Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
У львів’янки Тетяни, яка виїхала з родиною до Польщі ще на початку повномасштабного вторгнення, в Гданську навчається троє дітей. Наймолодша торік перестала відвідувати дитсадок і тепер вчиться у школі, син цього року закінчує третій клас, який там вважають випускним, бо далі учні переходять у старшу школу, а найстарша донька у випускному восьмому класі.
Жінка розповідає, що цього року, як зазвичай, навчання у польській школі триватиме до 23 червня. Відтак у дітей будуть випускні та канікули. Проте святкування завершення навчального року в Гданську трохи відрізняється від тих, які організовують в українських дитсадках і школах: там усе без надміру урочистостей і бальних суконь. Діти розважаються в стінах школи, на бажання їм проводять екскурсії за містом.
Підготовка до святкування випускного в польському дитсадку
«Мабуть, усе залежить від садка чи школи. В тому дошкільному закладі, який відвідувала моя молодша донька Марта, випускного не було. В групі керівництво і вихователі накрили для дітей солодкий стіл, запросили аніматорів і подарували солодощі в ланч-боксі. Це все коштом дошкільного закладу. Якась дитина була вдягнена більш святково, якась звично. Жодних вимог до цього не висували», – розповідає Тетяна.
Немає особливих урочистостей і в школі. Щороку наприкінці червня у навчальних закладах Гданська тривають Дні школи або дитсадка. Для дітей влаштовують свято: придумують різні квести, ігри, запрошують клоунів чи аніматорів, роблять аквагрим. Організаторами та ведучими є директор, заступники, самі вчителі або вихователі. Усе знову ж таки коштом навчального закладу. Тетяна каже, що на бажання батьки можуть принести випічку, інші цікаві речі, допомогти у проведенні лотерей, акцій. Ціни символічні, а вторговані гроші залишають школі чи дитсадку.
Святкування випускного в польському дитсадку
«Торік заступник директора смажив нам ковбаски. Пам’ятаю, коштували вони два злотих. Кожен член педколективу був у чомусь задіяний, а не сидів на кріслі й не спостерігав за дійством, як це часто буває в наших закладах», – ділиться враженням мама трьох дітей.
Частування під час випускного
У сина, який переходить із третього в четвертий клас, який вважається випускним, бо далі вже старша школа, святкування не передбачене. Клас доньки готує спільну екскурсію, а вчителька планує від себе подарувати кожному учневі фотоальбом. Від батьків вимагали тільки згоду на використання фотографій, решта їх не обходить.
«На дорогі «подяки» ні вчителям, ні вихователям батьки грошей не збирають. А якщо вони і є, то дуже символічні. Наприклад, у класі, де вчиться моя старша донька, одна з матерів робитиме плакат із учителькою. Також вирішили підготувати для неї пам’ятний сувенір. Під час Дня школи дітям вручатимуть атестати, і вони повинні обов’язково танцювати полонез – старовинний польський бальний танець. Але від цього можна відмовитися», – додає Тетяна.
Святкування випускного у дитсадку в Польщі
Опісля школярі зможуть відсвяткувати випускний у невеликому ресторані. Жінка каже, що вимог до одягу немає, як-от святкових суконь для дівчат. Застілля обійдеться в 200 злотих із дитини. Батьки на ці врочистості не підуть.
Випускний у дитсадках Чехії, зокрема в Празі, виглядає приблизно так само: під час «бесідки» (besídka) діти розказують віршики і співають пісень.
Вихователька празького дитсадка Олена Гаврилишин-Жумарова розповідає, що свято закінчення навчального року в них відбувається завжди, і не лише у випускників, тобто тих, що підуть до школи.
Вихователька чеського дитсадка Олена Гаврилишин-Зумарова
«У кожному дитсадку, звичайно, по-різному, але я б сказала, що не так, як в Україні. Наприклад, торік у тому, де я працюю, ми робили постановку вистави з віршиками та піснями. Для цього спеціально шили костюми. Все відбувалося в приміщенні, діти були одягнені святковіше, ніж зазвичай, нічого особливого, пафосного, головне атмосфера», – каже вона.
Часто випускні свята, зі слів співрозмовниці, влаштовують на подвір’ї дитсадка у будні дні – о 16-ій або 17-ій годині, аби батьки могли прийти після роботи. Цього дня діти спеціально в садок на свято не приходять. Для чеських вихователів це важкий та відповідальний день, адже все має бути сюрпризом для батьків. До речі, тати і мами можуть принести смаколики для частування дітей на імпровізованому бенкеті.
Випускний у дитсадку в Чехії
Жінка каже, що основна мета свята – показати, чого діти навчилися, які вони молодці, і додає: «Деколи бачу відео з українських дитсадків, як мами чи тати розучують танець зі своїми дітьми. Тут такого нема – кокард і дорогих суконь, костюмів точно не побачите».
Кілька років тому в її старшого сина на випускному діти розмалювали собі футболки. У доньки випускний у школі відбудеться цього року в останній тиждень червня. Наразі без домовленостей.
Із розповіді мами п’ятирічної Дзвінки, яка ходить у чеський садок, в цей день батьки, діти і вихователі просто весело та цікаво проводять годину-дві свого часу. Ніяких букетів, суконь, а тим паче ресторанів немає. Цікаво й те, що групи в чеських дитсадках змішані: деякі діти підуть до школи, деякі залишаться, і згодом до них доєднають інших дітей.
«У самому садку зустріч нетривала – година-півтори-дві. А вже після цього батьки, діти яких підуть до школи, разом із вихователями можуть десь скромно відсвяткувати. Однак не в ресторані, без подарунків чи квітів. Наприкінці минулого навчального року, здається, тільки я принесла букет», – каже вона.
У місті Брно, що також у Чехії, відсвяткувала випускний дев’ятикласниця Софія. Все було стримано, без пафосу.
«Ми готувалися до випускного, бо це ж направду закінчення шкільного життя – далі діти вступають у коледжі. Випозичили довгу сукню,донька зробила гарний макіяж. Але потім я зауважила, що такий святковий вигляд мала тільки вона. Всі інші були вбрані набагато скромніше. У навчальному закладі на школярів почепили стрічки для випускників, які тут обов’язкові, відтак усі пішли святкувати в місцевий районний клуб. Їжу та напої купували на місці за свої гроші, тобто можеш брати, можеш не брати, просто спілкуйся з однокласниками, весело проводь час», – розповідає мама Олена, яка разом із сім’єю виїхала до Чехії вісім років тому.
Жінка каже, що ще скромнішими, на відміну від України, є випускні у дошкільних закладах. Максимум, що дозволено в такий день, це ігри на подвір’ї чи галявині поблизу дитсадка і невеличкий пікнік. Вихователі разом із батьками зазвичай смажать сосиски чи ковбаски.
Найстарша донька львів’янки Ірини закінчує українську школу в Німеччині, у Берліні. Що робитиме далі – вступатиме там чи в Україні, наразі 16-річна дівчина не знає, хоча воліє здобувати подальшу освіту все-таки на батьківщині. Про випускні там навіть не мовиться, як і про подарунки, «подяки».
Четвертий клас у німецькому Магдебурзі закінчує донька ще однієї нашої співрозмовниці Лесі. Вона навчається в українсько-німецькій школі Анни Франк. Цей клас вважається випускним, бо далі її переведуть у старшу школу, точніше в гімназію.
«Про випускний тут ніхто навіть не згадує, бо це не прийнято. Максимум, що можуть зробити старшокласники, це піти після врочистої частини святкувати у якийсь заклад, випити по гальбі пива. Але точно не в сукнях, без макіяжу. Я тут такого ніколи не бачила», – стверджує жінка.
Також у окремих німецьких школах випускники можуть придумати собі емблеми та гімн, випустити стіннівку про свій клас. Тамтешні школярі стараються залишити у своєму навчальному закладі добру згадку про себе, зокрема садять квіти та дерева в шкільному саду.
Ольга Шведа
Фото надані співрозмовницями
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня