
Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
У львів’янки Тетяни, яка виїхала з родиною до Польщі ще на початку повномасштабного вторгнення, в Гданську навчається троє дітей. Наймолодша торік перестала відвідувати дитсадок і тепер вчиться у школі, син цього року закінчує третій клас, який там вважають випускним, бо далі учні переходять у старшу школу, а найстарша донька у випускному восьмому класі.
Жінка розповідає, що цього року, як зазвичай, навчання у польській школі триватиме до 23 червня. Відтак у дітей будуть випускні та канікули. Проте святкування завершення навчального року в Гданську трохи відрізняється від тих, які організовують в українських дитсадках і школах: там усе без надміру урочистостей і бальних суконь. Діти розважаються в стінах школи, на бажання їм проводять екскурсії за містом.
Підготовка до святкування випускного в польському дитсадку
«Мабуть, усе залежить від садка чи школи. В тому дошкільному закладі, який відвідувала моя молодша донька Марта, випускного не було. В групі керівництво і вихователі накрили для дітей солодкий стіл, запросили аніматорів і подарували солодощі в ланч-боксі. Це все коштом дошкільного закладу. Якась дитина була вдягнена більш святково, якась звично. Жодних вимог до цього не висували», – розповідає Тетяна.
Немає особливих урочистостей і в школі. Щороку наприкінці червня у навчальних закладах Гданська тривають Дні школи або дитсадка. Для дітей влаштовують свято: придумують різні квести, ігри, запрошують клоунів чи аніматорів, роблять аквагрим. Організаторами та ведучими є директор, заступники, самі вчителі або вихователі. Усе знову ж таки коштом навчального закладу. Тетяна каже, що на бажання батьки можуть принести випічку, інші цікаві речі, допомогти у проведенні лотерей, акцій. Ціни символічні, а вторговані гроші залишають школі чи дитсадку.
Святкування випускного в польському дитсадку
«Торік заступник директора смажив нам ковбаски. Пам’ятаю, коштували вони два злотих. Кожен член педколективу був у чомусь задіяний, а не сидів на кріслі й не спостерігав за дійством, як це часто буває в наших закладах», – ділиться враженням мама трьох дітей.
Частування під час випускного
У сина, який переходить із третього в четвертий клас, який вважається випускним, бо далі вже старша школа, святкування не передбачене. Клас доньки готує спільну екскурсію, а вчителька планує від себе подарувати кожному учневі фотоальбом. Від батьків вимагали тільки згоду на використання фотографій, решта їх не обходить.
«На дорогі «подяки» ні вчителям, ні вихователям батьки грошей не збирають. А якщо вони і є, то дуже символічні. Наприклад, у класі, де вчиться моя старша донька, одна з матерів робитиме плакат із учителькою. Також вирішили підготувати для неї пам’ятний сувенір. Під час Дня школи дітям вручатимуть атестати, і вони повинні обов’язково танцювати полонез – старовинний польський бальний танець. Але від цього можна відмовитися», – додає Тетяна.
Святкування випускного у дитсадку в Польщі
Опісля школярі зможуть відсвяткувати випускний у невеликому ресторані. Жінка каже, що вимог до одягу немає, як-от святкових суконь для дівчат. Застілля обійдеться в 200 злотих із дитини. Батьки на ці врочистості не підуть.
Випускний у дитсадках Чехії, зокрема в Празі, виглядає приблизно так само: під час «бесідки» (besídka) діти розказують віршики і співають пісень.
Вихователька празького дитсадка Олена Гаврилишин-Жумарова розповідає, що свято закінчення навчального року в них відбувається завжди, і не лише у випускників, тобто тих, що підуть до школи.
Вихователька чеського дитсадка Олена Гаврилишин-Зумарова
«У кожному дитсадку, звичайно, по-різному, але я б сказала, що не так, як в Україні. Наприклад, торік у тому, де я працюю, ми робили постановку вистави з віршиками та піснями. Для цього спеціально шили костюми. Все відбувалося в приміщенні, діти були одягнені святковіше, ніж зазвичай, нічого особливого, пафосного, головне атмосфера», – каже вона.
Часто випускні свята, зі слів співрозмовниці, влаштовують на подвір’ї дитсадка у будні дні – о 16-ій або 17-ій годині, аби батьки могли прийти після роботи. Цього дня діти спеціально в садок на свято не приходять. Для чеських вихователів це важкий та відповідальний день, адже все має бути сюрпризом для батьків. До речі, тати і мами можуть принести смаколики для частування дітей на імпровізованому бенкеті.
Випускний у дитсадку в Чехії
Жінка каже, що основна мета свята – показати, чого діти навчилися, які вони молодці, і додає: «Деколи бачу відео з українських дитсадків, як мами чи тати розучують танець зі своїми дітьми. Тут такого нема – кокард і дорогих суконь, костюмів точно не побачите».
Кілька років тому в її старшого сина на випускному діти розмалювали собі футболки. У доньки випускний у школі відбудеться цього року в останній тиждень червня. Наразі без домовленостей.
Із розповіді мами п’ятирічної Дзвінки, яка ходить у чеський садок, в цей день батьки, діти і вихователі просто весело та цікаво проводять годину-дві свого часу. Ніяких букетів, суконь, а тим паче ресторанів немає. Цікаво й те, що групи в чеських дитсадках змішані: деякі діти підуть до школи, деякі залишаться, і згодом до них доєднають інших дітей.
«У самому садку зустріч нетривала – година-півтори-дві. А вже після цього батьки, діти яких підуть до школи, разом із вихователями можуть десь скромно відсвяткувати. Однак не в ресторані, без подарунків чи квітів. Наприкінці минулого навчального року, здається, тільки я принесла букет», – каже вона.
У місті Брно, що також у Чехії, відсвяткувала випускний дев’ятикласниця Софія. Все було стримано, без пафосу.
«Ми готувалися до випускного, бо це ж направду закінчення шкільного життя – далі діти вступають у коледжі. Випозичили довгу сукню,донька зробила гарний макіяж. Але потім я зауважила, що такий святковий вигляд мала тільки вона. Всі інші були вбрані набагато скромніше. У навчальному закладі на школярів почепили стрічки для випускників, які тут обов’язкові, відтак усі пішли святкувати в місцевий районний клуб. Їжу та напої купували на місці за свої гроші, тобто можеш брати, можеш не брати, просто спілкуйся з однокласниками, весело проводь час», – розповідає мама Олена, яка разом із сім’єю виїхала до Чехії вісім років тому.
Жінка каже, що ще скромнішими, на відміну від України, є випускні у дошкільних закладах. Максимум, що дозволено в такий день, це ігри на подвір’ї чи галявині поблизу дитсадка і невеличкий пікнік. Вихователі разом із батьками зазвичай смажать сосиски чи ковбаски.
Найстарша донька львів’янки Ірини закінчує українську школу в Німеччині, у Берліні. Що робитиме далі – вступатиме там чи в Україні, наразі 16-річна дівчина не знає, хоча воліє здобувати подальшу освіту все-таки на батьківщині. Про випускні там навіть не мовиться, як і про подарунки, «подяки».
Четвертий клас у німецькому Магдебурзі закінчує донька ще однієї нашої співрозмовниці Лесі. Вона навчається в українсько-німецькій школі Анни Франк. Цей клас вважається випускним, бо далі її переведуть у старшу школу, точніше в гімназію.
«Про випускний тут ніхто навіть не згадує, бо це не прийнято. Максимум, що можуть зробити старшокласники, це піти після врочистої частини святкувати у якийсь заклад, випити по гальбі пива. Але точно не в сукнях, без макіяжу. Я тут такого ніколи не бачила», – стверджує жінка.
Також у окремих німецьких школах випускники можуть придумати собі емблеми та гімн, випустити стіннівку про свій клас. Тамтешні школярі стараються залишити у своєму навчальному закладі добру згадку про себе, зокрема садять квіти та дерева в шкільному саду.
Ольга Шведа
Фото надані співрозмовницями
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу
- «Сьоме питання». Про що Садовий не може домовитись з депутатами
- «Не думали, що готуватимемо харчі на передову дев’ять років»
- Молоко, пил і надмірна чистота. Чому в дітей виникає алергія і як боротись
- «ЛКП проїдають мільйони». Чи створять у Львові наглядові ради
- Що буде із двома найстарішими пологовими будинками Львова?
- «Тепер з 30 співають лише троє дітей. Раніше було навпаки». Інтерв'ю з хормейстеркою
- Як забудовують південну околицю Львова та що не так
- Московський патріархат – це питання національної безпеки, а не релігійної свободи
- Підробляють документи, перепливають річку. Інтерв'ю з прикордонником про ухилянтів
- Якою могла б бути наша кухня, якби не «совок». Інтерв'ю з дослідницею Маріанною Душар
- «Нам поможе святий Юрій». Як Львів позбувався російської церкви
- «Ми вже перемогли... ». Остання розмова з Євгеном Гулевичем
- Сир у багажнику, щоб прилаштувати на визрівання, – звичне явище
- Команда рівних. Яка роль медсестри з розширеними повноваженнями в сучасній медицині
- Кому належать готелі у центрі Львова і чи є серед них росіяни
- Операція «Релокація». Як урятувати економіку України
- «Я постійно думав: хто, як не ми». Останнє інтерв’ю Дмитра Пащука
- «Хороша освіта нам потрібна не менше, ніж армія»
- «Далі буде ще дорожче». Скільки коштує житло у Львові
- Як зміниться площа Міцкевича у Львові та хто за це заплатить
- Динамічність у мистецтві. Де у Львові працює унікальний виставковий центр Home of Arts
- «Ходимо вдвох». Як у Львові працюють інспектори з паркування
- У Києві зникає садиба Терещенків. Чи є шанс на порятунок
- Як трамвайне депо у Львові стає креативним простором. Репортаж
- «Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»
- В Україні – дефіцит цибулі. Звідки її імпортують та яка ситуація з іншими продуктами
- За що треба платити в Першому ТМО. Розмова з керівництвом лікарні
- «Мене врятувала ікона». Репортаж з будинку у Києві, який постраждав 25 лютого
- «Все складається, щоб навесні ми пішли у контрнаступ», – військовий експерт
- «Хто я в цій війні». Настоятель гарнізонного храму Тарас Михальчук
- «Хто я в цій війні». Хірург Гнат Герич
- Едвард Лукас: «Шансів на розпад російської федерації зараз більше, ніж колись»
- «Виробіть нові документи!» Юрист про повістки, мобілізацію та військовий облік
- Чи потрібен нам День української жінки? Оксана Кісь про пропозицію нових свят
- «Власта» є частиною історії міста, у цьому ми вбачаємо цінність
- Сам пише казки. Як десятирічний Мартин живе без гаджетів
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС