
«Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
Багато підприємиць уже не перший раз беруть участь у форумі та чесно признаються, що для них він – велика підтримка і натхнення.
VI Форум бізнес-мережі сільських жінок присвятили питанням провадження бізнесу, зокрема, виробництва, переробки та маркетингу продукції в умовах війни, безпеки та розвитку сільських жінок, підвищення економічної спроможності та відновлення й налагодження наявного бізнесу у випадках його втрати чи релокації.
«Глибоко шаную вашу силу і незламність», - посол Канади
До роботи форуму долучилася пані Поважний посол Канади в Україні Наталія Цмоць, яка переконана, що за сільськими жінками – майбутнє України.
«Із перших днів незалежності України Канада надає всебічну підтримку. Роль жінок у розвитку та захисті країни надзвичайно важлива. Українці борються на фронті, забезпечують надійний тил, жінки піклуються про дітей: лікують, навчають та годують. Сільським жінкам доводиться долати додаткові труднощі під час війни, коли чоловіки у війську. Ви ведете господарство, приймаєте переселенців і тяжко працюєте, щоби підтримати свої сім’ї та всю Україну. Я глибоко шаную вашу силу й незламність. Ваше єднання важливе під час цього форуму, в громадських мережах та організаціях. Важкі виклики завжди легше долати разом. Саме тому Канада підтримує громадський рух українських жінок, захист їхніх прав і активну участь в ухваленні рішень та економічній діяльності, особливо в аграрній промисловості», – зазначила вона.
Наталія Цмоць
Канадські та міжнародні партнери, зокрема організація «Socodevi», діляться з українськими підприємцями знаннями з маркетингу та менеджменту. «Socodevi» допомагає фермеркам придбати невелике обладнання, отримати доступ до мікрофінансування, налагодити виробничі процеси і створити фермерські кооперативи.
«Ви справді дуже важко працюєте, і ми це бачимо. Канадський досвід фермерства та кооперації успішно застосовують в Україні. Канада й надалі підтримуватиме розвиток агросектору в Україні, особливо в контексті європейської інтеграції. Ми готові підтримати ваші зусилля для виходу на європейський ринок. Наша допомога включатиме й гуманітарне розмінування, підтримку ментального здоров’я і створення економічних можливостей для осіб, які постраждали від наслідків війни. Росія мусить бути притягнена до відповідальності за те зло, яке вона вчинила. Канада над цим працює», – додала Наталія Цмоць.
ЄС – це не лише великі можливості, але й виклики
Водночас під час Форуму бізнес-мережі сільських жінок був підписаний меморандум співпраці з Українським жіночим конгресом.
«Чого тільки наші жінки в Україні не пережили: і кріпацтво, і голод, і страх, і війни. Наші працюючі жінки – це наш актив і капітал. Я буваю в прифронтових регіонах. І найбільше дивує те, що навкруги можуть бути обстріли, але земля засіяна, на тебе дивляться соняшники. Це говорить про нашу філософію: попри все, земля не може пустувати. Від Жіночого конгресу хочу подякувати за вашу відданість праці. Ми на початку нашого шляху в євроінтеграції, і це точно буде бійня. Треба буде вигризати свої інтереси. Тому нам усім треба об’єднуватися, бути голосними. Європейський Союз – це великі можливості, але й великі виклики, особливо в сільському господарстві», – наголосила Марія Іонова, співзасновниця Українського жіночого конгресу.
Марія Іонова
Цього року у форумі взяли участь 86 виробниць молока, зерна, овочів, крафтової продукції, а також активісток, які об’єднали навколо себе в організації та кооперативи інших жінок і чоловіків.
«Ми підтримували наших виробниць і впродовж процесу евакуації з-під обстрілів, – розповідає голова правління бізнес-мережі сільських жінок Софія Буртак. – Також є жінки, які релокували свій бізнес і змогли відновити виробництво продукції в іншому регіоні. Під одним дахом зібралися представниці аграрного сектору з 23 областей України, також є релоковані з Криму».
Софія Буртак
Мета бізнес-мережі – допомагати й реагувати на проблеми жінок. Чимало з них допомагають війську продукцією. Також це знайомство підприємиць для адвокації та впливу на ухвалення рішень.
«Ми стараємося проблеми сільських жінок, які часто не висвітлюють, доносити до органів місцевого самоврядування та до парламентських комітетів. Водночас нам важливо сприяти розвитку підприємництва на тих територіях, які для цього придатні. Навіть попри це чимало жінок провадять бізнес у місцях, поруч із якими тривають обстріли. Зокрема, козярство. Стараємося допомагати так, щоб не наражати жінок на небезпеку. Завжди обговорюємо з ними можливість релокації», – пояснює Софія Буртак.
Водночас на виставці-ярмарку свою продукцію представили понад 30 жінок з різних регіонів України. На столах можна побачити домашній сир, джеми, мед, олію, випічку. Для всіх жінок це є справою їхнього життя, яка дарує енергію і дозволяє заробити.
«Ми – сільгоспвиробники з Дніпропетровської області. Вирощуємо соняшник та пшеницю. Зараз хочемо запустити переробку насіння для виробництва олії. Щойно на початковому етапі. Бізнес-мережа підтримала нас олійним пресом. Виготовлятимемо сиродавлену олію. Тільки завдяки цій мережі ми почали це виробництво. Вона допомогла нам розробити логотип і підтримуватиме на подальших етапах», – каже Аліна Скрипник.
Аліна Скрипник
Унікальні продукти від сільських жінок
На ярмарку можна побачити чимало унікальних українських продуктів, як-от бичківський медяник, який привезла до Львова Марія Чорій із Закарпаття. Жінка каже, що це унікальна випічка, якої нема ніде, окрім як у селищі Великий Бичків.
Є такий весільний обряд, коли молодята розривають медяник. Існує повір'я, що той, хто відірве більший шматок, довше житиме. Також за традицією жінки несли медяник як запрошення на весілля. Цей традиційний хліб не тільки смачний, але й вражає своєю філігранністю, нагадуючи гуцульську вишиванку. Випікання медяника – дуже кропітка робота, не в усіх вистачає на це терпцю. До складу медяника входять 16 і більше інгредієнтів, але основою, звісно ж, є мед. Розпис може зайняти до восьми годин навіть у найвправнішої майстрині.
Марія Чорій
Чимало жінок займаються виготовленням молочної продукції, а саме натуральних сирів. Наприклад, Олена Щербакова у Запорізькій області має власну ферму, де виготовляє з молока молоді та витримані сири:
«На виставці представлені козячі тверді сири і плавлені сирки. Торік я брала участь у грантовій програмі і виграла вакууматор та аналізатор молока, який допомагає визначити його якість. Це неабияк допомогло у виробництві».
Олена Щербакова
Із кожним роком обсяги продажу українського меду за кордон збільшуються на декілька десятків у відсотковому відношенні. Україна стала незмінним лідером його виробництва в Європі. Однак чомусь досі є упередження, що це не жіноча справа, обурюється бджолярка Тетяна Сенчук, яка представила кілька видів меду. Особливе місце займає питний мед за родинним рецептом. Це, по суті, вино на меді з додаванням трав.
«Найбільше я люблю наші свічки з натурального воску. Також ми виготовляємо та продаємо на фронт лікувальні мазі з прополісом і какао-олією для загоєння ран. З 2014 року хлопці в гарячих точках використовують цю природну мазь», – запевняє вона.
Тетяна Сенчук
Бізнес, започаткований під час війни
Власне виробництво сублімованої їжі швидкого приготування допомогло Олені Хатмулінній з Донеччини не опустити рук через початок повномасштабного вторгнення й допомогти братові на фронті. У Тернополі жінка почала виробляти сублімовану їжу швидкого приготування без консервантів, яка швидко перетворюється на повноцінну страву, і передавати її на схід.
«У грудні минулого року я отримала грант на обладнання. Бізнес-мережа допомогла мені розробити етикетку та запустити виробництво продукту. Завдяки спеціалізованому обладнанню, ми почали виготовляти супи-пюре, які розчиняються у воді. Дуже допомогли не лише грантові кошти, а й навчання з просування бізнесу», – розповідає вона.
Щоправда, Олена не зупиняється на досягнутому – планує розводити перепілок на Хмельниччині, на що цього року отримала ще одну грантову допомогу.
Коли мовиться про сільську продукцію, то, зазвичай, згадуються молоко, яйця, м’ясо, різні овочі та фрукти.
Однак Олена Брунько з Київщини знайшла для себе інше захоплення – виробництво шоколаду і лавандового гідролату (лавандової води, яка чудово заспокоює шкіру, усуває почервоніння та сприяє загоєнню ран, – Ред.). Жінка має домашню шоколадну мініфабрику та невелике лавандове поле біля Києва.
«Ці два мої бізнеси почалися під час війни, і для мене це стало передусім продухлиною, а вже потім можливістю заробити. Приїжджаю на форум, щоб одержати натхнення від інших жінок», – признається вона.
У межах цьогорічного форуму гранти на обладнання отримали 14 фермерок. Сфери використання різняться: від кондитерських виробів та шоколаду до олії та зерна. І якщо в минулі роки давали допомогу стартаперкам, то цього року її отримали ті, що вже довели своє зацікавлення в провадженні бізнесу.
Ольга Кадікова отримала грант на обладнання для створення фотографій, однак вона також підприємиця. Жінка посадила в Кіровоградський області горіховий сад. Тепер там ростуть пекани, фундуки і мигдаль. Це бізнес на тривалу перспективу, адже врожай і, відповідно, заробіток можна буде отримати тільки через вісім років.
«Теплиця, взагалі вирощування зелені – дуже кропіткий процес, тому вирішили посадити те, що буде на цій території добре рости й не потребуватиме постійного догляду. Поки мої горіхи ростуть, займаюся хобі – фотографією. Можу допомогти розвиватися сільським жінкам з допомогою фотографій. Презентую їх та їхню продукцію через креативні світлини», – пояснює Ольга.
На Львівщині фермерські турботи лягли на плечі жінок
Як повідомила директорка департаменту агропромислового розвитку Львівської ОВА Тетяна Гетьман, Львівщина є унікальним регіоном в секторі аграрного розвитку. На 800 000 га землі вирощують чимало продукції, майже 40% населення області є сільським. На Львівщині понад 280 тисяч особистих селянських господарств. Також це регіон-рекордсмен за кількістю сімейних ферм. Станом на сьогодні їх є 135. П’ятдесят із них створили під час війни. 40% сімейних ферм займаються тваринництвом.
Тетяна Гетьман (праворуч)
«Тобто ці звичайні сільські сім’ї перетворили рутинну справу на бізнес. Тут є чим пишатись. Аграрний сектор другий рік поспіль зіткнувся з нетиповими викликами. Є проблеми з експортом, падіння цін на сировину, зростання вартості ресурсів. Треба з цим усім давати собі раду, і жінкам насправді вдається це найкраще. Жінки в сільськогосподарському бізнесі вирізняються креативністю та кращою адаптивністю. Вони більш відкриті до нового досвіду. Коли чоловіки пішли воювати за країну, бізнеси, розпочаті ними, лягли на плечі жінок. Крім того, жінки тепер є частиною спільноти, на яку поклали серйозне завдання – збереження продовольчої безпеки», – вважає Тетяна Гетьман.
Наталія Вареник
Фото: Іван Станіславський/Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу