовжувало виробляти повидло і овочеві консерви. У 2008 році виробництво тут зупинилось, а будівлю продали львівському бізнесмену Олексію Курилишину. Будівлі хотіли переробити під готель чи іншу комерцію, але через кризу 2008-го цього не зробили.
Ревіталізація
У 2015 році фабрику придбав історик та промотор культури з Відня Гаральд Біндер. Завдяки своїй організації «Harald Binder Cultural Enterprises» (HBCE) він ініціював ревіталізацію. За результатами міжнародного архітектурного конкурсу 2015 року був обраний проєкт бюро Штефана Ріндлера (Stefan Rindler) з Відня. Після цього генпідрядником проєкту стала компанія AVR Development, яка й адаптувала віденський проєкт під українські норми.
Будинки фабрики під час початку будівельних робіт у 2020 р. / Фото Ольги Заречнюк
У 2020 році тут розпочали будівельні роботи. Фабрику перетворили на некомерційний культурно-мистецький центр із галереєю, театром, внутрішнім двориком, кафе та іншими громадськими приміщеннями. Виставковий простір за задумом повинен був мати рухомі стіни. В блоці для театральних та музичних виступів передбачили репетиційні зали та повністю оснащені гримерки, приміщення для зберігання техніки й елементів сценографії.
Також звели нові простори з сучасним чорним кубом, який слугує репетиційною залою, авдиторіумом, Jam Cafe, укриттям й офісом. Комплекс складається з шести окремих просторів, спроєктованих для перформативних, виставкових, музичних та дискусійних проєктів. Навколо облаштована публічна зона для прогулянок і відпочинку. Вхід на територію комплексу вільний, винятками є окремі події та виставки.
Команду Jam Factory Art Center, що складається з 17 співробітників, очолили програмно-виконавча директорка Божена Пеленська та операційно-виконавча директорка Тетяна Федорук. До наглядової ради артцентру входять Гаральд Біндер (голова); Василь Косів, керівник Академії мистецтв у Львові; Олеся Хромейчук, директорка Українського інституту у Лондоні.
Вже за кілька днів почнеться нова історія цієї давньої пам'ятки, яка зазнавала багатьох змін. 18 листопада відбудеться відкриття Jam Factory Art Center, що поєднав у собі історичне з сучасним і тепер слугуватиме місцем для зібрання мешканців.
Софія Шавранська
Фото Центру міської історії, Jam Factory Art Centre y Facebook
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
____________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу