
«У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
Історія будівлі
Як розповіла Tvoemisto.tv екскурсоводка Тетяна Казанцева, до 1921 року є мало відомостей про цю будівлю на вул. Коперника, 42, у 1921 році відбулася її серйозна перебудова, тому говорити про вигляд палацу до цього часу складно. За зазначеною адресою був розташований заміський палац графів Бєльських, які мали ще один палац на площі Галицькій.
Палац Бєльських/Юзеф Едер, 1860-1871 р.
Однак Іван Багенський перебудував палац у стилі неокласицизму. До того будівля була швейцарського стилю: з круглими вікнами і верандою.
У 1939 – 1941 роках та в 1944-му графській родині залишили одну половину будинку, в другій розмістилася організація Спілки письменників УРСР. Також тут були редакції, а саме органу цієї спілки – щомісячника «Література і мистецтво» та польського щомісячника «Нове віднокренгі» («Нові обрії» – Ред.). В 1950-х роках палац став гуртожитком кредитно-фінансового технікуму.
З повоєнних часів тут був Обласний міжсоюзний будинок самодіяльної творчості та Будинок вчителя. Від 1958 року в цьому приміщенні давав вистави Польський народний театр, а з 1985-го облаштували Педагогічний музей.
Водночас відомо, що Іван Багенський займався реконструкцією палацу в 1950 – 1960 роках.
Теперішній вигляд Будинку вчителя
Чим займаються у Будинку вчителя
Будинок вчителя – це будівля в самому серці Львова, між двома найбільшими львівськими університетами. На трьох історичних поверхах тут розмістилися бібліотека, Педагогічний музей, дитячі гуртки, Польський народний театр і Мала академія наук. Всього тут працюють до 20 осіб, не враховуючи керівників мистецьких колективів.
Як розповіли Tvoemisto.tv в Будинку вчителя, колектив організував роботу з відновлення історичної памʼяті, національно-патріотичного виховання, перспектив розвитку країни. На цю тему проводять онлайн-лекції, семінари та зустрічі. Наприклад, у межах національно-патріотичного виховання молоді Львівський обласний будинок вчителя організував презентацію нової книги історика Миколи Посівнича «Степан Бандера. Провідник української ідеї».
Також у Будинку вчителя проводять цикл освітянських діалогів. Як зазначила керівниця відділу українознавства Ганна Войтів, вони постійно вдосконалюють форми і методи роботи з підвищення професійного рівня освітян та поглиблення методичних знань. З цією метою регулярно організовують науково-практичні конференції, читають лекції на тему інноваційних технологій і нестандартних прийомів у педагогічному процесі.
Tvoemisto.tv поспілкувалося з кількома колишніми працівниками Будинку вчителя.
Співкерівниця фольклорної студії «Джерельце» Наталія каже, що за чотири роки роботи в ньому (2017 – 2020) вона жодного разу не бачила заходів для вчителів:
«Загалом я бачила мало працівників самого закладу. Лише бухгалтера, секретарку і, звісно, керівників гуртків. Тільки один раз бачила директора і навіть не мала з ним розмови. За роки своєї роботи я не бачила жодного офлайн-заходу для вчителів. У працівників навіть немає спільного чата чи корпоративних заходів».
На першому поверсі будівлі є бібліотека та колишня художня студія, в якій триває ремонт.
Художня майстерня
У бібліотеці на пів ставки працює завідувачка музейного відділу Віра Романчак. Сама бібліотека має три приміщення та величезний вибір літератури.
Пані Віра стверджує, що бібліотеку може відвідувати будь-хто. Однак колишня працівниця Будинку вчителя, керівниця художньої майстерні була свідком ситуації, коли двох студенток туди не впустили у робочий час:
«Прийшли дівчата з університету і запитали, чи є тут бібліотека, і тоді я покликала пані Марію. Вона їм некоректно відповіла, що бібліотека не працює, і взагалі, чого вони сюди прийшли».
А ще на другому поверсі є чимала музейна зала, в якій проводять виставки освітян. Це, зокрема, «Писанковий розмай», «Різдвяна свічка» та «Мамина світлиця». Останню виставку організували в музейній залі. Також на постійній основі там створена експозиція історії розвитку освіти Львівщини з найдавніших часів. Завідувачка музейного відділу Віра Романчак стверджує, що виставки ці популярні, що їх відвідують учителі та учні.
Однак, на думку керівниці колишньої художньої майстерні, музейна кімната не виконує жодних функцій:
«Там могли б займатися діти. Також можна було б розчистити захаращене подвір’я і проводити там дитячі пленери чи літні табори. Просто цього треба прагнути».
Музейна кімната
У Будинку вчителя діють 10 художніх колективів та гуртків, які туляться в одній репетиційній залі. Хорова капела вчителів «Заграва» та фольклорна студія «Джерельце» ділять одне приміщення, в якому стоїть старе фортепіано, з двома танцювальними колективами.
Велика репетиційна зала
«Моя дитина ходила в зразкову студію «Джерельце», якою керувала Світлана Костянтинівна, яка померла. Вона була старшого віку, бо ніхто з молодших не хотів працювати на 0,25% ставки. Скільки дітей вона не залучала б, до неї постійно були претензії, що їх замало. Загалом в адміністрації було жахливе ставлення до керівників гуртків», – пояснює колишня працівниця закладу.
Із розповідей колишніх працівниць, вони своїми зусиллями та батьківським коштом намагались обладнати класи для занять дітей:
«У той час, коли я там працювала, протікав дах. Ми з батьками своїми силами намагалися створити бодай якісь умови. Коли було холодно, ставили обігрівачі. Від закладу не було допомоги».
Раніше тут функціонувала дзеркальна зала, яку зачинили через дірявий дах. Його вже відремонтували, однак в аудиторії ще тривають роботи.
Також у приміщенні функціонує єдиний в Україні Польський народний театр. Народна хорова капела працює у Львівському обласному Будинку вчителя з 1956 року, даючи концерти в області та за її межами. Серед акторів театру більшість є заслуженими діячами польської культури.
На другому поверсі – велика актова зала. Як нас запевнили в адміністрації, у ній відбувається чимало подій, як-от виступи Польського театру, відомих митців, різні конференції.
Актова зала
На третьому поверсі в п’яти класах розмістилася Мала академія наук. Також є невеличкий клас для вокального ансамблю, у якому навіть немає музичного інструмента. Цікаво, що кабінет директора втричі більший за цей навчальний клас.
Клас вокального ансамблю та директор Будинку вчителя - Володимир Парубій
Багато кімнат просто зачинені. Керівництво пояснило, що це технічні приміщення.
Будинок вчителя для вчителів чи для дітей?
Нещодавно в Будинку вчителя провели засідання депутатської комісії обласної ради з освіти. В її членів виникло чимало зауважень до використання цього простору.
«Будинок вчителя викликав змішані відчуття – більше суму, ніж радості, більше сорому, ніж задоволення, більше роздратування, ніж гордості. Тут є все для того, щоб стати підмогою для освітянського середовища, простором для цікавих ідей та розвитку потенціалу школярів і вчителів. Є працівники, які хочуть і можуть працювати, є традиції, на які можна опертися, є достатньо простору для втілення цього. Очевидно, бракує коштів, щоб довести цю прекрасну будівлю, колишній палац Бєльських, до ладу. Але найбільше бракує міцної управлінської руки! І це найважливіше!» – написала у Facebook голова комісії Парасковія Дворянин.
До Львівської ОВА надійшло звернення від відомих науковців, зокрема академіка Ігоря Юхновського. Як відповів Tvoemisto.tv керівник департаменту освіти і науки Олег Паска, після цих звернень та засідання комісії Малій академії наук планують надати більше приміщення.
«Вона тулиться на третьому поверсі. Була спільна нарада департаменту і комісії, і ми побачили, що є можливості розширити діяльність МАН. Департамент уже видав наказ, який я підписав, про переміщення бібліотеки з Будинку вчителя в Науково-педагогічну бібліотеку, що логічно. Перед тим ми перемістили бібліотеку Львівського обласного інституту післядипломної освіти теж туди. Тому буде ще одне приміщення і ще одне на третьому поверсі. Крім того, є ідеї щодо створення єдиного центру педагогічних інновацій чи розвитку на базі двох закладів: Будинку вчителя та Науково-педагогічної бібліотеки. Діяльність цього центру перенесуть у приміщення бібліотеки, а приміщення Будинку вчителя в перспективі обласній раді пропонують віддати МАН. Звісно, таке рішення має ухвалювати власник, але департамент освіти думає над тим, щоби підготувати відповідний проєкт рішення й надіслати його комісії. Наразі вивчаємо це питання», – пояснив він.
Однак гуртки не планують закривати, працівників Будинку вчителя не звільнятимуть – просто реорганізують їхню роботу. Водночас колектив закладу проти таких нововведень, бо, мовляв, усі зауваження комісії облради неправдиві, цей простір є єдиним осередком розвитку вчительства у Львові і більше потрібен учителям, аніж дітям.
«Приходила комісія. Вимагають від нас дати більше класів для занять дітей. А де їх узяти? Нема більше тих класів. Тут є Польський театр, Мала академія. Наші працівники займають всього три кабінети. Нас усіх хочуть перевести в Науково-педагогічну бібліотеку. Що ми до неї маємо? Ми існуємо75 років, жодна влада не заявляла про ліквідацію Будинку вчителя. І в час війни, замість того, щоб констатувати нашу роботу і волонтерство, об’єднати людей заради перемоги, почалися постійні нападки. Коштів не виділяють, оргтехніку так само. Мене це дивує, таке враження, що вони живуть в паралельному світі», – обурюється директор Будинку вчителя Володимир Парубій.
Володимир Парубій
Зі слів колишньої керівниці художньої студії, це місце могло б стати центром дитячої творчості, адже таких у Львові не вистачає. Вона запевняє, що директор ніколи не був зацікавлений в тому, щоб там працювали дитячі гуртки. Натомість директор департаменту освіти і науки ЛОВА Олег Паска запевняє, що в будівлі облаштують Малу академію наук.
«Саме приміщення в плачевному стані уже вісім років. Спочатку воно не мало такого вигляду, а зараз – це жах. Дуже прикро, що в середмісті така будівля стоїть пусткою. Найперше тут потрібно змінити керівника, запросити приватні студії, щоб діти могли відвідувати танцювальні та мистецькі гуртки. Там є все для цього: великий актовий зал і два класи для занять», – поділилася своїми думками колишня керівниця художньої студії.
Водночас головний бухгалтер Петро Ківенко чи не найбільше відстоює Будинок вчителя:
«Не може Мала академія замінити вчителів. Ніяк. У Львові й без того багато закладів із гуртками, кожна школа їх має. Мала академія – це репетиторство. А хто подбає про вчителя? Ми працюємо з учителями з далеких сіл Львівської області. Вони не мають де подітися. Один вчитель у селі викладає три предмети. З ким він там порадиться? А тут пані Віра чи пані Ганна щось нове йому розкажуть. Приходять до нас і з передових гімназій. Це ж важливо. В Україні всього три Будинки вчителя: у Львові, Києві та Харкові. І цей хочуть закрити. Хто буде вчити тих учнів, як не буде кому вчити учителів? Нам не виділяли коштів на це приміщення, тільки в останній рік почали».
Як запевнив Олег Паска, департамент освіти і науки ОВА за цей рік виділив 3,5 млн гривень на ремонт будівлі. Критичні проблеми вирішили, але роботи ще багато.
Водночас журналістам Tvoemisto.tv вручили понад 20 наперед роздрукованих схвальних відгуків працівників, заслужених артистів, військових та митців про діяльність Будинку вчителя.
Варто сказати, що попередньо всі ці відгуки від сторінки Львівського обласного Будинку вчителя написали в коментарях до допису депутатки Парасковії Дворянин у Facebook.
Львівський обласний будинок вчителя справді має занедбаний вигляд. Таке велике приміщення могло б стати чудовим осередком розвитку і вчителів, і дітей. Однак для цього, очевидно, необхідно напрацювати спільну візію розвитку його простору та зробити капітальний ремонт, на що знадобиться чимало коштів.
Наталія Вареник
Фото: Іван Станіславський/Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу