Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
Модульні будиночки на Сихові у Львові / Фото: Твоє місто
Однак американський бізнесмен Майкл Каппоні, який впливає на формування іміджу та розвиток Маямі-Біч (прибережне курортне місто в США), та один з найдосвідченіших забудовників житлової нерухомості Південної Флориди, вважає, що модульні будиночки в одних країнах «працюють», а в інших – ні.
Зараз Майкл повністю пішов з приватного сектору і зосереджує свої зусилля на GEM (Global Empowerment Mission – міжнародна некомерційна організація, заснована Майклом Каппоні у 2011 році як служба реагування на глобальні катастрофи). За допомогою інноваційних, ефективних та модернізованих систем GEM допомагає реагувати на глобальні катастрофи.
Тож він вважає, що об’єднувати 500 людей із травматичним досвідом, наприклад, в модульних будиночках інколи не найкращий вихід – ліпше поселити їх у різних локаціях. Натомість пропонує відновлювати і створювати умови для проживання в покинутих будівлях. Такою думкою він поділився під час саміту «World4Ukraine», що проходив у Польщі 6-9 грудня 2022 року, медіапартнером якого було «Твоє місто».
Майкл Каппоні під час саміту W4U / Фото: Твоє місто
«Global Empowerment Mission» працює по всьому світу. Ви вже, мабуть, здійснили сотні місій. Чи могли б порівняти свій досвід в Україні з іншими країнами? Наприклад, якщо взяти до уваги місця після природних катастроф. Пригадую розмову з американським журналістом, який раніше писав про урагани й торнадо в США. Прибувши у перші дні повномасштабного вторгнення в Україну, він сказав, що ця війна – щось зовсім інше. Як би ви описали це?
Як на мене, різниця тут невелика, адже торнадо буває дуже сильним. І коли воно починається, це нагадує армію путіна, що наближається. Єдина відмінність полягає у тому, що коли торнадо мине, ви зможете почати відновлення вже наступного дня. Але в Україні не так багато місць, де це вже можна робити… Ми були у багатьох локаціях, а потім побачили, що все починається знову. Отже, завжди існує фактор ризику, і ви повинні порівнювати ризик із людськими життями. Але буває, що людям просто потрібен ремонт вікон у їхньому будинку, як-от у багатоповерхівках Бучі, Ірпеня чи інших міст. Подивіться на весь будинок – це двісті людей, і щоб відремонтувати всі вікна, полагодити дах, а також систему опалення, знадобиться приблизно 70 000 доларів. Це поверне житло 200 людям і обійдеться в майже 150 доларів на одну особу. Якщо ж ви переходите до реконструкції всього району на цьому етапі, є набагато більший ризик і більші інвестиції. Думаю, зараз в Україні достатньо речей, які потрібно відремонтувати, щоби задовольнити потребу в житлі для трьох чвертей внутрішніх переселенців.
Ви маєте на увазі, що треба використовувати для цього покинуті будівлі?
Включно з ними. І це ми бачимо на прикладі, коли ракети вдарили по Одеській області з боку Молдови, якщо не помиляюся, в липні. Ми одразу виїхали туди, бо після того, як ракети влучили у головний корпус, усім цим людям було нікуди податися. Тож ми запитали тодішнього заступника міського голови: «Чи є у вас якісь житла по сусідству, які ви можете залишити, щоби ці люди могли поїхати?» Він сказав: «Так, там покинуті будівлі, і ніхто туди вже 20 років не ходить, вони у сільській місцевості». Я сказав: «То які питання? Ідеально!» Ми подивилися на них, і в уряді сказали: «Так, можете використовувати цю будівлю». Зрештою, ми всього лиш поставили там новенькі вікна, зробили перегородки, і через два місяці, як мені розповів заступник мера Одеси, всі ті люди переїхали туди. Це потрібно обговорити й розглянути, тому що таких будівель безліч по всій країні.
А скільки коштував цей ремонт у Одесі?
Копійки: близько 70 000 доларів.
У чиїй власності ця будівля?
Це власність міста. Нашим завданням було тільки поставити вікна.
Це ми говоримо про міста, які ближче до лінії фронту. Але коли ми візьмемо, наприклад, Львів чи Львівську область, то яким буде реальне рішення для внутрішньо переміщених осіб, які зосталися без житла?
Я знаю, що є багато розмов про будівництво модульних містечок. Я маю великий досвід, бачив, що вони «працюють» в одних країнах, а в других – ні. Варто розуміти, що муніципалітет несе величезну відповідальність за це. Керувати цим дуже дорого, чи не так? Треба за всім стежити, забезпечувати там усіх людей медичними послугами, годувати їх. Люди хворіють, потім заражають інших. Ви об’єднуєте 500 людей із травматичним досвідом – інколи це не найкращий вихід, ліпше поселити їх у різних локаціях. У мене змішані погляди щодо цього. Я розумію, що зараз не так багато варіантів, але що більше людей ви зможете інтегрувати в суспільство, то краще.
У вас є приклад, подібний до Одеси. Де ще це роблять в Україні та як це працює в стосунку до людей із травматичним досвідом?
Прекрасний приклад – будинки, які ми робимо по всій Бучі. Це результат партнерства з Бучанською міською радою. Спочатку ми все фінансували, але потім це стало занадто дорого. Тепер забезпечуємо місто робочою силою. Залучаємо двісті українських робітників лише для цього проєкту в Бучі, вони носять футболки «Надія для Бучі» з символікою Бучанської міської ради та організації «Life Quality», яка є нашим партнером. Бучанська міська рада визначає будинки, які потребують ремонту: дах, вікна тощо.
Відновлення організацією GEM спільно з ГО «Якість життя» будинку в Бучі, який росіяни пошкодили у березні 2022 року / Фото: міський голова Бучі Анатолій Федорук
Без перебільшення ремонтуємо від 50 до 70 будинків за місяць. І щоразу, коли відновлюємо наступний, це повертає п’ятьом-вісьмом людям їхні оселі. Це хороші показники. Маючи більше грошей, ви можете збільшити цей обсяг робіт удвічі, втричі, вчетверо. Все зроблене у Бучі можна було б зробити і в Ірпені – така практика варта поширення. Це називається державно-приватним партнерством.
Чи можна сказати, що в певному сенсі це економічно ефективніше, аніж модульні містечка?
Звичайно. Відповідальність муніципалітету полягає, як я вже сказав, у тому, щоб управляти всією спільнотою переселенців від А до Я – від утилізації сміття до всього іншого, а це дуже дорого. Або ви можете просто відремонтувати чийсь будинок. Звичайно, будуть різні етапи, але на цій стадії надзвичайної ситуації єдине, що нас хвилює як гуманітарну організацію, це питання, як повернути щонайбільше людей у свої домівки за найменшу суму і в найкоротший відрізок часу. Або повернути найбільше дітей до школи за найменші гроші. Іноді будівля однієї школи пошкоджена в одному місці, друга – в другому, а третя взагалі зруйнована. Тож відремонтуйте першу і другу, закрийте зруйновану і модернізуйте те, що вийшло, аби прийняти дітей з усіх трьох шкіл. Існують розумні рішення, тому що вони допомагають залучити всіх дітей до цих двох шкіл. Звісно, ви можете говорити про генеральне планування та побудувати абсолютно нову школу, з нуля. Але якщо її побудують до 2024 року, діти втратять два роки навчання. А так школи вже відбудовані й відкриті з 1 вересня минулого року.
Відновлення будинку в Бучі на Київщині організацією Global Empowerment Mission (GEM) / липень 2022 року / Фото: Хмарочос
Ми переживаємо дуже важкий зимовий сезон в Україні. Є перебої з електро-, теплопостачанням. Чи бачите ви, як можна адаптувати до цієї ситуації проєкт із тимчасовим або постійним житлом?
Чернігівський губернатор якось привів мене до будинку, який був повністю пошкоджений. Хтось пожертвував місту збірний будинок – той, що складається з готових елементів, і там поселили сім’ю. Багато хто каже: «Подивіться, як це гарно!» Я заходжу і питаю: «А де тут душ?» Кажуть, надворі. А в мами є дитина, і я запитую: «Ви в грудні поведете мити свою однорічну дитину в снігу?» Я пояснив, що так не годиться, потрібно думати, як ми можемо обладнати душем трейлер. І саме з цього потрібно починати розмову.
Отже, збірний будинок – так, це звучить чудово, але додайте до цього підготовку землі, фундамент, причіп, монтаж. Інколи виходить дешевше збудувати традиційним способом, руками українських робітників, із місцевих матеріалів. У збірному будиночку є хороша система, але вона потребує багато роботи. Тому вважаю, що зараз найважливіше звертати увагу на це. Навіть ті робітники, які працюють зараз, заробляють небагато: може, тисячу доларів за місяць, але вони витрачають ці гроші в Бучі. Все, що вони купують, є в місцевому продуктовому магазині. І жінка, його власниця, може замовляти більше продуктів, її бізнес розширюватиметься. Отже, ви повинні закачувати гроші назад в економіку. І якщо купуєте це ззовні, імпортуєте, маєте техніку, яка це збирає, все одно не варто позбавляти українців можливості працювати й заробляти.
Читайте також: Росіяни хочуть знищити ідентичність ваших міст. Французький архітектор про відбудову України та Львів
Нагадаємо, про те, що потрібно брати до уваги наявні будинки, напівпромислові споруди, щоби за можливості здійснити їх реновацію або обладнати деякі з них під тимчасове житло, розповідав Tvoemisto.tv і президент Асоціації архітектури Франції Мартін Дюплантієр. З його слів, це дешевше і не створює проблем. Якщо ми здійснимо їх реновацію, через два-три роки вони будуть чогось варті. Але встановлення prefab-модулів один на другий буде неправильним рішенням, бо це не створить комфорту для проживання і буде марнуванням ресурсів.
Зазначимо також, що в модульному містечку на проспекті Червоної Калини, що на Сихові, тимчасово живуть переселенці, серед яких 100 дітей. Загалом воно розраховане на майже 350 осіб. Tvoemisto.tv запитало мешканців містечка про те, як вони облаштували свій побут і чи планують цього року відзначати тут новорічно-різдвяні свята.
Розмовляв Тарас Яценко
Переклав Віталій Голіч
Фото: Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня