
«Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
Про священство в храмі
Отцеві Андрію Корчагіну 42 роки. Після закінчення Львівської духовної семінарії Святого Духа (УГКЦ) він провадив дияконське служіння в Архикатедральному соборі Святого Юра. У 2007 році митрополит Ігор Возьняк висвятив його на священника. На молоду парафію святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії Львівської архиєпархії УГКЦ отець прийшов наприкінці 2010-го. Відтоді є настоятелем церкви. Цей храм освятили 4 жовтня 2020 року.
«Колись цей район, який називали «Індія», був не такий розвинений: тут паслися циганські коні, корови, було багато глини і болота. До каплички, а потім церкви приходила горстка людей. Тепер громада, парафія стала більшою і налічує кілька тисяч вірян. У неділю та свята маємо п’ять літургій», – розповідає священник.
Священство, зі слів отця, є важливою, непростою, але потрібною справою. Найперше священник – це людина, яка вірить у Бога, любить його і молитву, усвідомлює своє покликання, бере приклад із життя святих та живе тим, що проповідує.
«Священник для людей має бути добрим прикладом для наслідування. Але варто розуміти, що він також людина, яка живе таким самим життям, має сім’ю, дітей, потребує вихідних. Тому не варто ідеалізувати і вимагати від священників ставати ангелами. Звісно, навіть у вихідні, під час поїздок чи відпочинку мусить бути присутня молитва за свою парафію і народ», – вважає співрозмовник.
Про священство в стінах ЛОР і ЛОВА
Майже вісім років – із 14 грудня 2015 року – отець Андрій Корчагін є капеланом Львівської обласної ради та Львівської військової адміністрації.
Читайте також: Літинський озвучив результати понад десятка пікетів у Львові
Признається, що в центрі міста буває нечасто, їздить хіба що на сесії. Служачи як капелан, після молитви він виголошує проповідь, яка завжди щира, від душі. Так було й цього разу: на початку ХХ позачергової сесії отець Андрій сказав, що не розуміє депутатів, чому вже третю сесію між ними виникають чвари, коли мовиться про витрати на ЗСУ. Адже від того залежить, «чи будемо ми мати завтра, чи будемо існувати як нація, чи буде Україна».
«Коли я почав досліджувати, в чому проблема, ця незгода між вами, що ви не можете проголосувати, то з’ясував, що, згідно з офіційними даними, з тих грошей, які має Львівщина, на підтримку Збройних сил України в 2023 році виділили лише 1,74%. Мене це болить, бо перед очима стоять парафіяни, яких я похоронив, та шваґро, який загинув на війні, а сестра залишилась із двома маленькими діточками», – наголосив отець у своїй промові до депутатів.
Сльози на очі священника навернулися й тоді, коли він розповідав про Михайла Зарембу – полеглого Героя, чоловіка його двоюрідної сестри, з якою разом росли і були близькі. 7 травня 2022 року під час виконання надскладного завдання зі звільнення острова Зміїний гелікоптер військового льотчика майора Михайла Заремби збив російський винищувач.
«Моїй сестрі, яка втратила чоловіка у 31 рік, досі важко. Змиритись із втратою ніхто з нашої родини не може донині. Двоє їхніх синів, коли бачать щось у небі, кажуть, що то полетів їхній тато. Мене це болить, тому коли під час сесії я говорив про Героя, мене прорвало. Я не міг себе контролювати, і виступили сльози. Господь каже: «Пізнайте правду, і вона вас визволить». Тому я сказав те, в чому переконаний, і в моїх словах не було ні краплі лукавства», – признається Тvoemisto.tv співрозмовник.
Промова, яка зачепила мільйони
Отець Андрій Корчагін пояснює, що до виступу особливо не готувався, старався звернутися до депутатів простою, доступною мовою, так, щоб вони біль українського народу почули.
Відразу після своїх слів капелан вийшов із сесійної зали, тому реакції депутатів не бачив. Проте під стінами ЛОВА через гучномовець його промову чули люди, які зібралися на мітинг щодо видатків на некритичні потреби. Вийшовши з приміщення, отець побачив заплаканих містян, які скандували «Дякую!». Нагадаємо, що під будівлею Львівської обласної військової адміністрації мітинги з гаслом «Спочатку дрони – потім стадіони» проводили більш ніж десять разів.
Виступ під час сесії отця Андрія Корчагіна зібрав три мільйони переглядів на фейсбуці, тіктоку і на телеграм-каналі. Лише на фейсбук-сторінці Тvoemisto.tv відео переглянули понад 106 тисяч людей, а поширили більш ніж 760, ще більше сотні коментували. Також чимало переглядів і на тікток-сторінці. Такої реакції священник не очікував: уже до вечора отримав сотні дзвінків і повідомлень про підтримку від вірян, знайомих і незнайомих людей, військових і депутатів. І не лише з обласної, але й з міської ради.
«Мені телефонували серйозні, сильні чоловіки і, як вони самі казали, ревіли від моїх слів, що стали голосом болю за їхніх загиблих друзів, знайомих, кумів, братів. Дзвонили воїни з фронту, які зараз на Запорізькому і Харківському напрямках, українська діаспора в Іспанії та Польщі. Мені писали депутати з різних фракцій, більшість із них казали, що знімають переді мною шапку і низько схиляють голови, тобто погоджуються з усіма словами», – веде далі отець.
Саме того дня депутати Львівської обласної ради одностайно проголосували за рішення, що основні видатки обласного бюджету мають бути скеровані на потреби ЗСУ. Як уже писало Тvoemisto.tv, під час сесії, яка відбулася 14 листопада, було вирішено, що 75% від залишкових коштів перекажуть на армію. А це майже 100 мільйонів гривень. Також передбачено, що 50% надходжень від приватизації майна будуть переказані на потреби захисників. Віддадуть війську і 50% понадпланових надходжень від податків та платежів.
Читайте також: "Наша мета - зекономити гроші та перенаправити їх на армію"
Цю позитивну ухвалу своєю заслугою отець Андрій не вважає. Водночас дивується, чому його слова спричинили такий резонанс, адже «нічого особливого не сказав». Ба більше, в такому стилі й на ту саму тему він говорив уже не раз:
«Мені було трохи дивно, бо я не розумів, чому люди так зреагували. Напевно, я став рупором українського народу. Хотів, щоб мене почули депутати, а в підсумку мене почули всі».
Зі слів священника, капеланство – його добра воля, тому завжди прибуває в ЛОР та ЛОВА як вільна, незалежна людина, яка завжди старається бути поруч:
«У сесійній залі я не можу говорити про абстрактні речі, мушу голосити правду. Бо навіщо я тоді туди приходжу, марную свій час? Звісно, не лише, щоби промовити «Отче наш», а й об’єднати всіх у згоді та вірі. За вісім років капеланства я часто ставив собі питання: навіщо я там? Найприкріше ставало тоді, коли після молитов і короткого слова я йшов, а депутати чубилися. Ну як так, вони повинні мати різні думки, дискутувати, але вирішувати справи? Я не раз питав їх, чи я там потрібен. І мені відповідали, що так. Тому я й надалі сіятиму зерно віри і правди. Сподіваюся, це дасть плоди».
Щоб не переставати сіяти зерно правди, щомісяця упродовж майже восьми років із працівниками ОВА і депутатами капелан проводить духовні, молитовні зустрічі. Усе відбувається з доброї волі. Раніше на годинну зустріч приходило більш ніж сто людей, тепер, як каже отець, набагато менше.
До слова, свій виступ отець Андрій переглядав кілька разів. Так само прочитав під відео більшість коментарів, де побачив гнів і біль українського народу. Водночас поведінку львівських депутатів у сесійній залі, на відміну від депутатів Верховної Ради, називає більш-менш нормальною: хтось перешіптувався, хтось переглядав щось у телефоні.
«Раджу депутатам також прочитати коментарі, нехай знають, що про них та їхню поведінку думає народ. Можу сказати тільки одне: не всі депутати погані, як про це пишуть у коментарях. Є й хороші, порядні, віддані. Бути капеланом в такій структурі неважко. До депутатів завжди звертаюся як до людей, які мають душі, серця, родини, які потребують Божого слова. Я за них молюся постійно. Вони, може, того не знають, але вони мої духовні чада. Гадаю так: якщо Бог мене туди прислав і зробив знаряддям Божого слова, отже, так має бути. А коли скаже мені забиратися геть, то я з радістю піду», – наголошує священник.
Про війну, перемогу, втрати і здобутки
Перемога у війні для отця Андрія – питання складне, бо, як сам каже, кожна людина трактує його по-різному. Але цілковитої перемоги, на яку сподівається український народ, найімовірніше, скоро не буде. Важливо, щоб ми вистояли, вигнали ворогів із нашої землі, щоб на ній запанував мир, а воїни повернулися живими і здоровими.
«Перемога для мене – це не просто Україна без війни, а щось більше. Україна має бути не лише вільною, але й сильною, квітучою, щоб люди не хотіли звідси виїжджати. Маємо гордитися тим, що ми українці. Не виїжджати в інші країни і говорити чужою мовою або називати дітей іншомовними іменами. Це процес на довгі роки», – вважає співрозмовник.
Уже зараз ми маємо готуватися до того, як будемо діяти, що робитимемо після перемоги. Кожен на своєму місці. Зокрема, священники також проходять курси, де вивчають психологію, вчаться розмовляти з людьми із посттравматичним стресовим розладом.
Загальноцерковні курси організовують на базі всієї УГКЦ. Із кожної єпархії їх уже відвідують по кілька священників, щоби, коли закінчиться війна, вони могли спільно допомагати долати психологічні травми, спричинені нею.
Ольга Шведа
Фото надані о. Андрієм Корчагіним
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
____________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі
Вибір Твого міста
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- «Не розпалюйте вогонь!» Репортаж із села Сокільники, яке може розростися у місто
- Колись тут був «літній кінотеатр», а в планах – Музей Гідності. Про «Дзвін» у Львові, який згорів
- «Цей хор, цей хор!» Як львівський «Гомін» підкорив інтернет. Інтерв’ю з керівниками
- Непростий хлопець із Левандівки, або «Назарій Гусаков. Частина ІІ»
- Галицькі гади. Які змії водяться у нас та що робити при зустрічі з ними
- «Ай-яй-яй, дивіться, що ті самокати творять!» Як у Львові дати раду з електросамокатами
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Від Химери до Міражу», або Що сталося із колишніми кінотеатрами Львова
- Пагорб Слави у Львові: як в місті позбуваються радянської «реліквії» і що там може бути
- 9 років після трагедії. Як виглядає колишнє сміттєзвалище у Львові, де бігають зайці
- Як зміниться військовий цвинтар у Львові: символіка, простір і виклики
- «Батьки мають подорослішати!» Ще раз про російський реп у школі Львова і що з цим робити
- «Геополітично людство ще не дісталося дна, але Україна може зупинити це падіння»
- «США переживають те, що українці бачили за Януковича». Виступ Енн Епплбаум у Львові
- «Треба зробити по 100 грн!» Чи зросте у Львові вартість проїзду і що кажуть мешканці
- «Україна платить велику ціну, але попереду історична нагорода»
- Інвестори, земля та «сірі» реєстратори. Що для Львова змінить закон 12089
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням