
Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
У неділю, 15 жовтня, між Львовом та Варшавою почав курсувати новий потяг. Під час урочистого відкриття маршруту на станції в Раві-Руській поїзд зустрів, зокрема, танцювальний ансамбль. Учасниці колективу вручили очільникові «Укрзалізниці» Євгенові Лященку коровай, і кадри цієї події спричинили обурення в соцмережах:
«Для чого там коровай і дівчата у вишиванках у вінках з танцями? В цирк навіть не треба ходити».
«Тотальна шароварщина... Соромно!»
«Ну та радянщина зі звітними танцями-рушниками і віночками обов'язкова, то точно. Війна-не війна».

Tvoemisto.tv зʼясувало, чи костюми танцювального колективу є українською традицією і хто раніше зустрічав гостей із хлібом-сіллю.
Костюми – «шароварщина» чи українська традиція
Власниця етногалереї Роксоляна Шимчук вважає, що костюми, в яких зустріли очільника «Укрзалізниці», мають мало спільного зі справжнім українським національним строєм.
«Костюми – «шароварщина». Типовий сценічний одяг українських колективів періоду «совка». Те саме стосується рушників. Але не варто судити строго. Такі образи – не провина, а радше біда тих, що їх створюють чи обирають. Це від незнання. Нас так довго привчали до подібного. На жаль, більшість українців поки що не пізнали істинної краси та глибини українського строю і культури загалом. Але я вірю, що ми все надолужимо», – пояснює дизайнерка.
Схожу думку про костюми має і наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інституту народознавства Леся Горошко. Проте вона каже, що хоч одяг і не відповідає питомо українському строю, в цьому не варто шукати зраду: в танцювальних колективів костюми зазвичай театралізовані.
Водночас Леся Горошко радить не шукати в цій події політичних моментів, порівнюючи дійство з пережитками часів Радянського Союзу:
«Не варто розганяти зраду скрізь. Є питання до етичності цього заходу: вигнати дітей у холодну пору в такому одязі не зовсім доречно. Врешті, тут можна «протягти нитку» з часів Радянського Союзу, коли не цінували людину, а треба було зігнати масовку. Я не говорила б тут ані про костюми, бо в таких колективах вони завжди стилізовані та мають такий собі стосунок до народності, ані про традиції, ані про «совок». Люди звикли організовувати в такий спосіб подібні події і роблять це».
Традиція зустрічати з хлібом-сіллю
Під критику потрапив і коровай, який учасниця колективу вручила керівникові «Укрзалізниці». Цю частину події користувачі також загейтили, тому Tvoemisto.tv запитало в заступника директора з наукової роботи Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького Сергія Ципишева, чи є така традиція українською:
«Історична тяглість у цій традиції є. Українці завжди зустрічали поважних гостей найдорожчим, що в них було. А найдорожчим, звісно, були хліб та сіль. Гостю давали скуштувати посолений хліб. Старалися частувати найкращим на противагу тому, що було, скажімо, в Московії, де давали їсти брудний хліб».
Однак такий прояв найвищої поваги є типовим не лише для України. Зі слів Сергія Ципишева, в давні часи у Європі, коли сіль була дорогою, на великих застіллях солили тільки ту їжу, яку подавали на перші, найвищі столи, за якими сиділи найповажніші гості.
Водночас, на його думку, дискусійним залишається питання, чи такі випадки є доцільними тепер, під час війни: «Можна було ці речі трохи модернізувати, відійти від театральності».
Танець був «Привітальний»
Від часу цієї події минув майже тиждень, а обговорення її в соцмережах не вщухають. Тим часом у Раві-Руській із критикою категорично не погоджуються. Завідувачка відділу культури Рава-Руської міської ради Наталія Чорній не шкодує, що обрала саме такий формат зустрічі поважних гостей:
«Я отримала завдання від Львівської ОВА урочисто зустріти потяг. І ми зробили це урочисто. Танець, який виконали дівчата з колективу, називається «Привітальний», піднесення короваю є частиною рухів цього танцю, тож усе логічно».
А ще пані Наталія каже, що був задум вручити коровай машиністам – польському та українському. Однак у процесі до дівчат вийшов керівник «Укрзалізниці», тож коровай вручили йому.
Щодо костюмів, то, як каже посадовиця, вони є сценічними:
«Щодо коментарів про те, що ми зігнали дітей, які танцювали з голими ногами, відповім: дівчатка були в капронових колготах і вийшли на перон за дві хвилини до зустрічі. Вони були вдягнені так, як вимагав сценічний образ. Ми нікого не зганяли. Спочатку хореографу пропонували вивести на танець менше дітей, однак вони самі хотіли брати участь. Для Рави-Руської це подія, історія».
Із таким танцем і в таких костюмах, пригадує вона, колектив «Оксамит» виступав за кордоном, а також зустрічав у Раві-Руській гостей із Латвії. Однак негативних коментарів щодо цього не було взагалі. А тепер ось такими обговореннями хтось намагається просто відволікти увагу людей від набагато важливіших речей.
Головне, що потяг поїхав
Без танцю, звісно, можна було обійтись, але й незручностей він не спричинив, вважає Віктор Гальчинський, член правління ГО «Лінія102.Юа» (громадська організація, яка працює для розвитку транскордонного залізничного сполучення та промоції залізниць в Україні. – Ред.).
«Давні традиції танців на урочистостях справді не завжди добре сприймаються в сучасних динамічних умовах. Заради об'єктивності зазначу, що художня композиція на пероні в Раві-Руській тривала недовго, але мені більше сподобався символічний старт дзвоном на львівському вокзалі. А в Раві-Руській можна було просто коротко згадати історію відновлення маршруту та подякувати тим, завдяки кому цей поїзд нарешті поїхав і тепер став популярний: бачу в системі, що квитки до Варшави продані на п’ять днів наперед».
Нагадаємо, що проєкт запуску потяга Львів – Варшава реалізовували шість місяців. Наразі маршрут працюватиме в пересадковому форматі на станції Рава-Руська. Тут пасажири здійснюватимуть зручну пересадку з поїзда української ширини колії (1520 мм) на поїзд європейської колії (1435 мм) і в зворотному напрямку.
Перевізник пояснює, що розклад руху поїздів розроблений таким чином, щоби без зайвих пересадок охопити залізничним сполученням із Варшавою та Любліном не лише Львів, а й Івано-Франківськ, Стрий, Коломию, Калуш, Моршин, Брюховичі та Жовкву. Пасажири з інших міст України зможуть скористатися пересадкою у Львові.
Тетяна Дзяма
Фото: Рава-Руська міська рада, LOWCOST.UA
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу
- «Сьоме питання». Про що Садовий не може домовитись з депутатами
- Молоко, пил і надмірна чистота. Чому в дітей виникає алергія і як боротись
- «ЛКП проїдають мільйони». Чи створять у Львові наглядові ради