
Фотоколаж Дмитра Тарадайки
Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
Після того, як у Києві зі зброєю в руках а капела пісню «Ой, у лузі червона калина» заспівав лідер українського гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, її почали співати, переспівувати й інтерпретувати чи не всіма мовами. Слова «ми піднімемо тую калину», «ми відбудуємо нашу славну Україну» можна почути під час заряджання зброї, допомоги цивільним і за кермом автівки чи бронетехніки. Пісню ставлять як рингтон, накладають мелодію на власноруч створені відеоролики і роблять флешмоби. То хто ж стояв біля джерел найвідомішої стрілецької пісні, історія якої сягає понад сотню років, та в чому феномен переможного гімну, дізналося Тvoemisto.tv.
Сто років історії
У 1912 році початок цієї пісні був використаний у виставі за трагедією Василя Пачовського «Сонце руїни», яку поставили на сцені львівського театру товариства «Руська Бесіда». В 1913 році режисером театру був відомий поет Степан Чарнецький.
«Спочатку пісню «Ой, у лузі червона калина» зініціював Степан Чарнецький – «побратим під прикриттям». Драма була присвячена трагічному періоду «Руїни» в історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, та постаті гетьмана Петра Дорошенка, що його Василь Пачовський потрактовує Сонцем. Наприкінці цієї постановки й звучала ця народна пісня. Але Степанові Чарнецькому вона видалася невдалою, тож він вирішив дещо поправити її», – каже докторка філологічних наук, професорка кафедри української літератури ім. ак. М. Возняка філологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Ірина Роздольська.
Про те, що на початках пісня в такому форматі, у якому ми чуємо її тепер, була іншою, розповідає і докторка філологічних наук, наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, авторка академічного збірника «Стрілецькі пісні», що вийшов у 2005 році, Оксана Кузьменко.
«Спочатку мала звучати пісня «Ой не дивуйтеся та добрії люде». Але режисер Степан Чарнецький вирішив її дещо модернізувати і дав іншу мелодію та слова. Як ця пісня насправді звучала, вже не знає ніхто. Музикознавці й дослідники стрілецьких мелодій Філарет Колесса і Василь Витвицький припускають, що в основу могла лягти родинно-побутова пісня «Ой зацвіла червона калина над криницею», – каже вона.
Популярність вистави, а відтак і пісні, була велика: їх можна було бачити і чути майже в усіх провідних містах Галичини та Буковини. Саме тоді почав формуватися легіон Українських січових стрільців.
У 1913 році в Стрию цю виставу подивився пан Іваницький, і вона йому дуже сподобалася. Наспів маршової пісні випадково почув чотар УСС Григорій Трух і, натхнений змістом її зачину, додав інші строфи – про битву з московським військом:
Марширують наші добровольці на крівавий лан,
Визволяти наших українців з московських кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Гей у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан.
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні Січових стрільців.
А ми тую червону калину збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Зі слів Оксани Кузьменко, про те, що Григорій Трух додав нові рядки до пісні, він згадує у своїх спогадах, які вийшли в діаспорі – у Нью-Йорку – в 1974 році.
«Якби не слова «визволяти братів-українців з московських кайданів», очевидно, пісня не здобула б такої популярності», – пояснює Ірина Роздольська.
В 1915 році у Відні вийшла маленька збірка «Сім пісень для вояків», ініціатором якої був Союз визволення України. До тих семи пісень якраз і ввійшла пісня під назвою «Червона калина».
«А оскільки метою та змістом пісні була боротьба, то нею відкривали різні стрілецькі концерти, її співали по різних кутках і на зборах. Отже, можна сміливо казати, що ця пісня обійшла всю теперішню Україну – від заходу до сходу. Тривалий час співати відкрито її не можна було, а проте вона жила серед людей. Найбільше цю пісню перейняли стрільці Української повстанської армії – вона була в їхньому репертуарі однією з найулюбленіших, адже відображала завдання боротьби з московським військом і здобуття Україною незалежності», – веде далі Оксана Кузьменко.
Однак історія пісні має продовження. Наприкінці 1980 року був написаний ще один куплет. Його додали українські дисиденти Надія Світлична, учасниця руху шістдесятників, правозахисниця, публіцистка, мемуаристка, журналістка, редакторка «Вісника репресій в Україні», та композитор і диригент Леопольд Ященко. Навесні 1969 року він із однодумцями заснував Співоче поле, де відроджували давні українські обряди, народні пісні, колядки, щедрівки. Так постав хор «Гомін», який уперше виконав згадану пісню в сучасному варіанті.
Із новою силою вона зазвучала на початку 90-их років. Текст пісні знову почали друкувати в збірниках стрілецької пісенності і як назву ставили перший рядок – «Ой, у лузі червона калина». Її співали ледь не в кожному селі Галичини, центральної України, коли насипали чи відновлювали стрілецькі могили – кургани, або ж під час державних свят.
Феномен калини та визволення з кайдан
Символіка червоної калини характерна для фольклору не лише українського, а й слов’янського. Насамперед асоціюється з дівчиною, що сумує і страждає. Але, як каже Оксана Кузьменко, починаючи з 20-их років мислення і бачення почали змінюватися. Зокрема, в піснях почали додавати слова – «не ламати червону калину», а «піднімати», і дівочий образ став трансформуватися в жіночий.
«Україна – це питомо жіночий образ. Для нас це Україна-мати. Тому тепер часто звучить «калину піднімати», з «московських кайдан піднімати», «не журися, калино». Тобто все апелює до України», – вважає дослідниця.
Про символізм калини розповідає й історикиня, докторка гуманітарних наук, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Олеся Ісаюк:
«Калина в Україні позиціонується з чимось сумним. Росте похиленою,і ягоди, що звисають, нагадують кров. Образом калини свої дії трактували й січові стрільці, мовляв, вони можуть загинути і готові до цього».
Зі її слів, історія має властивість повторюватися.
«Те, що пісня не змовкає упродовж ста років – не одиничний випадок. Я б назвала це явище «помста історії». Тепер чи не на кожному кроці з першого дня повномасштабної війни росії проти України «вилазять» різні збіги, проявляються символи, нове прочитання речей, пов’язаних із попередніми періодами та епізодами, подіями, людьми в боротьбі за волю України. Легіон УСС був сформований з інтелігентів середнього класу. Зараз те саме. Як і в 2014 році, так і в 2022-ому до війська знову ідуть хлопці з так званого середнього класу: освічені люди, інтелектуали, які готові загинути в бою за волю та незалежність своєї держави», – веде далі Олеся Ісаюк.
Про те, що історія є циклічною, наголошують Ірина Роздольська та Оксана Кузьменко.
«Як і багато років тому, так і тепер історичний ворог у нас той самий, ті ж самі завдання і виклики. Все йде по спіралі. Ми знову хочемо вирватися з московських кайданів», – каже Ірина Роздольська.
«Метафорика пісні – пута, битва, кривавий танець – зараз дуже показова. На жаль, історія повертається. Слова «розпочали стрільці українські з москалями тан» повторюються, адже вже упродовж двох місяців у нас тривають бої – для когось криваві, для когось смертельні, а для когось як героїчний танець», – доповнює Оксана Кузьменко. – Але якщо ми не будемо так працювати, так боротися, як це робили січові стрільці, то втратимо свою незалежність!»
У різні часи пісню «Ой, у лузі червона калина» виконували:
- Етнографічний хор «Гомін» (Київ) (1990-і роки)
- вокальна група львівського театру-студії «Не журись!»
- Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди
- Львівський муніципальний хор «Гомін»
- гурт «Вертеп» (2010)
- Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки
- Гурт «Гайдамаки» та Тоня Матвієнко
- Народний ансамбль пісні та танцю «Смерічка» Палацу культури Моршина під керівництвом Романа Никифоріва
- Гурт «7 Men Brass Band»
- Український гурт «Бумбокс» та лідер Андрій Хливнюк (2022)
- Гурт Pink Floyd з композицію «Hey, Hey, Rise Up!» на підтримку України в російсько-українській війні, де було використано вокал Андрія Хливнюка з першим куплетом пісні «Ой, у лузі червона калина» (2022 рік).
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась