Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
Відколи ви почали виконувати обов’язки керівника закладу, чи вдалося щось змінити?
Ми запустили медійний відділ, інформаційний центр і плануємо влаштувати сучасну рецепцію, де пацієнти зможуть отримувати всю необхідну інформацію. Адже лікарня має бути відкритою для людей. Через соціальні мережі хочемо пояснювати симптоматику онкологічних захворювань, що не треба боятися діагнозу та лікарні, також не слід замикатися в собі. Будемо розповідати про рак шийки матки, рак простати, рак шкіри, рак молочної залози, рак легенів, колоректальний рак (пухлинне захворювання товстого кишківника або прямої кишки – Ред.). У світі є дні обізнаності про ці захворювання, хочемо проводити такі брифінги, лекції, обговорення. І ми вже бачимо результати: сімейні лікарі почали скеровувати до нас частіше, і пацієнти, відповідно, почали звертатися із раком на ранніх стадіях.
Що змінилося в роботі центру і в наданні послуг пацієнтам?
Ми створили 13 мультидисциплінарних команд (МДК) на базі профільних відділень лікарні. Наприклад, є МДК відділення абдомінальної хірургії, де лікують рак шлунка, підшлункової залози, печінки. Сюди входять онкохірурги, хіміотерапевти, променевий терапевт, патогістологи та лікарі діагностики. Є профільна МДК відділення пухлин голови і шиї. Створені МДК з онкогінекології, раку грудної залози. Це дає різнобічний об'єктивний погляд на пацієнта і можливість визначити оптимальну схему комбінованого чи комплексного лікування. Коли до процесу залучені онкохірург, променевий терапевт, хіміотерапевт, діагност, то ухвалюється комплексне рішення щодо лікування пацієнта.
Бачимо онкологічних хворих, які отримали лікування в інших установах, і не завжди за сучасними стандартами. Для прикладу, пацієнту зробили операцію, але залишилися метастази. І ми шукаємо оптимальне рішення – чи проводимо повторне оперативне втручання, чи медикаментозну або променеву терапію для стабілізації процесу, чи застосовуємо кілька методів одночасно. Для якості надання онкологічної допомоги це дуже важливо, адже збільшує шанси пацієнта на порятунок. Недарма в США онкопацієнт має право на іншу думку. Тому людина може завжди прийти на нашу МДК, отримати рекомендацію, почути думку лікарів.
Крім того, розуміємо, що повинен бути сервіс для пацієнта. Маємо корпус, який працює вже 20 років, а також старі корпуси, де проводять хіміотерапію та променеву терапію. У нас щодня 120 пацієнтів отримують цикл хіміотерапії, і умови там не дуже добрі. Ми здійснили косметичний ремонт, але плануємо капітальний. У такому самому стані корпус, де щодня 220 пацієнтів отримують променеву терапію. Маємо тут два нові лінійні прискорювачі та один старий апарат. Ведемо перемовини із МАГАТЕ та МОЗ про ще один прискорювач.
Готуємо проєктно-кошторисну документацію для ремонтних робіт у старих корпусах, де проводять хіміотерапію, променеву терапію, поліклініці та всій вхідній групі, а також новішому корпусі. Також готуємо проєкт окремого ендоскопічного відділення, яке матиме можливість проводити якісну діагностику – гастроскопію, колоноскопію, бо бачимо потребу в області щодо цього.
Хочемо розширити діапазон і потужності цих обстежень, щоби проводити їх на кращому обладнанні в сучасніших умовах, бо маємо конкуренцію з приватними медичними закладами.
Чи плануєте законтрактувати із НСЗУ нові пакети?
Так, хочемо відкрити відділення амбулаторної реабілітації, бо насправді є багато жінок із раком грудної залози, яким потрібна фізична й психологічна реабілітація після операції. В нас є хірургічні відділення, де проводять великі оперативні втручання, після яких пацієнти також потребують реабілітації.
Читайте також: Львівський онкохірург Олег Дуда отримав орден «Гордість медицини»
Чи будуть ще якісь зміни в лікарні?
Ми створили концепцію облаштування всієї території навколо нашого центру. Тут досі не вирішене питання безбар’єрності. У місті вже розробляють проєкт реконструкції площі перед лікарнею, щоб сюди їздив громадський транспорт, щоби був безбар’єрний простір і люди з інвалідністю могли потрапити до закладу. Позаду лікарні хочемо влаштувати зону рекреації. Також розробляємо концепцію паркінгу і дизайн холу.
Готуємо ще проєкт нового корпусу медикаментозної терапії. Займаємося клінічними дослідженнями у співпраці з кращими іноземними університетами, компаніями, які досліджують надсучасні ліки, комбінації, терапії та технології.
Робимо й передпроєктні пропозиції щодо влаштування центру ядерної медицини на нашій території. На заході України немає ПЕТ-КТ (позитронна-емісійна комп’ютерна томографія – сучасний метод діагностики пухлин на ранніх стадіях – Ред.). Для того повинен бути циклотрон – апарат для виробництва препаратів для ПЕТ-КТ. Наші пацієнти їдуть на таку діагностику до Києва або Кракова. В нашому центрі є радіонуклідне відділення з фаховим персоналом, але, на жаль, будівля – стара, тому ми працюємо над тим, аби відкрити такий новий центр ядерної медицини. Напрацьовуємо також проєкт радіологічного хабу.
Ми розуміємо, що лінійні прискорювачі запрацюють у Першому медичному об'єднанні Львова, Франківську, Тернополі, Луцьку. І коли там будь-коли поламається апарат, ті пацієнти, які почали терапію, наступного дня мають десь її продовжити. Раніше вони їхали до Києва або до нас і потрапляли в чергу, бо в нас своє навантаження. Тому хочемо отримати більшу кількість лінійних прискорювачів. Якщо б ми збільшили свою потужність, то змогли би за потреби приймати пацієнтів з інших областей, аби вони не зупиняли лікування.
Останні дослідження вказують на те, що рак молодшає, виявляють щораз більше хворих до 50 років…
У нас безперервно триває обговорення, чи молодшає рак, чи стає більше хворих. Насправді проблема не в онкологічних захворюваннях, а в тому, коли хворі звертаються до нас. Якщо це відбувається на ранній стадії, то це не проблема, а якщо на пізній, то це вже зовсім інше лікування. Це переживання для людини, бо потрібні дороговартісні технології та препарати.
Існує понад 100 різновидів раку. Як зараз виглядає “рейтинг” злоякісних новоутворень?
Практично не змінюється. На першому місці завжди рак шкіри, на другому – рак грудної залози, на третьому – рак простати, на четвертому – рак легень. Якщо взяти колоректальний рак, тобто рак товстої і прямої кишок, то тут також багато хворих.
Якщо говорити про летальність, то на першому місці завжди були серцево-судинні захворювання. Враховуючи сучасний стан медицини, хорошу якість обладнання та швидку реакцію, то щодо інфарктів/інсультів спостерігається позитивна динаміка, а ось онкологія виходить на лідируючі позиції щодо летальності. Зараз ми опрацьовуємо указ президента щодо профілактики, ранньої діагностики та лікування злоякісних новоутворень, маємо застосовувати всі можливі сучасні підходи в лікуванні онкохворих.
А з яким раком найважче працювати лікарям?
Будь-який рак на ранній стадії потребує, як правило, одного методу лікування – онкохірургії, але що пізніше людина звертається, то більше методів лікування треба задіяти, до того ж він може рецидивувати. І коли таке стається, доводиться використовувати більш агресивне лікування. Тому ми не можемо визначити, легший чи важчий рак: є рак на ранній стадії і рак на пізній.
Яка частка тих, що приходять до вас на пізніших стадіях? Чи вплинула на це війна?
У доковідний час ми реєстрували щороку плюс 1,5% пацієнтів. І не через те, що їх ставало більше, а через те, що їх більше стали виявляти. Люди почали ходити на обстеження. Коли почався ковід, війна, всі скринінгові програми перестали працювати. Люди почали звертатися до нас зі скаргами на кровотечі, пухлини, задишки, а це вже пізні стадії. Людина в скринінгу має прийти здоровою, в неї мають виявити маленьку пухлину. Раннє виявлення – це коли в людини немає скарг.
Виявляємо онкозахворювання і в молодих людей. Днями оперували 41-річного чоловіка з колоректальним раком і 23-річну дівчину. Це нечасті випадки. Що відбулося під час ковіду та війни? Люди більше хвилюються за рідних, які на фронті або в небезпеці, і, на жаль, забувають про власне здоров’я. Рідше проходять медичні огляди. Тому статистика раннього виявлення не є втішною.
Якщо брати базовий 2019 рік, то в 2021-му ми на 10% менше виявили хворих. Але ж онкології менше не стає! Це означає, що ці люди не прийшли зараз, а прийдуть до нас на пізнішій стадії.
У 2023 році ми вже набрали кількість виявлених пацієнтів, яка була в 2019-му, але стадійність змінилася. За рейтинговими показниками із раком грудної залози 28% прийшли в занедбаній стадії, з раком шийки матки в занедбаній стадії звернулися 29,6% (у 2019-му цей показник був 15%). Це великий шмат роботи для нас. Бо ми, як онкологічний центр, не тільки здійснюємо лікувально-діагностичну роботу, але й організаційну. Працюємо над створенням протиракових комісій, які розглядатимуть ці занедбані стани: шукатимуть, на якому рівні ланка не спрацювала.
Також працюємо над тим, аби взяти під контроль якість обстежень. Чому? Бо в області багато мамографів. До нас приходять пацієнти після таких обстежень із пропущеними онкологічними захворюваннями. Тому ми можемо бути референт-центром – переглядати цифрові знімки, переконсультовувати певний відсоток, щоб розуміти, де виникає проблема. Така система працює в Німеччині.
Таким референт-центром ми є в цитологічних дослідженнях. До нас скеровують мазки з шийки матки, ми їх переглядаємо, застосовуємо технологію рідинної цитології, де можемо з вищою імовірністю встановити наявність онкоклітин у мазку.
У кого тепер частіше виявляють онкозахворювання – у жінок чи в чоловіків?
Паритетно. Хоча жінок все-таки трошки більше, бо вони, в принципі, довше живуть і, відповідно, можуть мати більше захворювань. Торік до нас звернулися 7975 хворих. Це рівень 2019 року. А в цілому на обліку в нас близько 80 тисяч осіб – тих, що перемогли рак, і тих, що на етапі лікування. Люди повертаються до життя. Перевіряють себе попри війну.
Що робити, щоб не захворіти на рак?
Здоровий спосіб життя профілактує дуже багато хронічних захворювань, які потім можуть спровокувати онкологічне захворювання. Якісне харчування, здоровий спосіб життя, помірне фізичне навантаження, добрий психоемоційний стан, відсутність згубних звичок – все це має значення. Але точно відповісти на це питання навряд чи можливо.
Кількість онкологічних хворих збільшується з віком і це одна з найбільших проблем для розвинених суспільств, де очікувана тривалість життя є дуже високою.
А які симптоми раку. На що звертати увагу насамперед?
Симптоми залежатимуть від ділянки чи органу, де розвивається онкологія: в шлунку, щитоподібній залозі, грудній залозі, кишківнику тощо. Не треба чекати, поки з’являться симптоми, треба йти на огляди, обстеження. В нас лікувався пацієнт від раку простати, потім був у нас на контролі та проходив обстеження, щоб не пропустити рецидив хвороби, і ми знайшли у нього три нові види раку, і всі успішно пролікували! Тобто вилікували його від чотирьох онкозахворювань.
Раніше до вас були черги на хіміотерапію, а як тепер?
У нас немає черг. Є великий наплив людей – 120 щодня. Саме тому хочемо зробити капітальний ремонт, щоби збільшити наші можливості і надавати якіснішу допомогу. Такий вид лікування, як медикаментозна та променева терапія, мають свої часові терміни, які впливають на ефективність лікування. Наприклад, ад’ювантна хіміо чи променева терапія призначається від 3 до 6 тижнів після операції. Тому очікування – це не завжди черга.
Що стосується променевої терапії, то черги можуть з’явитися, коли обладнання виходить з ладу. Щодня на лінійних прискорювачах проходить лікування 220 людей. Намагаємося закривати потребу пацієнтів навіть у критичні моменти, і починаємо лікування о 6 ранку. Тож нам вкрай необхідне додаткове обладнання, аби надавати допомогу не лише пацієнтам зі Львівщини, але і за потреби продовжити лікування пацієнтів з інших областей.
Водночас маємо велику чергу на діагностику. Зараз у сімейного лікаря можна отримати скерування у будь-який медичний заклад, який законтрактований із НСЗУ. Багато пацієнтів хочуть прийти до нас, але ми не можемо покрити всю область діагностичною комп'ютерною томографією. Через це маємо скарги, що доводиться довго чекати. Були ще скарги, що нібито ми відмовляємо в діагностиці, але в нас немає відмов. Усіх пацієнтів, які мають скерування від сімейного лікаря, ми записуємо до нашого профільного спеціаліста і він визначає, яке обстеження потрібно пройти. Тому що скерування може бути на КТ грудної клітки, а лікар побачить, що є загроза метастазів у печінку і потрібно зробити ще й КТ черевної порожнини в одному обстеженні з контрастом. Будь-яке обстеження має бути ефективним.
Черг на операції також немає, тільки в деяких відділеннях – до трьох тижнів, коли багато хворих. Маємо розуміти, що операція потребує підготовки. Торік ми зробили 8008 операцій. За день здійснюємо 45-50 втручань.
А як вас тепер фінансує НСЗУ? Скільки пакетів медичних послуг маєте?
Дуже важливо боротися не за кількість пакетів, а за кількість пролікованих пацієнтів. За прогнозами НСЗУ ми зможемо цього року отримати додатково 10 мільйонів. Починаємо працювати більш динамічно, щоб залучити більше коштів на розвиток лікарні.
Ми законтрактовані на основні пакети, які є пріоритетними для надання онкологічної допомоги нашим пацієнтам. Також працюємо над тим, аби відкрити відділення онкогематології та відповідно законтрактуватися за цим пакетом. Для цього маємо всю діагностичну групу і вже частково надаємо допомогу онкогематологічно хворим.
Торік отримали від НСЗУ близько 450 мільйонів гривень за проліковані випадки, глобальні бюджети. Звичайно, хотіли б кращого фінансування онкохірургії. Адже більшість операцій, які виконують у нашому центрі, складні – із застосуванням сучасних технологій, таких як HIPEC (лікування, яке поєднує хірургічне втручання та хіміотерапію - Ред.) тощо, які не використовують у інших медзакладах на Заході України.
Чи працюють у вашій лікарні психологи з пацієнтами та їхніми родичами?
Зараз програма медичних гарантій НСЗУ передбачає, що такі спеціалісти мають бути обов'язково в штаті лікарні. У нас – двоє психологів. Наразі цього достатньо. Психолог надає консультації, але на психологічну допомогу ми не маємо пакету, тож не отримуємо на це фінансування.
Багато людей, які лікують у нас своїх близьких родичів, запитують про ймовірність виникнення онкозахворювання у них. Тому ми ввели у свій штат генетика, який може підказати, які дослідження треба зробити, чого очікувати і як поводитися. Бо ж люди приходять сім'ями і завжди постає питання, що буде далі. Тепер у нас є спеціаліст, який може спрогнозувати, чого очікувати. Не треба боятися, краще переконатися, що ти здоровий!
Скільки зараз в онкоцентрі лікарів? Яка їхня середня зарплата?
Маємо 174 лікарі та 340 медпрацівників із середньою спеціальною медичною освітою. В середньому зарплата лікарів становить – 39 тисяч гривень, а середнього медичного персоналу – 23,7 тисячі.
Чи працює у вас Ігор Ковальчук – колишній директор онкоцентру, якого відсторонили від посади?
Ігор Васильович має в хірургії 0,25 ставки у відділенні патологій грудної залози за сумісництвом. На роботу не приходить, але ми вважаємо його частиною колективу. Ніхто перед ним двері ніколи не зачиняє, адже він усе життя присвятив праці в онкології.
Читайте також: Директора львівського онкоцентру відсторонили від посади
Які настрої в колективі після кадрових змін?
Наш колектив працював у онкології ще в ті часи, коли не було хіміотерапії, коли хірургія не була забезпечена, а пацієнти купували більшість ліків. Колектив у складних умовах їздив на навчання за кордон. Так, за кордоном справді добре забезпечення, зокрема медикаментозне, але там величезні черги на оперативні втручання, є проблеми з консультаціями. Потрібно чекати два місяці, щоб отримати консультацію лікаря. Тому маємо настрій працювати, йти вперед і розвиватися.
Коли відбудеться конкурс на призначення керівника онкоцентру. Чи плануєте подаватися на нього?
Триває формування конкурсної комісії, після цього оголосять про подавання документів кандидатів. Так, я теж планую йти на конкурс.
А яка ситуація із забезпеченням ліками, адже восени ширилася інформація, що пацієнти своїм коштом купують ліки?
Постачання протипухлинних препаратів здійснює ДП «Медичні закупівлі України». На жаль, держава не може забезпечити весь об’єм потрібних ліків. Тому частину покриваємо коштом лікарні, а частина, дуже дороговартісних, поки лягає на плечі пацієнтів. Для таких препаратів у світі вже існує термін – їх називають фінансово токсичними. Хоча треба наголосити, що з кожним роком вони стають доступнішими.
Зрештою, один і той самий препарат може виготовляти індійська, британська, італійська чи німецька компанія. В одному циклі хіміотерапії можуть бути чотири препарати різних країн виробників. Деякі пацієнти обирають препарати з огляду на країну виробника. Наприклад, купують австрійський, коли у наявності безкоштовно є індійський.
Ми забезпечуємо пацієнта більшістю з необхідного для проведення малоінвазивних втручань, системами центрального венозного доступу для хіміотерапії, частково системами для проведення HIPEС і багато іншого. Але завжди можуть бути унікальні препарати за межами національного переліку, які потрібно докуповувати.
Чи будуть в онкоцентрі платні послуги?
Ми законтрактовані з НСЗУ, тому не можемо надавати платних послуг. Хоча в нас є позабюджетні надходження. Наприклад, у лікарні працює центр клінічних досліджень, ми співпрацюємо з компаніями, які надають фінансові ресурси, закуповують апаратуру. Маємо декілька приміщень, які здаємо в оренду, а це понад чотири мільйони гривень. Загалом отримуємо до семи мільйонів гривень позабюджетних коштів. Є благодійна допомога. Також у нас працює аудиторська служба, яка запевняє, що ми можемо більше отримувати з паркінгів. Тому будемо думати, як збільшити обсяг фінансування.
Розмовляла Христина Гоголь
Фото: зі сторінки Олега Дуди у Фейсбуці та з архіву ТМ
Повна републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
___________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи