
Сам пише казки. Як десятирічний Мартин живе без гаджетів
У сучасному світі дитячу увагу заполонили яскраві мультфільми та відео, але навіть вони не можуть витіснити добру і повчальну казку, тим паче тоді, коли її написала дитина. Мартин Голинський, якому в понеділок, 13 лютого, виповниться 10 років, написав уже більш ніж 20 казок – усі вони з мораллю та щасливим закінченням.
Зі слів мами хлопчика Наталії Голинської, життєві цінності у нього сформувалися завдяки вихованню. Дитина змалку багато читає, не «сидить» у мобільному телефоні, бо досі його не має.
«Ми своїх дітей, а їх у нас троє – десятирічний Мартин, шестирічний Лаврін та дворічний Северин – виховуємо на моральних цінностях і ніколи не пускаємо цього на самоплив. Усі наші діти різні, але й водночас дуже подібні. Дитинство у них минає без гаджетів», – пояснює жінка.
Мартин у свої 10 років направду не має телефона. І не просить. Будучи психологинею за фахом, Наталія Голинська підійшла до цього питання серйозно:
«Із телефонами, планшетами, комп’ютерами в нашій сім’ї все чітко прописано. Я завжди була їх противником. Коли Мартину було приблизно вісім років,він попросив купити йому телефон. Тоді ми з ним домовилися, що, коли йому виповниться 12-ть (не знаю, звідки взялася ця цифра), ми купимо йому такий, який він захоче, навіть якщо це буде айфон останньої моделі. І з цим правилом живемо досі. Всі його однолітки мають телефони, а він ні, бо пам’ятає, що я йому обіцяла. Навіть якщо хтось дивується, що у Мартина нема телефона і питає, чому батьки йому досі його не купили, син спокійно відповідає: «Мені куплять у 12 років».
Наталія Голинська каже, що спочатку чоловік запропонував подарувати синові мобільний телефон на 10-річчя, проте вона його відмовила. Потреби у цьому не бачить: із вчителькою завжди є зв’язок 24/7, дитину до школи вони заводять і забирають, а вайбер для переписки між однолітками чи завдання з ІТ-курсів можна встановити і завантажити на комп’ютер чи ноутбук.
І Мартину, і його братам телефонів та інших гаджетів не дають ні вдома, ні під час тривалих подорожей. Інколи ввечері всі спільно дивляться по телевізору мультик або кіно.
«Вважаю, через те, що Мартин не має телефона, в нього настільки розвинута уява, що він може писати казки. Його світ не засмічений чимось віртуальним, дитина не зазомбована. Через те дітям у нашій сім’ї ніколи не сумно вдома: вони бавляться, стрибають, придумують ігри. Їм набагато крутіше без телефонів», – додає вона.
Зі слів Наталії Голинської, її старший син ще змалку був допитливим, цікавився багатьма речами і мав нестандартне мислення. Таким він і залишається.
«Мартин чи не перший приходив у садок, і вихователям було цікаво з ним спілкуватися. Не раз чула від них, що в руках мого сина все оживало – йому не треба було багато іграшок, він з нічого міг зробити гру. А ще часто придумував історії, багато фантазував. Так і виникли казки», – вважає жінка.
Окрім батьків, хвалила й заохочувала хлопця до фантазування та написання нових історій подруга сім’ї Катерина Гороховська. Якось Мартин їй відповів: «Тоді я буду придумувати, а ви будете записувати. Може, колись ті казки читатимуть інші діти». Відтак щонеділі після Служби Божої в церкві, куди Катерина завжди брала Мартина, вони мали променад і під час нього складали казки.
Маючи п’ять років, Мартин уже написав цілу книжку казок. Назвали її просто – «Мартинові казки». Книжка вийшла невеличким накладом – 30 примірників.
Перша казка, яку придумав Мартин, була про те, як іграшки говорили на ялинці. Згодом хлопець придумав гру «Небилиці», в якій можуть брати участь кілька осіб. Розповідь, яка складається з одного речення, починає перший учасник, а далі кожен по черзі її продовжує, також одним реченням. Умова – аби було цікаво і смішно. Такі небилиці можна розказувати довго, бо ніхто не знає, яким буде наступне речення і як розгортатимуться події. Згодом гра «Небилиці» стала казкою.
«Книжку казок видали до п’ятиріччя сина. Тобто вона була тільки для найближчих. Презентував свою книжку Мартин гостям на свої уродини, а згодом подарував кожному по примірнику. Ще дві книжки приніс до школи, коли пішов у перший клас», – пояснює мама Мартина.
Напередодні свого 10-річчя хлопець знову має намір видати книжку. Макет уже віддали в друк. Казки, що ввійдуть до неї, Мартин складав упродовж п’яти років, а її презентацію знову планує влаштувати у свій день народження – в понеділок, 13 лютого.
Як і перше видання, її отримають лише найрідніші, адже наклад також невеличкий – 30 примірників. Якщо ж сім’я побачить зацікавленість читачів, то, цілком імовірно, книгу перевидадуть і подарують дітям, які не мають можливості її купити. Серед намірів – подарувати примірники Центру «Джерело».
Якщо порівнювати першу та другу книжки Мартинових казок, то перша, де їх близько 15-ти, містить розповіді більш дитячого, примітивного рівня, а друга – набагато реальніші історії, перевтілені у казку.
«Кожна казка Мартина має окрему назву. Це невеличкі історії, часто повчальні й дуже зрозумілі. Одна річ, коли дорослий пише для дітей, а зовсім інша – коли дитина пише для дитини. Це на одному рівні, у них один світогляд», – вважає Наталія Голинська.
Мартинові казки не мають одного персонажа, присутнього в кожній історії. Наприклад, у другому виданні є казка про те, чому потрібно допомагати людям і всім бути добрішими, а також казка «Як Сіль посварилася з Цукром», де юний автор розповідає, як Добро посварилось зі Злом, але перше, звісно, перемогло.
Ілюстрації до книжок Мартин обирає сам, додає свої фото, малюнки бере з інтернету – ті, що викладені для широкого загалу. А ще до кожної казки дає завдання, яке може виконати дитина тільки після її прочитання: десь щось розмалювати, знайти, відгадати чи просто пограти в гру.
Мартин поміж своїх братів – лідер. Веде за собою, домінує, але ніколи не буває егоїстичним. А ще любить читати свої казки наймолодшому Лавріну і тішиться, коли той захоплено слухає їх.
Більшість казок із другої книжки сина Наталія Голинська не читала, бо домовилася з ним, що буде справжнім незалежним експертом у дитячій творчості.
Свій талант Мартин не перестає розвивати. Зокрема, щоби краще писати, висловлювати думки на папері, додатково займається українською мовою, багато читає і найкращим подарунком для себе вважає книжку. Крім того, ходить на додаткові заняття з математики, англійської, відвідує ІТ-школу та Академію розвитку особистості Unique, грає в теніс і футбол.
«Мартин – дуже сучасний хлопець, хоч і росте без телефона. Він витрачає час на інші цікаві речі. І я вважаю, що виховую дітей у правильному руслі», – підсумовує Наталія Голинська.
Ольга Шведа
Фото із сімейного архіву надала Наталія Голинська
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Сир у багажнику, щоб прилаштувати на визрівання, – звичне явище
- Кому належать готелі у центрі Львова і чи є серед них росіяни
- Операція «Релокація». Як урятувати економіку України
- «Я постійно думав: хто, як не ми». Останнє інтерв’ю Дмитра Пащука
- «Хороша освіта нам потрібна не менше, ніж армія»
- «Далі буде ще дорожче». Скільки коштує житло у Львові
- Як зміниться площа Міцкевича у Львові та хто за це заплатить
- Динамічність у мистецтві. Де у Львові працює унікальний виставковий центр Home of Arts
- «Ходимо вдвох». Як у Львові працюють інспектори з паркування
- У Києві зникає садиба Терещенків. Чи є шанс на порятунок
- Як трамвайне депо у Львові стає креативним простором. Репортаж
- «Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»
- В Україні – дефіцит цибулі. Звідки її імпортують та яка ситуація з іншими продуктами
- За що треба платити в Першому ТМО. Розмова з керівництвом лікарні
- «Мене врятувала ікона». Репортаж з будинку у Києві, який постраждав 25 лютого
- «Все складається, щоб навесні ми пішли у контрнаступ», – військовий експерт
- «Хто я в цій війні». Настоятель гарнізонного храму Тарас Михальчук
- «Хто я в цій війні». Хірург Гнат Герич
- Едвард Лукас: «Шансів на розпад російської федерації зараз більше, ніж колись»
- «Виробіть нові документи!» Юрист про повістки, мобілізацію та військовий облік
- Чи потрібен нам День української жінки? Оксана Кісь про пропозицію нових свят
- «Власта» є частиною історії міста, у цьому ми вбачаємо цінність
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову