
Фото: з відкритих джерел
«Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
Що означає статус кандидата і членство в Європейському Союзі
Надання статусу кандидата на членство в Європейському Союзі – це радше процедурне рішення. Воно викристалізує дорожню карту для отримання членства – певні кроки, які необхідно буде зробити Україні, пояснює політолог, проректор Українського католицького університету Дмитро Шеренговський.
«Статус кандидата є необхідним кроком на шляху до членства. Таким чином проходить процедура, вона є достатньо офіційною, прописана. Частково це політичне рішення, але більше процедурне. Членство неможливо отримати без статусу кандидата – це по-перше. Таке рішення, якщо воно буде позитивне, відкриває нам можливість для того, щоби Рада Європейського Союзу і кожна країна зокрема голосувала за надання Україні цього статусу», – каже він.
А вже після отримання статусу кандидата почнуться консультації щодо реформування процесів виробництва, поширення товарів, питання законодавства.
«По-друге – після отримання статусу кандидата тільки розпочинатимуться консультації, з яких питань мають бути проведені різноманітні реформи, щоби повністю інтегруватися в європейську систему. І це питання не тільки торговельно-економічних відносин, а вже фактично входження на внутрішній ринок ЄС. А це означає, що певні процеси виробництва, поширення товарів чи надання певних послуг мають відповідати тим правилам внутрішнього ринку, за якими живуть всі інші країни-члени. Також важливим є питання законодавства: потрібно, щоби законодавство України не суперечило нормам, які існують всередині Європейського Союзу», – пояснює проректор.
Відповідність України ЄС політично, економічно, культурно та соціально дуже важлива для європейців. Наталія Галецька, депутатка Львівської обласної ради, голова комісії із зовнішнього співробітництва каже, що статус кандидата дозволить Україні отримати членство в ЄС, тому варто здобути його попри все. До того ж це відкриє нам доступ до багатьох європейських фондів.
«Важливо здобути статус кандидата, оскільки він формально дозволяє Україні просити про членство, а відтак отримати доступ до європейських структурних фондів. Це надзвичайно велика кількість різноманітних можливостей у Європейському Союзі. Наприклад, в освітньому просторі була б цікава можливість українських освітніх інституцій отримати мобільність згідно з програмою «Еразмус». Наразі українські освітні інституції можуть подавати прохання про це лише в партнерстві з європейськими, що істотно звужує їхні можливості. Також є інші структурні фонди, куди Україна могла б податися, де також могли бути створені окремі фонди для розвитку і відбудови України. Це ті можливості, які Україна може здобути як кандидат на членство в ЄС», – розповідає депутатка.
Завдяки Угоді про асоціацію з ЄС Україна дуже сильно просунулася в процесі євроінтеграції. І хоч для членства ще потрібно багато чого, точкові переговори про певні насущні речі якраз і є тим, що варто робити зараз.
«Також варто зауважити, що наша Угода про асоціацію настільки глибока, повна, що подібна до тих договорів, які мали держави-кандидати в процесі свого вступу. Тобто фактично інтеграція нашого внутрішнього ринку, послуг уже відбувається. Отож нам варто наполягати на усуненні додаткових торговельних бар’єрів з Європейським Союзом. Наприклад, нетарифних бар’єрів доступу наших товарів на європейський ринок, – веде далі Наталія Галецька. – Хоча дорога до членства доволі далека, але ми вже можемо діяти точково і таким чином наближати Україну до нього, як-от спрощувати сертифікацію українських товарів у Європейському Союзі. Вже усунуті обмеження мита і безмитні квоти, але це тимчасово – лише на рік. Тому домовленість про те, що буде після, про перспективу – також один із моментів переговорів».
Скільки часу може минути від статусу кандидата до члена ЄС
Кандидатство – це ще не членство, щоби перейти від одного до другого, може знадобитися багато років. Є країни, які так і не стали частиною ЄС навіть за 20 років від часу отримання кандидатства, каже депутатка:
«Бувало таке, що період між наданням статусу кандидата і статусу члена становив сім-вісім років. Деякі країни-кандидати так і не стали членами ЄС, як, наприклад, Туреччина, яка з 1999 року є кандидатом. Що стосується членства, то тут є низка критеріїв, яким необхідно відповідати, які чітко прописані в установчих документах ЄС: дотримання верховенства права, вільна ринкова економіка і так далі».
Щоби отримати кандидатство, потрібні голоси «за» всіх членів ЄС. А отримання членства в ЄС – це довга дорога, пояснює Дмитро Шеренговський:
«Це консенсусне рішення. Нам потрібен голос «за» кожної країни. Після цього, як буде абсолютне консенсусне рішення, ми зможемо отримати статус кандидата і розпочати шлях до членства. Базуючись на цьому, будемо бачити, що нам ще потрібно підтягнути, які ще є виклики, виробити конкретний план, як ті виклики долати, щоби можна було відповідати умовам членства і отримати його. Ми маємо розуміти, що кандидатство – це не членство, це певні етапи, які ставлять на порядок денний певні речі. І це напрацювання може зайняти не один рік. Через рік-два- три ми точно не отримаємо членства, це трошки довша дорога. Хотів би ще згадати кейс країн Західних Балкан, щоби підкреслити важливість мотивації кожної окремої країни до членства в ЄС. Надання кандидатства показує, що країни ЄС відкриті до питання його розширення. Цей шлях, яким ми рухаємося, не унікальний. Так само робила Центрально-Східна Європа. Для нас це буде великим поштовхом до змін, і з цим потрібно працювати».
Про реформи, які варто провести Україні для вступу в ЄС
Проводити реформи під час війни важко, і в Європі це розуміють, каже Наталія Галецька. Проте важливо не тільки приймати закони, а й забезпечувати їх виконання.
«Усі в Європейському Союзі розуміють, що проводити реформи під час воєнного стану надзвичайно складно. Але це не означає, що Україна не повинна демонструвати, що вона ці реформи проводить, і не заради прийняття законів, а заради застосування їх на практиці. Тобто мовиться про те, що ми боремося з корупцією, показуємо чіткість і прозорість у державних закупівлях, і якщо є якісь зловживання, то ми їх припиняємо; що у нас не можна підробляти документи для виїзду за кордон і так далі. Потрібно змістити наголос із прийняття законодавчих актів на реальні імплементації на рівні правоохоронних органів», – вважає вона.
Зі слів Наталії Галецької, всі інституції для боротьби з корупцією в Україні вже створені, потрібно тільки налагодити їхню роботу:
«У нас є ціла структура органів, які борються з корупцією: Вищий антикорупційний суд України, НАБУ, НАЗК. Тепер потрібно приділити увагу якості роботи цих органів, щоб вони направду ефективно працювали. Звичайно, застереження щодо корупції є, але знову ж таки це не буде перешкодою для надання Україні кандидатства. Можливо, стане перешкодою для вступу України у Європейський Союз, але сподіваємося, що до цього часу нам вдасться розв’язати цю проблему. Також потрібно розуміти, що в деяких державах-членах ЄС теж високий рівень корупції. Якщо неформально спілкуватися з людьми, які там живуть, вони про це відверто говорять».
Кандидатство для України – це ще й серйозний сигнал для росії про те, що вона зазнала поразки як у економічній, так і в фізичній російсько-українській війні.
«У Європейському Союзі доволі детальне розуміння українських реалій. Цьому посприяла тривала Угода про асоціацію. Тож маємо багато роботи, але нам потрібно переконувати ЄС надати нам цей статус кандидата, тому що це важливий політичний сигнал для росії – що економічна війна не вдалася. Її розпочала росія задовго до фізичної агресії. Задовго до 2014 року російська федерація розв’язала економічну війну проти України, блокуючи експорт і транзит наших товарів через свою територію в інші країни колишнього СНД. Тоді Україна розвернула свій експорт на Захід», – додає Наталія Галецька.
Як бути з країнами, які проти надання Україні статусу кандидата
«Справді, є кілька країн, які проти членства України в ЄС. До них належить, зокрема, Угорщина. Є інформація, що Швеція і Данія також. Представники нашого дипломатичного корпусу поїхали в ці країни. На мій погляд, питання скандинавських країн – це питання рішення Європейської комісії. Позитивне рішення вплине на те, що шалька терезів схилиться на наш бік. Є більші сумніви щодо Нідерландів: там питання кандидатства України стоїть гостро. В 2014 році, коли підписували Угоду про асоційоване членство, там проводили всенародне голосування, яке дало негативну відповідь, але уряд Нідерландів все-таки протягнув це рішення. Є кілька більших питань до Кіпру, який на словах нас підтримує, а фактично дещо скептично налаштований, як-от Франція і Німеччина, Італія».
Для частини європейських країн кандидатство України – психологічне питання, веде далі Дмитро Шеренговський, цитуючи міністра закордонних справ Дмитра Кулебу. Проте і в цьому, на його думку, треба навести лад, оскільки це радше процедурне рішення, де немає місця для психології:
«Міністр закордонних справ Кулеба добре сказав, що в багатьох це просто психологічне питання. Але треба і тут навести порядок. Якщо ми говоримо про процедуру, то вона дуже чітка. Вступ у ЄС відрізняється від процедури вступу в НАТО, бо вступ у НАТО – це дійсно політичне рішення. Воно може відбуватися дуже швидко, як ми могли бачити у випадку Швеції та Фінляндії. Щодо ЄС – це процедурне рішення: треба пройти низку процедур і скласти низку документів, отримати низку погоджень і працювати з процедурними рішеннями. Якщо на певному етапі ми бачимо, що є невідповідності, певне незадоволення, тоді створюємо план і вирішуємо це питання. Якщо ж ми починаємо гратися «відповідаємо/не відповідаємо», не беручи до уваги процедуру і певні рішення, то це вже спекуляції, додумування окремих країн. Тож тут найважливіше рухатися за процедурою і наголошувати, що ми не очікуємо членства через два місяці. Ми бачимо точки, які вимагають покращення з нашого боку, і хочемо їх чітко ідентифікувати, хочемо отримати план дій щодо них».
Натомість Наталія Галецька вважає, що надання статусу кандитата Україні є політичним рішенням. Для цього потрібно спілкуватися окремо з кожною країною-членом.
«Надання Україні статусу кандидата насправді є політичним кроком, тому я сповнена оптимізму, що таке рішення буде прийняте. Треба говорити, говорити і ще раз говорити, спілкуватися з кожною країною-членом ЄС, тому що у Європейському Союзі рішення ухвалюють на основі компромісу. Угорщина, як і інші країни-члени, отримує свою частку з бюджету Європейського Союзу, всередині якого не все так гладко. Тож якщо ми можемо зіграти на таких певних політичних домовленостях всередині та посилити свої позиції, то зможемо переконати інші країни», – підсумовує вона.
Роман Тищенко-Ламанський
Вибір Твого міста
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює