
Фото: Лідія Губич
У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
У сусідстві з ошатною будівлею на вулиці Кокорудза, 16 та іншими житловими приміщеннями видніється старий, дещо схожий на карпатський, будинок колишнього директора Великого міського театру (тепер Львівської опери) Людвіка Геллера. Дивлячись на фасад вілли «Сонячна» на вулиці Мельника, 7, можна зрозуміти, що збудували її давно, ще в 1905 році. Тоді ж директор театру в ній і поселився.
Людвік Геллер був однією з тих постатей, якій завдячує своїм розвитком не лише Львівська опера, але й кілька музичних інституцій нашого міста. Народився він у 1865 році в сполонізованій австрійській родині, котра оселилася в Галичині до 1846 року. Спершу навчався у гімназії в Жешуві, згодом у Львові. Був на юридичних студіях у Львівському університеті, але не закінчив їх. Свої зв’язки з театром із 1899 року розпочинав з написання рецензій.
Наприкінці ХІХ століття керував Театром Скарбека, відтак заснував у ньому в 1902 році Львівську філармонію. Пізніше став директором Великого міського театру (Львівської опери).
Помешкання Людвіка Геллера збудували в теперішньому Франківському районі Львова. Місце обрали недарма – колись цю територію вважали ніби заміською завдяки спокійним вуличкам. Окрім вілли на вулиці Мельника, де переважають стилі сецесії та конструктивізму, є ще кілька пам’яток місцевого значення.
Зокрема, на вулиці Мельника, 6 стоїть будівля колишньої бурси Товариства взаємодопомоги приватних службовців. У міжвоєнний період тут був дитсадок для дітей учасників польсько-української війни 1918 – 1919 років, а від початку 1960-их років – звичайний житловий будинок.
Також на вулиці Мельника, 1/3 є будинок, споруджений перед Першою світовою війною для потреб XI Міської математично-природничої гімназії імені Снядецьких за проєктом архітекторів Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського (тепер Львівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17).
Зовсім поруч – спортивний комплекс «Україна» (вул. Мельника, 18), який переробили на «Leoland». Від колишнього приміщення тут залишилася арка, площу самого приміщення розширили.
Тепер у віллі Людвіка Геллера, як уже було сказано, є декілька квартир. Мешканці кажуть, що проживають у цінній пам’ятці. На те, що у віллі живуть люди, вказують її відремонтовані бокова та задня частини. Попри це, в під’їзді будинку крізь старі дерев’яні двері видно зношені дерев’яні сходи, які ведуть до однієї з квартир. Ще одне помешкання – одразу при вході.
«Будинок старий, але це справді пам’ятка для Львова, яка дуже потребує ремонту, бо стіни сильно потріскали та й фасад треба реставрувати. Тут уже давно нічого не робили, а ми не можемо, тому що вілла підпорядковується жеку», – каже мешканка «Сонячної».
Занедбаний фасад будинку, який видно крізь зелені старі ворота, вкриті сухими гілками, може не привернути увагу перехожого, проте він дещо незвичний для сучасного Львова з огляду на архітектурний стиль.
Доцентка кафедри дизайну та основ архітектури і кафедри містобудування Національного університету «Львівська політехніка» Тетяна Казанцева пояснює, що Людвік Геллер, роздумуючи над стилем будинку, вирішив обрати народний.
«Цікаво, що будинок він обрав собі в народному стилі, точніше закопанському. Можна вважати, що це був вияв національної сецесії модерну. Віллу будував архітектор Август Богохвальський, який перший і єдиний раз у Львові працював у такому стилі: переважно проєктував будинки більш традиційні», – каже вона.
Передусім створював житлові кам’яниці, тобто чиншові будинки – ті, які здавали в оренду. Вулиця Кравчука, що біля військового шпиталю, дуже мила, сецесійна. Там він спроєктував цілу вулицю. Зокрема, дуже гарно виглядають вітражі, клямки, розписи будівель. Багато його будинків є на вулиці Глибока, декілька на Шота Руставелі. Виходячи з того, що в багатьох із них є розписи Августа Богохвальського, у віллі «Сонячна», мабуть, так само, адже в той час у такий спосіб прикрашали багато інтер’єрів, веде далі Тетяна Казанцева. От і він вирішив спробувати. Однак зайшов так далеко, що використовував не лише дерев’яні елементи, а й робив елементи з бетону, які були копіями дерев’яних. На фасаді будинку можна побачити сонце і бетонні кронштейни.
А ще на будівлі є дуже гарне дерев’яне різьблення і високий дах, накритий черепицею, здалеку подібний на карпатську хату. Віллу назвали «Сонячна», хоча офіційної назви вона не має.
За нею, якщо дивитися на мапи, був дуже великий фруктовий сад, завдяки чому вілла нагадувала заміський будинок. На території саду були стайні. Близько десяти років тому в будівлі ще стояли кахельні печі з коронами, була збережена плитка для підлоги, але тепер відбулися певні трансформації.
Таких архітектурних споруд, як вілла «Сонячна», у Львові було близько десяти, тож це дуже цінна пам’ятка місцевого значення. Будівля ця, якщо порівнювати її з іншими старими віллами, збереглася непогано.
З боку вулиці Кокорудза видніється нижча частина вілли, подібна на прибудову. Жителі кажуть, що це напівпідвальне приміщення з окремим входом. Раніше тут були дитячий клуб «Медея» і гурток «Вокальний ансамбль «Перлинка».
Мешканці будинку самі запропонували використовувати це приміщення надалі: здали в оренду Музично-меморіальному музею Соломії Крушельницької, який хоче влаштувати тут музичну галерею імені Людвіка Геллера.
Ідея ця виникла тоді, коли до управління культури міста звернулася мешканка квартири, розташованої у віллі, пані Людмила.
«Ще торік улітку до цього приміщення приходили представники міської влади і думали, що тут можна було б зробити. В одній із квартир нашого будинку мешкала жіночка, яка цим цікавилася, але, на жаль, уже померла. Загалом я не чула, щоби хтось із жителів був проти, адже було б добре якось використовувати це приміщення, тим паче що воно має окремий вхід», – каже вона.
Керівник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької Михайло Кобрин розповідає, що приміщення площею 70 метрів квадратних здали музею в оренду восени 2021-го на п’ять років. Вартість оренди становить 1,20 гривні за метр квадратний на рік. Цього року планують створити ескізний план і порахувати, скільки коштів знадобиться на ремонт приміщення і створення в ньому галереї.
«Ми хотіли б створити в цьому приміщенні музичну галерею, у якій би зберігалися платівки, касети. Мовиться про різні стилі музики, але це має бути музика Львова: Крушельницька, Людкевич, Весоловський, «Супер вуйки», «Плач Єремії» тощо. Це могло б стати базою для створення в майбутньому львівського музичного музею», – пояснює Михайло Кобрин.
Читайте також: У віллі «Сонячна» у Львові з'явиться музичний центр імені Людвіка Геллера
Зараз у Музеї Крушельницької зберігають платівки диригента оперного театру Михайла Дутчака, який помер минулого року. Його вдова передала музею радянські платівки з класичною музикою. Також є платівки з міжвоєнною музикою, передані колекціонерами.
«У майбутньому ми могли б відкрито просити громадськість за можливості пожертвувати платівки. Також могли б звертатися до містян, які мають зв’язок із окремими людьми, як-от мама Андрія Кузьменка або родичі Ігоря Білозора, щоби збирали платівки для музичного музею»,– додає він.
Наразі команда Музею Крушельницької зосереджена на ремонті приміщення, адже цього року відзначатимуть 150 років з дня народження співачки світової слави. Тому у вересні планують представити оновлений музей із багатьма цифровими елементами, мультимедійними проєктами та відеомапінгом. На це з міського бюджету виділили два мільйони гривень.
Софія Шавранська
Фото авторки і Анни Чистякової
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові