
Фото: madmax@studioavtv.ua
«Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
Занедбаний у радянські часи і в перші роки незалежності палац Яблоновських-Бруницьких зараз переживає період відновлення. Викупили і вдихнули у нього нове життя три родини. Не менш цікавим поблизу палацу є й дендропарк, на території якого чимало цінних дерев (у тому числі п’ятистовбурний платан, якому близько 200 років і який не має аналогів у Європі). Нові власники не лише ремонтують палац, а й дбають про рідкісні дерева, розчищають територію і запрошують у гості.
Тогочасний мистецький стиль і стіни з «рибками»
Як розповів Тvoemisto.tv історик, директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов, палац розташований у найстарішій частині села Підгірці, на узгір’ї, де з ХІІІ століття простежуються горизонти оборонного укріплення.
У XVII столітті ці оборонні укріплення втратили своє значення. Почало розвиватися озброєння, все стало переходити на інший рівень. Приватними будівлями почали володіти стрийські старости. Одним із них був майбутній польський король Ян ІІІ Собеський. Довгі роки саме родина Собеських володіла всіма маєтностями, але не зуміла втримати їх у своїх руках і виставила на продаж.
Читайте також: Що відомо про палац дідуся Шептицького, де знімали серіал «Кава з кардамоном»
Право власності набула родина Яблоновських. Польський магнат Юзеф-Александр Яблоновський у 1734 році почав роботи з упорядкування колишнього оборонного укріплення та відновлення будівлі для своєї першої резиденції, використавши мистецький стиль зведення заміських будинків у сільській місцевості, спрямований на комфорт і усамітнення.
«Юзеф Яблоновський цікавився астрономією, геральдикою, мав велику колекцію книжок і картин. Також він був великим меценатом і просто успішною людиною, але хотів відійти від міського гамору й оселитися у сільській місцевості, для чого скупив землі та почав будівництво», – розповідає історик.
Палац із бібліотекою на 1100 томів та галереєю гетьманських портретів, з мурованими фільварками і стайнями, фонтанами, каскадами і парком, прикрашеним скульптурами, обійшовся князеві в майже 200 тисяч злотих. Саме в цей час Юзеф Яблоновський у Підгірцях заклав палацово-парковий комплекс.
«Будівельні роботи тривали досить довго – близько 20 років. Коли Юзеф Яблоновський придбав маєток, то так і писав: «Придбав місцевість, що зруйнована,наче Троя». Але зумів цей палац повністю відбудувати. До речі, перекриттям слугував акваріум із дивними морськими створіннями», – каже Микола Закусов.
У майбутньому польський магнат Юзеф передав маєтності братові, а сам переїхав до Липська (теперішній Лейпциг), де продовжив успішну кар’єру. Проте невдовзі родина Яблоновських продала палац, і довгі роки ці маєтності стояли пусткою.
Найдовше парком і палацом володіла родина баронів Бруницьких. Вони майже 150 років безперервно, передаючи із покоління в покоління, дбали про нього. Наприкінці XІX століття палац набув довершеного вигляду. Тепер ця споруда належить до стилю історизму, триповерхова, оточена двома вежами. У палаці були системи водовідведення, водопостачання й газифікації.
У 1939 році, з приходом радянської влади, коли рід Бруницьких уже відійшов, у палаці почали розміщувати сільськогосподарську техніку, згодом була школа-інтернат, рибгосп. Палац розграбували, частина речей потрапила до рук місцевих мешканців.
Читайте також: Як виглядає палац Гредлів, у якому планують відкрити туристичний центр Карпат
Історик стверджує, що роки безгосподарності призвели до запустіння і знищення палацу.
«Навіть під час військових дій палац не бачив такого знищення, як за роки безгосподарності. Особливої руйнації він зазнав у перші роки незалежності України», – веде далі Микола Закусов.
З його слів, тішить вціліле підвальне приміщення. Там досі можна натрапити на залишки посуду, меблів, книги, поштівки, а також приватне листування, датоване ХІІІ століттям.
Зберегли й відбудували
За словами керівника управління об’єктів культурної спадщини Львівщини, пам’яткознавця Василя Петрика, палац у Підгірцях не має статусу державної пам’ятки. Він є пам’яткою місцевого значення, тому його можна приватизовувати. Спочатку, у 90-их роках, це зробили одні власники, а згодом, у 2014 році, другі.
«Об’єкт не внесений законодавчо у перелік об’єктів, на яких заборонена приватизація, відтак такі об’єкти можна приватизовувати або ж продавати на аукціоні», – пояснює Василь Петрик.
Зараз палац належить трьом родинам, які мають прізвища Герга, Берник, Онишкевич. Двоє з них є жителями цього села, третя родина зі Львова.
У скільки їм обійшовся палац, як і те, скільки витратили на його реконструкцію, власники не воліють розголошувати, але пишаються, що повернули життя історичній пам’ятці.
Зі слів Світлани Герги, палац був дуже зруйнований. Вона не могла дивитися, як пам’ятка занепадає, тож почала працювати над її збереженням і відновленням.
«Хоча палац до нашого придбання перебував у приватній власності, він був у жалюгідному стані – просто руїни. Не було ні вікон, ні дверей, дах обвалився, дерев’яні балки понищені, перекриття між поверхами майже не було, на даху росли триметрові дерева, які ми викорчовували. Усюди – грибок . Тут колись був рибгосп, у якому розводили мальків», – каже Світлана Герга.
Зараз палац має зовсім інший вигляд. Тут уже відремонтували дах, стелю, дві бокові вежі й тераси, а також укріпили стіни, реконструювали деякі кімнати.
Читайте також: Як на Львівщині відроджують Тартаківський палац. Фото
Відверто кажучи, повністю відновили лише цокольний поверх. Тож попереду ще чимало роботи. Світлана Герга зазначає, що, попри те, це вже справжній палац із ремонтом, розкішним інтер’єром і меблями.
«Палац дуже цікаво збудований – на схилі. Якщо дивитися з центрального входу, можна побачити два поверхи, а якщо ззаду – три. Саме там завершили ремонт на цокольному поверсі, де відкрили дві кімнати для огляду й фотосесій. Загалом у палаці понад 60 покоїв. Роботи ще багато, усе виконуватимемо поступово», – запевняє співрозмовниця.
З її слів, у палаці намагаються відновити тогочасний інтер’єр і побут. Для цього самі власники на антикварних ринках і в магазинах купують речі. Дещо приносять самі тамтешні жителі.
«Намагаємося максимально зберегти автентичний вигляд. Але є проблема, бо якщо зовнішній вигляд можна відтворити за фото, то уявлення, як палац виглядав усередині, жодного. Тобто світлин внутрішнього оздоблення палацу немає. Стараємося брати й запозичувати інтер’єр у інших львівських чи закордонних палаців», – зазначає Світлана Герга.
Парк із унікальним платаном
Співвласниця Підгорецького палацу признається, що при його купівлі їх цікавило не так саме приміщення, як дендропарк, розміщений поруч. А він тут унікальний: є не лише пам’яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття – у ньому ростуть рідкісні породи дерев.
Сам дендропарк займає площу більш ніж 8 га і розташований навколо палацу. Тут є грабова алея, збережені старі сходи, літня ротонда, а також ставок. У самому парку є рідкісні рослини, буки, клени, модрини, ялиці, платани, а також дерева, яким, здавалось би, не підходять наші кліматичні умови.
Наш платан унікальний: це найбільше дерево, що не має аналогів у Європі. В нього п’ять стовбурів і йому більш ніж 200 років», – каже Світлана Герга.
Читайте також: На Львівщині археологи знайшли давні мури замку XVII століття. Фото
Як зауважує Микола Закусов, дендропарк, на відміну від палацу, є пам’яткою державного значення. Насадження у різні роки сюди завозили із багатьох куточків світу. Зокрема, один із баронів Бруницьких займався плодовими деревами і саме в Підгірцях їх висаджував.
Двічі на рік тут проводять Дні довкілля задля прибирання парку. Цієї весни планують організувати акцію з відновлення насаджень та присвятити її висаджуванню магнолій.
Палац уже чекає на відвідувачів
Восени 2021 року палац у Підгірцях відкрили для відвідувачів. Наразі сюди можна потрапити лише за дзвінком на номер: 097 143 84 08.
Зі слів Світлани Герги, фіксованої ціни за вхід у палац немає – можна скласти пожертву у скриньку при вході. Також тут можуть провести екскурсію, і кошти за цю послугу скерують на облаштування парку.
Ольга Шведа
Фото із ФБ сторінки Підгорецький палац, photo-lviv.in.ua, madmax@studioavtv.ua, nyouto4ka
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Пагорб Слави у Львові: як в місті позбуваються радянської «реліквії» і що там може бути
- 9 років після трагедії. Як виглядає колишнє сміттєзвалище у Львові, де бігають зайці
- Як зміниться військовий цвинтар у Львові: символіка, простір і виклики
- «Батьки мають подорослішати!» Ще раз про російський реп у школі Львова і що з цим робити
- «Геополітично людство ще не дісталося дна, але Україна може зупинити це падіння»
- «США переживають те, що українці бачили за Януковича». Виступ Енн Епплбаум у Львові
- «Треба зробити по 100 грн!» Чи зросте у Львові вартість проїзду і що кажуть мешканці
- «Україна платить велику ціну, але попереду історична нагорода»
- Інвестори, земля та «сірі» реєстратори. Що для Львова змінить закон 12089
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова