Яку цінність в ідентичності Львова становлять самі львів’яни, якого туриста хоче привабити місто та про виклики, що стоять перед місцевим бізнесом, говорили під час дискусії, організованої спільно медіа-хабом «Твоє місто» та управлінням туризму ЛМР.

Чи справді місцеві мешканці не люблять туристів

Львовознавець та екскурсовод Петро Радковець каже, що розвиток Львова як туристичного та бізнес-центру є не надто комфортним для мешканців центральної частини міста. Йдеться, зокрема, про шум під вікнами, а також у хостелах, які розташовуються поруч із квартирами, і про стан історичних будівель.

«Звичайно, місто має змінюватися. Але зараз, мені здається, місто не те, що змінюється в гірший бік, — воно не знає, куди змінюється. Немає якоїсь стратегії, яка допомогла б його розвинути в тому напрямку, у якому б хотілося», — каже він.

Мар’яна Юрків, яка живе на площі Ринок говорить, що є різні туристи. Одні приїжджають до Львова як у культурне, красиве, європейське місто. Вони зранку п’ють каву, вдень милуються вуличками, а увечері йдуть на концерт в органний зал чи оперний театр. Із такими туристами, каже вона, співіснувати легко та приємно.

«Є ж ті, хто приїжджає до Львова в алко-тур і кричить під вікнами вночі. На такі виклики поліція переважно не приїжджає, і ти фактично не відчуваєш себе захищеною у своєму ж домі, а невідомо, на які пригоди ще потягне цю нетверезу людину. І для мене є проблема тільки в цій частині. Такі туристи також псують і імідж Львова серед інших гостей», — каже Мар’яна Юрків.

На її думку, місцеві мешканці мають залишатися жити в центральній частині, адже вони є носіями автентичності, колориту міста.

«Якщо б я їхала в Італію, то не їхала б у Рим, а поїхала б, наприклад, у Тоскану, щоб побачити, що ж заховане за цими вогнями столиці. Туристи в Римі охоче завертають у маленькі вулички, де висить на балконах білизна, бо їм це навіть цікавіше, ніж Колізей, який і так всі бачили. Так само, думаю, і багато туристів приїжджають до нас — вони хочуть побачити місцеве життя, колорит, а не тільки туристичні фішки», — говорить вона.

Читайте також: Відкритий не лише для туристів. Бренд Львова зроблять ближчим до львів'ян

Про місцевих мешканців як носіїв автентики говорить і начальниця управління туризму Ліна Остапчук. За її словами, деякий бізнес соромиться місцевих мешканців — наприклад, готель, вікна якого виходять у внутрішній дворик, хоче відгородитися від цього дворика, аби їхні гості не бачили розвішену на балконах білизну. У той же час, каже вона, у світі є тренд feel like local — відчуй себе місцевим, побудь ним.

«Не треба відгороджуватися від місцевих мешканців — вони є носіями автентики, по яку приїжджають туристи. Можливо, ми ще не навчилися її всю добре показувати», — говорить вона.

Також вона розповідає, що у деяких містах світу є практика робити з місцевих мешканців амбасадорів міста, і у Львові також розглядають таку можливість.

«Це означає, що місцевий, наприклад, одягає футболку з написом «Ask me — I’m local». Він може не знати ніяку іншу мову, крім української, але львів’яни настільки привітні, що вони все одно щось пояснять і покажуть. Це така собі «туристична поліція», яка виходить на вулиці не з каральною місією, а з метою допомогти», — каже Ліна Остапчук.

У той же час інший мешканець центральної частини Львова Роман Пивовар каже, що проблеми створюють не самі туристи, а умови, в яких вони перебувають.

«Десь місто чи поліція недостатньо контролюють ситуацію, десь самі надавачі послуг зловживають. Є вулички, по яких вже неможливо практично пройти через літні майданчики. Частина тих надавачів послуг у гонитві за грішми зневажають мешканців, а місто дозволяє їм це робити. Самі туристи — це добре. Вони привозять у місто не тільки гроші, а й культуру, запити, щось своє, і це доповнює наше місто», — говорить він.

Читайте також: Львівський Гауді. Чому кожен у Львові має знати про Левинського і його забудови

Що робити, аби примирити туристів і місцевих

Львовознавець і екскурсовод Ігор Лильо вважає, що потрібно говорити про туризм і комфорт не лише в центрі Львова, а й у інших районах. На його думку, є кілька рішень, які допоможуть як львів’янам загалом, так і туристам.

«По-перше, нам потрібен якісний і зрозумілий громадський транспорт, який добре працюватиме у всьому місті. Крім того, у Львові завдяки туризму має бути кращий рівень безпеки. Також місцевим мешканцям потрібно показати перспективи туризму для них самих. Наприклад, у деяких туристичних містах муніципалітети доплачують місцевим, щоб вони залишалися жити в центрі, адже без мешканців місто перестане бути містом. У нас таким чином з людьми ніколи не говорили, а навпаки, казали: «Тобі щось не подобається? Переїжджай», — говорить він.

Важливим зі стратегічної точки зору Ігор Лильо вважає запровадження так званого туристичного кодексу.

«Зараз ми живемо поза правилами: повна дерегуляція діяльності гідів, немає законодавства по хостелах, ті, хто заробляє на квартирах подобово, не платить податки. У нас є обмеження по часу роботи для закладів, які розташовані в житлових будинках. Хіба важко контролювати дотримання цього правила? Нам потрібно створити документ з чіткими правилами і слідувати йому», — переконаний він.

Читайте також: Львів потребує радикальних підходів. Юліан Чаплінський про розвиток міста

Такий кодекс, каже Ігор Лильо, допоможе підняти рівень туризму у Львові і, відповідно, пропонувати якісніший і дорожчий продукт тим, хто приїжджає сюди не просто випити дешевого пива.

«Львів має стати містом-мрією, у яке хотітимуть їхати і розумітимуть, що потрібно буде платити більше», — говорить він.

За словами заступника міського голови з питань розвитку Андрія Москаленка, центр міста перестане бути комусь цікавим, якщо з нього виїде останній львів’янин, тому до вирішення проблем туризму потрібно підходити комплексно — з урахуванням інтересів усіх дотичних осіб.

«Серед пріоритетів має бути мешканець — він має залишатися в центрі міста, і для цього треба створити відповідні умови. Також треба розуміти, що туризм генерує гроші і дає змогу Львову диференціюватися. Ще один пріоритет — збереження наявної історичної спадщини. Усе має бути в балансі. Спочатку ми говорили про відкритість — і ми відкрили місто, а тепер наповнюємо його — тим самим Leopolis Jazz Fest, LvivMozArt, науковими конференціями, які дають додану вартість», — говорить він.

Читайте також: Те, чого ви не маєте знати. Що лишається за лаштунками Leopolis Jazz Fest

На думку начальниці відділу урбаністики ЛКП «Інститут просторового розвитку» Олександри Сладкової, Львову потрібна резервація нічного життя. Тобто має бути певна територія, достатньо віддалена від житла, щоб не було дискомфорту для мешканців.

«Наприклад, у Кракові є такий майданчик на місці старого заводу, люди там розважаються вночі і нікому не заважають. У Антверпені я випадково натрапила на квартал «червоних ліхтарів». Якби ті заклади, які там є, розкидати по всьому місту, а ще пару штук розмістити на місцевій площі Ринок, то всі почали б говорити, що Антверпен — місто секс-туризму», — каже вона.

Щодо літніх майданчиків, на які нарікає Роман Пивовар, Олександра Сладкова зауважує, що джерелом проблеми є не підприємці, а орендодавці, оскільки в Україні немає механізму підтвердження ціни на оренду нерухомості.

«95% закладів у центрі міста приміщення орендують, тільки великі мережі викуповують їх, бо їм набрид цей рекет. І щоб вирішити цю проблему, потрібно першочергово внести зміни в законодавство», — говорить вона.

Місцеві мешканці також часто скаржаться на занадто голосних вуличних музикантів. Начальниця управління культури Наталія Бунда каже, що цю проблему має вирішення програма, яку нещодавно затвердила міська рада. Вона зауважує, що метою програми є не цілковита заборона вуличної музики, а її врегулювання задля комфорту самих музикантів, мешканців та туристів.

«Згідно з цими правилами, зокрема, вуличні музиканти не можуть грати на площі Ринок з понеділка по четвер включно. Крім того, є обмеження по рівню шуму в центральній частині міста, і адміністративно-технічна служба вже має спеціальний пристрій для його вимірювання. 26 липня на вулиці вперше вийшла робоча група з регулювання вуличного мистецтва. Цього року ми хочемо все напрацювати, щоб уже наступного було менше проблем», — розповідає вона.

Читайте також: Дресировані блохи та трюки на конях. Що було популярним у Львові задовго до нас

Як і хто заробляє на туризмі

Керівник PR-відділу «Холдингу емоцій !Fest» Тарас Маселко говорить, що у Львові є проблема з адекватністю ведення бізнесу та поводження з історичними пам’ятками.

«Усе залежить від рівня культури ведення бізнесу: чи може підприємець, заходячи в архітектурну пам’ятку, собі щось дозволити, чи вимагати щось у міста, аби її зберегти або зробити щось краще», — каже він.

З цією думкою погоджується і Андрій Москаленко. Він каже, що це добре, коли місто розвивається і в нього заходять великі компанії, наприклад, Dragon Capital. Але в той же час є й ті, хто на цьому розвитку наживається, «хто вибиває двері або робить повне перепланування в історичних будівлях, не вкладаючись абсолютно в реставрацію». І цьому, за словами Андрія Москаленка, треба протидіяти.

Також Тарас Маселко зауважує, що важливо не тільки зберігати наявну спадщину Львова, а й створювати щось нове.

«Ми кажемо, що щасливі, що живемо у Львові. Ми маємо гарну архітектуру, багату історію, легенди, але по факту ми до цього не дотичні — за це ми маємо подякувати предкам. Тому треба щось створювати, давати нове життя старим просторам. Наш кейс — це Fest Republic, ми стараємося по суті розширити центр міста. Поки що це не туристичний маршрут, але для львів’ян він вже працює», — говорить він.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Дворик з драконами, таємна бібліотека та дім банкірів

У свою чергу Андрій Москаленко говорить, що центр міста може зміщуватися і в інші місця. Як приклад території, яка зможе притягувати туристів, він наводить Центр Шептицького, де неподалік будується ІТ Парк.

Олександра Сладкова бачить дві проблеми, пов’язані з бізнесом.

«У центрі є нестача продуктових магазинів, аптек, господарських магазинів. У європейських містах є регулювання: якщо орендодавець хоче здати приміщення, де була аптека, то в ньому має бути й надалі аптека. Також є обмеження, яке не дозволяє продати житло під хостел. Тобто є певні квоти у кварталі, які стосуються співвідношення житла і нежитлових приміщень різного функціоналу», — каже вона.

Крім того, за її словами, поява в центральній частині міста закладів відомих мереж зазвичай підвищує вартість оренди комерційних приміщень загалом, і з часом для локального бізнесу вона може стати непосильною.

«Зможуть вижити тільки транснаціональні компанії. І потім ми побачимо Мілан, який увесь однаковий, а щоб побачити місцеву кухню, уже треба буде їхати десь у райони», — говорить вона.

Перенести Ратушу з центру

Петро Радковець нагадує, що ще за радянських часів була ініціатива перенести адміністративний центр за межі історичного ареалу, і цікавиться, чи релевантною вона є за сучасних умов. Андрій Москаленко каже, що працювати посеред площі Ринок, може, і не надто комфортно, але остаточно забирати адміністрацію з Ратуші немає сенсу.

«Має бути баланс — мають бути функції і в Ратуші, і в інших районах. У нас багато управлінь є в інших приміщеннях. Крім того, надання різних адміністративних послуг поступово переходить в онлайн-режим, тож з часом для львів’ян лишається все менше приводів іти в Ратушу особисто», — каже він.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Кастелівка Левинського, забута купальня та керамічні павичі

У свою чергу Олександра Сладкова каже, що подібні ініціативи були втілені в деяких європейських містах, але потім там зрозуміли, що адміністративний центр має бути максимально доступним для мешканців.

«Якщо перенести адміністрації, наприклад, до аеропорту чи на Стрийську, то треба уявити, як туди приїдуть у 100-200 разів більше людей, ніж зараз, а прийти — не прийдуть, бо не зможуть. Ті послуги, які потрібні мешканцю, мають бути максимально близькі до нього, і центр, незважаючи на затори, має найкращі пішохідно-транспортні можливості», — каже вона.

Привабити іншого туриста

Наталія Бунда говорить, що центр міста потребує балансу між між закладами готельно-ресторанного бізнесу та місцями для естетичного і культурного збагачення.

«Наше управління взяло в оренду два приміщення. На площі Ринок, 21 хочемо відкрити коворкінг культури для громадських організацій, проведення різних заходів, комунікації культурного середовища. На площі Ринок, 42 — муніципальну мистецьку галерею, на яку є запит серед діячів мистецтва. Двічі це питання виносилося на сесію, але депутати його ще не підтримали», — розповідає вона.

Ліна Остапчук розповідає, що минулого року до Львова приїхали 2,2 млн туристів, а до Кракова, який приблизно такий самий за населенням, — 10 млн. Проте місцеві мешканці цим були незадоволені — це забагато.

Читайте також: Перші в Європі. Як український мед завойовує світ та що з ним не так

«Приплив туристів у Польщу загалом почався після приєднання до ЄС у 2004 році та відкриття дешевих авіаліній. Краків почав швидко змінюватися і адаптуватися до їхніх потреб, але потім там зрозуміли, що допустилися певних помилок. Тож місто відмовилося, наприклад, від масових безкоштовних концертів на площі Ринок та зосередило зусилля на розвитку конференц-індустрії», — розповідає вона.

За її словами, у 2014 році в Кракові відкрилися конгрес-центр, багатофункціональний комплекс та виставковий центр. І ситуація з туризмом змінилася, бо офіційні делегації — це зовсім інший турист, аніж той, який приїжджає для нічних розваг. І Ліна Остапчук каже, що Львів також почав рухатися таким шляхом. У 2013 році в місті створили конференц-бюро, яке рекламує Львів як місто для проведення конгресів, форумів та конференцій. Вона зазначає, що Львів ще не може проводити події на понад 2 тисячі учасників, бо немає таких локацій, але вже з’являються потенційні центри, які надаватимуть конференц-послуги. Також нещодавно створили кластер медичного туризму, і, на думку Ліни Остапчук, це та ніша, яку може Львів зайняти в Україні.

Анна Журба

Головне фото wp.com

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.