
«Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
Україна святкує Різдво за юліанським календарем разом із низкою країн, серед яких росія, Білорусь, Грузія та інші, а також Єрусалим. В Україні вже кілька років триває обговорення календарної літургійної реформи – вивчають можливості переходу на григоріанський календар, яким послуговується більша частина цивілізованого світу. З початку повномасштабного вторгнення рф українське суспільство ініціювало перехід на новий календар. Україна розглядає це як черговий крок до віддалення від усього російського. Проте наразі ПЦУ й УГКЦ не погодили календарну реформу: Православна церква України дозволила на бажання парафій звершувати різдвяне богослужіння цього року за григоріанським календарем – 25 грудня. Натомість в Українській греко-католицькій церкві вважають, що проводити таку реформу під час війни недоречно.
Чи доцільно здійснювати календарну реформу в період війни, чому мовиться не лише про дату Різдва, як узагалі це стосується політики та чому саме григоріанського календаря, Tvoemisto.tv розповів богослов Максим Тимо.
Календарна реформа в Україні – це про політику чи все ж таки про історію?
На жаль, з того, що я спостерігаю, це питання дуже сильно політизується. І не лише на рівні суспільства, держави, а й на рівні Церкви, бо ми дуже часто чуємо гасло «Геть від Москви!». Воно звучить у двох сенсах: в політичному, я б навіть сказав, у цивілізаційному, але також у церковному. Це особливо актуально для ПЦУ, бо українська Церква вже отримала автокефалію, вона зміцнюється, розвивається, і це хороший шанс остаточно відірватися від московського впливу та перейти на новий календар. Частково це, звичайно, і про історію, але здебільшого про політику.
Якщо підійти до цього питання з церковної точки зору, то в мене є дві думки. Перша: що мене засмучує як християнина і богослова, це те, що календарне питання сьогодні прив’язане суто до Різдва. Щороку впродовж останнього десятиліття воно виринає в другій половині листопада, і обговорення його завершується наприкінці грудня. Хтось навіть жартома написав у соцмережах в серпні: «Де ж ці прихильники святкувати «цивілізоване» Різдво поділися? Давайте 6 серпня відсвяткуємо Преображення?» Але про це в серпні ніхто не пам’ятає. Ця тема завжди зводиться до Різдва, однак, на мою думку, не має до нього прямого стосунку. Календарне питання є комплексним: треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва. Це виглядає очевидним для людей, які знаються на цьому. Проте більшість, яка не вникає в цю тему, думає, що просто змінюється дата святкування Різдва, що ми святкуватимемо його 25 грудня разом з усім цивілізованим світом, а все інше буде так, як раніше.
ПЦУ цього року зробила гучну заяву, мовляв, дозволяємо окремим парафіям святкувати Різдво 25 грудня. Але потім, коли почався грудень, вірні звернулися листом із питанням, коли святкувати Миколая. І була чітка відповідь – 19 грудня. Це непослідовність, нелогічність. Потрібен повний, цілісний перехід на новий стиль. А ще краще – повернення до нового стилю, до «нормального» календаря. Бо новий календарний стиль – це астрономічний календар, за яким живе увесь світ. То чому б не могла цього робити Церква?
А що ви думаєте про цю невизначеність Церкви?
Це парадокс, але зараз в Україні виходить так, що саме Церква «знищує» Різдво своєю невизначеністю з приводу конкретних рішень про перехід на новий календар. У свідомості українців щораз більше починає домінувати ця тенденція. Я був здивований, що деякі мої знайомі, не дуже воцерковлені, були абсолютно впевнені, що цього року і УГКЦ, і ПЦУ вже перейшли на новий календар, що це питання вирішене. Це ж очевидно: у нас війна, ми хочемо віддалитися від росії і так далі. Їм здавалося, що Церква вже ухвалила це рішення, але ж ні, вона все ще вагається, думає, чи це не призведе до розколу. Велика кількість людей святкуватимуть Різдво 25 грудня, але питання, як вони це робитимуть. То буде Різдво в межах традицій – ялинка, вечеря, коляда. Але вони не зможуть нормально відсвяткувати Різдво так, як це пропонує Церква: з усіма обрядами, богослужіннями, які є дуже важливі. Ми зіткнемося з ситуацією, що в Україні буде два Різдва: перше – «цивілізоване», до якого тяжіє дуже велика кількість наших людей, а друге залишиться «на задвірках» – 7 січня, і його Церква святкуватиме належним чином, з усіма богослужіннями. Але чи буде це заторкувати якимось чином людей? У гугл-календарі дуже цікаво подано: 25 грудня вказане як Різдво Христове, а 7 січня – як Різдво. Така й буде роздвоєність, що, на мою думку, дуже небезпечно. Церква могла б уникнути цього, якби сміливим рішенням перейшла на новий календар, але попередньо провела належну роботу з людьми. Потрібно пояснити, як виглядатиме календар цілісно, коли ми будемо святкувати інші свята і так далі. І зараз найкращий час це зробити.
Тобто в часі війни проводити календарну реформу все ж таки доцільно?
Дехто з лідерів Церков вважає, що ні, що в часі війни це небезпечно робити. Але я вважаю, що війна є дуже сильним тригером, вона підштовхує, вириває нас зі звичного способу життя і думання. Якщо у мирний час ми не спромоглися на такі зміни, то ця війна штовхає нас до цього, вимагає від нас змін. А Церква чомусь не хоче цих змін, і це сумно…
Якщо говорити про уникнення розколу, то, мабуть, УГКЦ й ПЦУ повинні одночасно змінити календар?
Це було б ідеальне рішення. Про календарну реформу говорив Блаженніший Святослав, і я цілком підтримую такий хід подій, коли ПЦУ й УГКЦ одночасно зроблять цей крок. Але, відверто кажучи і знаючи, як іноді провадять церковні діалоги, глибоко сумніваюся, що найближчим часом ми досягнемо консенсусу.
Чи можливий узагалі повний перехід на григоріанський календар? І якщо так, то коли і як суспільство має готуватися до цього?
Думаю, ми вже перебуваємо в ситуації, коли триває процес переходу на новий календар. Але він, так би мовити, секулярний, говорячи, зокрема, про дату святкування Різдва. Бо на законодавчому рівні 25 грудня – вихідний день, і на рівні держави ми вже зробили важливий крок до зміни календаря. Церква, на жаль, цього не робить. Але гадаю, що в цьому випадку суспільство і держава «потягнуть» за собою Церкву. Якщо говорити про часову перспективу переходу, то тут важко щось сказати. Дуже сподіваюся, що це відбуватиметься впродовж кількох наступних років, не швидше. Суспільство вже готове, тому готуватися потрібно радше Церкві, пояснюючи суспільству, як виглядатиме структура календаря, що свята не пересунуться, а стануть на свої місця. Звісно, буде несприйняття, і до цього треба бути готовим, усвідомлювати, що будуть люди з інертними поглядами. Багато хто вважатиме, що ми повинні триматися юліанського календаря, але з часом ці люди теж переконаються в доцільності такої реформи.
Як пояснити таким людям, що перехід на григоріанський календар не є нововведенням, а поверненням до правильного календаря?
По-перше, потрібно відштовхуватися від того, що в нас є історичні факти, фотографії, які свідчать про те, що Україна до певного року святкувала Різдво і жила за григоріанським календарем, а потім перейшла на юліанський. Це історичний факт, яким треба оперувати. По-друге, варто говорити про переваги григоріанського календаря, що він правильніший, точніший. Про це можна навіть у вікіпедії прочитати – що григоріанський календар досконаліший. По-третє, потрібно спиратися на очевидний факт: увесь світ, і ми також, живе за григоріанським календарем. Це стосується всіх дат, окрім церковних. А ще є політичний аргумент: за старим календарем живуть тільки декілька Церков, до яких належить і російська. Тому якщо відірватися від цього, то це матиме винятково позитивний вплив.
Часто люди оперують твердженням, що Єрусалим теж святкує Різдво 7 січня. Що думаєте з цього приводу?
Як мені відомо, Єрусалимська церква перебуває під дуже сильним впливом московського патріархату – і фінансовим, і політичним. Думаю, це одна з причин, чому так відбувається.
На які ще питання треба собі відповісти, вирішуючи, коли святкувати Різдво?
Найперше питання, яке має постати перед людиною, чи вона святкуватиме Різдво з Церквою. Минулого тижня у Facebook мене питали друзі, коли я особисто святкуватиму Різдво. І моя відповідь була очевидна: тоді, коли святкуватиме моя Церква. Хоча я й не схвалюю цієї інертності, зволікання з переходом на новий календар, але не можу святкувати Різдво сам чи зі своєю родиною просто за Святою вечерею. Я святкую Різдво, бо це передусім церковне свято, і роблю це тоді, коли каже моя Церква. І я святкуватиму Різдво 7 січня до того часу, поки моя Церква не скаже чогось іншого. Ще одне запитання, яке повинні поставити собі люди: що вони святкують у Різдві? Чи це тільки усвідомлення, що ми єднаємося з усім світом, сидячи за святковим столом, чи Різдво – це Свято народження Сина Божого, Спасителя? Про такі духовні питання не варто забувати.
Ірина Давосир
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки