З 2014 року кількість медсестер в Україні стрімко зменшується – багато з них виїжджають за кордон. Tvoemisto.tv поспілкувалось із директором Дитячого центру здоров’я імені Анни Мазуренко Антіном Кушніром та із його заступницею із медсестринства Олександрою Палагіцькою про те, чого потребують медсестри в Україні та як те, що вони залишають професію, впливає на якість надання медичних послуг. Тобто – відображається на кожному з нас.

Антін Кушнір розповідає, що він разом із колегами з Грузії та Вірменії перемогли у конкурсі ґрантів у межах співпраці країн Східного партнерства, що фінансувався Європейською комісією, із проєктом сприяння розширення можливостей медичних сестер (Nurse Empowerment Stronger Together). Проєкт полягав у проведенні в трьох країнах ґрунтовного дослідження роботи медсестер. В Україні його координувала Олександра Палагіцька.

«Ми вибрали медсестринство, тому що це спільна проблема для більшості країн пострадянського простору, де медсестринство у занепаді, про що свідчать показники втрати медсестер, які виїжджають за кордон. Крім того, якщо порівнювати Україну та інші країни Східного партнерства з, наприклад, Британією, Канадою, США, Польщею, Німеччиною, то у нас на одного лікаря є на 90-300% менше медсестер», – розповідає Антін Кушнір.

Антін Кушнір

Тож ідея полягала у тому, аби виявити, що болить медсестрам, аби згодом використовувати результати дослідження як аргумент в ухваленні рішень.

Голос медсестри

Олександра Палагіцька говорить, що розробити вичерпний питальник допомогла професорка з медсестринства Шерил Портвуд (Cheryl Portwood) із медсестринського коледжу Дрексельського університету у Філадельфії, США.

«Ми провели 15 глибинних інтерв’ю із медсестрами керівної ланки приватних і комунальних закладів охорони здоров’я, керівницями медсестринських асоціацій і з топовими лідерами галузі. Також ми провели вісім інтерв’ю у фокус-групах із 8-10 медсестер із закладів амбулаторного і стаціонарного типу. Взяли також один дитячий спеціалізований медзаклад», – розповідає координаторка проєкту NEST в Україні.

Олександра Палагіцька

Інтерв’ю проводили у Львові та в області, в Івано-Франківську та в області, у Києві і в області, у Рівному та в Одесі. Окрім центральних медзакладів, включили в опитування і ті, що на периферії, аби картина була повною.

Під час опитування у Київській області

У результаті виявилось, розповідає Олександра Палагіцька, що скрізь медсестри вказували на однакові проблеми і питання, що їх хвилюють. У питальнику було чотири розділи: безперервний професійний розвиток, кар’єра, залученість медсестер до роботи і безперервність догляду.

«Єдине, що відрізняло у відповідях приватні заклади від комунальних – це гідне пошанування зарплатою. У перших також є вищі вимоги до якості надання медичних послуг. У других медсестри зазначали, що готові здобувати нові фахові компетенції, щоб мати гідну зарплату, адже та, що є зараз, часто не дозволяє їм купити необхідні речі, а про те, щоб заплатити за курси, навіть не йдеться», – говорить Олександра Палагіцька.

Хочу вибирати навчання

Усі медсестри, які взяли участь у дослідженні, вказували на несправедливість в організації безперервного професійного розвитку між ними та лікарями. Якщо лікарі можуть обирати, де і як їм підвищувати кваліфікацію, чиї лекції слухати і на які семінари іти, то медсестри такого вибору позбавлені законодавством України. Вони дискриміновані.

«Їм ніхто не забороняє ходити на курси і збирати сертифікати, але їх можна хіба повісити на стіні в кабінеті. Все одно раз на 5 років медсестра мусить піти у заклад післядипломної освіти і пройти курси там, хоча вона може мати більше практичного досвіду, ніж лектор», – зазначає координаторка дослідження в Україні.

Набратись сміливості

Олександра Палагіцька говорить і про те, що в Україні немає традиції прислухатись до голосу медсестер – їх радше сприймають як руки лікаря, що є образливим і сприяє нерішучості середнього медичного персоналу, його постійне перебування в тіні.

Читайте також: Після голодування медсестер на Львівщині відновили роботу лікарні, яка простоювала майже рік

Але час змін настав. І після того, як в Україні провели дослідження NEST, його учасниці та інші зацікавлені у розвитку професії об’єднались і написали листа міністрові охорони здоров’я, в якому ішлося про їхнє бачення безперервного професійного розвитку у медсестринстві.

«Нам так накипіло, що ми написали лист до міністра. Ми не боялися. Розумієте, у сучасному світі підписати лист до міністра і викласти його в інтернеті – революційно для медсестри. Ми просимо мати вільний вибір. Чекаємо на відповідь», – каже Олександра Палагіцька.

Медсестри пишуть листа міністрові

Хочу вирішувати

Також в дослідженні NEST ішлося про безперервність догляду і про функції, що їх, зазвичай, виконує лікар, але могла би – медсестра. Іншими словами – про залученість медсестер.

«В Україні є ступенева освіта для медсестер – рівень бакалавра і магістра. Але з таким дипломом можна стати щонайбільше старшою чи головною медсестрою, а як пощастить, то мати години викладання – це й уесь кар’єрний розвиток. Ніхто не бачить, що медсестра має вищу освіту і може контролювати маніпуляції лікаря, наприклад, за чек-листами. Медсестри кажуть: ну і що, що я зберу ці дані, лікар все одно прийде і буде питати те ж. Тут також ідеться про довіру до медсестер, про те, що їх голос має стати гучнішим», – зазначає координаторка проєкту в Україні.

Під час проведення опитування у Золочеві на Львівщині

Олександра Палагіцька наводить приклади, коли усі дії із переведення пацієнта у стаціонар чи з його повернення під амбулаторний нагляд контролює виключно сімейний лікар. У стаціонарних медзакладах координацією, за її словами, також займаються лікарі.

«У нас медична сестра переважно не залучена до нарад, рішень. На неї дивляться як на людину, яка зробить, що скажуть. Ніхто не думає про те, що вона теж має свою думку, до того ж – ґрунтовану на досвіді догляду за хворими», – каже Олександра Палагіцька.

Читайте також: Щороку їду на Майдан. Історія медсестри, чиє фото друкували світові медіа

Вона вважає, що медсестер із ступенями бакалавра та магістра можна залучати до координації між медзакладами та лікарями, також вони можуть опікуватись паліативними хворими, а головне – займатись превенцією, що є пріоритетом охорони здоров’я в усьому світі. Окремо можна говорити про роль шкільної медсестри, яка могла би проводити спільно із вчителем уроки здоров’я, працювати з батьками, говорити про вакцинацію

Такі речі, говорить координаторка, потрібно вирішити законодавчо.

Експеримент

Після того, як отримали такі результати дослідження, вирішили піти далі, розповідає Антін Кушнір. Дитячий Центр здоров’я імені Анни Мазуренко подався на ще один конкурс, що оголосив україно-швейцарський проєкт з розвитку медичної освіти. Ідеться про розвиток компетенцій медсестри з розширеними функціями. Недавно дізнались про перемогу.

«Ми вирішили вдатись до такого ризику. Ідеться про те, що у нас медична сестра матиме свій особистий медичний прийом. Для участі відібрали 10 закладів з України і ми – серед них. Так, це ризики, мусимо старатися. Але ми впевнені, що деякі речі можна віддати медичній сестрі», – каже Олександра Палагіцька.

Окрім того, у Центрі здоров’я імені Анни Мазуренко періодично проводять тренінги із підготовки шкільних медсестер, які можуть потім говорити з батьками про вакцинацію, навчити дітей правильно сидіти за партами, харчуватись, займатись фізкультурою без шкоди для здоров’я тощо. Тобто – поширювати у школах і садочках моду на здоров’я.

Про гендер, зарплати і закордон

Олександра Палагіцька, яка також викладає медсестринство, розповідає, що в аудиторіях на кілька десятків дівчат бачить зазвичай щонайбільше 1-2 хлопців.

«Гендерне питання актуальне. До 2019 року у класифікаторі професій не ішлося про медбратів. Лише недавно внесли зміни, а до того чоловіки отримували дипломи з написом «медична сестра», – говорить вона.

Чоловіки із дипломом тепер уже медбрата переважно ідуть працювати у хірургічні, офтальмологічні відділення або масажистами.

Координаторка проєкту NEST в Україні розповідає, що медсестри, які закінчують заклад освіти, часто працюють за спеціальністю від одного до п’яти років, а паралельно вивчають іноземну мову і потім їдуть за кордон.

«Це велика цифра кожного року. Що їх спонукає? Є багато пропозицій про одночасне вивчення мови і працевлаштування – у Німеччині, Чехії, Ізраїлі, а особливо – в Польщі, що дозволяє нашим медсестрам працювати без нострифікації диплому», – каже Олександра Палагіцька.

Вона додає, те, що українські медсестри отримують роботу за кордоном, означає, що вони добрі працівниці.

«У всьому світі в більшій чи меншій мірі бракує медичних сестер. Є приклади, коли наші медсестри отримують ще вищу медсестринську освіту за кордоном, бачать мотивацію та вказують на те, що і наші навчальні програми потребують постійного оновлення», – зазначає координаторка дослідження NEST в Україні.

Читайте також: Якими новими медпослугами з 1 квітня можуть безоплатно користуватись львів'яни

В Україні, за її словами, середня зарплата медсестри, яка тільки почала працювати, становить 4,5-5 тисяч гривень. Звісно, медсестри, які працюють із сімейними лікарями отримують більшу зарплату, адже на первинній ланці вже відбулась реформа. Так само можуть мати доплати медсестри у стаціонарах, зокрема ті, які працюють у відділеннях для хворих на коронавірус.

«На первинній і вторинній ланках медицини зарплати медсестер сильно відрізняються, і це погано, бо породжує між ними суперечки. Але таке законодавство. Реформа мала би це вирівняти», – говорить Олександра Палагіцька.

Під час проведення дослідження в Червонограді

Наслідки для пацієнтів

Суспільство має нарешті почути голос медсестер, каже координаторка проєкту NEST в Україні, інакше зазнає серйозних втрат.

«Якби медична сестра мала розширені функції, вона могла би більше займатися превенцією, що в усьому світі цінується найбільше. Адже превенція – це значно дешевше, ніж лікування. Якби медсестер у нас було більше, то пацієнти мали би більше уваги і опіки. Опіка – це коли медсестра зателефонує і нагадає про прийом або розповість батькам, як правильно обрати для дитини шкільний ранець. Це матиме позитивний ефект для здоров’я в майбутньому», – каже Олександра Палагіцька.

Для того, аби так було, медсестрам потрібно надати вибір, розширити їхні функції, залучити їх до ухвалення рішень та, звісно, переглянути оплату їхньої праці.

«Якщо медсестра отримує більшу зарплату, то може більше вчитися. А тоді може реалізувати себе на роботі через залученість, а не просто ставити крапельниці і робити ін’єкції. Якщо вона матиме мотивацію, то розвиватиметься далі, що впливатиме на якість медичних послуг», – пояснює заступниця директора Центру з медсестринства.

Дослідження в Одесі

Що далі?

За словами Антіна Кушніра, офіційні дані дослідження оприлюднять приблизно за два місяці. Їх опублікують у європейському медичному журналі.

«Люди можуть спитати, навіщо дослідження, адже і так все зрозуміло. Але тепер це не тільки зрозуміло, а й доказово і має велику вагу», – зазначає Олександра Палагіцька.

Антін Кушнір говорить, що після оприлюднення офіційних результатів дослідження медсестринські асоціації зможуть використовувати їх для підкріплення своїх позицій.

«Вони будуть знати, що їм потрібно вимагати від політиків або як їм треба доносити інформацію до керівництва. Комунальні некомерційні підприємства у своїй автономії не поступаються приватним закладам. Дослідження дозволить медсестрам-управлінцям формувати позицію від імені медсестринського колективу до директора. Ітиметься не про емоції, а про факти», – каже директор Центру здоров’я імені Анни Мазуренко.

Ще один результат реалізації проєкту – це обмін досвідом і побудова діалогу для співпраці із колегами у Грузії та Вірменії.

«Наступний наш крок має бути практичним. Ми хочемо підготувати ще одну ґрантову пропозицію. Ідеться про власне імплементацію надання медсестрам більших повноважень у закладах охорони здоров’я», – каже Антін Кушнір.

Він додає, що згодом результати дослідження можуть мати вплив і в політичній площині.

«Профільна комісія парламенту і МОЗ мали би отримати сигнали від медсестер. Ми не знаємо, наскільки цей уряд є готовим до змін, але дослідження залишиться і через рік, і через три. Подивимось, як все буде розвиватись», – говорить управлінець.

Розмовляла Олександра Бодняк

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.