«Щоби людина проживала в геріатричному пансіонаті, вона має бути одинока, з групою інвалідності, такою, що потребує стаціонарного стороннього догляду». Дехто знайшов собі тут прихисток понад 20 років тому, а дехто опинився через війну нещодавно. Майже всі з 300 підопічних Львівського геріатричного пансіонату є людьми старшого віку, з інвалідністю та одинокі. 70 із них – лежачі й такі, що самі себе обслужити не можуть. Проте є й молодші, працюючі особи, які вважають пансіонат домом. Аби мати змогу перебувати в пансіонаті, старенькі віддають 75% зі своєї пенсії, натомість очікують гідної опіки, догляду й медичного супроводу. А оскільки за час існування Львівського геріатричного пансіонату від підопічних, волонтерів до працівників офісу омбудсмена надходили скарги щодо перебування та умов проживання, Тvoemisto.tv відвідало заклад, поспілкувалося з людьми, які там мешкають, і його новою директоркою, яка лише пів року виконує ці обов'язки.

Немічні, у візках, але з надією на гідну старість

Майже відразу за вхідними ворітьми стоїть довга п’ятиповерхова будівля геріатричного пансіонату. Це корпус №1, де мешкають всі підопічні: і ті, що лежачі, і ті, що здатні ходити самі, і ті, кого евакуювали із зони бойових дій. Загалом на території пансіонату три корпуси, але не у всіх поки що проживають люди старшого віку, хоча заселення в планах дирекції є. Один із корпусів на стадії ремонту, в другому перебувають колишні працівники пансіонату. На яких підставах, виконувачка обов’язків директора не знає.

Наш візит припав на погожу осінню днину. Надворі дещо вітряно, але крізь високі дерева пробивається сонце. За такої погоди посидіти на лавочках та біля них вийшли старенькі.

На візку зустрічаємо пані Софію. 14 листопада їй виповниться 72 роки. Жінка в хустині, по лікті прикрита покривальцем. Сама не ходить, раз на день санітар вивозить її на свіже повітря. Каже, що в цьому закладі перебуває вже другий рік. Сама вона з Трускавця. Звідти її привіз племінник. Вважає, що тут добре, хіба що немає з ким поговорити. Її сусідка по кімнаті – 90-річна бабуся.

На запитання, як тут живеться, відповідає: «Та що мені треба? Годують нормально, трохи продуктів і ліків привозить племінник».

Поруч на лавці сидять чоловіки та жінки. Одна з них – пані Лідія. Вона переселенка, півтора року тому приїхала із Сєвєродонецька, одинока. Переїжджати не збиралась, але її переконали солдати ЗСУ.

«Я хлопцям за змоги їсти готувала, речі прала. І одного дня вони мені просто сказали: «Якщо не виїдете звідси через два дні, можете зостатися тут навіки». Нам знайшли автобус, я взяла маленьку сумку і поїхала», – розповідає вона.

У кімнаті жінка мешкає сама. Піднімається на п’ятий поверх то ліфтом, то сходами. Каже, місця в закладі ще є, деякі кімнати стоять пусткою. Ставлення до себе та інших підопічних називає нормальним, їжа також різноманітна.

«Деколи прошу, щоб овочів додали, то наступного разу можуть принести тертої моркви, салату з капусти. Є тут і сливки, і яблука», – запевняє пані Лідія.

Підтримати розмову береться ще одна переселенка з Луганщини – Олена. Її разом із незрячим чоловіком привезли волонтери каретою «швидкої». З думкою сусідки погоджується, тільки додає, що не вистачає спокою: «Тут алкоголіків багато, які дебоширять».

Директорка геріатричного пансіонату Пасека Етері каже, що відкрита до спілкування, пропонує пройтися закладом, поспілкуватися з підопічними в їхніх кімнатах.

У коридорах відчувається не надто приємний запах – затхлий, старечий. Здається, ним пропахло тут усе. Через напіввідчинені двері видно кімнату двох жінок. Обидві мають ім’я Любов. На вікнах смугасті рожево-білі фіранки, які додають монотонним стінам і ліжкам трохи барв. Одна з жінок у свої 76 років самостійно не ходить, заселилася в пансіонат 21 рік тому. Друга тут уже 15 років.

Старожилка розповідає, що раніше мешкала в Брюховичах, має доньку, внуків, зятя. Коли в неї стався інсульт, сама попросила зятя відвезти її сюди. Найрідніші час від часу провідують її. Додому не хоче, мовляв, кому я така потрібна.

До себе в кімнату запрошують 68-річна пані Люда та її 70-річний чоловік, який зустрічає нас на милицях. Із Покровська, що на Донеччині, в геріатричний пансіонат їх евакуювали понад рік тому. Обоє онкохворі, з купою інших недуг. Разом прожили 48 років. Дітей не мають. Кімната охайна: стіл, застелений білою скатертиною, покривала на ліжках, холодильник, який їм тут дали для користування, і плазмовий телевізор, який придбали самі.

«Нам тут дуже добре. Ставлення цілком нормальне. Претензії лише до мешканців, які п’ють, дебоширять днями і ночами, можуть двері один одному вибивати. Таких тут досить багато. Це дім для старих і немічних, тут потрібен спокій. Чому всі мають це терпіти? Треба на них знайти управу», – каже пані Люда.

На годиннику 13:00, саме привезли обід. Досить смачно пахне наче гороховий суп. Тут працює кейтерингова служба, яка привозить їжу. Як каже керівниця, це вимушений крок, бо стан кухні жахливий. А аутсорсинг дозволив зекономити кошти й покращити меню.

На другому поверсі мешкають Володимир і Микола. 85-річного Миколу з Миколаївського району в пансіонат п’ять років тому привіз племінник. За той час він тут змінив п’ять кімнат, але з чим це пов’язане, не знає. 

«Та мені тут нормально. Хіба що «напарник» не дуже дружить з головою, бо коли виходжу з кімнати, то може по кишенях лазити, в тумбочці щось шукати. Медичної допомоги як такої не надають, сам купую ліки, волонтери з церкви допомогли оплатити операцію на оці», – розповідає він.

Збоку на ліжку біля Миколи сидить 38-річна львів’янка Лілія. Вона у пансіонаті вже 13 років. Каже, що мама вживала наркотики, і їй доводилося неодноразово втікати з дому. Зізнається, що раніше й сама випивала, пробувала наркотичні препарати, через те зараз хвороблива. В пансіонаті прийняла хрещення, тож вважає цей заклад своїм домом.

Єдиними розвагами мешканці пансіонату називають концерти в клубі різних виконавців. 

Знайшли тут чи то роботу, чи то розраду чотири жінки: співпрацюють із соціальним підприємством «Вбрані», про яке вже писало Тvoemisto.tv, плетуть теплі шкарпетки, рукавички, інші вироби. Серед них 61-річна Лариса. Коли почалася війна, вона разом із 90-річною мамою переїхала з Фастова до Львова. Помістили їх сюди волонтери. Про те, що можна долучитися до такої гарної справи, дізналася від ще однієї підопічної пансіонату. Зголосилася відразу, бо вміла це робити. Каже, найбільше їй до вподоби в’язати гачком шалики та килимки. В пансіонаті їй із мамою живеться непогано. Мають одну кімнату на двох, є умивальник, туалет. Двічі на день мамі приносять підгузки. За проживання, харчування віддають 75% своєї пенсії, незважаючи на те, що ВПО. З кожної виходить майже 2000 гривень, по 600 гривень залишається. Ліки для себе та мами пані Лариса купує сама. Коли закінчиться війна, жінки планують повернутися додому.

Мешканці геріатричного пансіонату разом зі студентами УКУ запустили подкаст «Голоси казки», озвучили шість українських казок. Вони опубліковані на платформі Soundcloud й доступні для прослуховування.

Конфлікт, який ніяк не вичерпається

Зі слів в.о. директорки Львівського геріатричного пансіонату Етері Пасеки, зараз тут перебувають 292 особи, з яких 70 лежачі, 48 з числа внутрішньо переміщених.

Станом на сьогодні обстежили 112 підопічних. Щодо 35 з них є сумніви, чи можуть вони перебувати в пансіонаті. З одним 50-річним інвалідом третьої групи заклад уже розірвав угоду, оскільки він має де жити і не потребує сторонньої допомоги. З іще одним мешканцем – 53-річним Юрієм Альошиним, який перебуває тут 15 років, також планують розірвати угоду майже з тих самих причин. Крім цього, деякі мешканці, персонал та в.о. директорки називають його дебоширом, систематичним порушником правил внутрішнього розпорядку.

Сам Юрій нарікає, що його хочуть виселити незаконно, бо має першу групу інвалідності і не має де жити. Оселився тут чоловік тоді, коли мав проблеми зі здоров’ям. Тривалий час не ходив, пересувався у візку, внаслідок чого отримав першу групу інвалідності. Але після тривалого періоду реабілітації все ж таки став на ноги, згодом влаштувався на роботу, бо пенсії на проживання не вистачає. Як уже мовилося, 75% із неї забирають. Керівництво це виселення пояснює ще й тим, що Юрію є де жити.

«Коли я поступав сюди, в мене була квартира. Але я розлучений і свою частку помешкання переписав на дружину. За це вона мала б допомагати мені грішми. З 2012 року ніякою нерухомістю я не володію. Сестра і дружина допомогли зробити в кімнаті ремонт, я придбав собі меблі, техніку. Але тепер мені різне закидають, ніби я випиваю, кричу, влаштовую бійки, просто виганяють на вулицю. Кімнату спочатку опечатали, не впускали мене. Я не мав і досі не маю де жити. Добре, що ще ходжу, а як буде завтра – невідомо. В мене хворі ноги, лікарі радять пересуватися тільки у візку», – виправдовується Юрій Альошин.

Підтримує та допомагає чоловікові в цій справі волонтерка Анастасія Рибак. Каже, що виганяти людину на вулицю просто так не можна, і звинувачує керівництво пансіонату в різних недопрацюваннях.

“Тут багато чого не виконують. Наприклад, у підопічних незадовільне харчування, в стареньких пролежні, бо недоотримують медичної опіки та допомоги. Юра – це та людина, яка не мовчить, як решта», – каже Анастасія Рибак.

Через скаргу Юрія Альошина та Анастасії Рибак у Львівській обласній раді створили комісію, яка навідалася з перевіркою в пансіонат, аби на власні очі побачити ситуацію. Усі сторони вислухали, справу ретельно вивчать і після 7 листопада комісія пообіцяла оприлюднити висновок. 

Зі слів заступниці директора обласного департаменту соціального захисту Тетяни Крут, у разі підтвердження незаконності перебування підопічного у закладі та його виселення в законодавстві чітко не передбачено, куди він може переселитися. Місця тимчасового проживання або прихистки можна знайти при релігійних чи благодійних організаціях.

У директорки пансіонату свої аргументи: «Чоловік часто перебуває в стані алкогольного сп'яніння, погрожує людям, б’є сусідів і персонал. Не раз викликали до нього поліцію. Тут мають жити інваліди та люди старшого віку, а Юрій під це не підпадає. Хоч у нього інвалідність, яка, до речі, настала внаслідок вживання алкогольних та наркотичних речовин, його групу можна переглянути. Він не належить за шкалою до людей старшого віку».

Керівниця пояснює: щоб людина проживала в геріатричному пансіонаті, вона має бути одинока, з групою інвалідності, такою, що потребує стаціонарного стороннього догляду.

«Багато підопічних справді можуть мати дітей, сім’ї, майно. Але це старенькі немічні люди. Це все було дозволене за колишнього керівництва. Тепер будемо договори переглядати, викликатимемо дітей, членів родини на розмову. З трьох корпусів заселений тільки один. Спроможність – 400 осіб. Чи є черга на заселення, не знаю, бо до нас привозять людей відповідно до наказів і путівок», – веде далі директорка.

Доглядають стареньких і осіб з інвалідністю 104 працівники, хоча, відповідно до штату, їх має бути 173.

В.о. директорки розповідає, що з підопічними укладають договори, в яких прописані умови, правила проживання, а також плата за проживання й утримання – 75% від суми пенсії. Крім того, утримувати підопічних геріатричного пансіонату допомагає держава. Сума на кожного мешканця становить від 10 тисяч гривень в неопалювальний сезон до 15 тисяч в опалювальний.

Велика територія потребує впорядкування

Загалом територія Львівського геріатричного пансіонату дуже велика – майже 14 гектарів. Розташовані на ній до 30 об’єктів і приміщень. Серед них три корпуси пансіонату, решта господарські будівлі – склади, навіси, пральня, овочесховище, гараж, три прохідні тощо.

 

За даними Youcontrol, Львівський геріатричний пансіонат зареєстрований 28 лютого 2002 року. За цей час його керівництво кілька разів змінювалося. Суперечки довкола права власності на землю тривають роками. 

Як зазначив Тvoemisto.tv заступник начальника управління майном спільної власності Львівської обласної ради Ігор Титла, земельна ділянка є в комунальній власності Львівської міської ради і в користуванні обласного комунального закладу – геріатричного центру.

Але довідка, яку отримало Tvoemisto.tv з Державного земельного кадастру свідчить, що ділянка площею 2,4 га за адресою геріатричного пансіонату є у постійному користуванні Громадської організації інвалідів «Центр реабілітаційних ініціатив «Діяльне милосердя». Ця організація отримала ділянку вільну від забудови у користування у 2010 р. на підставі рішень судів та розпоряджень голови ЛОДА, за згоди тодішнього керівництва пансіонату, хоча право розпоряджатись цією землею мала лише міська рада. Прокуратура та ЛМР з різним успіхом оскаржували рішення судів та розпорядження голови ЛОДА та намагались витребувати ділянку з володіння «Діяльного милосердя», поки не програли у Верховному суді наприкінці 2019 р. Наразі пансіонат так і не має належним чином закріпленої за ним ділянки у Державному земельному кадастрі.

Занепокоєння у львів’ян викликає факт, що ділянка у користуванні «Діяльне милосердя» має подвійне цільове призначення – «Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій» та «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку». Вид використання – «розміщення центру соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них». 

Крім того, з ухвали слідчого судді Личаківського районного суду Львова Tvoemisto.tv дізналось, що 31 липня цього року прокуратура відкрила кримінальне провадження через ймовірну підробку технічного паспорта, на підставі якого «Діяльне милосердя» зареєструвало у жовтні 2021 р. право власності на прохідну площею 56,8 кв.м. на ділянці, наданій організації у користування. Прокуратура і слідчі з поліції вважають, що поданий реєстратору технічний паспорт на прохідну, виготовлений від імені ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» був підроблений. БТІ повідомило прокуратуру, що не видавало технічний паспорт на таке приміщення.

У планах в.о. директорки пройти перевірку Держаудитслужби, яку вона сама ініціювала, і після цього впорядкувати територію центру (до 2024 року).

Як зазначає Тvoemisto.tv Етера Пасекі, для проживання підопічних на території є три корпуси.

«Корпус №1 – це нова будівля, де ще немає мешканців. Плануємо переселяти туди найближчим часом лежачих. Уже зробили ремонт і вирішили технічні проблеми з водою. Корпус №2 – це якраз п’ятиповерхова будівля, де мешкають підопічні. Тут перебуватимуть інваліди і люди старшого віку, тобто хочемо створити їм лише підтримувальне проживання. Корпус №3 – це будівля, де також плануємо розмістити людей старшого віку. Але наразі з цією будівлею є неточності – дехто називає її гуртожитком. У нас нема гуртожитку, це корпус №3!» – наголошує співрозмовниця.

Зі слів Етери Пасекі, за цією адресою є чималі борги, тобто люди жили, а за послуги не платили. Ба більше, самовільно створили паркувальні майданчики тощо. Самі ж мешканці стверджують, що живуть там законно, тому боротимуться за те, щоб їх не виселили.

«Триває ревізія, нехай усе з’ясується», – каже Етера Пасекі, додаючи, що дуже хоче, щоб у геріатричному пансіонаті впорядкували всі юридичні документи та створили необхідні умови для проживання людей старшого віку.

Ольга Шведа

Фото Івана Станіславського

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.