«Найважчим був 8-річний хлопчик і з Донецької області. Він лежав у себе в ліжку, коли у спальню залетів снаряд. Дитина мала множинні ураження внутрішніх органів, поранення голови, кінцівок, дитині вибило зуби і тепер потрібна пластика. Хлопчика рятували упродовж двох тижнів, провели чотири операції і перевели для подальшого лікування за кордон», – розповіли Тvoemisto.tv у дитячій лікарні ОХМАТДИТ.

Поранені, травмовані, але з надією на перемогу

Поранення після двох ракетних ударів по вокзалу в Краматорську зазнав 10-річний Ренат, який разом із мамою і старшим братом намагався виїхати з пекла до Чехії, куди ще до війни поїхав на роботу їхній батько.

 

«Ми були біля самого вокзалу, якраз стояли в черзі до волонтерів, які мали садити людей на поїзд. Аж раптом дуже різкий удар, гул, гуркіт. Далі паніка, плач. Люди бігли, падали, дехто знову піднімався і втікав, а дехто вже не міг…» – пригадує той страшний день 8 квітня мама Рената Олена Біланова.

Молодшого сина сильно поранило в лопатку, в кістку верхньої кінцівки, яка з’єднує плечову кістку та ключицю. На щастя, старшого сина Данила ворожа ракета не зачепила.

Зі слів жінки, спочатку думали, що в Рената сильний опік плеча. Кілька днів вони перебували в місцевій лікарні, потім їх перевели у Дніпро, а звідти до Львова. Зробивши рентген, лікарі визначили, що всередині є осколок, який ввійшов у тіло хлопця на 10 сантиметрів.

Читайте також: «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді

Операцію з видалення осколка дитині провели у Львові. Зараз Ренат проходить лікування, йому роблять перев’язки. Хлопець не надто охоче згадує цей трагічний день. Каже, що сильно боліла рука, був великий набряк і що в перші дні він навіть не міг і не хотів вставати з ліжка.

Єдине, про що шкодує сім’я, це те, що не виїхали звідти раніше.

«Ми живемо в селі неподалік Краматорська. Спочатку над нами пролітали ракети і десь далеко вибухали. Тому ледь не до останнього дня думали, що не зачепить. Але ставало щоразу страшніше. Тепер там, як розповідають знайомі, бомблять на повну», – веде далі жінка.

Зі слів Олени Біланової, після всього пережитого її дітям страшно перебувати навіть у Львові, особливо коли лунають сирени повітряної тривоги. Сини відразу починають хвилюватися і біжать у підвал.

Свої 10 років Ренат відсвяткував у лікарні. Він мріє стати археологом, розкопати кістки тиранозавра. Каже, що вдома майже всі його речі у побуті пов’язані з динозаврами. На жаль, зі собою не встиг нічого прихопити, але іграшкового динозавра все ж таки має. Його хлопцеві подарував лікуючий лікар.

«Свого динозавра я назвав Ренат. Йому лише кілька днів», – каже пацієнт і додає, що дуже скучив за домашніми пельменями.

У коридорі ОХМАТДИТу зустрічаємо 16-річного Данила Вороневського із Запорізької області. Хлопця госпіталізували лише кілька днів тому. В нього на фоні стресу від побаченого виникли проблеми зі здоров’ям. Нещодавно Данило разом із мамою та молодшою сестрою переїхав у Жовкву до родичів. До Львова госпіталізували і його батька, який зазнав складних вибухових травм.

«Тато працював на тракторі в полі і потрапив під обстріл. Що саме сталося у цей день, ніхто точно не знає. Кажуть, щось прилетіло в кабіну і вибухнуло. Якби це була міна, то не вижив би. У батька сильно ушкоджена нога, внутрішні органи, шлунок, печінка, перебитий жовчевий міхур», – розповідає хлопець.

Після того страшного випадку чоловіка кілька днів лікували в запорізькій лікарні, згодом перевели до Львова.

Юнак каже, що ситуація в Запорізькій області зараз складна. Раніше у їхньому селі Одарівка стояли українські війська, які відбивали ворожі атаки через села Оріхів та Пологи, які зовсім поруч. Там точилися справжні бої. Одного разу під обстріл хлопець уже потрапляв, коли разом із дідом їхав автомобілем.

Після того, як батько одужає, вони повернуться додому, бо вдома найкраще.

Читайте також: У Львові лікують маму з дочкою, яким після обстрілів у Краматорську ампутували ноги

До слова, Данило, який навчається в запорізькому училищі на станочника широкого профілю, ще з п’ятого класу мріяв стати військовим, вступити у військовий ліцей «Захисник». Але товариш відмовив його від цього, сказав, що там важко навчатися. Чи планує Данило стати військовим, ще достеменно не знає, але така думка в нього є.

Складні політравми та операції

Як розповів Тvoemisto.tv заступник медичного директора з хірургічної роботи Львівської обласної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ» Богдан Мальований, готуватися до масового поступлення травмованих дітей тут почали з першого дня війни. Скасували планові госпіталізації, обладнали бомбосховище, налагодили роботу приймального покою, створили мобільні хірургічні й травматологічні бригади, які мали допомагати за потреби. А коли зрозуміли, що можуть працювати і в плановому, і ургентному режимі, буквально через два тижні планові госпіталізації відновили. Тепер лікарня працює на повну, задіяні усі відділення, лікарі виконують усі потрібні оперативні втручання.

Скільки всього прийняли і пролікували дітей, які зазнали травм унаслідок воєнний дій, в ОХМАТДИТі не кажуть. На лікування до цієї лікарні привозили дітей із Краматорська, Чорнобаївки, Миколаївської, Херсонської, Сумської, Запорізької, Харківської та інших областей. Усі вони мали політравми, тобто множинні розривні ушкодження.

Заступник директора пам’ятає історію кожної дитини, яку вдалося пролікувати у львівському ОХМАТДИТі.

«Найважчим, мабуть, був восьмирічний хлопчик із Донецької області. Він лежав на ліжку, коли до спальні залетів снаряд. Дитина мала множинні ураження внутрішніх органів, поранення голови, кінцівок, їй вибило зуби. Тепер потрібна пластика. У нашій лікарні впродовж двох тижнів хлопчику надавали всю необхідну допомогу, зробили чотири оперативні втручання і перевели за кордон для проведення складних щелепно-лицьових операцій», – каже Богдан Мальований.

Читайте також: До Львова з Бахмута доправили 15-річну дівчинку, яка керувала автом із простреленими колінами

Заступник директора лікарні пригадує, як у перші два тижні війни лікарі, можна сказати, жили на роботі. І якщо до війни пацієнтів із кульовими пораненнями привозили лиш іноді – не більш ніж один випадок на три роки, то від початку російської агресії сюди щодня доправляли дітей із важкими травмами, осколковими пораненнями та ранами від вибухів.

«Перша дитина, яку до нас привезли, мала множинні осколки в стегні. Хлопець з батьками їхав автомобілем, який обстріляли. Увесь метал з дверей застряг у його нозі. Також до нас привезли дитину, яку рятувало п’ятеро хірургів упродовж шести годин. Був день, коли одночасно поступило більш ніж 10 пацієнтів. Когось оперували, когось стабілізували і переводили на подальше лікування за кордон. Чимало дітей залишилися без кінцівок і зараз потребують протезування», – розповідає лікар.

Зі слів Богдана Мальованого, в ОХМАТДИТі надавали допомогу немовляті, яке народилося в київському бомбосховищі. Але жодної смерті дітей, пов’язаної з воєнними діями, тут не було. Лікувати поранених у цьому медзакладі допомагають кілька медиків з числа внутрішньо переміщених осіб. Їх тимчасово взяли сюди на роботу. Це, зокрема, нейрохірург із Донецької області, ортопед-травматолог, лікар УЗД і реаніматолог.

Окрім Рената Біланова, згаданого на початку нашої розповіді, у львівському ОХМАТДИТі лікували ще кілька дітей, які зазнали травм унаслідок ракетного удару по вокзалу в Краматорську. Із деякими з них привіталася голлівудська акторка, пані посол доброї волі Управління ООН у справах біженців Анджеліна Джолі.

Заступник директора дитячої лікарні каже, що візит зірки став для них справжньою несподіванкою. Лікарів і пацієнтів попередили про нього буквально за 20 хвилин.

Говорити, вислуховувати, допомагати

Потреба в екстреній психологічній допомозі нині збільшилася в рази. Усе пов’язане з війною. Діти зазнають не лише тілесних травм, а й розлучаються з рідними, втрачають їх, гублять хатніх улюбленців.

Як розповідає психологиня ОХМАТДИТу Христина Богатирьова, психологічно травмованими є всі діти, яких привозять із областей, де тривають бойові дії. Якщо їх не обстріляли або не було вчинене насильство над ними, то вони могли стати свідками інших звірств окупантів. А це також психологічна травма.

Читайте також: У Краматорську десятки загиблих через удар росіян по вокзалу 

Фахівчиня каже, що в ОХМАТДИТ дуже часто привозили дітей голих-босих-голодних, тому психологічна допомога починалася з того, що їм давали необхідні для життя речі – одяг, взуття, посуд, їжу. До кожної дитини, яка потрапляла сюди, приходили з м’якою іграшкою.

«Психологічна робота в лікарні будується навколо двох напрямків. Це індивідуальна консультація, коли говоримо з батьками і зі самою дитиною, та групова консультація, під час якої малюємо, ліпимо, читаємо,бавимося в настільні ігри, знімаємо мультфільми. Кожен день робимо щось інакше», – пояснює Христина Богатирьова.

З огляду на професійну етику, вона не береться розповідати про конкретні випадки, з якими довелося працювати, але зазначає, що були діти, які в окупації пили воду з калюжі, довго сиділи в підвалах під обстрілами, бачили вбивства найрідніших. Були й такі, що дуже переживали, бо не змогли урятувати кота чи песика.

«Найважчі діти були евакуйовані з Дніпропетровська. Їх доправили в травматологію та хірургію. Дехто з них мав осколкові поранення спини. Крім того що були фізично травмовані, то ще й психологічно стресовані. Інколи я стукала в двері палати, заходила, а потім була змушена вийти. Усі заспокоювалися, себе я також старалася опанувати і заходила знову», – каже співрозмовниця і додає, що зі зґвалтованими не працювала, їх практично одразу ж везли за кордон.

Щоби більш-менш психологічно стабілізувати дитину після пережитого, потрібно щонайменше вісім-десять зустрічей із психологом. Далі стає зрозуміло, наскільки дитина стійка,чи потрібна їй психологічна допомога, реабілітація.

Найперше, пояснює Христина Богатирьова, дитину, яка стресує або має психологічну травму, треба обійняти.

«Тілесний контакт дуже важливий. Також треба створити можливості, щоби дитина сказала, що її турбує, чого вона злякалася. У поведінці таких дітей присутній так званий відтермінований ефект. Це означає, що у момент стресу вони зібрані, а відтак, коли потрапляють у нормальні обставини, стають агресивними і неспокійними. Це цілком прогнозована реакція на ненормальні обставини. Головне не пропустити і вчасно надати допомогу», – наголошує вона.

Читайте також: У нас багато патріотів воюють і їх потрібно зберегти, або Ще раз про тероборону

Зазначимо, що унаслідок повномасштабної війни рф в Україні постраждали вже більш ніж 643 дитини. Число загиблих дітей становить 226, а кількість поранених зросла до 417. І це лише офіційні цифри… Частину травмованих та поранених ще з кінця лютого почали привозити до Львова. Діти, яких госпіталізували у львівські дитячі лікарні, зазнали осколкових поранень після мінних вибухів та ракетних атак, у декого ампутовані кінцівки, у декого важка психологічна травма. Тож зараз вони потребують тривалого лікування й реабілітації.

Ольга Шведа

Фото: Іван Станіславський/Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.