
Фото: Armyinform
Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
Львів’яни активно записуються до лав територіальної оборони, незважаючи на те, що Росія нібито відвела частину своїх військ від кордону з Україною, що найближчим часом експерти не прогнозують військового вторгнення. Це чоловіки різного віку і професій. Деякі з них не мали досвіду служби в армії, проте кажуть, що хочуть у відносно спокійний час здобути навички, які стануть в пригоді у випадку загострення бойових дій.
Положення закону «Про основи національного спротиву» почав діяти з першого січня 2022 року, хоча контракти з резервістами ЗСУ почали заключати із 2019 року.
«Це краще, ніж коли тебе мобілізують, кинуть у навчальний центр, а потім тобою заткнуть якусь «дірку» на фронті»
Одному із бійців територіальної оборони Львівщини, Михайлу Крицуну, 40 років. Він працює в організації, яка займається освітленням. Чоловік розповідає, що зі шкільних років був вихований у патріотичному дусі завдяки участі в скаутській організації «Пласт», тому завжди займав активну громадянську позицію.
«Я з 1995 року беру участь у «Пласті», там нас учили, що ми маємо приділяти державі багато уваги. Я був учасником акції проти Кучми, Помаранчевої революції, Революції Гідності. У 2014 році під час хвиль мобілізації мене не призвали, а в добровольчі батальйони йти не хотів. У 2019-ому знайшов підрозділ територіальної оборони і підписав контракт на три роки», – розповідає він.
Бійці територіальної оборони раз на місяць проходять тренування, два тижні на рік їх викликають на загальні військові збори. Додатково кожен охочий може записатися на місячні курси протиповітряної оборони, протитанкових засобів, керування безпілотниками і саперної справи.
Проти такого виду служби не має нічого ні Михайло, ні його працедавці. Він і далі отримує зарплату, а держава відшкодовує його фірмі суму коштів, витрачену на зарплатню під час навчань, пояснює чоловік.
«Щомісяця я беру участь в тренуваннях територіальної оборони. До Covid-19 вони були частішими. Ми могли два місяці не тренуватися, але цього літа робили це інтенсивно. ЗСУ організувала серед підрозділів територіальної оборони змагання за звання кращого взводу тероборони оперативного командування «Захід» серед восьми бригад. Тоді змагалося 250 людей і Львівська область виборола друге місце. Перше посіла Закарпатська, – розповідає Михайло Крицун. – Держава повертає фірмі, на якій я працюю, середньомісячну зарплату за час навчань і зборів, якщо вони відбуваються у будні дні. Це дуже зручно: у грошах не втрачаєш, і працедавець зазвичай не має нічого проти, тому що фактично не платить гроші задарма, держава їх йому повертає».
Навчання, зі слів Михайла, мають різні складові. Проводять їх інструктори з навчального центру ЗСУ в селі Старичі.
«Ми вчилися стріляти з кулеметів, ручних кулеметів, автомата Калашникова, гранатометів РПГ-7. Проте це тільки частина навчання. Щоразу, коли виїжджаємо на навчання, обов’язково вчимося саперної справи, тактики ведення бою та тактичній медицині», – пояснює чоловік.
Михайло в армії не служив, каже, мав військову кафедру в Національному університеті «Львівська Політехніка», та зараз цілком задоволений вишколом у підрозділі територіальної оборони.
«Я мав військову кафедру в Політехніці, але не потрапив туди, бо не дав хабаря. Зараз у нас дуже активні тренування. Навіть ті, що проходили строкову службу, кажуть, що тренування в ТРО однозначно кращі. Три роки в територіальній обороні дорівнюють року служби в ЗСУ, проте мої знайомі, котрі відслужили рік на строковій службі до 2014 року, один раз тільки виїзжали на полігон стріляти, де їм дали 20 патронів і одну гранату. Решта служби була на будівництвах. Ми ж за одне тренування можемо вистріляти 60 патронів. А коли маємо тренування на кулеметах, то патрони там практично не рахують», – веде далі Михайло.
Підготуватися в мирний час до ведення бойових дій чоловік вважає хорошою нагодою, тому що після підготовки в підрозділі територіальної оборони шанс вижити під час бою вищий.
«Я хочу у відносно спокійні часи підготуватися до чогось гіршого. Краще роками тренуватися, призвичаюватися до зброї, знати основи тактики, медицини. Можливо, зараз ці знання і не знадобляться, але за три роки в теробороні здобуду багато навичок. Це збільшить шанс вижити під час бойових дій, це краще, аніж коли тебе мобілізують, на два тижні кинуть у навчальний центр, де за цей час нічого не навчать, а потім заткнуть тобою якусь «дірку» на фронті, як це було в 2014-ому», – пояснює Михайло.
«Хочу не просто піти постріляти в тир, а більше працювати в різних напрямках, щоб бути готовим до будь-якої ситуації»
До львівського батальйону Сил територіальної оборони нещодавно долучився і Олег Яськів, проректор з наукової роботи Українського католицького університету. Йому 49 років, він лейтенант запасу, закінчив військову кафедру у Львівському національному університеті імені Івана Франка в 1994 році. Каже, що хоче поновити свої знання, аби бути готовим до будь-якої ситуації.
«Давно збирався долучитися до неї, але практичний крок зробив у жовтні. Просто я доволі зайнятий, маю дуже багато справ, тож усе якось руки не доходили. Однак потім через своїх друзів вийшов на керівництво батальйону, взяв участь в одних коротких зборах на полігоні і став неформальним членом батальйону, – розповідає Олег Яськів. – Можна було перебувати у ТРО неофіційно, без підписання контракту, тоді б мене рідше залучали до навчання. Але я волів долучитися офіційно, бо хочу не просто піти постріляти в тир, а більше працювати в різних напрямках, щоб бути готовим до будь-якої ситуації: чи то захист у теробороні, чи бойова частина на передовій. Усе буде залежати від ситуації».
Окрім загальної підготовки, він обрав додаткові місячні навчання із зенітної підготовки та змагання для обрання кращого стрілецького взводу. У будь-якому разі, навіть якщо загострення не буде, такі навички завжди згодяться, каже Олег Яськів.
Чоловік зіштовхнувся з бюрократичною тяганиною в процесі підписання контракту. Каже, що для нього це був виклик, оскільки він працює, а кожну організацію треба було відвідати двічі.
«Величезний виклик – зібрати документи. Вимагають багато різноманітних довідок. Минуло кілька тижнів, доки я їх зібрав. Треба було їздити по два рази в різні організації, щоби зробити запит і забрати документ. А коли ти зайнятий, працюєш, воно трохи напружує. Зараз той процес спростили, але я ще збирав документи з розширеного списку. Особисто мене це не демотивувало, але то дуже марудна справа. Ми все-таки рухаємося в бік цифровізації, діджиталізації. Треба спрощувати такі процедури», – вважає проректор УКУ.
«Ми намагаємося змістити акцент уваги львів’ян зі щоденного життя на захист власної території»
Іншому бійцеві територіальної оборони, Тарасу Іщику, 27 років. Троє із бійців – пластуни з куреня «Лісові чорти». Тарас маркетолог, працює в компанії-дистриб’юторі кондитерських виробів. Два місяці тому підписав контракт для вступу до лав територіальної оборони. Окрім звичайної підготовки, яку проходять усі бійці, Тарас на волонтерських засадах веде сторінку територіальної оборони Львівщини на фейсбуці і телеграм-каналі.
«Оскільки зараз є гостра потреба в інформації, то моє завдання, як людини, котра працює в маркетингу, налагодити ефективну комунікацію із Силами територіальної оборони. Ці підрозділи складаються не з кадрових військових, а із цивільних людей. Тому ми дуже активно працюємо в усіх основних соціальних мережах: Facebook, Instagram, Telegram. Відповідаємо на питання, які цікавлять людей, і своїм контентом намагаємося змістити акцент уваги львів’ян, галичан зі щоденного життя на захист власної території. Територіальна оборона надзвичайно важлива зараз, адже ніхто, крім нас самих, не буде охороняти нашу місцевість, дім, наших дітей», – наголошує він.
І хоча Тарас не служив у армії, але виховання в сім’ї офіцера та участь у скаутській організації «Пласт», як він сам каже, сформували його патріотичність. Остаточне рішення щодо територіальної оборони чоловік прийняв, коли стало зрозуміло, що до її лав можуть вступати ті, що не служили у війську.
«У війську я не служив, але мій батько – підполковник у відставці, крім того, членство в «Пласті» сформувало моє патріотичне бачення служби державі. Думаю, патріотичні, взагалі адекватно вмотивовані люди мають долучатися до Сил територіальної оборони. Я чув про неї раніше, з новин, але прийняв рішення вже тоді, коли мої друзі почали вступати до лав ТРО. Тоді й територіальна оборона змінила підхід до інформування – акцентувала на тому, що люди без військового досвіду можуть долучатися. Цільова аудиторія ТРО дещо змінилася: ті, що вже служили у війську, в принципі, розуміють своє завдання. Зараз акцент на залучення широкої громадськості, населення загалом. Фактично це стратегія Швейцарії, Фінляндії, де також існує територіальна оборона. Озброєний народ повністю перемогти неможливо!» – наголошує Тарас Іщик.
Тренування відбуваються раз на місяць, решту часу бійці займаються власними справами, кожен може застосувати свої цивільні навички, каже Тарас.
«Мені було цікаво і те, що я можу застосувати для ТРО свої професійні навички. Вважаю, будь-хто, працівник ІТ-сфери, маркетолог, продавець, може активно долучитися до її лав, маючи професійні навички, які він використовує у цивільному житті. Тому працюємо над тим, що набираємо фоловерів для того, аби все це звести в один потужний комунікаційний потік інформації», – каже він.
Війна, що триває, не має аналогів у світовій історії, і саме ветерани АТО – кращі інструктори, вважає Тарас Іщик.
«Ми вдячні нашим іноземним партнерам, які постійно допомагають українському війську матеріально, фінансово, інструкторами теж. Однак саме ті люди, які пройшли через найбільш криваві битви війни, мають бути інструкторами в ТРО. У них дуже багато досвіду, вони краще знають противника і тактику застосування тих чи інших сил. І якщо це сили ТРО зможуть осягнути, вивчити, то це матиме дуже позитивний результат», – вважає Тарас Іщик.
Нагадаємо, що Tvoemisto.tv поговорило з командувачем територіальної оборони Львівщини підполковником Валерієм Курком, щоби більше дізнатися про те, як організовують оборону міста та області. Про це читате у матеріалі.
Роман Тищенко-Ламанський
Фото: Михайло Крицун
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові