Ветеран російсько-української війни, менеджер мистецьких проєктів Юрко Вовкогон розповів про свою службу у війську, поранення на війні, реабілітацію, повернення до цивільного життя і про те, що нам необхідно змінити задля перемоги.

Розкажіть, будь ласка, про вашу службу: з чого все почалося, як ви долучилися до добровольчого корпусу “Правий сектор”, а відтак до 80-ї бригади.

Мій досвід насправді почався 9 березня 2001 року під час справи про вбивство Георгія Гонгадзе і громадської організації спротиву «За правду» проти режиму Кучми. Тоді я потрапив у каральні лабети кучмівського режиму. Далі була Помаранчева революція, Революція Гідності, і далі з окупацією Криму стало очевидно, що буде війна і потрібно йти воювати. 

Мій найближчий товариш пішов у добровольчий корпус «Правий сектор». Він розповідав, як заходить сонце над аеропортом, а собаки доїдають москальські трупи... Я розумів, що треба йти. Спочатку вагався, чи не заважатиму справжнім воїнам на передовій, але у вересні відправив дитину в перший клас і пішов на приватні курси військової підготовки від айтівців. Напевно, це був найкращий вишкіл, який я пройшов. Тоді потрапив у найгарячіші точки – в Піски, на шахту «Бутівка». 

Хлопці розуміли, що потрібен вишкіл, що йде війна, що вони мають достатньо фаху, щоби організуватися на базовому рівні. Це були пластуни, активісти Майдану, айтівці, колишні військові, представники Французького легіону, американської армії. Вони хотіли це робити і вірили в те, що роблять. Саме це відрізняє їх від армії. У них виходило найкраще і найефективніше, бо було не з примусу, не задля галочки. 

У 2015 році на Закарпатті розгорнулася “мукачівська справа” (збройна сутичка між бійцями «Правого сектору» та людьми з оточення депутата Михайла Ланя, правоохоронцями через розподіл контрабандних потоків, у підсумку суд виправдав бійців «ПС» – Ред.), і «Правий сектор» відвели з лінії фронту, а сидіти на базі й протирати штани не хотілося. 

Я був частиною добровольчого руху, коли ти ніби затуляєш каналізацію з лайном, поки не прийдуть професіонали ремонтувати її. А вийшло так, що й професіонали не прийшли, просто домовилися, зменшили тиск цього лайна, внаслідок чого його набралося стільки, що прорвало зараз.

Тож я мав нагоду воювати в “Правому секторі” у 2014–2015 роках і ще кілька місяців служити в ЗСУ. В 2022-му, коли почалася повномасштабна війна, відвіз дружину з дітьми у село, а 26 лютого прибув у військкомат, зустрівся там зі знайомими добровольцями. Тоді я не розумів, що таке армійська бюрократія. Думав, що все буде більш організовано, ефективно, по-людськи. Попри все, ми якось ще стримуємо цю орду. Як каже мій товариш, з огляду на 300 років рабства «політ нормальний».

У “вісімдесятці” я служив із 1 березня 2022 року до 3 серпня 2023-го. Спочатку нас цілий місяць укомплектовували, ми чекали на базі. Армійська бюрократія: тиждень очікуєш талончика на чоботи, тиждень – броника. І так у телефоні дивишся, де москалі та скільки хлопців уже загинули… З іншого боку, може, через цю бюрократію я досі живий. Бо з тих, що перші почали захищати, мало залишилося в живих. Відсутність координації, рішення втримати будь-якою ціною, «м'ясні» штурми… Дуже багато хлопців полягло через неефективність нашої армії, корупцію. Армія в нас залишалася найбільш відсталою і найбільш корумпованою структурою, де твої звання ростуть не від твоїх умінь, компетенцій і професіоналізму.

Найбільша проблема нашої армії – що вона лишалася нереформованою структурою, куди йшли працювати, щоб вийти скоріше на пенсію, а перед тим щось вкрасти чи прилаштувати свою племінницю у військкомат. Такою вона була, так ми зустрічали цю війну. Багато жертв, на мій погляд, було через це. А якщо ти вигрібаєш, то тебе закидають новими завданнями і будують на тобі кар'єру. Таке в нас є, і про це треба говорити, це треба змінювати. Звісно, не треба розпачу, перепливати Тису чи втікати городами від бусика, бо наша перемога якраз і ґрунтується на реформі армії.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

Здійснено в рамках проєкту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

____________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.