«Писанка не терпить жодних похибок, ти не можеш це потім поправити. Але попри це ти заглиблюєшся у процес. Цей медитативний стан тримає ще й після свят».

Остап Лозинський – художник, музейник, мистецтвознавець. А у передвеликодній час для друзів і родини він пише писанки, бо вважає, що це найкращий подарунок, який символізує величезний зв'язок поколінь. Цього року він вирішив написати авторські писанки двох стилів – гуцульської кераміки та декоровані полтавськими рушниками.

Як розписати писанку власним узором

Остап Лозинський каже, що за писанкарством не помічає, як проходить день. Цей творчий процес очищає його. Разом із тим, потребує уважності і дотримання технології. 

«Я пишу писанки не на цілих яйцях, бо вони погано зберігаються, а на видутих. Тому спочатку треба підготувати багато шкаралупок. Цього року я пишу близько 40 писанок. Насправді мої писанки мальовані навиворіт. Бо у традиційних писанках на білому яйці писачком малюють білі узори. Я роблю інакше – спочатку зафарбовую яйця у чорний або червоний колір».

Для цього художник використовує анілінові фарби. А малюнок наносить звичайним писачком, вмочуючи його у теплий віск.

«Все, що ми покриваємо воском, до цієї ділянки шкаралупки нема доступу іншої фарби» – пояснює Остап.

Після нанесення воском першого малюнку, яйце потрібно витравити. Хлорку розчиняють у воді і занурюють туди майбутню писанку. Всі узори нанесені воском залишаються, а зайва фарба зникає.

«Власне, ми дістаємо вже яйце з чорно-білим рисунок, яке потім занурюємо в жовту, зелену чи коричневу фарбу», – додає він.

Після кожного занурення потрібно замальовувати воском елементи відповідного кольору. Щоб віск постійно залишався м’яким, Остап поміщає його у кавове горнятко, яке стоїть на спеціальному апараті.

«Кавове горнятко стоїть на банці з-під оливок, всередині якої є електрична лампочка, яка нагрівається. Так віск постійно має хорошу температуру. Цей пристрій зробив мій знайомий майстер на всі руки»,– пояснює він.

І додає, що у традиційній техніці розпису писачок набивають воском і розігрівають на свічці. Але тоді через різні температури на писачку віск може підкопчуватися.

«Коли інколи на майбутню писанку капає віск, то дуже важко його зішкрябати, щоб не залишилось білої плями».

Щоб допомогти собі, початківці можуть розкреслити олівцем майбутнітні малюнки на яйці. «Створити  писанку з гуцульським чи полтавським мотивом не так просто. Треба вміти малювати. Це досить кропітка робота і треба бути готовим, що вийти може не з першого разу. Але варто пробувати знову і знову», – радить Остап.

Така техніка писанкарства дуже давня. За його словами, колись люди фарбували писанки природніми фарбниками: цибулинням, соком кропиви чи фіолетової капусти. Червоний колір добувався з хробачків, які є на корені суниці. Їх збирали, сушили, перетирали, робили колір і зафарбовували писанку. А щоб писанка була на білому тлі, колись її занурювали у капустяний квас. 

Остап Лозинський додає, що зберігати готові писанки потрібно у темному місці, щоб не вигорали фарби. Хоча, додає він, з іншого боку, може це і не настільки важливо. 

«Бо є така гарна гуцульська легенда, що поки будуть писатись писанки, доти буде наш світ. І в цьому є своя глибока філософія. Здавалось би, маленька шкаралупка, яку ми даруємо один одному, але це величезний зв’язок поколінь. В нашій історії цей акт безперервний, передача писанки з рук в руки. Символ воскресіння Христа єднає нас з історією наших предків. Майбутні покоління будуть теж відчувати приналежність через писанки. Це найважливіше в писанні писанок», – резюмує художник.

Чому саме гуцульські та полтавські мотиви?

Остап Лозинський розповідає, що саме ці узори є найближчими для нього, тому й обрав їх. А інші люди можуть надихатися і відтворювати свої улюблені орнаменти.

«Тернопільські і Борщівські чорні писанки теж виглядають дуже цікаво. Традиційні писанки варто писати, це основа писанкарства. Але ми мусимо писанкарство розвивати, додавати до нього своє бачення і створювати авторські писанки», – роздумує художник.

На його цьогорічних писанках не просто гуцульські мотиви, а сцени з життя в Карпатах.

«Коли ти малюєш, то продумуєш історію цього персонажа. Наприклад, на одній моїй писанці зображений скрипаль з одного боку, а з іншого ведмідь, який грає на музичному інструменті. І видно, що вони в корчмі, бо є стіл, на якому стоїть збанок з наливкою. Коли я почав досліджувати ці мотиви, то побачив, що в кераміці дуже цікаво поєднуються різні традиції. В Карпатах поряд жили роми, євреї, гуцули, поляки. Тому ми можемо побачити орла з герба Австро-Угорщини. Є дуже гарні зображення народного цирку – ромів з ведмедями, які грають на скрипках» – ділиться художник роздумами.

На іншій його писанці дерево, навколо якого два леви. Мистецтвознавець каже, що довго не міг зрозуміти, що то за зображення, але коли згадав зображення цих тварин в єврейській культурі, то зрозумів, що це мікс культур в Карпатах.

За основу Остап Лозинський бере кераміку ХХ століття майстрів Івана Баранюка, Олекси Бахматюка, Дмитра Зінчука. «У порядних галицьких родинах теж є зразки гуцульської кераміки, глечики чи миски», – жартує митець.

Полтавські узори нанести простіше, бо потрібен тільки червоний і білий кольори. Зразки часто бере з інтернету. На думку художника, його цьогорічні писанки це мікс заходу і сходу України.

Окрім побутових сцен на писанках пише й ікони – Богородиці, Святих Миколая, Катерини і Варвари. 

Писанкарство – як медитація

«Коли ти починаєш писати писанку зранку, ти пишеш її до глибокої ночі і не помічаєш, як минув час. Ти мусиш бути сконцентрованим на своїй роботі. Писанка не терпить жодних похибок, ти не можеш це потім поправити. Але попри це твоя голова дуже відключається. Ти заглиблюєшся у процес. Цей медитативний стан тримає ще й після свят іноді», – натхненно розповідає Остап.

Окрім того, вважає митець, підготовка до свят це не просто механічні дії, у них треба вкладати душу, навіть у прибирання вдома.

«Під час цих клопотів ми маємо можливість замислитися над нашим життям. Перш за все, готуємося ми до Воскресіння Христа. І основні наші думки мають линути догори. А роздуми мають бути над тим, як ми прожили цей рік, що зробили доброго для себе і для ближнього. Особливо в цей складний карантинний і воєнний час, такі процеси допомагають нам очиститися і ввійти в свята одухотвореними».

Наталя Лазарович

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.