Фото:Вікторії Савіцької

Фото:Вікторії Савіцької

Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова

18889 0
Коли львівські архітектори Микола Столяров і Валеріан Сагайдаковський проєктували будівлю автостанції №1 – стрийський автовокзал – ішлося про «кінець географії» Львова. Та поступово тут виник новий район, що особливо стрімко почав розвиватись після відкриття стадіону «Арена Львів» до Євро-2012. Tvoemisto.tv поспілкувалось із Миколою Столяровим та його сином архітектором Юрієм Столяровим про те, яке майбутнє чекає на район і які конкретні кроки має зробити місто, аби врятувати його від депресії.

Раніше Tvoemisto.tv писало про те, як занепав один зі символів Львова – стрийський автовокзал. Тоді у міськраді нам розповіли, що хоч його будівля і перебуває у приватній власності, але територія навколо належить місту. За словами головного архітектора міста Антона Коломєйцева, раніше були плани на її благоустрій, але документи так і не виготовили.

Що планувалось?

Микола Столяров показує проєкт і згадує, що автовокзал будували практично на краю міста – за ним у той час вже простягались парники.

«Не пам’ятаю, щоб там Генпланом передбачалось вирішення конкретних задач із забудови. Детальні плани з’явились вже пізніше, під Євро-2012», – каже він.

Хіба що планувалось збудувати транспортну розв’язку на перехресті вулиць Стрийської і Вернадського, та ці плани так ніколи ніхто і не втілив, а зараз у Генплані про них зовсім не йдеться.

Зі сторони вулиці Стрийської, де розташований головний вхід в автовокзал, мала бути зелена зона. Тут, каже Микола Столяров, нічого не можна будувати, адже уздовж вул. Стрийської пролягає стратегічний водогін, що забезпечує водою значну частину Львова. Охоронна зона – 50 метрів.

На решті території також планувався благоустрій – зелень, фонтани, лавки, парковки для приватного транспорту тощо.

Архітектор Юрій Столяров додає, що під час будівництва автовокзалу планувалось, що громадський транспорт буде під’їжджати до кільця перед головним входом зі сторони вулиці Стрийської.

«Люди мали заходити у парадний вхід і потрапляти у гарний хол, де був касовий зал. Якщо автобус є, то вони ішли би в одну сторону – на платформи, якщо треба чекати – то підіймалися би вгору у залу очікування. Все було сплановано логічно», – каже він.

У такому випадку автобуси при заїзді не перетинались би з людьми – вони би висаджували пасажирів і їхали на стоянку, потім заїжджали би на перон за новими пасажирами.

Але тролейбусну лінію проклали через кілька років після будівництва автовокзалу – і з іншого боку будівлі, аніж планували проєктанти.

«Тепер люди приїжджають і йдуть поміж шлагбаумами, де заїжджають автобуси. Таким чином, система поламалась і парадна територія вмерла. Інакше вона би жила, але, вочевидь, різні гілки влади – міністерство транспорту і місто – не змогли тоді між собою домовитись. Через ланцюжок збоїв і територія почала використовуватись інакше», – пояснює Юрій Столяров.

Транспортний збій негативно вплинув і на зелену зону уздовж вулиці Стрийської, адже тепер люди туди просто не доходять і вона занепала. Архітектор вважає, що навіть якщо зараз вкласти гроші у благоустрій, то люди все одно туди не підуть, а продовжать збиратись біля кіосків та платформ.

«Треба знову змінювати систему руху, щоб щось спонукало людей іти туди. Тролейбус вже туди не запустиш, але туди можуть під’їжджати таксі, просто під сам козирок, що дуже зручно», – каже Юрій Столяров.

Зараз приватний транспорт, як і тролейбуси та автобуси, зупиняється з іншого боку, і люди мають іти з багажем через широку проїжджу частину, поміж автобусами, повз кіоски.

Микола Столяров додає, що зараз і заїзд, і виїзд з автовокзалу відбувається через вузьку горловину, тож ці два потоки потрібно розвести, як це планувалось в проєкті і що дозволяє зробити широка дорога біля автозаправки. Окрім того, на його думку, потрібно розділити перони прибуття і відправлення.

Нове життя чи знищення?

У 2000-х роках інфраструктуру автовокзалу запропонували модернізувати – звести на його території готель та зробити добудови. Та у «Містопроекті», як розробники проєкту автовокзалу, ідею відхилили. Серед основних причин інженери назвали вже згадувану 50-метрову охоронну зону, те, що конструктивна схема не розрахована на додаткові не проєктні навантаження, а також – правила пожежної безпеки.

«Перед головним входом хотіли побудувати «свічку» і перебудувати будівлю вокзалу. Я не проти того, щоб його модернізувати, поліпшити – життя іде, усе змінюється. Але вони хотіли оббудувати його знизу до верху різними скляними формами. Окрім пожежної небезпеки, сталося би так, що тієї споруди вже би не було – було б щось аморфне», – говорить Микола Столяров і додає, що, окрім усього іншого, будівля автовокзалу є також орієнтиром для пілотів, які заходять на посадку у львівському аеропорту.

Якщо говорити про модернізацію, то, зазначає Юрій Столяров, спочатку треба подбати про наповнення будівлі новою функцією, а потім вже братися до архітектурних рішень. Він погоджується із тим, що львівський автовокзал, якщо порівнювати його із закордонними «колегами», потребує змін.

Читайте також: Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр Коперник

Микола і Юрій Столярови наголошують, що передусім варто подбати про комфорт пасажирів, адже каси зараз розташовані у колишньому технічному коридорі, де раніше були камери зберігання: там люди могли залишити багаж і відпочити у зеленій зоні або піти у залу очікування чи в галерею на горішніх поверхах.

Парк для нового району

Микола Столяров також був одним з групи архітекторів, які працювали над інфраструктурою стадіону «Арена Львів», що отримав державну премію. Він згадує, як під час роботи над проєктом ходив зеленою зоною, розташованою між стадіоном і автовокзалом. Там є доріжка – інтуїтивно протоптана людьми, хоча парк можна було би розвивати.

Сьогодні у районі, окрім самого автовокзалу, є кілька розрізнених об’єктів, кожен з яких занепадає сам по собі. Та, кажуть архітектори, якщо наповнити їх новими функціями, то район, що стрімко забудовується житлом, матиме свіже дихання.

«Зараз змінилась специфіка перебування на автовокзалі. Раніше люди проводили тут більше часу, а зараз чітко знають годину відправлення і приїжджають на той час, не сидять пів дня в залі очікування. Тому треба додати сюди кав’ярні, магазини, розважальні і дитячі зони, щоб використати площі», – каже Юрій Столяров.

Читайте також: Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація

Також він згадує про тераси, що є водночас і «фішкою» будівлі, і «головним болем», адже їх треба експлуатувати, а зараз вони – засмічені, захаращені і зачинені.

«Є сенс робити там кав’ярні, фуд-корт. Якщо їх обіграти, озеленити, зробити комфортними, тоді будівля могла би запрацювати і для мешканців району. Треба, щоб місто з власниками зіграло у гру, щоб наміри одних та інших співпали і щоб це вийшло на користь пасажирів і мешканців. З людьми треба спілкуватись, переконувати, шукати всім вигідну модель», – говорить архітектор.

Микола і Юрій Столярови зазначають, що поєднати об’єкти району – автовокзал, стадіон, житлові будинки – можна за допомогою тієї ж зеленої зони.

«Люди, які живуть поряд, намагались зробити толоку, бо люблять ту зелену зону, але там все дуже занедбано. Хоча цей умовний парк має великий потенціал, зокрема і для вокзалу. Якщо зробити три головні алеї – від стадіону, зі Стрийської і з Вернадського, а також кілька алей від житлових кварталів, то парк матиме життя», – вважає Юрій Столяров.

На його думку, реконструкція парку пришвидшила би і реконструкцію вокзалу, адже люди виходили би до терас, де рано чи пізно з’явився би орендар і відкрив би таке собі паркове кафе – принаймні з виглядом на парк.

Наразі проблемою є те, що зелена зона між стадіоном і автовокзалом не має землевідводу, межі парку та його статус неврегульовані. Як раніше розповідав Tvoemisto.tv головний архітектор Львова Антон Коломєйцев, у міськраді хотіли підготувати потрібні документи, та пандемія і карантин стали на заваді.

Читайте також: Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова

Разом із Юрієм Столяровим дивимось на кадастрову карту. Нині територія зеленої зони має площу близько 4 гектарів, хоча, пригадує він, ще років із 15 тому вона була значно більшою – сьогодні приблизно 3 гектари займають будинки ЖК «Леопольтаун». З інших сторін активно будують інші компанії.

«Треба подбати, щоб забудовники не стали відкушувати шматочки від парку, бо три будинки стоять практично на межі – ще трохи, і там почнуть самовільно паркувати машини. Тож варто одразу відділити парк доріжками, зробити освітлення. А головне – визначити його межі», – каже архітектор.

Фото: ІА Варіанти

Із мапи видно, що зелена зона має відкриті галявини, де, за словами Юрія Столярова, можна облаштувати спортивні зони, дитячі майданчики тощо.

«Три входи – зі Стрийської, з Вернадського і зі сторони стадіону – створювали би такий же трилисник, як будівля автовокзалу. Цікава ідея вимальовується. Приблизно так ми би проєктували цю історію, якби вона отримала продовження», – підсумовує архітектор.

Трошки історії

Над проєктом автовокзалу, розповідає Микола Столяров, працював авторський колектив у складі двох архітекторів і двох конструкторів. Окрім нього, це були Валеріан Сагайдаковський, Василь Бойків та Олександр Єфремов.

«Василь Бойків був головним конструктором інституту «Містопроект», винятково талановита людина. Його син – Герой Небесної сотні Володимир Бойків. Сам Василь Петрович був бійцем дивізії «Галичина», його важко поранили у бою під Бродами, він довго лікувався, але одужав», – згадує Микола Столяров.

Такий факт із біографії не завадив інженерові працювати, аж доки не дійшло до питання Шевченківської премії, на яку номінували проєкт стрийського автовокзалу у Львові.

«В останню мить, коли комітет вже проголосував, один товариш, який був членом партії, поїхав у Київ, до Центрального комітету, і сказав, що там присуджують національну премію неблагонадійній в політичному сенсі людині. Тоді премію віддали авторському колективу за будівлю театру в Сумах, здається. То був типовий проєкт, проте автори були партійними», – розповідає Микола Столяров.

Олександра Бодняк

Фото Анни Чистякової та надані Миколою і Юрієм Столяровими

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Міські акценти

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!