«Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
Tvoemisto.tv поспілкувалося з нею про стратегію збереження історичного середовища, європейський досвід в Україні, відповідальність кожного за стан пам’яток архітектури, відновлення мозаїк, проблему реставрації будівель та інтеграцію сучасного в старовину.
Загарбницька війна росії проти України завдає величезних втрат, зокрема в площині історичних пам’яток. Львів вважають культурним центром України. Якою є стратегія збереження історичної спадщини Львова в очолюваному вами управлінні? Які ваші головні пріоритети?
Ви дуже слушно наголосили, що Львів є культурним центром України. Це місто, яке дає приклад іншим, як працювати з історичним середовищем. Ще в 1998 році нам вдалося набути членства в Спадщині ЮНЕСКО, тож мусимо тримати відповідний рівень. Найперше, що я намагаюся тут упроваджувати, це доносити до львів’ян, що історичне середовище – наша спільна власність та відповідальність. Так, як за радянського союзу чекали, щоб хтось замінив у під’їзді лампочку, вже не може бути. Мусимо спільно відповідати за культурне надбання, яке отримали від попередників. На балансі управління охорони історичного середовища 30 споруд. Переважно церкви і палац Потоцьких. Тому стан цих будівель – наша відповідальність, а стан будинків – їхніх мешканців. Львів’яни мають зрозуміти, що не можна перекладати свою відповідальність на інших. Для допомоги їм функціонує програма співфінансування реставрації брам і вікон, що насправді є унікальною. Подібна діє тільки в Чернівцях та Івано-Франківську.
Відновлені історичні двері у будинку на вулиці С. Єфремова, 38/Бюро спадщини
Ви повернулися до Львова після чотирьох років роботи з німецькою архітектурою. Що, на вашу думку, ми могли б узяти з німецького досвіду збереження історичного середовища? Зважаючи на іншу культурну площину, законодавство, що реально імплементувати в Україні?
Я проживала в Лейпцигу. Коли об’єдналася Східна і Західна Німеччина, місто було зруйноване і страшенно брудне, люди втратили роботу, закривався бізнес. Тоді німецькі компанії за дуже малі гроші викуповували занедбані будівлі, однак зобов'язалися їх реставрувати. І держава цьому сприяла: підприємець міг сплачувати менші податки, під менші відсотки брати кредит у банку саме на реставрацію, тому це було вигідно. Німецькі підприємці це виконували, бо додержували законодавства, боялися величезного штрафу. В Німеччині поважають закон. Українцям нарешті треба зрозуміти: якщо ми хочемо в Євросоюз, то мусимо дотримуватися чинного законодавства. І починати треба з себе. Це те, що нам необхідно перейняти насамперед.
Так, має бути відповідальність бізнесменів. А в нас у найстарішій будівлі на Січових Стрільців, 2, до якої має стосунок львівський бізнесмен Григорій Козловський, тривають незаконні ремонтні роботи. Яка там ситуація тепер і як може вплинути на порушників очолюване вами управління?
Це всім відомий бізнесмен, який не дотримується жодного законодавства щодо історичних пам’яток. Там відбувається жахіття. Ще моя попередниця Лілія Сергіївна Онищенко мала з ним прецедент. Цей бізнесмен погрожував їй, були судові справи. На жаль, вони скасовані, і там досі тривають роботи. Ми написали купу листів від управління, кілька разів зверталися до суду щодо припинення будівельних робіт, але рішення ухвалили не на нашу користь. Ми зробили все. Однак тепер можемо оперувати обмеженнями історико-архітектурного опорного плану і ще раз писати заяву до Міністерства культури України. Але знову ж таки розуміємо, що цей бізнесмен має можливість вплинути на суд і обійти санкції.
Надбудова будинку на вул. Січових Стрільців, 2/Твоє місто
Читайте також: Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
На вулиці Дорошенка також надбудували кілька поверхів, тому тенденція зберігається. Особливо привабливим для комерції є середмістя. Як не втратити баланс між новою забудовою та збереженням архітектурних пам’яток?
У цьому нам велику послугу зробить історико-архітектурний опорний план, який обмежує висотну забудову в історичній частині міста. Згідно з ним тепер ми зможемо зупиняти недоречні добудови. Загалом у Львові є багато будинків, які потребують реставрації. Якщо знайти інвестора і правильно подати вже готовий проєкт, пояснити ,чому реставрація важлива та вигідна, це може змінити ситуацію. Чимало іноземних інвесторів не хочуть євроремонту, а старовинного паркету, брами, що є особливістю львівських історичних споруд. Гостям міста приємно усвідомлювати, що вони перебувають в бароковій чи ренесансній будівлі, тому це потрібно зберегти. Поза містом є чимало площ для сучасної висотної забудови, а в середмісті й без того тісно. Багатьом старшим людям, можливо, незручно жити в непристосованих будинках, тому можна було б запропонувати їм житло за містом з усіма вигодами. А старе помешкання віддати інвестору, який справді реставрує його. Бачу в цьому комплексний підхід.
А які ще можливості дає історико-архітектурний опорний план міській владі? Відтепер будь-яке будівництво, реконструкція чи реставрація в межах історичного ареалу вимагатимуть низки додаткових погоджень проєктної документації в іще одній інстанції – Мінкульті. Чи легше буде регулювати забудову в історичному ареалі?
Його дуже довго розробляла київська компанія, яка залучала львівських фахівців. Він ще у жовтні був затверджений Львівською ОВА, а з 22 січня 2024 року – Мінкультом. Цей план дає змогу управлінню охорони історичного середовища та управлінню архітектури здійснювати контроль забудови. Відтепер управління архітектури надає вихідні дані проєктантам щодо опорного плану, а ми – свої висновки. Потім проєктну документацію щодо будівництва в історичному ареалі мусить погодити Мінкульт. Це чіткий регламент. Насправді ми керувалися цим документом ще з 27 жовтня 2023 року, надаючи висновки до проєктної документації нових будівництв.
Чи може історико-архітектурний опорний план вплинути на подорожчання нерухомості у Львові, адже через обмеження поверховості квадратний метр житла коштуватиме більше? Чи зміниться через це міська архітектура?
Так. Будувати високо ми не можемо, але всі хочуть жити, працювати в центрі міста, тому вартість житла точно зросте. Львів’яни погано сприймають сучасну архітектуру. Якщо глянути згори, то наші кам’яниці мають свій шарм. Сучасна архітектура дуже контрастує з ними, але не через те, що погана, а через пошарпаний стан старих будівель. Якщо приведемо їх до ладу, то цей контраст не буде таким разючим і сприйняття буде кращим.
Площа Міцкевича/Твоє місто
Однак це не лише проблема України. В Лейпцигу, наприклад, теж думають, що робити із сучасною архітектурою, яка не дуже вписується в історичний ландшафт. Однак там це не так дивно виглядає, бо старі будівлі відреставровані, чистенькі. Тому під час будівництва в історичному ареалі важливо зважати на будинки поруч, на їхній вигляд і стан, тоді ситуація зміниться кардинально.
Нещодавно на вулиці Шараневича, 9 мешканці самовільно замінили браму, такі ситуації трапляються часто. Як може вплинути очолюване вами управління, щоб їх було менше? Які покарання, штрафи передбачені за це?
Насправді ми з’ясували, що можемо видати припис і подати позов до суду на мешканців цього будинку. Але штраф, передбачений законом, направду смішний – 51 гривня. Якщо штраф за самовільну заміну одного вікна – 800 з лишком гривень, то п’ятьох – максимум 1700. Єдине, що ми можемо зробити, це повторно накласти штраф за певний період. Від міськради неодноразово надходили листи до вищих інстанцій щодо перегляду законодавства, бо через такі штрафи нічого не зміниться. Заміна історичних дверей і вікон пластиковими відбувається щодня. Тому проводимо бесіди з ЛКП, щоб вони за цим стежили й доповідали нам, бо в нашому управлінні лише 14 працівників. Ми фізично не можемо все проконтролювати. В ідеалі було б добре припиняти ці процеси ще на етапі демонтажу.
Замінена брама на вул. Шараневича, 9/Бюро спадщини
У Львові на вулиці Коновальця є вілла Кшечуновичів, пам’ятка культурної спадщини. Її почали перебудовувати, бо власник не уклав охоронний договір. Що там насправді відбувається? Чи часто у Львові трапляються такі випадки, коли власники вілл чи інших пам’яток не підписують охоронного договору, який зобов’язує їх берегти будівлю? Як у такому разі може чинити управління?
Там важка ситуація, є два власники, задіяна прокуратура. Вони не хочуть укладати охоронний договір, хоча це необхідно зробити. Я, коли повернулася з Німеччини, теж його уклала, бо мешкаю в пам’ятці архітектури місцевого значення і волію дати приклад. Але багато хто таким не переймається. Охоронний договір треба укладати, щоб дотримуватися законодавства, відновлювати пам’ятку, реставрувати вікна і докладати зусиль до збереження історичного середовища.
Вілла Кшечуновичів на вул. Коновальця, 100/PHOTO-LVIV
Ще однією занедбаною пам’яткою є палац Бесядецьких, єдина вціліла пам’ятка палацово-садибного типу XVIII століття у Львові. Після проголошення незалежності через аварійний стан цю будівлю передали Франковому вишу, який ще більше занедбав її. Вже нібито знайшли інвестора для відновлення. Що скажете на це?
Там сумна ситуація і дуже довготривала. Будівля перебуває у власності університету, тому була пропозиція передати її місту, щоб отримати гроші на реставрацію. Керівництво університету відмовилося. Була чи не сотня листів до вишу, написана нашим управлінням, з проханням відновити цю пам’ятку. Тому питання до пана Мельника, ректора: як можна було довести палац до такого стану і чому виш відмовився від допомоги?! Просто не цінують того, що отримали в спадок.
Палац Бесядецьких/Твоє місто
На жаль, у Львові занедбують не лише пам’ятки архітектури, а й інші твори мистецтва, зокрема мозаїки. Цього року було, здається, три подібні випадки. Маю на увазі мозаїку Богдана Сойки на Володимира Великого. Яка ситуація з її відновленням?
Пощастило, що власник приміщення пішов на контакт і зобов’язався відновити мозаїку. Вже визначили місце, куди її перенести.
На фасаді стадіону СКА «закрили» мозаїчне панно, що спричинило обурення багатьох містян. Чи зможуть відновити цю велику мозаїку?
Із цим навчальним закладом ми ведемо переговори, чи взагалі можливо відновити мозаїку. В цій ситуації мене дивує ставлення будівельних фірм, які виконують такі роботи. Їхні фахівці мусили б мати будівельну освіту і запитати себе, чому немає жодного проєкту… Таке саме питання до всіх тих, що монтують пластикові вікна замість історичних. Кілька років тому всі ці фірми підписали меморандум про те, що змінюватимуть вікна в історичному ареалі лише за згоди управління охорони історичного середовища і лише на дерев’яні. Підписали і розійшлися…
Мозаїка на фасаді стадіону СКА, яку знищили/UKRAINIAN MODERNISM
Читайте також: «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
А як цьому зарадити? Можливо, треба частіше проводити роз’яснювальні бесіди чи запровадити відповідні факультативи у школах?
Все знову ж таки зводиться до нерозуміння важливості збереження історичного середовища – ви живете в місті, заснованому ще у 1256 році! Люди навіть не цікавляться цим. У вихідні ми зазвичай ідемо в торгові центри, а не в театр Леся Курбаса чи Марії Заньковецької. Потрібно змінювати сприйняття, і то ще з дитинства. Нам як управлінню пасувало б на рівні шкіл проводити розмови про важливість збереження історії. До речі, спільно із GIZ ми завітали до школи №8 і пояснювали, чому важливо зберегти автентичні вікна і брами в будинках-пам’ятках. Це було у вигляді гри, бо, напевно, тільки так почнемо цінувати історичну спадщину. Загалом ми завжди проводили такі консультації для мешканців, але далеко не всі хочуть нас слухати і чути.
Чи плануєте відновити такі уроки в школах?
Я залюбки проводила б такі уроки, тільки заберіть від мене всі ці папери (сміється, показуючи на стіс аркушів – Авт.). Я дітей не маю, але обожнюю їх. Дітям дуже легко можна все пояснити у вигляді гри. Сподіваюся, ми повернемо цю практику. Можна було б іще проводити екскурсії, наприклад із Тетяною Казанцевою, показувати, яка в нас неповторна історична спадщина. Потім ці знання закарбуються в пам'яті, і в дорослому житті ці діти розумітимуть, чому важливо зберегти мозаїку чи браму XVIII століття.
Чимало будинків у Львові потребують реставрації. Кажуть, це поняття часто підміняють реконструкцією. В чому різниця і чи вистачає в місті фахових реставраторів?
Реконструкція – це відбудова з перевлаштуванням, як-от добудова поверху. А реставрація – це відновлення колишнього вигляду. Для прикладу, в школі №62, що на вул. Театральній, 15, зробили риштовання, простукали весь фасад, вирішуючи, де його варто оббити, а де не рухати взагалі, щоб не втратити первісного вигляду будівлі. Хотілося б більше фахової реставрації.
Школа №62/2pos.in
Для Львова це питання дуже болюче, тим паче зараз. Навіть за кордоном є така практика, що ремісничі професії, як правило, чоловічі. Але мусимо їх робити цікавішими для жінок. У тій же Німеччині після війни жінки йшли на фабрики і виконували чоловічу роботу. Зважаючи на нашу теперішню ситуацію, потрібно відкривати ці професії дівчатам. Не всім же бути юристами. Тепер паперову роботу можуть виконувати комп’ютери, але теслярів вони на замінять…
Чи є у вас улюблена історична пам’ятка у Львові, яку ви вважаєте прикладом доброго збереження або реставрації?
Я під час кожної прогулянки Львовом відкриваю для себе щось нове. Дуже люблю заходити в старі під’їзди і фотографувати цікаву плитку. У захваті від Фабрики повидла, яку реставрував пан Гарольд Біндер. Він є прикладом заможної людини, яка розпоряджається своїми коштами розумно: відновлює спадщину й отримує з того гроші. Також він реставрував Центр міської історії на Богомольця, 6. Раджу туди завітати. Там на першому поверсі розташована кав’ярня. Для мене цей будинок є прикладом вдалої реставрації інтер’єру та екстер’єру водночас. Усередині збережені паркет, пічки, імітація вітражів та сходи до внутрішнього дворика.
Центр міської історії на вул. Богомольця, 6/Фото Центру
Якщо говорити комплексно про простір, то це львівська цитадель. Я про це місце писала дипломну роботу, дуже люблю цю локацію. У ній особлива атмосфера. Можна було б забрати звідти усю комерцію і відкрити музей, офісні приміщення для міжнародних конференцій. Це була б іще одна родзинка Львова на кшталт Jam Factory.
Оновлений простір Jam Factory/Jam Factory Art Centre y Facebook
Читайте також: Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
Окрім середмістя, який ще район у Львові потребує найбільшої уваги в збереженні історичної спадщини?
Як на мене, Залізничний. Зокрема, через ситуацію на Шараневича. Коли почалося повномасштабне вторгнення, люди з’їжджалися до залізничного вокзалу, перебували там інколи не одну добу, харчувалися, випорожнялися. Брами в під’їзди не зачинялися. У цьому районі не так багато пам’яток, але це все ж таки історичний ареал. Мені шкода цього району. Там дуже гарна церква Святих Ольги та Єлизавети.
Храм Ольги і Єлизавети/Iurii Dzivinskyi
«Твоє місто» торік писало про інклюзивність у Львові. Військові з ампутованими кінцівками розповіли нам, що найважче пересуватися середмістям. Чи можна додати якихось інклюзивних елементів у історичному ареалі?
Так, це у нас в пріоритеті. Маломобільні групи населення були й до повномасштабного вторгнення. Тепер, на жаль, їх буде ще більше. Елементи інклюзивності завжди можна інтегрувати в історичний простір. Це питання ми розглядаємо докладніше. Доступність не завадить історичній пам’ятці, маємо чимало вдалих прикладів. Нещодавно головний архітектор Львова Антон Коломєйцев розповідав, як на європейських прикладах можна інтегрувати інклюзивність у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
Які програми, заходи за участі іноземних фахівців організовуватимуть у Львові для збереження історичного середовища?
Зараз ми працюємо з Polonika щодо стану Личаківського цвинтаря. Також подаватимемося до них на програму фінансування інших елементів. Залучатимемо німецьких експертів до фінансування програми реставрації вікон і брам. Не певна, чи це вже можна анонсувати, але є доручення міського голови провести форум задля збереження культурної спадщини. Між собою ми назвали його «Зберігай і розвивай». Там будуть дискусії з європейськими експертами, почуємо їхні думки і напрацюємо спільні рішення.
Наталія Вареник
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
___________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи