колаж: твоє місто
«Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
Будували для перемог
Проходимо повз велику блакитну арку спортивного комплексу СКА, що на вулиці Клепарівській, 39А. Перед аркою припарковані автомобілі.
Комплекс СКА виник на основі спортивних будівель 26-го піхотного полку, які з’явилися в 1930-х роках. До нього належали стадіон, басейн проєкту Тадея Яроша (1931 р.), казарми, конюшні та інші допоміжні приміщення. Полк послуговувався стрільницею, розташованою в парку Кортумівка, між вул. Єрошенка та Клепарівською. У 1949 році реконструйований стадіон став домашньою ареною футбольної команди СКА (Львів), яка проіснувала до 1989 року.
Наприкінці 1970-х років тут звели комплекс спортивного клубу ПрикВО. Свої перші поєдинки на стадіоні також розігрували львівські «Карпати». Крім того, із 1950-х років тут працював спідвейний трек, на якому проводили чемпіонати світу, Європи, розіграші Кубку Європи.
Цікаво, що в 1983 році автори проєкту, а також група будівельників, які споруджували спорткомплекс, були нагороджені премією Ради Міністрів СРСР за оригінальне містобудівне утворення спорткомплексу.
Стадіон СКА. Фото Центру міської історії
Тепер спортивний комплекс СКА складається зі стадіону, відкритого 25-метрового басейну, критого басейну, велотреку, залів для багатоборства. Покриття на стадіоні трав’яне. Глядацькі трибуни теж «очікують» перемоги, коли знову зможуть збирати тисячі людей.
Теперішній вигляд стадіону
Як свідчать дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, все майно на території, де розташований комплекс СКА (Клепарівська, 39А), належить Міністерству оборони. Це, зокрема, господарська будівля, склад площею 292,9 м кв, будівлі військового містечка площею 47231,3 м кв, спортивний клуб Західного оперативного командування площею 1239,4 м кв, тир із підвалом навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міноборони площею 5825,8 м кв.
«Для Клепарова це унікальна база»
«Це найбільший цілісний спортивний майновий комплекс розміщений у центральній частині міста. Для Львова, і Клепарова зокрема, це унікальна база, збудована наприкінці 70-х років під Олімпіаду-80 як запасна. Тоді це був єдиний велотрек в Україні, – розповідає Тvoemisto.tv начальник навчально-спортивної бази літніх видів спорту МО України Руслан Сеник. – Наша база олімпійської підготовки розкинулася на території 39 гектарів і складається з окремих спортивних комплексів – плавальних басейнів, стадіону, бази сучасного п'ятиборства, легкоатлетичного манежу з велотреком. У нас є два спортивні зали – універсальний та зал гімнастики. Все функціонує. Сьогодні тут також проходять підготовку військовослужбовці».
Територія Навчально-спортивної бази літніх видів спорту МО України
Із його слів, тут діють дитячі юнацько-спортивні школи. Збірні команди України проводять тренування з польової стрільби, стрільби з лука, карате, боротьби, боксу, легкої атлетики.
Комплекс плавальних басейнів функціонує цілий рік. Закритий басейн має 25 метрів і працює з 9:00 до 15:00, у суботу з 12:00 до 18:00. Година коштує 100 грн, можна придбати абонемент на 10 відвідувань за 800 грн. Відкритий басейн має 50 метрів і працює у будні з 7:00 до 19:30, вартість така сама – 100 грн за годину і 800 грн за абонемент. Не використовують лише басейн із вишкою для стрибків, бо це доволі дорого, та й стрибуни з трампліна взимку не вправляються, каже начальник Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міноборони.
Невдовзі тут відкриють оновлений легкоатлетичний комплекс велотреку, ділиться Руслан Сеник. А от ремонт стрілецького тиру на понад 4 тис. м кв, який горів у 2018 році, де готувалася до змагань більшість збірної України з кульової стрільби, наразі не працює через війну. Вартість реконструкції становила у 2020 році майже 150 млн грн.
Утім тепер цю базу хочуть переобладнати під потреби людей з інвалідністю. Зокрема, забезпечити доступ до басейнів, переробити душові, а також встановити ліфти у комплексі велотреку.
«Наша база унікальна, тому її потрібно розвивати. Чимало елементів потребують переосмислення і зміни конструктиву. Це нелегко, бо потрібні значні кошти. Але передусім хочемо, щоби наші будівлі були доступні, тому стараємося зробити їх інклюзивними, щоб можна було без проблем пересуватися на колісному кріслі.
На жаль, футбол на стадіоні не дуже розвивається, бо зараз є більш сучасні поля зі штучним покриттям, натуральне – набагато вимогливіше і дорожче в обслуговуванні. Попри це, в нас проводять тренування команд, навчання курсантів. Шкода, що з часів коронавірусу немає основних змагань, фестивалів, шоупрограм», – бідкається Руслан Сеник.
Зрештою, умови змагань також змінюються, потрібно підлаштовуватися під нові вимоги, додає він. Огорожу довкола також треба реконструювати, але, на жаль, зараз немає коштів.
До речі, на території СКА з 2017 року працює приватна «Школа вільних та небайдужих», поруч – її дитячий садок. Тут навчаються 480 дітей.
Фото «Школи вільних та небайдужих» на території СКА
Керівниця проєктів і програм «Школи вільних та небайдужих», депутатка ЛМР Вікторія Христенко каже, що це чудове місце для школи, для дітей, вся доступна інфраструктура поруч. Приміщення корпусу теж у належному стані.
«Нам тут дуже подобається, бо тут немає машин, близько до центру, тут фантастична паркова зона. Ми використовуємо всю інфраструктуру – наші діти катаються на щойно відремонтованому велотреці, плавають у закритому та відкритому басейнах, ходять на одноборства, фехтування, катаються на конях. Для школи це чи не найкраще у Львові місце. Єдиний недолік, що це все ж таки військовий об'єкт, тому й додаткова тривога. Але ми бігаємо в бомбосховище, що вгорі за 500 метрів від школи», – розповіла Вікторія Христенко.
Фото території
До речі, нещодавно на фасаді стадіону СКА “закрили” мозаїчне панно, це викликало обурення багатьох містян. Воно мало протяжність 20 метрів. Останні два панно на стіні виконував під час військової служби художник І. Сиротинський. Як з'ясувалося, мозаїка була на стіні, що є у власності Львівського університету безпеки та життєдіяльності, межує з базою та розташована поряд – на Клепарівській, 35.
Фото мозаїки, яку закрили мінватою, ЛМР
Як пояснила в коментарі Тvoemisto.tv речниця університету Вікторія Боднарчук, панно закрили мінватою, коли реконструювали й утеплювали фасад нового блоку навчально-наукових лабораторій. Будівництво проводили цього року. Тут надбудували ще один поверх, щоб розширити новий корпус під навчальні класи й лабораторії.
«Ми надбудували один поверх без пошкодження мозаїки, панно залишилося цілим. Воно складалося з чотирьох блоків. Два крайні зафарбували ще до нас, а два середні ми закрили, коли утеплювали фасад нашої будівлі, фактично зберегли її від руйнації, бо вона вже сипалася», – пояснює Вікторія Боднарчук. Відкрити панно обіцяють, коли знайдуть меценатів, які допоможуть його реставрувати.
Фото нового блоку, де розміщені лабораторії університету
Нині в новому корпусі проводять практичні заняття для студентів, курсантів та рятувальників, які підвищують свою кваліфікацію. Сам Університет безпеки та життєдіяльності називають львівським Гоґвортсом. Це колишній Будинок військових інвалідів, який звели у 1855 – 1863 роках за проєктом віденського архітектора Теофіла Гансена. Фасад Будинку інвалідів прикрасили численними скульптурами та барельєфами. Їхніми авторами були Кипріан Годепський та Абель Пер’єр. Донині збереглося 26 скульптурних елементів та вісім барельєфів. Особливо цікаві майже двометрові фасадні фігури, встановлені обабіч фасаду. Це Воїн у постаті чоловіка з мечем та Спокій у постаті жінки з лавровим вінком. Палітра та кисть біля її підніжжя символізують Науку і Мистецтво.
До архітектурного ансамблю колишнього Будинку інвалідів також входить каплиця – Церква Покрову Пресвятої Богородиці. Її звели у візантійсько-грецькому стилі за головною будівлею. Зараз в університеті навчаються 4023 здобувачі освіти.
Що довкола СКА
На Клепарівській, що біля стадіону СКА, за 1,7 км від центру Львова розміщений готель «Власта». Будівлю цю спорудили в 1976 році архітектори Олександр Гукович та Алла Сімбірцева. Готель має 157 номерів та 12 поверхів. Загальна площа – понад 8 000 м кв. Зараз там проживають, зокрема, внутрішньо переміщені особи. За даними Фонду держмайна, останніми роками готель був збитковим, тому на початку цього року його продали за 115 млн грн. Купила готель київська компанія «Магнус Трейдінг Україна». В держбюджет з цієї суми має надійти 20%, ці гроші обіцяють скерувати на Сили оборони. Засновником ТОВ «Магнус Трейдінг Україна» є Олег Діденко, який до червня 2022 року був директором з проблемної заборгованості, газорозподільних систем та роздрібного газопостачання НАК «Нафтогаз України». Компанія наразі вивчає концепцію готелю, відбудову обіцяють уже після перемоги.
Теперішній вигляд готелю “Власта”
Вулиця Клепарівська, на якій розташовані згадані будівлі, є центральною віссю історичної дільниці Клепарова. Клепаровом називають місцевість у Шевченківському районі Львова – між вулицями Шевченка (з нижньою Городоцькою), Джерельною і Єрошенка, яка частково прилягає до Кортумової гори.
У районі Клепарова розташований ще один стадіон – «Торпедо». Нині він занедбаний. Щодо його збереження були численні дискусії. З 1980-х років поле стадіону «Торпедо» використовували як ринок радіо- та електротоварів. У 2008 році для торгівлі виділили іншу ділянку на Кукурудзяній. Попередній власник стадіону заплатив ним кредит, і комплекс опинився у власності банку «Львів». У 2019 році депутати проголосували за те, щоби місто викупило стадіон «Торпедо». Тоді його вартість оцінювали у 7,5 млн грн. Мешканці просили зберегти та відновити стадіон, відповідна петиція набрала необхідні 500 голосів.
У 2020 році місто навіть запропонувало концепцію реконструкції спортивного комплексу та стадіону «Торпедо», вирішило звернутися до банку «Львів», аби спільно реалізувати проєкт на базі приватно-публічного партнерства.
На відкритому майданчику пропонували організувати такі легкоатлетичні дисципліни, як метання молота, ядра, а також створити сучасну бігову інфраструктуру, звести двоповерхову споруду – легкоатлетичний центр з повноцінними душовими, переодягальнями та санвузлами. На другому поверсі комплексу пропонували влаштувати кілька тренувальних залів, щоб об'єкт міг функціонувати цілий рік.
Проєктна пропозиція реконструкції стадіону «Торпедо»та будівництва легкоатлетичного центру. Візуалізація: ЛМР
Як можна змінити цей район
Район Клепарова має набагато більший потенціал, аніж той, що є сьогодні, каже львівський архітектор Юрій Столяров. Також він має особливу історію, на яку варто взоруватися при проєктуванні нових будівель.
У жодному іншому районі міста ви не знайдете стільки будинків з фасадної цегли – це і “пожежний» університет, і пологовий будинок на Раппопорта, і Львівська правнича гімназія, і деякі будинки між ними.
Пологовий будинок на Раппопорта – колишня єврейська лікарня
Колись Клепарів, каже архітектор, більше асоціювався з Краківським ринком, але останніми роками торговий центр «Форум» сприяв активнішому розвитку цієї території. В районі почали з'являтися житлові комплекси. Ще одним поштовхом до розвитку району став продаж готелю «Власта» з аукціону.
«Колись між «Властою» і заправкою ОККО продали ділянку під багаторівневий паркінг. Як мені відомо, цю ділянку кілька разів перепродували, оскільки паркінг наразі не є комерційно привабливим для власників. Житлове будівництво тут неможливе, тому потрібно шукати комбіноване рішення – робити багаторівневий паркінг з бізнес-функціями та комерційними об'єктами», – вважає Юрій Столяров.
І веде далі: на Клепарівській,15, позаду Краківського ринку, зараз зводять житловий будинок. Там передбачені два рівні громадських функцій та невеликий готель. В цьому історичному будинку, який звели в 1891–1896 роках за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера, до 1939 року містився притулок для бідних Фундації Брата Альберта, зараз його реконструюють і добудовують. “Новий будинок оживить цю вулицю, бо тут раніше не було нормальних тротуарів, також додамо озеленення», – каже архітектор.
Проєкт будинку. Візуалізація: ЛУН
На думку Юрія Столярова, в районі Клепарова також варто вирішити питання з Краківським ринком, значна частина якого розташована на місці колишнього єврейського цвинтаря, як і частина пологового. У південній частині вулиці з XIV століття існував єврейський цвинтар із великою поховальною синагогою. Він був зруйнований під час німецької окупації Львова у 1941 – 1944 роках, а остаточного знищення зазнав у 1950-х, коли на місці цвинтаря збудували ринок, перенесений сюди після війни із теперішньої пл. Князя Ярослава Осмомисла (колишній базар Краківського передмістя Львова).
Юрій Столяров вважає, що місту варто повернутися до концепції створення тут меморіального комплексу та скверу, а також облаштування пам'ятного місця і скверу біля пологового на Раппопорта, відкрити прохід з вулиці, адже сюди досі приїжджають туристи й представники єврейської спільноти.
«Свого часу ми мали розробити проєкт реконструкції цієї території, де Краківський ринок, але в бюджеті не знайшлося коштів, – каже архітектор. – Думаю, його час ще прийде. Бо, крім ринку, тут багато приміщень, які використовують нераціонально. Якщо пройтися вуличками, то можна побачити, що торгівля «розповзлася» за межі ринку, там окреме життя, там уже свій соціум утворився».
Також за їхнім проєктом навпроти входу у пивзавод з боку вул. Базарної, зводять житловий будинок на п’ять поверхів. Колись там були склади. В межах проєкту планують здійснити благоустрій вулиці. «Хочеться, щоб ця дільниця зберегла свою історію, не втратила свій колорит. Тому варто розвивати цей район, але з повагою до його минулого», – додає він.
Цікаво, що в генеральному плані міста була ідея зробити вулицю Клепарівську двосторонньою, магістральною, але, враховуючи теперішню ситуацію, це безперспективно, переконаний Юрій Столяров.
«Маємо історичну забудову та складний рельєф, тому тут не вдасться забезпечити активніший рух. Були глобальні ідеї, як-от підрізати схил, проходити ледь не тунелем, але це утопія, бо цей схил, що вище Краківського, це так звана гора Страт, де встановлений пам'ятний знак. Тут страчували людей», – коментує він.
Фото гори Страт, тепер Клепарівський сквер
«Увечері там страшно»
Клепарів насправді формувався дуже хаотично, вважає кандидат архітектури, доцент кафедри містобудування Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Роман Любицький. Район розділений умовно на дві частини «містобудівним бар’єром», оскільки вул. Золота фактично на пагорбі, а ділянка від Клепарівської до Джерельної – внизу.
«Через те, що тут такий різний рельєф, у районі немає нормально сформованої мережі вулиць у класичному розумінні, виникає проблема з пішохідними зв'язками. Якщо потрібно пройти з Єрошенка, Водної до Клепарівської, то вибір невеликий – можна намотати коло Золотою і Клепарівською, можна йти по Єрошенка, але вона для пішохода абсолютно не приваблива, бо є однією з основних кільцевих вулиць для об'їзду. Або ж можна ризикнути і піти з вулиці Єрошенка через СКА, через фактично занедбаний парк. Однак ввечері там страшно, ліхтарів немає», – вважає Роман Любицький.
Окрім рельєфу, який розбиває Клепарів на дві частини, зі слів архітектора, тут є об'єкти, які унеможливлюють пішохідний рух. Це пивзавод, ТЦК з військовим коледжем і Краківський ринок між Клепарівською та Джерельною. «Є вулиця Батуринська, яка прямує від СКА до «Форуму», є вулиця Раппопорта, де можна пройти через ринок, і є вулиця Броварна, коли йти між торговими павільйонами», – зазначає Роман Любицький.
На його думку, Краківський ринок і пивоварня формують таку собі пляму, через яку немає нормального пішохідного зв'язку в районі. Базарна починається з кінця Шпитальної, пролягає через базар і впирається у вул. Ветеранів, далі веде до «Форуму» та вул. Генерала Грекова.
«Зараз Базарна справді є частиною базару. Я не проти ринків. Ринок – це культурний елемент, він повинен бути, але його треба облагороджувати. І варто було б подбати про пішохідний зв'язок між Базарною та Клепарівською», – каже Роман Любицький.
Вулиця Базарна
Що ж до пішохідних зв'язків, то архітектор зазначає, що комплекс ЖК «Семицвіт» на вул. Шевченка сформований як секційна забудова із закритою територією, куди можуть заїхати машини власників, стоять шлагбауми, і мешканці ходять фактично через паркувальний майданчик. А це невластивий принцип для формування забудови в центрі міста.
Також доцент кафедри містобудування Інституту архітектури Львівської політехніки наголошує на проблемі з парками на Клепарові: «Проблема Клепарова – це відсутність зелені. Ми бачимо на півночі Високий замок, ще північніше – парк 700-річчя Львова, на сході є парк «Знесіння», «Погулянка», зелена зона Личаківського цвинтаря та медуніверситету, на півдні – парк імені Івана Франка, парк імені Богдана Хмельницького, Стрийський парк, на південному заході – «Піскові озера». Куди не глянь, усюди зелені зони відпочинку. А якщо дивитися на Клепарів, то номінально побачимо велику територію за СКА, Кортумову гору біля Янівського цвинтаря і територію між Єрошенка, Винницею і Ковча. Але вони не включені у структуру парків та зелених насаджень, тож люди ними не користуються. Кортумова гора має гарний вигляд, але до неї треба йти через кладовище або через територію гаражів, а це не дуже популярне місце».
Архітектор каже, що територія за СКА від стадіону «Торпедо» має гарний природний рельєф і, відповідно, могла б стати доступним парком, хоча це землі Міноборони. Але варто вирішити проблему з громадськими просторами та зеленою зоною на Клепарові.
На його думку, стадіон «Торпедо» – наразі єдиний громадський осередок, де досі збираються люди, де гуляють мами з дітьми, молодь: «Він зараз не має чітко визначеної функції, але це тому, що нема альтернатив. За стадіоном височіють пагорби, де люди організовують пікніки, але це дика зона».
Про забудову району Роман Любицький також має свою думку: великі комплекси-«коробки» на вул. Шевченка, вище церкви Анни, більше пасували б лівому берегу Києва, а не ближньому центру Львова.
«Ми бачимо велику щільність населення на Клепарові, хоча це завжди був малозаселений район із пагорбами та занедбаними підприємствами. Тут з'явилися нові комплекси, але без громадських просторів для потреб мешканців, без сквериків. Усю цю територію використовують як паркінг, десь є дитячий майданчик. У підсумку маємо абсолютно не притаманну забудову для цього середмістя, яка впливає на транспортну систему, на вулицю Шевченка. Хоча 15-20 років тому цей район був непривабливий для життя. Тепер, коли тут з'явилися громадські об'єкти на зразок комплексу “Сільпо”, ІТ-офіси, спортзали, де-факто він може стати одним із сучасних підцентрів Львова», – припускає Роман Любицький.
Повертаючись до СКА
Попри всі виклики непростого району Клепарів, архітектори наголошують, що спорткомплекс СКА має розвиватися, про нього варто подбати після війни, бо іншого такого об'єкта, який має свою територію та базу тренерів, де стільки різних видів спорту в одному місці, у Львові немає.
«Так, можливо, він завис у часі, тут не було помітного руху, але ця територія стане ще актуальнішою, і не тільки в розумінні професійного спорту, а власне спорту для ветеранів та реабілітації поранених бійців. СКА однозначно має величезний спортивний потенціал, який треба адаптувати до сучасних умов», – підсумовує Юрій Столяров.
Також, як наголосив Роман Любицький, варто подумати над формуванням нових зручних пішохідних зв'язків у районі Клепарова, створити тут нові зелені зони і доступні громадські простори. Адже через велику щільність населення, зумовлену забудовою на вул. Шевченка, проблема лише загострюється.
Христина Гоголь
Фото: Центр міської історії, Іван Станіславський/Твоє місто
Обкладинка: Дмитро Тарадайка
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи