
«Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
У вівторок, 14 листопада, у Львові майже 2000 осіб вийшли на протест під головний корпус Львівської політехніки. Вони вимагали звільнення Ірини Фаріон та її публічного вибачення. Tvoemisto.tv відвідало цей протест і запитало в учасників про мету їхнього зібрання. Зокрема, чому вони вимагають звільнення Ірини Фаріон та якими будуть дії адміністрації вишу після цієї акції.
Протест під стінами вишу організувала громадська організація «Українські студенти за свободу» (далі ГО УСС). Це молодіжна студентська організація, яка просуває ідеї індивідуальної та економічної свободи в Україні. Активісти поширили анонс протесту в соціальних мережах серед студентів львівських університетів та небайдужих львів’ян.
«Ми, українська молодь, яка готова змінювати те, що нам не подобається. А нам не подобається, коли викладачі говорять неправдоподібні й непотрібні речі про військових, що карма винна в тому, що маріупольці зазнали окупації. Нам не подобається, коли викладачі створюють небезпеку для студентів, які зараз в окупації. Ми не хочемо таке чути від людини, яка має бути прикладом та навчати нас цінностей, показувати приклад того, як відстоювати країну та бути інтелігентною молоддю, як боротися з окупантом. Ми не радикали, ми люди, які відстоюють європейські цінності в Україні. Ми не називаємо людей своєї національності бидломасою чи худобою, тому що розуміємо цінність військових», – сказала голова осередку УСС у Львові Анна-Марія Сенчишин.
Читайте також: «Не несемо відповідальності», – Львівська політехніка про скандал довкола Фаріон
Головним гаслом заходу стало #Фаріoff (за аналогією до Фаріon - Ред.). Він означає заклик студентів до звільнення викладачки з університету.
«Ірина Фаріон мала змогу вибачитися вже багато разів. З моменту її вислову про російськомовних військових минуло чимало часу, вона вже публікувала нові відео та багато дописів. Вона не вибачилася, тому, очевидно, що цього й не станеться. Бачу лише один шлях – її звільнення», – обурюється радник голови ГО УСС Руслан Пасічник, який навчається на другому курсі за спеціальністю менеджмент у Львівській політехніці.
Зі слів поліції, на протест вийшли майже 2000 осіб. Більшість із них студенти Львівської політехніки, однак було й чимало студентів із інших львівських вишів, небайдужих львів’ян та переселенців.
Серед них, зокрема, переселенка з Маріуполя Алефтина Швецова:
«Неодноразово від Ірини Фаріон були образи в бік мого міста Маріуполя. Я прийшла сюди зі своїм сином. В нього на плакаті написано, що він «причина російської агресії» в Україні. І якщо спочатку я сприймала Фаріон як фрика, як людину, яка несповна розуму, то заяви в бік військових мене просто вбили. Я маю чимало російськомовних друзів, які віддали життя за Україну і, зокрема, за Маріуполь. Це не просто зневага, це плювок в обличчя всім їм. Її теза про те, що війна всередині країни важливіша, аніж на “нулі”, також образлива для тих, що зараз боронять наші кордони. Ми маємо розуміти, що вона може таке писати лише тому, що тисячі військових зараз воюють. Бути тут – це громадський обов’язок мене і дитини. Я бачу, що тут зібралися не лише студенти, а й багато львів’ян і переселенців. Так зневажати військових неприпустимо під час війни».
Алефтина з сином
Водночас на безперервні вигуки учасників акції вийшли три проректори університету, які закликали молодь до діалогу та співпраці.
«Львівська політехніка від початку російської агресії висловлює своїми діями власну позицію щодо підтримки воїнів. Своїми інтелектуальними ресурсами, науковими розробками, волонтерством ми підтримуємо воїнів. Водночас ми відкриті до діалогу. Запрошуємо представників громадських організацій до обговорення», – заявила проректорка зі стратегічного розвитку Лілія Жук.
Читайте також: Омбудсмен звернувся до поліції та СБУ через заяви Фаріон
Адміністрація вишу запропонувала представникам громадських організацій пройти для розмови в аудиторію, однак між молоддю почався конфлікт. Більшість студентів вимагали, щоб обговорення відбувалося на вулиці при всіх. Хоча насправді за такої кількості учасників і без мікрофонів зробити це було просто неможливо.
Після шквального обурення та серії несхвальних вигуків про адміністрацію університету присутні все ж визначили представників ГО «Українські студенти за Свободу» та незалежної студентської профспілки «Пряма дія», які ввійшли до ініціативної групи, що розглядатиме питання про звільнення/незвільнення Ірини Фаріон.
Зазначимо, що «Пряма дія» – це незалежна профспілка в Україні, яка об'єднує студентів лівих поглядів. Вона заснована в 2008 році з ініціативи студентів Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Зі слів Лілії Жук, усі звернення, які надходять до Львівської політехніки, можна розділити на дві групи. Серед них є й пропозиції підтримати Ірину Фаріон, тому робоча група мусить докладно вивчити морально-етичні аспекти ситуації і надати висновок.
«Кодекс законів про працю каже нам, що є чітко визначені умови, коли можна звільнити людину. Зараз немає таких підстав. Коли уповноважені органи дадуть свою оцінку діям Ірини Фаріон, Львівська політехніка зможе будувати свої дії», – вважає вона.
«Мій батько загинув на війні»
Чимало студентів вишу відмовляються відвідувати лекції Ірини Фаріон через особисту образу. Серед них і Марта, яка вивчає комп’ютерні науки:
«Мій батько не так давно загинув на війні. Він говорив українською, але багато його побратимів були російськомовними. За час перебування на фронті вони стали ріднею. І оце її висловлювання, що боротьба всередині країни значно важливіша, аніж на «нулі», неможливе. Адже ці люди віддають за нас життя! Як вона у відносно мирному Львові може засуджувати російськомовних військових? Вони там захищають її, а вона каже, що вони не українці. Також мене зачепило те, як вона «Пташку» з «Азовсталі» обізвала повією».
«Азовці» тривалий час охороняли наш Маріуполь. А Фаріон сказала, що вони не є українцями, а маріупольців бомблять за діло. Лише через мову. Звісно, мова – це важливо, але ж не за таких умов. Як військові можуть вчити мову в окопах? Якщо вони боронять Україну, то хай говорять так, як їм зручно. На кожного з них чекає дружина, мати або діти. За їхнє життя потрібно молитися і постійно дякувати за мужність, а вона їх зневажає! Як можна ображати честь і гідність тих, що за нас помирають?!» – обурюється студентка вишу Юлія Казимир.
«Моя родина з півдня України, тому ми розмовляємо переважно суржиком. Мій тато повністю російськомовний, але воює з перших днів повномасштабного вторгнення. Яке вона має право таке про нього писати?! Та він більше українець за багатьох інших. Для мене те, що вона моя викладачка, просто принизливо. Я не знаю, чому можу навчитися в такої людини, яка прямим текстом образила мого батька», – висловлює свою думку Юлія, яка вивчає психологію у Львівській політехніці.
Однак із вимогою звільнення Ірини Фаріон вийшли не лише студенти НУ «Львівська політехніка». Свої плакати та вимоги підготували представники Львівського національного університету ім. І. Франка. Андрій Прохарчук, який навчається на другому курсі факультету міжнародної економіки, має російськомовного 19-річного друга, котрий воює. З його слів, військовослужбовці, які є уродженцями сходу або півдня України, не є меншими патріотами через мову.
«Ми – представники УСС і головні організатори цього протесту. Основна наша вимога – перегляд співпраці університету з Іриною Фаріон. Ми не підтримуємо її наративи проти військових... Дуже легко сидіти в мирному Львові й розказувати, хто і як має поводитися. Ми хочемо донести до адміністрації університету позицію студентства, яке проти «орлиці», яка не сповідається перед «гієнами», – каже він.
Читайте також: Фаріон виклала у соцмережі листування зі студентом з Криму. Окупанти затримали хлопця
Натомість Лука Задвірний, студент Франкового вишу, вважає, що Ірина Фаріон ніколи не зможе зрозуміти тих, що виросли в російськомовному середовищі:
«Студентство має захищати позицію військових незалежно від навчального закладу. Ми є проактивною молоддю і не будемо мовчати. Львівська політехніка відповіла, що заяви в позаробочий час її викладачів не стосуються університету, але, на мою думку, потрібно розрізняти «градус» заяви. Вона каже, що військові, які проливають за неї кров і помирають, не є українцями лише через те, що виросли в російськомовному середовищі. Як галичанка може зрозуміти контекст російськомовних? У багатьох регіонах українська тривалий час була табуйована, засуджувалася суспільством, однак їй цього не зрозуміти».
На думку першокурсника історичного факультету Франкового вишу Івана Красівського, наразі думки студентства з приводу висловлювань Ірини Фаріон розділилися. Попри велику кількість учасників протесту, є певна кількість тих, що підтримують викладачку і виступають проти її звільнення з університету.
Робоча група в складі голів громадських організацій та проректорів засідала годину, але так і не вирішила питання звільнення/незвільнення скандальної викладачки.
Представники НУ «Львівська політехніка» заявили, що створять експертну комісію, яка матиме тиждень на те, щоби проаналізувати порушення Іриною Фаріон морально-етичних норм університету, юридичних актів, принципів академічної доброчесності тощо. До комісії ввійдуть юристи, працівники вишу та представники студентства.
«Ми погодили, що два представники громадської організації будуть присутні під час обговорень як члени комісії. Наступного четверга зберемося ще раз. Мають бути висновки. Ми запросили на цю зустріч Ірину Фаріон, якщо вона, звичайно, захоче приєднатися до нас. Руслан Пасічник буде в складі комісії та зустрічатиметься для напрацювання спільного рішення впродовж тижня. Повторюся: вимога в нас одна – звільнення і публічне вибачення», – наголосила голова ГО УСС Анна-Марія Сенчишин.
Як пояснив проректор з науково-педагогічної роботи Львівської політехніки Олег Давидчак, до обговорення також залучать студентів самої Ірини Фаріон. 23 листопада знову зберуть круглий стіл у тому самому складі. Однак це рішення не задовольнило студентство, тільки ще більше обурило. Всі почали скандувати «Ганьба! Нічого не змінилося!».
Учасники акції зосталися незадоволені перемовинами та домовилися зустрітися під стінами університету 24 листопада, якщо Ірину Фаріон так і не звільнять з вишу.
Для довідки
Ірина Фаріон має наукове звання доктора філологічних наук. Вона майже 30 років викладає у «Львівській політехніці». Ще у 2013 році було документально підтверджено, що на початках своєї наукової діяльності Фаріон була членкинею комсомолу та компартії.
Фаріон згодом підтвердила, що була комуністкою, але, буцім, лише, щоб «руйнувати їх (комуністів - Ред.) зсередини». Політичну діяльність розпочала у партії «Свобода». З 2006 року була депутаткою Львівської облради. До парламенту пройшла у 2012 році.
Впізнаваною серед сонму інших «радикальних» політиків Ірину Фаріон зробили її скандальні заяви на захист української мови.
Показовим став її виступ-дебют в одному з дитячих садків Львова у 2010 році. Тоді вона розкритикувала імена дітей за їх російське походження. Не Міша, а Михайлик, казала «свободівка», звертаючись до вихователів і дітей. Натомість Альонкам вона порадила «виїжджати до Московії».
Вже у парламенті Фаріон, за незнання української, натякнула на розумову відсталість тодішнього прем'єра Миколи Азарова. З поміж іншого, Фаріон згодом закликала не давати роботу і освіту тим, хто не говорить українською.
А в 2023-му заявила, що російська окупація Маріуполя і її наслідки з десятками тисяч загиблих мешканців під час російського вторгнення – це вислід того, що люди не голосували за «притомні» політичні сили.
Наталія Вареник
Фото: Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу
- «Сьоме питання». Про що Садовий не може домовитись з депутатами
- Молоко, пил і надмірна чистота. Чому в дітей виникає алергія і як боротись
- «ЛКП проїдають мільйони». Чи створять у Львові наглядові ради