
Фото: wp.com
Місто-мрія. Як розширити центр Львова для комфорту львів’ян і туристів
Чи справді місцеві мешканці не люблять туристів
Львовознавець та екскурсовод Петро Радковець каже, що розвиток Львова як туристичного та бізнес-центру є не надто комфортним для мешканців центральної частини міста. Йдеться, зокрема, про шум під вікнами, а також у хостелах, які розташовуються поруч із квартирами, і про стан історичних будівель.
«Звичайно, місто має змінюватися. Але зараз, мені здається, місто не те, що змінюється в гірший бік, — воно не знає, куди змінюється. Немає якоїсь стратегії, яка допомогла б його розвинути в тому напрямку, у якому б хотілося», — каже він.
Мар’яна Юрків, яка живе на площі Ринок говорить, що є різні туристи. Одні приїжджають до Львова як у культурне, красиве, європейське місто. Вони зранку п’ють каву, вдень милуються вуличками, а увечері йдуть на концерт в органний зал чи оперний театр. Із такими туристами, каже вона, співіснувати легко та приємно.
«Є ж ті, хто приїжджає до Львова в алко-тур і кричить під вікнами вночі. На такі виклики поліція переважно не приїжджає, і ти фактично не відчуваєш себе захищеною у своєму ж домі, а невідомо, на які пригоди ще потягне цю нетверезу людину. І для мене є проблема тільки в цій частині. Такі туристи також псують і імідж Львова серед інших гостей», — каже Мар’яна Юрків.
На її думку, місцеві мешканці мають залишатися жити в центральній частині, адже вони є носіями автентичності, колориту міста.
«Якщо б я їхала в Італію, то не їхала б у Рим, а поїхала б, наприклад, у Тоскану, щоб побачити, що ж заховане за цими вогнями столиці. Туристи в Римі охоче завертають у маленькі вулички, де висить на балконах білизна, бо їм це навіть цікавіше, ніж Колізей, який і так всі бачили. Так само, думаю, і багато туристів приїжджають до нас — вони хочуть побачити місцеве життя, колорит, а не тільки туристичні фішки», — говорить вона.
Читайте також: Відкритий не лише для туристів. Бренд Львова зроблять ближчим до львів'ян
Про місцевих мешканців як носіїв автентики говорить і начальниця управління туризму Ліна Остапчук. За її словами, деякий бізнес соромиться місцевих мешканців — наприклад, готель, вікна якого виходять у внутрішній дворик, хоче відгородитися від цього дворика, аби їхні гості не бачили розвішену на балконах білизну. У той же час, каже вона, у світі є тренд feel like local — відчуй себе місцевим, побудь ним.
«Не треба відгороджуватися від місцевих мешканців — вони є носіями автентики, по яку приїжджають туристи. Можливо, ми ще не навчилися її всю добре показувати», — говорить вона.
Також вона розповідає, що у деяких містах світу є практика робити з місцевих мешканців амбасадорів міста, і у Львові також розглядають таку можливість.
«Це означає, що місцевий, наприклад, одягає футболку з написом «Ask me — I’m local». Він може не знати ніяку іншу мову, крім української, але львів’яни настільки привітні, що вони все одно щось пояснять і покажуть. Це така собі «туристична поліція», яка виходить на вулиці не з каральною місією, а з метою допомогти», — каже Ліна Остапчук.
У той же час інший мешканець центральної частини Львова Роман Пивовар каже, що проблеми створюють не самі туристи, а умови, в яких вони перебувають.
«Десь місто чи поліція недостатньо контролюють ситуацію, десь самі надавачі послуг зловживають. Є вулички, по яких вже неможливо практично пройти через літні майданчики. Частина тих надавачів послуг у гонитві за грішми зневажають мешканців, а місто дозволяє їм це робити. Самі туристи — це добре. Вони привозять у місто не тільки гроші, а й культуру, запити, щось своє, і це доповнює наше місто», — говорить він.
Читайте також: Львівський Гауді. Чому кожен у Львові має знати про Левинського і його забудови
Що робити, аби примирити туристів і місцевих
Львовознавець і екскурсовод Ігор Лильо вважає, що потрібно говорити про туризм і комфорт не лише в центрі Львова, а й у інших районах. На його думку, є кілька рішень, які допоможуть як львів’янам загалом, так і туристам.
«По-перше, нам потрібен якісний і зрозумілий громадський транспорт, який добре працюватиме у всьому місті. Крім того, у Львові завдяки туризму має бути кращий рівень безпеки. Також місцевим мешканцям потрібно показати перспективи туризму для них самих. Наприклад, у деяких туристичних містах муніципалітети доплачують місцевим, щоб вони залишалися жити в центрі, адже без мешканців місто перестане бути містом. У нас таким чином з людьми ніколи не говорили, а навпаки, казали: «Тобі щось не подобається? Переїжджай», — говорить він.
Важливим зі стратегічної точки зору Ігор Лильо вважає запровадження так званого туристичного кодексу.
«Зараз ми живемо поза правилами: повна дерегуляція діяльності гідів, немає законодавства по хостелах, ті, хто заробляє на квартирах подобово, не платить податки. У нас є обмеження по часу роботи для закладів, які розташовані в житлових будинках. Хіба важко контролювати дотримання цього правила? Нам потрібно створити документ з чіткими правилами і слідувати йому», — переконаний він.
Читайте також: Львів потребує радикальних підходів. Юліан Чаплінський про розвиток міста
Такий кодекс, каже Ігор Лильо, допоможе підняти рівень туризму у Львові і, відповідно, пропонувати якісніший і дорожчий продукт тим, хто приїжджає сюди не просто випити дешевого пива.
«Львів має стати містом-мрією, у яке хотітимуть їхати і розумітимуть, що потрібно буде платити більше», — говорить він.
За словами заступника міського голови з питань розвитку Андрія Москаленка, центр міста перестане бути комусь цікавим, якщо з нього виїде останній львів’янин, тому до вирішення проблем туризму потрібно підходити комплексно — з урахуванням інтересів усіх дотичних осіб.
«Серед пріоритетів має бути мешканець — він має залишатися в центрі міста, і для цього треба створити відповідні умови. Також треба розуміти, що туризм генерує гроші і дає змогу Львову диференціюватися. Ще один пріоритет — збереження наявної історичної спадщини. Усе має бути в балансі. Спочатку ми говорили про відкритість — і ми відкрили місто, а тепер наповнюємо його — тим самим Leopolis Jazz Fest, LvivMozArt, науковими конференціями, які дають додану вартість», — говорить він.
Читайте також: Те, чого ви не маєте знати. Що лишається за лаштунками Leopolis Jazz Fest
На думку начальниці відділу урбаністики ЛКП «Інститут просторового розвитку» Олександри Сладкової, Львову потрібна резервація нічного життя. Тобто має бути певна територія, достатньо віддалена від житла, щоб не було дискомфорту для мешканців.
«Наприклад, у Кракові є такий майданчик на місці старого заводу, люди там розважаються вночі і нікому не заважають. У Антверпені я випадково натрапила на квартал «червоних ліхтарів». Якби ті заклади, які там є, розкидати по всьому місту, а ще пару штук розмістити на місцевій площі Ринок, то всі почали б говорити, що Антверпен — місто секс-туризму», — каже вона.
Щодо літніх майданчиків, на які нарікає Роман Пивовар, Олександра Сладкова зауважує, що джерелом проблеми є не підприємці, а орендодавці, оскільки в Україні немає механізму підтвердження ціни на оренду нерухомості.
«95% закладів у центрі міста приміщення орендують, тільки великі мережі викуповують їх, бо їм набрид цей рекет. І щоб вирішити цю проблему, потрібно першочергово внести зміни в законодавство», — говорить вона.
Місцеві мешканці також часто скаржаться на занадто голосних вуличних музикантів. Начальниця управління культури Наталія Бунда каже, що цю проблему має вирішення програма, яку нещодавно затвердила міська рада. Вона зауважує, що метою програми є не цілковита заборона вуличної музики, а її врегулювання задля комфорту самих музикантів, мешканців та туристів.
«Згідно з цими правилами, зокрема, вуличні музиканти не можуть грати на площі Ринок з понеділка по четвер включно. Крім того, є обмеження по рівню шуму в центральній частині міста, і адміністративно-технічна служба вже має спеціальний пристрій для його вимірювання. 26 липня на вулиці вперше вийшла робоча група з регулювання вуличного мистецтва. Цього року ми хочемо все напрацювати, щоб уже наступного було менше проблем», — розповідає вона.
Читайте також: Дресировані блохи та трюки на конях. Що було популярним у Львові задовго до нас
Як і хто заробляє на туризмі
Керівник PR-відділу «Холдингу емоцій !Fest» Тарас Маселко говорить, що у Львові є проблема з адекватністю ведення бізнесу та поводження з історичними пам’ятками.
«Усе залежить від рівня культури ведення бізнесу: чи може підприємець, заходячи в архітектурну пам’ятку, собі щось дозволити, чи вимагати щось у міста, аби її зберегти або зробити щось краще», — каже він.
З цією думкою погоджується і Андрій Москаленко. Він каже, що це добре, коли місто розвивається і в нього заходять великі компанії, наприклад, Dragon Capital. Але в той же час є й ті, хто на цьому розвитку наживається, «хто вибиває двері або робить повне перепланування в історичних будівлях, не вкладаючись абсолютно в реставрацію». І цьому, за словами Андрія Москаленка, треба протидіяти.
Також Тарас Маселко зауважує, що важливо не тільки зберігати наявну спадщину Львова, а й створювати щось нове.
«Ми кажемо, що щасливі, що живемо у Львові. Ми маємо гарну архітектуру, багату історію, легенди, але по факту ми до цього не дотичні — за це ми маємо подякувати предкам. Тому треба щось створювати, давати нове життя старим просторам. Наш кейс — це Fest Republic, ми стараємося по суті розширити центр міста. Поки що це не туристичний маршрут, але для львів’ян він вже працює», — говорить він.
Читайте також: Нетуристичний Львів. Дворик з драконами, таємна бібліотека та дім банкірів
У свою чергу Андрій Москаленко говорить, що центр міста може зміщуватися і в інші місця. Як приклад території, яка зможе притягувати туристів, він наводить Центр Шептицького, де неподалік будується ІТ Парк.
Олександра Сладкова бачить дві проблеми, пов’язані з бізнесом.
«У центрі є нестача продуктових магазинів, аптек, господарських магазинів. У європейських містах є регулювання: якщо орендодавець хоче здати приміщення, де була аптека, то в ньому має бути й надалі аптека. Також є обмеження, яке не дозволяє продати житло під хостел. Тобто є певні квоти у кварталі, які стосуються співвідношення житла і нежитлових приміщень різного функціоналу», — каже вона.
Крім того, за її словами, поява в центральній частині міста закладів відомих мереж зазвичай підвищує вартість оренди комерційних приміщень загалом, і з часом для локального бізнесу вона може стати непосильною.
«Зможуть вижити тільки транснаціональні компанії. І потім ми побачимо Мілан, який увесь однаковий, а щоб побачити місцеву кухню, уже треба буде їхати десь у райони», — говорить вона.
Перенести Ратушу з центру
Петро Радковець нагадує, що ще за радянських часів була ініціатива перенести адміністративний центр за межі історичного ареалу, і цікавиться, чи релевантною вона є за сучасних умов. Андрій Москаленко каже, що працювати посеред площі Ринок, може, і не надто комфортно, але остаточно забирати адміністрацію з Ратуші немає сенсу.
«Має бути баланс — мають бути функції і в Ратуші, і в інших районах. У нас багато управлінь є в інших приміщеннях. Крім того, надання різних адміністративних послуг поступово переходить в онлайн-режим, тож з часом для львів’ян лишається все менше приводів іти в Ратушу особисто», — каже він.
Читайте також: Нетуристичний Львів. Кастелівка Левинського, забута купальня та керамічні павичі
У свою чергу Олександра Сладкова каже, що подібні ініціативи були втілені в деяких європейських містах, але потім там зрозуміли, що адміністративний центр має бути максимально доступним для мешканців.
«Якщо перенести адміністрації, наприклад, до аеропорту чи на Стрийську, то треба уявити, як туди приїдуть у 100-200 разів більше людей, ніж зараз, а прийти — не прийдуть, бо не зможуть. Ті послуги, які потрібні мешканцю, мають бути максимально близькі до нього, і центр, незважаючи на затори, має найкращі пішохідно-транспортні можливості», — каже вона.
Привабити іншого туриста
Наталія Бунда говорить, що центр міста потребує балансу між між закладами готельно-ресторанного бізнесу та місцями для естетичного і культурного збагачення.
«Наше управління взяло в оренду два приміщення. На площі Ринок, 21 хочемо відкрити коворкінг культури для громадських організацій, проведення різних заходів, комунікації культурного середовища. На площі Ринок, 42 — муніципальну мистецьку галерею, на яку є запит серед діячів мистецтва. Двічі це питання виносилося на сесію, але депутати його ще не підтримали», — розповідає вона.
Ліна Остапчук розповідає, що минулого року до Львова приїхали 2,2 млн туристів, а до Кракова, який приблизно такий самий за населенням, — 10 млн. Проте місцеві мешканці цим були незадоволені — це забагато.
Читайте також: Перші в Європі. Як український мед завойовує світ та що з ним не так
«Приплив туристів у Польщу загалом почався після приєднання до ЄС у 2004 році та відкриття дешевих авіаліній. Краків почав швидко змінюватися і адаптуватися до їхніх потреб, але потім там зрозуміли, що допустилися певних помилок. Тож місто відмовилося, наприклад, від масових безкоштовних концертів на площі Ринок та зосередило зусилля на розвитку конференц-індустрії», — розповідає вона.
За її словами, у 2014 році в Кракові відкрилися конгрес-центр, багатофункціональний комплекс та виставковий центр. І ситуація з туризмом змінилася, бо офіційні делегації — це зовсім інший турист, аніж той, який приїжджає для нічних розваг. І Ліна Остапчук каже, що Львів також почав рухатися таким шляхом. У 2013 році в місті створили конференц-бюро, яке рекламує Львів як місто для проведення конгресів, форумів та конференцій. Вона зазначає, що Львів ще не може проводити події на понад 2 тисячі учасників, бо немає таких локацій, але вже з’являються потенційні центри, які надаватимуть конференц-послуги. Також нещодавно створили кластер медичного туризму, і, на думку Ліни Остапчук, це та ніша, яку може Львів зайняти в Україні.
Анна Журба
Головне фото wp.com
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова