Сам пише казки. Як десятирічний Мартин живе без гаджетів
У сучасному світі дитячу увагу заполонили яскраві мультфільми та відео, але навіть вони не можуть витіснити добру і повчальну казку, тим паче тоді, коли її написала дитина. Мартин Голинський, якому в понеділок, 13 лютого, виповниться 10 років, написав уже більш ніж 20 казок – усі вони з мораллю та щасливим закінченням.
Зі слів мами хлопчика Наталії Голинської, життєві цінності у нього сформувалися завдяки вихованню. Дитина змалку багато читає, не «сидить» у мобільному телефоні, бо досі його не має.
«Ми своїх дітей, а їх у нас троє – десятирічний Мартин, шестирічний Лаврін та дворічний Северин – виховуємо на моральних цінностях і ніколи не пускаємо цього на самоплив. Усі наші діти різні, але й водночас дуже подібні. Дитинство у них минає без гаджетів», – пояснює жінка.

Мартин у свої 10 років направду не має телефона. І не просить. Будучи психологинею за фахом, Наталія Голинська підійшла до цього питання серйозно:
«Із телефонами, планшетами, комп’ютерами в нашій сім’ї все чітко прописано. Я завжди була їх противником. Коли Мартину було приблизно вісім років,він попросив купити йому телефон. Тоді ми з ним домовилися, що, коли йому виповниться 12-ть (не знаю, звідки взялася ця цифра), ми купимо йому такий, який він захоче, навіть якщо це буде айфон останньої моделі. І з цим правилом живемо досі. Всі його однолітки мають телефони, а він ні, бо пам’ятає, що я йому обіцяла. Навіть якщо хтось дивується, що у Мартина нема телефона і питає, чому батьки йому досі його не купили, син спокійно відповідає: «Мені куплять у 12 років».
Наталія Голинська каже, що спочатку чоловік запропонував подарувати синові мобільний телефон на 10-річчя, проте вона його відмовила. Потреби у цьому не бачить: із вчителькою завжди є зв’язок 24/7, дитину до школи вони заводять і забирають, а вайбер для переписки між однолітками чи завдання з ІТ-курсів можна встановити і завантажити на комп’ютер чи ноутбук.
І Мартину, і його братам телефонів та інших гаджетів не дають ні вдома, ні під час тривалих подорожей. Інколи ввечері всі спільно дивляться по телевізору мультик або кіно.
«Вважаю, через те, що Мартин не має телефона, в нього настільки розвинута уява, що він може писати казки. Його світ не засмічений чимось віртуальним, дитина не зазомбована. Через те дітям у нашій сім’ї ніколи не сумно вдома: вони бавляться, стрибають, придумують ігри. Їм набагато крутіше без телефонів», – додає вона.

Зі слів Наталії Голинської, її старший син ще змалку був допитливим, цікавився багатьма речами і мав нестандартне мислення. Таким він і залишається.
«Мартин чи не перший приходив у садок, і вихователям було цікаво з ним спілкуватися. Не раз чула від них, що в руках мого сина все оживало – йому не треба було багато іграшок, він з нічого міг зробити гру. А ще часто придумував історії, багато фантазував. Так і виникли казки», – вважає жінка.
Окрім батьків, хвалила й заохочувала хлопця до фантазування та написання нових історій подруга сім’ї Катерина Гороховська. Якось Мартин їй відповів: «Тоді я буду придумувати, а ви будете записувати. Може, колись ті казки читатимуть інші діти». Відтак щонеділі після Служби Божої в церкві, куди Катерина завжди брала Мартина, вони мали променад і під час нього складали казки.
Маючи п’ять років, Мартин уже написав цілу книжку казок. Назвали її просто – «Мартинові казки». Книжка вийшла невеличким накладом – 30 примірників.
Перша казка, яку придумав Мартин, була про те, як іграшки говорили на ялинці. Згодом хлопець придумав гру «Небилиці», в якій можуть брати участь кілька осіб. Розповідь, яка складається з одного речення, починає перший учасник, а далі кожен по черзі її продовжує, також одним реченням. Умова – аби було цікаво і смішно. Такі небилиці можна розказувати довго, бо ніхто не знає, яким буде наступне речення і як розгортатимуться події. Згодом гра «Небилиці» стала казкою.

«Книжку казок видали до п’ятиріччя сина. Тобто вона була тільки для найближчих. Презентував свою книжку Мартин гостям на свої уродини, а згодом подарував кожному по примірнику. Ще дві книжки приніс до школи, коли пішов у перший клас», – пояснює мама Мартина.
Напередодні свого 10-річчя хлопець знову має намір видати книжку. Макет уже віддали в друк. Казки, що ввійдуть до неї, Мартин складав упродовж п’яти років, а її презентацію знову планує влаштувати у свій день народження – в понеділок, 13 лютого.
Як і перше видання, її отримають лише найрідніші, адже наклад також невеличкий – 30 примірників. Якщо ж сім’я побачить зацікавленість читачів, то, цілком імовірно, книгу перевидадуть і подарують дітям, які не мають можливості її купити. Серед намірів – подарувати примірники Центру «Джерело».
Якщо порівнювати першу та другу книжки Мартинових казок, то перша, де їх близько 15-ти, містить розповіді більш дитячого, примітивного рівня, а друга – набагато реальніші історії, перевтілені у казку.
«Кожна казка Мартина має окрему назву. Це невеличкі історії, часто повчальні й дуже зрозумілі. Одна річ, коли дорослий пише для дітей, а зовсім інша – коли дитина пише для дитини. Це на одному рівні, у них один світогляд», – вважає Наталія Голинська.
Мартинові казки не мають одного персонажа, присутнього в кожній історії. Наприклад, у другому виданні є казка про те, чому потрібно допомагати людям і всім бути добрішими, а також казка «Як Сіль посварилася з Цукром», де юний автор розповідає, як Добро посварилось зі Злом, але перше, звісно, перемогло.
Ілюстрації до книжок Мартин обирає сам, додає свої фото, малюнки бере з інтернету – ті, що викладені для широкого загалу. А ще до кожної казки дає завдання, яке може виконати дитина тільки після її прочитання: десь щось розмалювати, знайти, відгадати чи просто пограти в гру.
Мартин поміж своїх братів – лідер. Веде за собою, домінує, але ніколи не буває егоїстичним. А ще любить читати свої казки наймолодшому Лавріну і тішиться, коли той захоплено слухає їх.

Більшість казок із другої книжки сина Наталія Голинська не читала, бо домовилася з ним, що буде справжнім незалежним експертом у дитячій творчості.
Свій талант Мартин не перестає розвивати. Зокрема, щоби краще писати, висловлювати думки на папері, додатково займається українською мовою, багато читає і найкращим подарунком для себе вважає книжку. Крім того, ходить на додаткові заняття з математики, англійської, відвідує ІТ-школу та Академію розвитку особистості Unique, грає в теніс і футбол.

«Мартин – дуже сучасний хлопець, хоч і росте без телефона. Він витрачає час на інші цікаві речі. І я вважаю, що виховую дітей у правильному руслі», – підсумовує Наталія Голинська.
Ольга Шведа
Фото із сімейного архіву надала Наталія Голинська
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Євген Головаха: в українців сталися дивовижні принципові зміни
- «Цим треба горіти», – Андрій Жолоб про плани на посаді, якої у Львові ще не було
- Відключення світла у Львові. Що нас чекає далі та все, що треба знати
- Про три козацькі чайки, збудовані у Львові, де нема виходу до моря
- Як львів'янам готуватися до зими: що справді може бути з теплом, світлом і газом
- Історія тривалістю 10 років, або Як у Львові досі будують сміттєпереробний завод
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- «Ай-яй-яй, дивіться, що ті самокати творять!» Як у Львові дати раду з електросамокатами
- Радянські сховища, холодні підвали чи «кімнати безпеки»: що зараз з укриттями у Львові
- «Це сколихнуло львів'ян!», або Як місто трансформується в новітній культурний хаб
- Будівельна «карта» України: де на ній Львів, де найбільше будують та в кого найдорожче
- Минуле і майбутнє давнього палацу на Львівщині. Цікаві факти та чи вдасться зберегти
- «Він загинув за мене і за Тебе». Львів попрощався із Андрієм Парубієм
- Таємниці під нами. Що ховає земля давнього Львова і з чого місто починалося насправді
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- «Винні ви! – Ні, ви!» Під стінами Ратуші мерія й поляки сперечалися через сміттєпереробний
- Андрей Шептицький. Helicopter View
- «Маємо вийти мільйонами!» – 17-річний студент на мітингу у Львові. День другий
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- «Не розпалюйте вогонь!» Репортаж із села Сокільники, яке може розростися у місто
- Колись тут був «літній кінотеатр», а в планах – Музей Гідності. Про «Дзвін» у Львові, який згорів
- «Цей хор, цей хор!» Як львівський «Гомін» підкорив інтернет. Інтерв’ю з керівниками
- Непростий хлопець із Левандівки, або «Назарій Гусаков. Частина ІІ»
- Галицькі гади. Які змії водяться у нас та що робити при зустрічі з ними
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Від Химери до Міражу», або Що сталося із колишніми кінотеатрами Львова
- Пагорб Слави у Львові: як в місті позбуваються радянської «реліквії» і що там може бути
- 9 років після трагедії. Як виглядає колишнє сміттєзвалище у Львові, де бігають зайці
- Як зміниться військовий цвинтар у Львові: символіка, простір і виклики
- «Батьки мають подорослішати!» Ще раз про російський реп у школі Львова і що з цим робити
- «Геополітично людство ще не дісталося дна, але Україна може зупинити це падіння»
- «США переживають те, що українці бачили за Януковича». Виступ Енн Епплбаум у Львові
- «Треба зробити по 100 грн!» Чи зросте у Львові вартість проїзду і що кажуть мешканці
- «Україна платить велику ціну, але попереду історична нагорода»
- Інвестори, земля та «сірі» реєстратори. Що для Львова змінить закон 12089
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова



