Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
У гонитві за світовими брендами ми часто забуваємо про те, що в Україні також є конкурентоспроможні виробники. Можливо, навіть кращі, з більш ексклюзивною продукцією, аніж закордонні. Функціональні столи-трансформери для ноутбуків, мобільні меблі для людей із обмеженими можливостями, креативні крісла-гойдалки – те, що нині пропонує крафтова майстерня Holy Wood як виробник якісних меблів та декору з фанери за ціною, доступною кожній українській родині. Завдяки різносторонній підтримці Львівського регіонального партнерства зайнятості ОПЛІЧ сім’ї Головачових вдалося не лише купити обладнання, а й почати втілювати свою мрію.
Почали з нуля, бо повертатися нікуди
Крафтова майстерня Holy Wood – це сімейний бізнес 42-річної Катерини Головачової, який полягає у виробництві функціональних меблів і декору з фанери. Раніше жінка мала великий досвід онлайн-продажу дитячих меблів від українського виробника з Мелітополя. Через те, що місто окупували, виробництво зосталося там, і Катерина опинилася без роботи.
Із Запоріжжя ця родина – чоловік, дружина і двійко дітей – переїхала в 2014 році. Коли почалася війна, дім, який власноруч збудував голова сім’ї Дмитро Головачов і в якому мешкала родина, був розміщений досить близько до зони бойових дій, тож залишатись у ньому було вкрай небезпечно.
Як розповідає Дмитро, нестабільною ситуація в Запоріжжі стала відразу після Революції Гідності. Дивним чином напередодні цих подій у їхньому будинку загорівся дах. Відновлювати житло і залишатись у місті, де масово почали говорити про утворення ЗНР, Головачови не хотіли. Через забруднене повітря металургійних підприємств, часті кислотні дощі, рожевий пил на вікнах та в кімнатах на бронхіт часто хворів їхній син.Тому вирішили продати будинок і виїхати з міста.
Спочатку подалися до Києва, відтак за кордон до друзів і родичів, згодом повернулися в Україну, побували на Закарпатті та, зрештою, зупинились у Львові. Зараз родина усвідомлює, що виїхати з рідного міста було правильним рішенням. По-перше, забули про недуги сина, по-друге, змогли врятуватися, бо той будинок у Запоріжжі повністю зруйнувала ворожа ракета.
Там, у рідному місті, в Катерини і Дмитра залишилися батьки. Кажуть, час від часу їх навідують, але від того ще більше стресують.
«Тепер ми вважаємо себе галичанами і тішимося, що змогли знайти себе, реалізуватися саме тут», – каже подружжя Головачових.
У той час, як у Львові чоловік ходив на роботу (є майстром з натяжних стель), а діти до школи, Катерина потроху впадала в депресію. Одні роботодавці відмовляли їй через вік, другі закидали, що людина, яка звикла працювати на себе, не зможе влитись у колектив.
Про навчання провадження бізнесу та тренінгу «Розпочни і вдосконалюй свій бізнес» від Львівського регіонального партнерства зайнятості ОПЛІЧ Катерина дізналася випадково, побачивши наприкінці червня 2023 року оголошення в соцмережах. І вже на першому занятті зародилася ідея створення власного виробництва меблів. А далі зневірена безробітна жінка перетворилася на впевнену підприємницю з докладним бізнес-планом і грантом на обладнання для майстерні.
Життя кардинально змінилось, але треба йти далі
Завдяки п’ятиденному інтенсивному тренінгу та сертифікованому тренеру з міжнародної організації праці Іванові Харченку Катерині Головачовій вдалося проаналізувати свій життєвий досвід і зрозуміти, що найбільше вона любить, чим хоче займатися. Звісно ж, меблями.
«Було важко, бо тренінг, ідея, бізнес-план, розуміння справи заполонили цілі дні, навіть ночі. Але водночас це було класно, драйвово. Слова тренера «полюби проблему свого клієнта більше, аніж свою ідею» стали основою бізнес-ідеї. Хоч меблева ніша і знайома мені багато років, проте я шукала унікальність, хотіла підкреслити соціальну актуальність меблевих виробів. Це мала бути така торгова пропозиція, яка задовольняла б попит багатьох, щоб мої меблі «підлаштовувалися» під людей, а не навпаки», – розповідає Катерина Головачова.
Щоби вивчити меблевий ринок, зрозуміти, що саме є затребуваним, жінка щодня моніторила не лише українські, а й американські та європейські сайти. Переконавшись, що в тренді акцент на здоров’я, вирішила пропонувати свою продукцію людям, які мають проблеми з хребтом, очима, поставою. Усе мало бути зручним, легко складатися/розкладатися, транспортуватися.
«Я як онлайн-черв’як, який усюди лазить, щось шукає. Але це не плагіат, бо доводиться багато додумувати свого. Наприклад, у Америці та Європі я бачила столи, у яких регулюється висота. Людина може працювати за ними сидячи або стоячи. Однак усе дуже велике, важке, дороге. Не кожен українець може таке придбати, а під час війни, коли люди часто переїжджають з одного місця в друге, ще й перевозити», – пояснює співрозмовниця.
Вирішили працювати в трьох напрямках: перший – виготовляти креативні меблі з фанери (столи-трансформери з регулюванням висоти, крісла-гойдалки, столики для сніданку), другий – робити меблі для людей із обмеженими можливостями (мобільні столи для колісних крісел) і третій напрям – створювати сувенірну продукцію (мапи України, іграшки, підставки під гарячі страви та напої).
Під час вибору матеріалу зупинилися на фанері, яку в Європі масово використовують для створення креативних меблів. З нею легко працювати, вона недорога. Матеріал купують на Львівському фанерному заводі (здебільшого забирають залишки), а також у постачальників з Литви та Латвії. Ціна виробу може сягати трьох-чотирьох тисяч, а не 10-ти, як у багатьох інших виробників.
Усю продукцію, нюанси, як-от точка беззбитковості, прямі й непрямі витрати, амортизація обладнання, потрібно було прописати в бізнес-плані. Жінка признається, що з цифрами та підрахунками було найважче, але з допомогою тренера все вдалося.
Взявши участь у конкурсі бізнес-планів «Розпочни і вдосконалюй свій бізнес» (на конкурс було подано 51 заявку, 27 – стали переможцями – Ред.) Катерині Головачовій вдалося переконати грантовий комітет конкурсу, що її ідея має право на життя, є унікальною торговою пропозицією.
Сума гранту, який дали жінці, становила три тисячі доларів. За ці гроші вдалося придбати для роботи ручний інструмент, розкрійний станок, пилу для розкрою.
Жінка каже, що навчання тренінгом не обмежилося, що вона й далі має змогу долучатися до подій, навчань і майстерок від Львівського регіонального партнерства зайнятості ОПЛІЧ.
«Святі дерева» Катерини Головачової
Крафтову майстерню з виготовлення меблів та декору Катерина Головачова разом із чоловіком назвала Holy Wood (Холі Вуд), що в перекладі з англійської означає «Святі дерева».
«У цієї назви є кілька сенсів. Наприклад, наше прізвище Головачови англійською звучить як Холівачови, де в перших двох складах – «холі». Ми родина віруюча, тому вирішили додати ще й слово «свята». Вийшла непогана креативна назва, яка асоціюється з нами», – пояснює чоловік Дмитро, втілювач усіх Катерининих ідей. Магістр металургії сам стоїть за верстатами, вирізає, шліфує, доводить до кінцевого вигляду.
«Моя професія на Львівщині (магістр металургії – Ред.) – як балерина на хлібокомбінаті. Без пуття. Тому довелося пристосовуватись», – каже він.
Масове виробництво у крафтовій майстерні ще не налагоджене. Для цього потрібно знайти більше приміщення, аніж підвал у житловому будинку неподалік від Львова.
Із проданих наразі лише красива хлібниця, яку купив чоловік із Закарпаття, решту готових виробів тестують, доводять до досконалості. У планах налагодити продаж столів-трансформерів із регулюванням висоти для роботи з ноутбуком, переносних столиків для колісних крісел, сходів для будинків, розбірних крісел-гойдалок, столиків для сніданку, кухонних дощок, підставок під гарячі страви, трибун для виступів, мольбертів, пюпітрів тощо.
Для цього Катерина Головачова уже веде перемовини з кількома готелями (найбільше зацікавлені столиками для сніданків), із працівниками ІТ-сфери (продаж столиків-трансформерів), із пораненими військовими, в яких ампутовані кінцівки (зацікавлені переносними столиками), а також з одним із інтернет-магазинів, мережею торговельних центрів, кількома закладами харчування та відпочинку.
Жінка впевнена: щойно знайдеться приміщення, буде створений сайт і налагоджена реалізація продукції, робота кипітиме. Переглянути пропозиції, зразки продукції Holy Wood можна в інстаграмі.
«Моя участь у грантовій програмі від ОПЛІЧ – це рестарт життя. Не знаю, де я зараз була б, якби не проєкт і допомога у відкритті власної справи. Завдяки їм вважаю свій старт успішним, бо це запал і віра, що все вдасться. Старатимусь нікого не підвести, бути корисною Україні, відбудовувати її економічно та покращувати життя своїми виробами», – наголошує засновниця крафтової майстерні Holy Wood Катерина Головачова.
Сайт: https://oplich.lviv.ua/
Facebook: https://www.facebook.com/oplich.lviv?locale=uk_UA
В межах Проєкту МОП «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» за фінансування Міністерства закордонних справ Данії та уряду Німеччини, за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH
Виконавчий партнер Проєкту- ГО "Центр «Жіночі перспективи» Львівське регіональне партнерство зайнятості «ОПЛІЧ».
Ольга Шведа
Фото: Твоє місто / Анастасія Смольєнко
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи