фото: Центр міської історії
Червона доріжка для батюшки. Як живе церква Московського патріархату у Львові
Церква на горі
«Павле, як ви?» – запитує російською жінка в білій, майже прозорій хусточці в одного з безхатьків, які сидять поблизу церкви святого Георгія. Вона стрімко спускається до чоловіка, на льоту перехоплює його руку і вкладає туди гроші. Зупиняється і продовжує: «Ноги досі болять?».
Павло мовчки усміхається.
Жінка в білій хустинці тільки-но вийшла з літургії, що розпочалася о сьомій ранку. На годиннику майже дев’ята – за хвилину розпочнеться друга служба.
Натрапити на церкву Святого Георгія не так легко. Спочатку треба пройти по площі Митній, а потім звернути ліворуч на Короленка і піднятисяся по ній вгору. Це одна з трьох церков Львівської єпархії УПЦ МП. Окрім церкви святого Георгія, у арсеналі єпархії також є Свято-Троїцька на вулиці Антоновича та дерев'яна Свято-Володимирська церква на Сихові.
Двір на Короленка заповнюється парафіянами. В очікуванні початку служби тут вітаються та дізнаються про новини.
«Політика зараз така агресивна. Мова навіть не йде про те, щоб якось домовитися», – говорить дід з довгою та сивою бородою. Разом із двома іншими чоловіками поважного віку він обговорює політичні новини за останній тиждень. У розмові, що ведеться російською, лунають різні слова: «америкоси», «росіяни», «дрони» та «винищувачі».
Раптом вони замовкають. Двері церкви відчиняються, звідти служки розстеляють червону килимову доріжку. До людей на подвір’ї, поважно ступаючи по доріжці, виходить архієпископ Львівської єпархії Філарет. Він по черзі дає свою руку кожному із парафіян, вони її цілують. Завершивши привітання, священик повертається назад до церкви тією ж червоною доріжкою. Щойно він заходить до церкви, люди слідують за ним. Але чоловіки, які охороняють двері, не дозволяють їм зайти.
«Та не прибрали доріжку вчасно, а люди по ній ходили», – пізніше з винуватим виглядом один чоловік скаже іншому.
Починається літургія.
«Як часто буває у нашому житті, коли божественне слово, яке потрапляє у наш розум і серце, не може прорости, бо наше серце, як каміння, не може сприйняти цієї божественної істини», – лунає довкола.
11 жовтня 2018 року Вселенський патріархат оголосив, що Україна отримає томос. Це означає, що процес надання автокефалії Православній церкві України розпочався. Томос – це фактично церковний документ, у якому будуть вказані історичні передумови церковної незалежності, а також юридичні аспекти створення та подальшого життя Української православної церкви.
Наразі в Україні є три різні православні церкви. Одна з них – Московського патріархату, яка визнана світовим православ'ям. Дві інші – не визнані Російською православною церквою та іншими православними церквами: автокефальна та Київського патріархату.
Але останні події дещо змінюють ситуацію на православній карті світу, адже Українська православна церква, якій нададуть автокефалію, буде створена на основі двох останніх. Яка ж частка духовенства Московського патріархату буде готова приєднатися до нової Української православної церкви, поки що невідомо.
Сімейна церква
«Нашій родині не байдуже, до якого патріархату вона належить. Але проміняти нашу рідну з дитинства церкву ми не можемо», – розповідає львів’янка Олександра Давиденко. Її мама прийшла до церкви святого Георгія, ще коли була студенткою і приїхала у Львів на навчання. «Тоді патріархат ніякого значення не мав. А церква Георгія дуже затишна і гарна, має статус історичної пам'ятки», – розповідає вона.
Олександру та її двох сестер хрестили саме в церкві святого Георгія, вони досі приходять до неї всією родиною.
«Сюди ходять різні люди: патріоти, студенти, військові, воїни АТО і ті, хто "за рускій мір"», – ділиться спостереженнями дівчина.
«Як і багато наших знайомих, ми за те, щоб церкву об'єднали, але це довгий і складний процес», – каже вона. За її словами, серед прихожан є багато таких, хто читає молитви українською, а не церковнослов’янською.
Звісно, є й ті, хто проти змін. Проте дівчина наголошує, що для її родини церква – це в першу чергу місце спілкування з Богом: «Для моєї родини найкраще місце для цього – у церкві святого Георгія».
У вересні 1897 року заклали перший камінь майбутньої церкви. Проте тоді її задумували на честь Святої Трійці. Незабаром австрійці перейменували її в церкву святого Георгія. Подейкують, що таке рішення ухвалили з метою залишити православну церкву в тіні католицького собору святого Юра (Георгія).
Після розпаду Австро-Угорської імперії церква перейшла у володіння Польської православної церкви. У 1924 році в ній влаштували російський прихід, туди ходили галицькі русофіли та російські емігранти. Понад 20 років опісля церква святого Георгія перейшла в підпорядкування Російської православної церкви. Це тривало 45 років – з 1945 по 1990. Нині вона належить Московському патріархату, а з 1992 виконує функції кафедрального собору Львівської єпархії УПЦ МП. До речі, церква представляє характерний для Буковини, Молдови та Румунії стиль – неовізантійський.
До чого тут Сталін?
«Церква не існує без парафіян. Ми, священики, перед тим, як обговорювати щось на своїх зібраннях, завжди спілкуємося зі своїми парафіянами. А питання об’єднання церков обговорюють усі, навіть атеїсти. І це природно, що думка парафіян впливатиме на нашу позицію», – розповідає Tvoemisto.tv речник Львівської єпархії УПЦ МП Маркіян Каюмов.
Водночас він зазначає, що думки їхніх парафіян дуже різні. В основному вони ретранслюють те, що ввечері прочитали чи подивилися в новинах.
«Однієї думки немає. На цей момент всі чекають та моляться. Ми спостерігаємо з надією на те, що це питання вирішать. Поки немає, до чого приєднуватися. Ми спостерігаємо, але це не означає, що ми засуджуємо чи не хочемо приєднуватися», – такою, зі слів Маркіяна Каюмова, є позиція церкви.
Утім, до УПЦ МП у Львові ставляться щонайменше неоднозначно. Минулого тижня на трамвайній зупинці на Сихові з’явились листівки: «Московський патріархат – це Сталінська церква». Їх було досить багато, вони густо вкрили один зі стовпів. Незабаром такими ж листівками обклеїли дерев'яну Свято-Володимирську церкву УПЦ МП. Хто це зробив – невідомо.
За словами Маркіяна Каюмова, церква не знала, що листівками про сталінську церкву обклеїли не лише сам храм, а й зупинку неподалік.
«Ми не знаємо, хто це зробив, не маємо навіть підозр. Ми – церква, і таким не займаємося. Сьогодні Україна перебуває в перехідному процесі щодо православної церкви. І наше завдання – не допускати провокацій на релігійному підґрунті. У нашій офіційній заяві ми попросили людей утриматися. Якщо вони дійсно вважають себе патріотами та хочуть добра українським церквам, то варто відкинути цю дивну середньовічну полеміку. Сталін не відновлював церкви. Це зробили історичні реалії. Церква засуджує репресії Сталіна і буде робити це надалі», – каже він.
У зв’язку з останніми подіями
Після початку служби на церковному подвір’ї залишається небагато людей. Пані в джинсах, поверх яких – довга спідниця, запитує, де можна купити свічки.
Церковна крамниця працює у невеличкій будівлі з двома віконцями. До одного з них підходить чоловік із дитиною на руках.
– Три по три, будь ласка, – каже він.
– Ось візьміть, – по той бік стійки сидить білявка, яка продає свічки.
– Скажи «дякую», – каже батько дитині.
Черга рухається дуже швидко. Її учасники – що покупці, що продавчиня, – чергують українську та російську мови.
Ті, хто вже зі свічками, заходять до церкви. Там тісно: за сорок хвилин служби встигло зібратись багато людей. Служба тут йде церковнослов’янською мовою, але опісля неї священик виголошує проповідь українською. Цієї неділі мова йде про те, що людська душа – це земля, у якій проростає насіння. У ролі ж цього насіння виступає божественне слово.
«Коли слово потрапляє у серце, то сам диявол приходить до тої людини, яка готова прийняти цю істину та слідувати їй», – лунає довкола.
Архієпископ Філарет продовжує і нагадує: людина піддається пристрастям, основою падіння людини є якраз пристрасті. І насолода. До речі, людина забуває про свою божественну природу, коли більше починає думати про своє благополуччя, аніж про Бога.
Служба завершується, люди заповнюють церковне подвір’я. Вони збираються групами та активно спілкуються, ніби друзі, які давно не бачились.
«У мене мала дитину хрестила в Київському патріархаті. Ну, знаєш, у зв’язку з останніми подіями...», – обережно каже невисокий чоловік у чорній куртці. Його співрозмовник, здається, не надто хоче говорити на цю тему. Він з полегшенням зустрічає свою дружину, яка вийшла з церкви після служби, та йде.
Ганна Аргірова,
фото Львівської єпархії УПЦ МП та авторки,
головне фото – Центру міської історії
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери