«Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
Чимало російськомовних громадян України почали активно вивчати українську. Але чи є для цього достатня кількість ресурсів? У Львові діє рух «Єдині». Це проєкт освітньої та психологічної підтримки для переходу на українську мову, а також навчальний курс, який триває 28 днів і включає онлайн-завдання, розмовні клуби, корисні вебінари. Водночас це спільнота однодумців, створена для обговорення питань історії, культури і підтримки мовної стійкості. Рух створений за участі ініціативи «Навчай українською» та за підтримки ГО «Українська гуманітарна платформа».
Розмовні клуби «Єдині» працюють у 30 містах України і за кордоном – у Любліні, Варшаві, Роттердамі, Вільнюсі та Празі. У Львові осередок функціонує на Сихові, у Wiki-бібліотеці.
Щовівторка 10-15 охочих разом із модератором беруть участь у розмовному клубі з української мови. Основна його мета – через емоційний аспект «прийняти мову всередину», каже модераторка Тетяна Жітеньова.
«Мені важливо, щоб вони почали спілкуватися українською в побуті, не боялися висловлювати свої думки щодо мистецтва, родини чи історії. Тому ми більше часу приділяємо спілкуванню та читанню», – каже вона.
Більшість учнів становлять внутрішньо переміщені особи, які опинились у Львові під час повномасштабного вторгнення. Однак 20% із них – львів’яни, які все життя спілкувалися російською, а тепер хочуть вивчити українську. В розмовних клубах вони обговорюють різні лексичні теми, цього разу говорили про рослини. Модераторка каже, що вчиться разом із учнями, адже й сама не від народження україномовна:
«Я сама з Харкова, опинилась у Львові в квітні 2022-го. Звісно, Харків є переважно російськомовним містом, тому я почала свій шлях переходу на українську з 2014 року завдяки навчанню в університеті. Хочу сказати, що загалом з 2014 року дуже багато харків’ян перейшли на українську. В 2022-му я долучилася до розмовних клубів як слухачка, щоби покращити мову та знайти однодумців. Потім трохи відновилася ментально і почала в бібліотеці проводити кіноклуб та вечори українського живопису. Коли шукали нового модератора для розмовних клубів, я відгукнулася».
На засідання розмовного клубу до сихівської бібліотеки ходять переважно жінки. Під час заняття тут панує приязна атмосфера: ніхто нікого не перебиває, не критикує, тільки люб’язно підказує. Тетяна Жітеньова за фахом журналістка, а також психологиня, намагається, щоби ці клуби були й терапевтичними.
«У 2022 році багато хто з їхніх учасників опинився в іншому регіоні, в іншому мовному середовищі, тому закрився. Я дуже пишаюся тим, що ці люди переступили через мовний бар’єр і страх помилитися. Вони сміливо висловлюються і знаходять тут друзів. Часто чую, що не лише на уроці, а й між собою вони спілкуються українською, що дуже важливо», – вважає модераторка.
За півторагодинний урок жінки по черзі читають, вивчають нові слова і правила граматики. Модераторка сама складає програму, користуючись напрацюваннями Олександра Авраменка та Феодосії Колесник. Також учасники клубу часто переглядають відео та фільми українською. Головним тут є спілкування. Наприклад, на останній зустрічі учасниці обговорювали улюблені рослини. Тетяна, зокрема, розповіла, що її мама на рідній Херсонщині вирощувала гібіскус. Це не класичне шкільне навчання з контрольними або диктантами.
«Коли люди поважного віку, то їм уже не так потрібно вчитися правильно писати, як спілкуватися на побутовому рівні. Тому їм більше підходить розмовний жанр», – пояснює Тетяна Жітеньова.
Wiki-бібліотека, у якій засідає розмовний клуб, розташована біля модульного містечка на Сихові, тож сюди приходить одна з його мешканок – 75-річна Світлана Іванова. Її батьки – росіяни, які під час Другої світової війни вирішили оселитися на Вінниччині. А оскільки в її родині говорили російською, а в школі вона спілкувалася українською, то майже все життя частіше говорила суржиком.
«Не можу сказати, що я не знала української, але дуже багато в моєму лексиконі було русизмів. Російські слова просто врізалися в мій мозок, тому важко говорити чистою українською. Але українська завжди була мені рідна, я захоплююся людьми, які ідеально володіють нею», – признається жінка.
Пані Світлана тривалий час жила в Маріуполі, тримала 11 котів. У її будинок влучила російська ракета, і тепер жінка мешкає в модульному містечку на Сихові.
«Ще одна жінка в модульному містечку порадила мені ці курси в бібліотеці два місяці тому. Мені дуже подобаються розмовні курси, а ще тематичні вечори. Нещодавно ми робили з ниток ляльку. І хоч я вже стара, мені було дуже цікаво. Під час переїду я втратила слуховий апарат, тому на ліве вухо не чую. На щастя, модераторка сідає біля мене і голосно все пояснює», – розповідає Світлана Іванова.
Треба сказати, що розмовний клуб відвідують і ті, для кого це вже не перші мовні курси. 53-річна Наталія з Миколаєва до 2014-го розмовляла лише російською, адже не вивчала рідну мову в школі. До вивчення української її підштовхнула донька, яка придбала онлайн-курс.
«Після 2014 року до мене прийшло усвідомлення, що треба переходити на українську, але в Миколаєві дуже мало спілкуються рідною мовою. Одна річ вчити теорію, а друга – спілкуватися. Я в Миколаєві викладала малювання, і діти почали мене вчити. У 2022 році я заглибилась у вивчення української мови, і вона насправді допомогла мені пережити початок війни. В квітні того ж року ми приїхали до Львова, і я почала відвідувати засідання розмовного клубу в бібліотеці. З того часу в побуті спілкуюся тільки українською, перейшла на україномовний контент. Знаю чимало людей, які стараються вивчити українську, але дивляться фільми російською. На мою думку, це сповільнює процес навчання», – висловлює свою думку Наталія.
Зі слів миколаївки, найважче у вивченні української мови – почати спілкуватися нею, вивчати не окремо від російської, а порівнюючи. Російськомовна людина боїться помилитися, тому потрібно багато говорити українською, щоби подолати мовний бар’єр і водночас звикнути до вимови, бо багато звуків різняться:
«У 2014-му і 2015 роках було дуже мало курсів для дорослих, на яких вчили російськомовних української. Це ж важливо – порівнювати мови, зокрема граматику, і навпаки – позбуватися мовних кальок».
Де у Львові навчають української
Однак не лише у Wiki-бібліотеці проводять безкоштовні курси з вивчення української мови. Для всіх охочих удосконалити свої знання рідної мови у нашому місті діють курси, а також проводять заняття офлайн і онлайн:
-
Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (м. Львів, вул. І. Огієнка, 18а). Зареєструватися на курси можна за посиланням. Контактний тел. +380975152190 (Оксана).
-
Бібліотека-філія №6 ім. Олега Ольжича (м. Львів, вул. Городоцька, 139).
-
Дитяча бібліотека-філія №22 (м. Львів, вул. С. Петлюри, 22).
Також є чимало інтернет-ресурсів, на яких можна вивчати українську мову онлайн.
«Мова – ДНК нації»
Це інтерактивний сайт, який пропонує вивчати мову через різні інструменти: блог, вправи, диктанти. Водночас є змога перевірити свій текст і виявити граматичні, лексичні й орфографічні помилки.
Офіційний сайт української мови
Цей ресурс буде корисний як для початківців, так і для більш досвідчених учнів. У ньому зібрані основні правила мови. Окремий розділ сайту присвячений історії української мови, тож завдяки цьому сервісу можна не тільки поглибити свої мовні знання, але й зрозуміти хід історичних подій.
Застосунок Р.І.Д.
Р.І.Д. – це додаток для покращення української мови і вивчення історії та етнографії України. Щодня тут пропонують три нові слова для запам’ятовування. За кожне слово нараховують внутрішню валюту – «пісок часу».
MOVA.info
На сайті розміщені електронний підручник з української мови, словники та ігри. На порталі співробітники Інституту філології Київського університету імені Тараса Шевченка підготували проєкти «Корпус української мови», «Морфемно-словотвірна база української мови» та «Електронний підручник», який містить теоретичну та практичну частини і тести.
Онлайн-курс «Українська мова» від освітнього проєкту «Education Era»
Безкоштовний курс української мови та літератури від «Education Era» складається з 14 лекцій і триває шість тижнів. У ньому є розділи мовознавства, фонетики, орфографії, лексики та фразеології. В процесі навчання треба скласти два іспити – проміжний і завершальний.
Курс «Українська за 27 уроків»
Курс для тих, що воліють спілкуватися українською в побуті. Проєкт «Є-мова» – це платформа з вивчення української мови з акцентом на живе спілкування. Курс складається з відеоуроків і конспектів, проміжних тестів і творчих завдань.
Наталія Вареник
Фото зі сторінки Wiki-бібліотеки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
____________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи