Директор компанії, яка придбала готель, каже, що про переселення його мешканців і пошук роботи для працівників говорити зарано

Наприкінці січня на платформі Prozorro відбувся аукціон з продажу майнового комплексу державного підприємства «Готель «Власта», який два роки тому передали з власності Міністерства оборони у Фонд держмайна для приватизації. Стартова ціна становила майже 7 000 000 гривень, до участі в ньому зголосилися 23 учасники. Вже після оголошення аукціону стало відомо, що Перше медичне об’єднання Львова планує придбати готель, аби розміщувати там некритичних пацієнтів з інших областей, а місто закликало відмовитись інших учасників у торгах. Зрештою, переможцем аукціону зі ставкою 115 000 000 гривень стала компанія «Магнус Трейдінг Україна». Tvoemisto.tv запросило до розмови її директора Артема Величка, аби з’ясувати, як зміниться готель «Власта», що буде із внутрішньо переміщеними особами та військовими, які там мешкають, і працівниками підприємства.

Навіщо вам було купувати готель, із яким пов’язано багато медійних історій?

Одним із напрямків діяльності компанії «Магнус Трейдінг Україна» є інвестиції. Ми розглядали різні проєкти. Готель «Власта» – цікавий об’єкт, який має великий потенціал, враховуючи його параметри та місце розташування. Коли його виставили на аукціон, ми зробили розрахунки і вирішили взяти в ньому участь, щоби в подальшому реалізувати проєкт реконцепції та запуск у новому форматі, моделі.

Ви ухвалили це рішення ще до оголошення аукціону?

Ні, фактично моніторили цей об’єкт уже після оголошення аукціону. Він був анонсований у списку на приватизацію, але ми не були певні, що його виставлять, що знову не буде якихось перенесень. І коли його вже реально виставили, ми фіналізували свої розрахунки й ухвалили рішення взяти участь.

Ви запропонували 115 000 000 гривень, тобто в понад 16 разів більше від стартової ціни. Це був максимум чи теоретично об’єкт міг бути дорожчим?

Кожен бізнес-проєкт передбачає здійснення розрахунків, оскільки його крайньою  метою є окупність інвестицій і певна дохідність. У рамках аналізу цього проєкту ми визначали для себе той коридор, в межах якого доцільно розглядати цей об’єкт для купівлі. Звісно, кожен підприємець воліє отримати більший зиск від своїх інвестицій. Ми переконані, що запропонована нами ціна є ринковою, обґрунтованою і в межах подальших капіталовкладень дозволить нам отримати прийнятну дохідність.

Учасникам аукціону висунули перелік умов. Зокрема, у разі перемоги вони мали погасити борги готелю «Власта», сума яких станом на сьогодні становить майже 8 000 000 гривень, і зберігати робочі місця впродовж шести місяців. Чи були ще якісь додаткові умови?

Ціна придбання 115 000 000 – лише базис, від якого нараховують 23 000 000 гривень податку на додану вартість, по 1 380 000 гривень сплати до Пенсійного фонду і комісії Prozorro. Тому фактичні витрати на придбання цього об’єкта становлять 140 760 000 гривень. За нашими оцінками, на збереження працівниками робочих місць упродовж шести місяців і погашення боргів готелю будуть витрачені ще до 10 000 000 гривень. Це також ввійде у капітальні витрати на його придбання.

Ви вже зустрічалися з працівниками готелю?

Так, після аукціону ми мали зустрічі з працівниками готелю і з мешканцями, оскільки ця історія була медійно «підсвічена». На момент оголошення аукціону наявність проблеми соціально характеру не була озвучена. Полеміка і спекуляція на цьому була надмірною, бо ми не мали намірів здійснювати радикальні зміни найближчим часом. Будь-який проєкт, зокрема готельний, вимагає тривалого терміну на проведення аналітики та підготовку концепції. Тому, повторюю, були зустрічі з адміністрацією готелю, з мешканцями, а також нарада в ЛОВА за участі ініціативної групи, представників мешканців готелю – ВПО, військовослужбовців. Ми всіх їх заспокоїли, що не варто очікувати колапсу, що готель працюватиме ще щонайменше шість місяців у тому ж режимі, а ми паралельно працюватимемо над концепцією, аналізуватимемо, шукатимемо найкращі шляхи та можливості для реалізації інвестиційного проєкту.

 

 

Під час проведення аукціону з’ясувалося, що місто почало розглядати можливість створити на базі «Власти» готель у межах екосистеми медичних послуг, навіть зверталося до підприємців із закликом не брати участі в аукціоні, щоби місто могло викупити цей об’єкт. Чи знали ви про таку ініціативу на момент подання документів?

Ми дізналися про розгляд різних варіантів використання цього об’єкта вже після того, як подалися на аукціон. З нашої точки зору, аукціон – це цивілізована ринкова форма визначення майбутнього об’єкта державної форми власності та шляху найбільш економічно доцільного варіанта його використання. Інтересом держави в межах приватизації є отримання найбільшої кількості коштів відповідно до реальних ринкових засад і ринкової ціни об’єкта. Ця ринкова ціна в подальшому впливатиме й на ті надходження, які генеруватиме створений на базі цього майна бізнес-проєкт.

На сьогодні всі питання вже вирішені?

Завершений перший етап, пов’язаний із оформленням права власності. Ми сплатили всі кошти, пов’язані з придбанням. Є питання, пов’язані з налагодженням операційної діяльності, як-от питання щодо трудового колективу, оскільки новий власник здійснює переоформлення працівників, дії з ліквідації державного підприємства та все інше відповідно до порядку, передбаченого чинним законодавством.

Тобто остаточного проєкту, що повинно бути на цьому місці, ще немає. Він ще в процесі створення?

Робота запускається, оскільки до моменту завершення всіх дій, пов’язаних із аукціоном, нема сенсу все глибоко пропрацьовувати. Розробка концепції потребує певного часу, залучення команди проєкту, і це доцільно робити вже після набуття об’єкта. Тому наразі формуємо команду, яка ним займатиметься: консультантів, архітекторів. У нас є ідея, ми й далі розроблятимемо концепцію та проєкт. Після цього, можливо, буде анонсування, переговори з операторами, з брендами. І вже за чотири-шість місяців ми зможемо щось показати.

Останнім часом у Львові стало популярно організовувати архітектурні конкурси, на які можна подавати багато різних пропозицій. Яким шляхом плануєте йти ви? Це будуть внутрішні тендер і розробки чи відкритий конкурс?

Ми розглядаємо можливість архітектурного конкурсу. Проте варто врахувати, що ця будівля є вже сформованим об’єктом із певними параметрами, знаковими рисами конструктивізму, які ми вважаємо за доцільне зберегти. Це, як і назва готелю, є частиною історії міста, у них ми вбачаємо цінність. Звісно, ми зацікавлені в залученні професіоналів, тож архітектурний конкурс – це вдалий шлях, який можна використати для пошуку найоптимальнішого рішення.

У Харкові вирішили залучати закордонних спеціалістів, зокрема майстерню Нормана Фостера, який мав би запропонувати концепт відбудови міста. Це рішення сприйняли неоднозначно, мовляв, над відбудовою мусять працювати місцеві архітектори, які знають, що і як правильно «вписати». Повертаючись до вашого проєкту, якщо говорити про внутрішні процеси, наскільки команда може формуватися з львівських спеціалістів?

Безперечно, ми розглядаємо залучення в команду людей, які мають глибоке розуміння ринку і специфіки архітектури міста. Тому так, ми будемо залучати спеціалістів, зокрема зі Львова, наразі перебуваємо в переговорному процесі з ними.

Але ще не готові про це говорити?

Скажімо так, про це доцільно говорити, коли всі умови вже погоджені, а папери підписані.

Читайте також: Готель «Власта» у Львові продали за 115 млн грн

Зараз дуже важливою є репутаційна складова. Дуже багато уваги звертають на те, хто чим займається, чи це не матиме ризиків для держави. Основою діяльності компанії «Магнус Трейдінг Україна» не є будівництво чи управління готелем, принаймні так сказано в публічних повідомленнях. Якщо можете, розкажіть докладніше про напрямки діяльності компанії та її інвестиційно-готельну складову.

Компанія «Магнус Трейдінг Україна» почала активну діяльність уже під час війни. Для себе ми визначили декілька основних бізнес-напрямків, одним із яких є інвестування, і «Власта» стала одним із об’єктів, які вже реалізовують. Розглядаємо й інші напрямки та об’єкти інвестицій. У міру того, як закінчуватимемо ці проєкти, будемо повідомляти про них.

Ще одним напрямком роботи компанії є імпорт. Розуміючи, що опалювальний сезон буде складним, влітку ми вирішили скерувати частину інвестицій на імпорт обладнання, критично необхідного для інфраструктурного функціонування. Мовиться про газове обладнання, газові балони, редуктори, обігрівачі – все необхідне для успішного проходження опалювального сезону і можливості функціонування в умовах енергетичних криз. Уклали контракти з виробниками в Індії, Португалії, Туреччині, Албанії, завезли в Україну велику кількість продукції. Наразі її продають і в мережах, як-от «Епіцентр», і на АЗС.

Розглядаємо і бізнес-напрямок агротрейдингу, поки що він також у розробці.

Наскільки прозоро відбуватиметься процес підготовки і де його можна буде відстежувати? Чи готові ви до відповідей на вкиди щодо репутаційної складової компанії?

Ми плануємо висвітлювати всю інформацію щодо цього проєкту на нашому сайті та в соцмережах. Наш бізнес абсолютно прозорий, придбання такого об’єкта на публічних торгах – абсолютно зрозуміла ринкова процедура, яка, відповідно до назви майданчика Prozorro, є максимально прозорою, як і, зрештою, вся інформація стосовно бенефіціарів, засновників компанії. Ми відкрито показуємо структуру власності і не маємо намірів щось спотворювати чи приховувати.

Ви згадали про бенефіціарів. Про Діденка є дуже багато різної інформації...

У ЗМІ є багато інформації, і ми підтверджуємо: все, що пишуть, правда. Купив Bentley, продав Bentley, зумів на цьому заробити і задонатив на ЗСУ. Ми передали шість пікапів, «технічку», лафет для таких цілей, про це є інформація на «Українській правді». Тому в цьому розумінні ми прозорі. Олег Діденко успішно працював у структурі НАК «Нафтогаз», за період його роботи портфель заборгованості як у межах «Нафтогазу», так і в межах дочірніх підприємств ДК «Газ України» скоротився на 4,4 мільярда гривень. Окрім цього, він бізнесмен, має виробничий, будівельний бізнес, а в його дружини є досвід управління готелями. Готельний бізнес зрозумілий, перспективний та привабливий, особливо у Львові, оскільки це місто вже є брендом України в туристичному розумінні. Тому очікуємо тільки зростання цього ринку, його привабливості.

Деякі бізнесмени, почувши умови аукціону і те, що місто може претендувати на «Власту», були скептично налаштовані. Вважали, що якщо приймуть участь в аукціоні, то потім їм можуть встромляти палиці в колеса. Чи були у вас якісь несподіванки, сюрпризи в спілкуванні з владою в процесі аукціону або після нього?

Насправді найбільшим сюрпризом для нас було позитивне ставлення влади у Львові до інвесторів. І Фонд держмайна, і ЛОВА після аукціону максимально сприяли в тому, щоби ми провадили відкритий, прозорий діалог із громадськістю, обговорили ті проблемні питання, які з’явилися вже після аукціону. І надалі вони максимально сприяли, допомагали, щоб ми в максимально стислі терміни закінчили всі процедури, пов’язані з набуттям права власності. Тому хотів би подякувати Фонду держмайна і персонально Оксані Дідик, Оксані Батюк, які супроводжували нас у цьому проєкті! Степан Куйбіда від ЛОВА організував комунікацію і чітко висловив позицію щодо підтримки інвестицій. Ми дійшли згоди, що в умовах війни бізнес має бути з людським обличчям. Завдяки цьому заспокоїли людей, зокрема мешканців готелю, що ще принаймні пів року не будемо втручатися в його роботу, що вони зможуть там проживати. Тож нема жодних проблем.

Комунікація з колективом і мешканцями – дуже важливий елемент.

Після аукціону зі мною зв’язалася адміністрація готелю і повідомила, що на 20:00 збирається ініціативна група, запропонувала мені приїхати. В холі готелю зібралося до 30 осіб. Я представився, пояснив, хто ми, які наші плани. Люди ставили питання, ми багато чого обговорювали. Звісно, всі були занепокоєні, їх хвилювало, де вони житимуть завтра, що буде, зміниться і як. Але нам вдалося спокійно поговорити, люди мене почули, і наступного дня в адміністрації тривав уже зовсім інший діалог. Відсутність інформації в більшості випадків посилює страх, тривогу. Я пояснив, що на реконцепцію готелю потрібно щонайменше пів року, а в умовах війни ще більше.

У процесі цієї комунікації з питаннями пошуку житла люди звертатимуться й до вас. Чи будете ви супроводжувати цей процес, щоби через пів року ситуація знову не вибухнула?

Ми обговорювали це питання на нараді в ЛОВА. Все залежить від категорії мешканців: є військовослужбовці, є курсанти, є тимчасово переміщені особи. Департамент із питань соціальної політики займається соціально незахищеними людьми. Військова адміністрація допомагає в розселенні військовослужбовців, курсантів. А ми максимально сприятимемо створенню всіх умов – найближчі пів року, а може, й довше всі охочі зможуть проживати в готелі. Завчасу будемо готувати і пропонувати якісь рішення. Всі розуміють, що рано чи пізно готель стане об’єктом реконцепції, але коли точно, ще не відомо.

Під час війни будівництво буває проблематичним.

Звісно. На сьогоднішній день ціни на будівельні матеріали нестабільні, є банальні інфраструктурні проблеми, пов’язані з відсутністю світла, технологічні процеси, які вимагають послідовності. Ми схильні починати активні дії в стабільніший період, а наразі шукаємо максимально ефективне рішення для цього проєкту.

Тобто тепер ви більше часу присвятите тому, щоби готель залишався таким, яким є, і питанням, які виникатимуть із працевлаштуванням колективу, переселенням мешканців, підготовкою проєкту.

Навіть не так. Питання працевлаштування зараз не стоїть, бо колектив працює, і ми зацікавлені, щоби професіонали, які добре знають цей об’єкт, і далі працювали. Так само й мешканці мають абсолютно всі можливості для подальшого проживання.

Триває поточна експлуатація, ми глибше вивчаємо об’єкт, думаємо, що можна покращити, як оптимізувати роботу. Можливо, знадобляться поточні інвестиції на підтримку його належного функціонування. Паралельно триває робота з інвестиційним проєктом, інвестиційна діяльність. Наразі питанням пошуку житла для людей ми точно не займатимемося, бо в цьому нема потреби.

Розмовляв Сергій Смірнов

Текст: Марічка Ільїна

Фото Івана Станіславського, Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.