Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
У гонитві за світовими брендами ми часто забуваємо про те, що в Україні також є конкурентоспроможні виробники. Можливо, навіть кращі, з більш ексклюзивною продукцією, аніж закордонні. Функціональні столи-трансформери для ноутбуків, мобільні меблі для людей із обмеженими можливостями, креативні крісла-гойдалки – те, що нині пропонує крафтова майстерня Holy Wood як виробник якісних меблів та декору з фанери за ціною, доступною кожній українській родині. Завдяки різносторонній підтримці Львівського регіонального партнерства зайнятості ОПЛІЧ сім’ї Головачових вдалося не лише купити обладнання, а й почати втілювати свою мрію.
Почали з нуля, бо повертатися нікуди
Крафтова майстерня Holy Wood – це сімейний бізнес 42-річної Катерини Головачової, який полягає у виробництві функціональних меблів і декору з фанери. Раніше жінка мала великий досвід онлайн-продажу дитячих меблів від українського виробника з Мелітополя. Через те, що місто окупували, виробництво зосталося там, і Катерина опинилася без роботи.
Із Запоріжжя ця родина – чоловік, дружина і двійко дітей – переїхала в 2014 році. Коли почалася війна, дім, який власноруч збудував голова сім’ї Дмитро Головачов і в якому мешкала родина, був розміщений досить близько до зони бойових дій, тож залишатись у ньому було вкрай небезпечно.
Як розповідає Дмитро, нестабільною ситуація в Запоріжжі стала відразу після Революції Гідності. Дивним чином напередодні цих подій у їхньому будинку загорівся дах. Відновлювати житло і залишатись у місті, де масово почали говорити про утворення ЗНР, Головачови не хотіли. Через забруднене повітря металургійних підприємств, часті кислотні дощі, рожевий пил на вікнах та в кімнатах на бронхіт часто хворів їхній син.Тому вирішили продати будинок і виїхати з міста.
Спочатку подалися до Києва, відтак за кордон до друзів і родичів, згодом повернулися в Україну, побували на Закарпатті та, зрештою, зупинились у Львові. Зараз родина усвідомлює, що виїхати з рідного міста було правильним рішенням. По-перше, забули про недуги сина, по-друге, змогли врятуватися, бо той будинок у Запоріжжі повністю зруйнувала ворожа ракета.
Там, у рідному місті, в Катерини і Дмитра залишилися батьки. Кажуть, час від часу їх навідують, але від того ще більше стресують.
«Тепер ми вважаємо себе галичанами і тішимося, що змогли знайти себе, реалізуватися саме тут», – каже подружжя Головачових.
У той час, як у Львові чоловік ходив на роботу (є майстром з натяжних стель), а діти до школи, Катерина потроху впадала в депресію. Одні роботодавці відмовляли їй через вік, другі закидали, що людина, яка звикла працювати на себе, не зможе влитись у колектив.
Про навчання провадження бізнесу та тренінгу «Розпочни і вдосконалюй свій бізнес» від Львівського регіонального партнерства зайнятості ОПЛІЧ Катерина дізналася випадково, побачивши наприкінці червня 2023 року оголошення в соцмережах. І вже на першому занятті зародилася ідея створення власного виробництва меблів. А далі зневірена безробітна жінка перетворилася на впевнену підприємницю з докладним бізнес-планом і грантом на обладнання для майстерні.
Життя кардинально змінилось, але треба йти далі
Завдяки п’ятиденному інтенсивному тренінгу та сертифікованому тренеру з міжнародної організації праці Іванові Харченку Катерині Головачовій вдалося проаналізувати свій життєвий досвід і зрозуміти, що найбільше вона любить, чим хоче займатися. Звісно ж, меблями.
«Було важко, бо тренінг, ідея, бізнес-план, розуміння справи заполонили цілі дні, навіть ночі. Але водночас це було класно, драйвово. Слова тренера «полюби проблему свого клієнта більше, аніж свою ідею» стали основою бізнес-ідеї. Хоч меблева ніша і знайома мені багато років, проте я шукала унікальність, хотіла підкреслити соціальну актуальність меблевих виробів. Це мала бути така торгова пропозиція, яка задовольняла б попит багатьох, щоб мої меблі «підлаштовувалися» під людей, а не навпаки», – розповідає Катерина Головачова.
Щоби вивчити меблевий ринок, зрозуміти, що саме є затребуваним, жінка щодня моніторила не лише українські, а й американські та європейські сайти. Переконавшись, що в тренді акцент на здоров’я, вирішила пропонувати свою продукцію людям, які мають проблеми з хребтом, очима, поставою. Усе мало бути зручним, легко складатися/розкладатися, транспортуватися.
«Я як онлайн-черв’як, який усюди лазить, щось шукає. Але це не плагіат, бо доводиться багато додумувати свого. Наприклад, у Америці та Європі я бачила столи, у яких регулюється висота. Людина може працювати за ними сидячи або стоячи. Однак усе дуже велике, важке, дороге. Не кожен українець може таке придбати, а під час війни, коли люди часто переїжджають з одного місця в друге, ще й перевозити», – пояснює співрозмовниця.
Вирішили працювати в трьох напрямках: перший – виготовляти креативні меблі з фанери (столи-трансформери з регулюванням висоти, крісла-гойдалки, столики для сніданку), другий – робити меблі для людей із обмеженими можливостями (мобільні столи для колісних крісел) і третій напрям – створювати сувенірну продукцію (мапи України, іграшки, підставки під гарячі страви та напої).
Під час вибору матеріалу зупинилися на фанері, яку в Європі масово використовують для створення креативних меблів. З нею легко працювати, вона недорога. Матеріал купують на Львівському фанерному заводі (здебільшого забирають залишки), а також у постачальників з Литви та Латвії. Ціна виробу може сягати трьох-чотирьох тисяч, а не 10-ти, як у багатьох інших виробників.
Усю продукцію, нюанси, як-от точка беззбитковості, прямі й непрямі витрати, амортизація обладнання, потрібно було прописати в бізнес-плані. Жінка признається, що з цифрами та підрахунками було найважче, але з допомогою тренера все вдалося.
Взявши участь у конкурсі бізнес-планів «Розпочни і вдосконалюй свій бізнес» (на конкурс було подано 51 заявку, 27 – стали переможцями – Ред.) Катерині Головачовій вдалося переконати грантовий комітет конкурсу, що її ідея має право на життя, є унікальною торговою пропозицією.
Сума гранту, який дали жінці, становила три тисячі доларів. За ці гроші вдалося придбати для роботи ручний інструмент, розкрійний станок, пилу для розкрою.
Жінка каже, що навчання тренінгом не обмежилося, що вона й далі має змогу долучатися до подій, навчань і майстерок від Львівського регіонального партнерства зайнятості ОПЛІЧ.
«Святі дерева» Катерини Головачової
Крафтову майстерню з виготовлення меблів та декору Катерина Головачова разом із чоловіком назвала Holy Wood (Холі Вуд), що в перекладі з англійської означає «Святі дерева».
«У цієї назви є кілька сенсів. Наприклад, наше прізвище Головачови англійською звучить як Холівачови, де в перших двох складах – «холі». Ми родина віруюча, тому вирішили додати ще й слово «свята». Вийшла непогана креативна назва, яка асоціюється з нами», – пояснює чоловік Дмитро, втілювач усіх Катерининих ідей. Магістр металургії сам стоїть за верстатами, вирізає, шліфує, доводить до кінцевого вигляду.
«Моя професія на Львівщині (магістр металургії – Ред.) – як балерина на хлібокомбінаті. Без пуття. Тому довелося пристосовуватись», – каже він.
Масове виробництво у крафтовій майстерні ще не налагоджене. Для цього потрібно знайти більше приміщення, аніж підвал у житловому будинку неподалік від Львова.
Із проданих наразі лише красива хлібниця, яку купив чоловік із Закарпаття, решту готових виробів тестують, доводять до досконалості. У планах налагодити продаж столів-трансформерів із регулюванням висоти для роботи з ноутбуком, переносних столиків для колісних крісел, сходів для будинків, розбірних крісел-гойдалок, столиків для сніданку, кухонних дощок, підставок під гарячі страви, трибун для виступів, мольбертів, пюпітрів тощо.
Для цього Катерина Головачова уже веде перемовини з кількома готелями (найбільше зацікавлені столиками для сніданків), із працівниками ІТ-сфери (продаж столиків-трансформерів), із пораненими військовими, в яких ампутовані кінцівки (зацікавлені переносними столиками), а також з одним із інтернет-магазинів, мережею торговельних центрів, кількома закладами харчування та відпочинку.
Жінка впевнена: щойно знайдеться приміщення, буде створений сайт і налагоджена реалізація продукції, робота кипітиме. Переглянути пропозиції, зразки продукції Holy Wood можна в інстаграмі.
«Моя участь у грантовій програмі від ОПЛІЧ – це рестарт життя. Не знаю, де я зараз була б, якби не проєкт і допомога у відкритті власної справи. Завдяки їм вважаю свій старт успішним, бо це запал і віра, що все вдасться. Старатимусь нікого не підвести, бути корисною Україні, відбудовувати її економічно та покращувати життя своїми виробами», – наголошує засновниця крафтової майстерні Holy Wood Катерина Головачова.
Сайт: https://oplich.lviv.ua/
Facebook: https://www.facebook.com/oplich.lviv?locale=uk_UA
В межах Проєкту МОП «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні» за фінансування Міністерства закордонних справ Данії та уряду Німеччини, за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH
Виконавчий партнер Проєкту- ГО "Центр «Жіночі перспективи» Львівське регіональне партнерство зайнятості «ОПЛІЧ».
Ольга Шведа
Фото: Твоє місто / Анастасія Смольєнко
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Військовий не має думати про довідки й виплати», – ветеран львівської 80-ки
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- «Я ненавиджу центр Львова», – ветеран війни про адаптацію військових
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- «Прийду до побратимів на могили, скажу, що перемогли»
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- «Люди на війні роблять дива, приїдуть до Львова, а тут «йой, все пропало»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- Обіцяв сину повернутися. Історія художника-ветерана
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»