Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
Фото: Тарас із дружиною та донькою
Попри грайливу усмішку і балакучість, розчарування і виснаження Тарасові не приховати.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну пункт пропуску «Медика-Шегині» бачив чимало: майже 6,2 мільйона українців перетинали кордон саме через нього. Однак тепер на кордоні інша проблема – українські далекобійники очікують повернення додому.
Зараз сьома година вечора, надворі доволі холодно, трохи нижче від нуля. Небо вже кілька годин темне. Яскраво освітлені ресторани та кав'ярні зникають за 20 хвилин дорогою від Перемишля до Медики, а потім відкривається краєвид на засніжені поля з ялинками... і 70-кілометрова черга вантажівок, у якій Тарас залишився на невизначений час.
Від 6 листопада польські далекобійники блокують українсько-польські прикордонні переходи на знак протесту проти скасування обмежень для українських перевізників, які дозволяють їм перевозити вантажі в межах ЄС. Протестувальники стверджують, що дешевша українська робоча сила створила несправедливу конкуренцію польським перевізникам.
Незважаючи на те, що Польща була найближчим союзником України в перший рік війни, віднедавна відносини між країнами різко погіршилися. Зараз ухвалюють важливі рішення щодо вступу України в ЄС, і ці суперечки вказують на те, що інтеграція України в ЄС, у європейський ринок може спричинити серйозні соціальні, політичні та економічні потрясіння навіть серед деяких найсильніших союзників України.
Читайте також: Вартість різдвяного продуктового кошика може зрости через блокаду кордону
У квітні Польща заборонила імпорт українського зерна разом зі Словаччиною та Угорщиною задля захисту власного сільськогосподарського ринку. Питання українських товарів стало одним із центральних та суперечливих на нещодавніх виборах у Польщі.
Фото: На аерофотознімку – українські вантажівки на стоянці біля польсько-українського прикордонного переходу «Корчова», 5 грудня 2023 р. (фото: WOJTEK RADWANSKI/AFP через Getty Images)
Уже згаданий водій вантажівки Тарас зазвичай здійснює три поїздки на місяць і отримує зарплату після кожної з них. Однак через блокаду цього місяця він зміг здійснити лиш одну поїздку, що зменшило його заробіток на дві третини. Чоловік пояснює, що через блокаду йому не вдасться здійснити ще одну поїздку до нового року. Запевняє, що не хоче ризикувати, зустріти Новий рік у черзі на кордоні без своєї сім'ї. Він стурбований тим, що блокада вплине на його фінансовий стан і сім'ю загалом. Мовляв, час війни і так важкий, а тут іще ось такі події… Цього місяця він ще сяк-так зможе звести кінці з кінцями, але блокада означає, що деякі далекобійники потраплять у боргову яму, з якої буде дедалі важче вибиратися.
Фото: Тарас та інші далекобійники (зліва) біля ПП «Медика-Шегині»
До блокади перетин кордону займав день-два, а тепер, зі слів Тараса, доведеться чекати приблизно два дні, перш ніж він зможе перетнути кордон України. А це означає, що якщо йому пощастить, то на перетин кордону знадобиться щонайменше тиждень.
Польські блокувальники нібито пропускають п'ять вантажівок щогодини. А ті, що перевозять військові, гуманітарні та швидкопсувні вантажі, нібито звільнені від блокади згідно з угодою, яку польські протестувальники уклали з польським урядом.
Читайте також: Понад 400 млн євро Україна втратила через блокаду кордону з Польщею
Однак, як каже співрозмовник, часто це не зовсім так. Брат Тараса, який перевозив фрукти, зміг просунутися в черзі з поліцейським ескортом, все ще далеко від фронту – залишилося кілька днів дороги.
Довгі очікування означають не лише особисті фінансові труднощі для водіїв вантажівок, але й виклики для українських компаній, втрати яких зростають. Витрати на пальне, необхідне для роботи рефрижератора впродовж стількох днів блокади, означають, що вартість доставки швидкопсувних продуктів величезна (іноді продукти все одно псуються), і власники бізнесу, увесь їхній персонал відчують погані наслідки.
«Думаю, не один бізнес в Україні буде змушений закритися через цю блокаду. Знаю випадок, коли з вантажівки довелося викинути половину бананів, бо вони зіпсувалися», – каже він.
Фото: Чайник стоїть на вогні для того, щоб українські водії вантажівок могли зігрітися на стоянці біля ПП «Корчова» (фото: WOJTEK RADWANSKI/AFP через Getty Images)
І, звісно ж, утилізація непридатної продукції також спричиняє додаткові витрати для бізнесу. Тарас розповів, що якщо військову допомогу ще супроводжують у перших рядах, то гуманітарну часто не пропускають.
Сміється, коли я запитала, чи може він показати мені вантажівку з гуманітарною допомогою, про яку говорить. Її нема в полі зору.
«Я знаю одного хлопця, але туди треба йти багато кілометрів», – веде далі він, показуючи у бік черги вантажівок, яка зникає за обрієм.
Прикордонний пункт пропуску "Медика-Шегині", який має намір перетнути Тарас, є останнім заблокованим, однак черга вже у 14 разів довша за ту, що була до блокади. Тоді вона простягалася лише на п’ять кілометрів.
Черга така довга через випадкові проміжки на кшталт того, що дозволив нам зупинитися і поговорити з Тарасом. Більшість із них – до сотні метрів.
Читайте також: На кордоні з Польщею помер ще один водій вантажівки
«Поліція розділила нас після того, як ми намагалися провести акцію протесту минулого тижня... Ми просто ходили і стукали в двері вантажівок, що стояли в черзі, кажучи: «Ми протестуємо, проходьте!»
Тарас пояснює: щонайменше 50 українських далекобійників зібралися на пішохідному переході, щоб заблокувати пішохідний рух на кілька годин, поки польська поліція не приїхала з кузовними щитами і не змусила їх роз'їхатися. Вони робили це кілька днів поспіль.
Це разючий контраст із залученням польської поліції щодо польських протестувальників, які спричинили блокаду, оскільки саме поліція фактично здійснює блокаду від імені протестувальників.
Фото: У хатині польських протестувальників спостерігають, як поліція зупиняє українську вантажівку
«Це не тільки погано для бізнесу, але й важко для нас, водіїв», – бідкається Тарас. Каже, важко перебувати у вантажівці цілий тиждень, нема змоги стати під душ, дуже мало туалетів. Від початку блокади двоє далекобійників померли в черзі. Чоловік запевняє, що у водіїв є їжа, тепло, але всі вони хочуть додому.
Фото: Тарас на прогулянці за 2 км від своєї вантажівки
Однак далекобійники на кордоні не єдині, чиї доходи зменшуються.
Ми мали нагоду поспілкуватися з польським фермером, одним із протестувальників під час блокади. Він є представником «Обдуреного села» – польської асоціації фермерів, яка має дуже тісні зв'язки з «Конфедерацією» – польською ультраправою політичною партією. Саме вони взяли активну участь в організації блокади.
Я запитала, чи почувається він обдуреним. «Ні, нас не обдурили, нас підвів наш уряд», – відповідає фермер і пояснює, що поляки не здійснювали належного контролю, коли відкрили свої кордони для українських водіїв і товарів, і тепер польська продукція повністю втратила рентабельність, бо ринок насичений українською. Співрозмовник каже, що, для прикладу, до війни тонна кукурудзи коштувала майже 240 доларів, а зараз менш ніж 100 доларів.
Такі образи переплелися з ксенофобією з боку польських ультраправих, що загрожує відносинам між Польщею та Україною, які донедавна були дружніми. Очевидно, європейська інтеграція України, як і багато інших речей, не обійдеться без боротьби…
(Олександра Гай Аlessandra Hay)
Цей матеріал створено у співпраці з Counteroffensive.News
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Цей матеріал створено у співпраці з Counteroffensive.News
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи