Активісти побоюються, що суд скасує заборону на будівництво готелю на Довбуша. Забудовник стверджує, що тут ніколи не було парку.

27-го березня Львівський апеляційний господарський суд  розглядатиме скаргу компанії «Архібуд» на заборону будівництва за адресою Довбуша, 15. Активісти, що протестують проти зведення готельного комплексу під Лисою горю, побоюються, що після рішення суду заблоковане зараз будівництво може відновитись. На їхню думку, будівництво нищить екосистему ландшафтного парку «Знесіння». Забудовник, натомість, це місце парком не вважає.

Ірина Гринюк мешкає на вулиці Довбуша вже понад десять років. Вона працювала екскурсоводом і часто водила екскурсії на Високий Замок. З оглядового майданчика відкривається вид на ландшафтний парк «Знесіння» та гору Лева, яку також називають Пісковою чи Лисою.

«Завжди показувала гору Лева й розповідала, що це – місце зустрічі львівської молоді. Якщо Високий Замок – це більше для туристів, то Знесіння, Кайзервальд – для львів’ян, – говорить Ірина. – Коли на це місце посягнули, це дуже зачепило. Просто не всі ще знають, що відбувається. Коли гуляють і бачать, що тут будівництво, дивуються, що це можливо посеред парку». Вона долучилась до активістів, побачивши оголошення біля крамниці.

На першому у своєму житті судовому засіданні Ірина була 20-го лютого, коли суддя Господарського суду Львівської області Наталія Березяк ухвалила накласти арешт на спірну земельну ділянку й заборонити забудовнику проводити там будь-які роботи, поки справу не вирішать по суті. До 4-го квітня господарський суд має вирішити, чи законно міська рада віддала цю ділянку під будівництво. Тим часом на будмайданчику вже залили фундамент однієї з будівель.

Судова тяганина

17-го березня товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд» заявило клопотання на скасування цієї заборони. Мовляв, обмеження вдарить по репутації та активах компанії. «Робота підприємства заблокована, господарська діяльність на сьогодні не здійснюється. Відбувається погіршення майнового стану юридичної особи, рівня доходу від господарської діяльності. Виникає заборгованість по сплаті зарплатні, податкова заборгованість по єдиному соціальному внеску. В геометричній прогресії зростає заборгованість перед підрядниками й субпідрядниками», – нарікає представник забудовника Дмитро Стельмащук.

Суддя відхилила це клопотання, вказавши, що воно дублює апеляційну скаргу. І суддя, й опоненти забудовника не раз казали, що «Архібуд» затягує процес. Наприклад, заявляючи відвід судді – вже вдруге з початку розгляду справи – адвокат Наталія Барбадин-Дунець зачитувала текст клопотання понад півгодини, посилаючись у ньому на міжнародні норми, цитуючи текст присяги  судді й навіть згадуючи принципи взаємодії зі ЗМІ.

Суддя відмовила у відводі й низці інших клопотань: про повернення позовної заяви, залучення як відповідача Інспекції архітектурно-будівельного контролю… Черговим клопотанням «Архібуду» стало прохання про перенесення слухання через відрядження директорки – мовляв, вона не розраховувала на таке тривале засідання. Хоча тривалим воно було саме через клопотання представників «Архібуду».

На думку активістів, забудовник затягує час для того, щоб скасувати обмеження в апеляційній інстанції. «Якщо це вдасться, то це збільшить шанси на те, що суддя Березяк ухвалить рішення не на користь громади», – вважає Ірина Гринюк. Тож активісти всіляко привертають увагу до судового процесу. Коли «Архібуду» заборонили будувати, активісти влаштували біля будмайданчика цілодобовий пікет – адже правоохоронці не поспішали забезпечити виконання судового рішення. Аби залучити до протесту більше львів’ян, проводять акції – будують шпаківні, прибирають сміття на горі, а 25-го березня висаджуватимуть дерева.

16-го березня військовий прокурор Олег Сенюк заявив, що за фактом вирубки дерев поблизу парку «Знесіння» порушено кримінальне провадження. Державі завдали збитків на 76 тисяч гривень. В «Архібуді» кажуть, що прокуратура не цікавилась дозволами на вирубування дерев.

Хто будує, чому будує?

Ділянка в кінці вулиці Довбуша біля дороги, що сполучає Високий Замок та Знесіння, раніше належала військовій частині Держприкордонслужби. 2006-го року кілька занедбаних підсобних будівель придбала компанія «Будінвест». І перепродала їх іншій компанії – «Архібуд».

2007-го року «Архібуд» уклав із міськрадою договір оренди строком на десять років і отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою, щоб розпоряджатися придбаним майном. На місці запланували спершу будівництво житлового комплексу, а 2008-го року змінили формулювання на «будівництво готельно-рекреаційного комплексу».

За даними «Наших грошей», раніше засновниками «Архібуду» були Тетяна й Мирослава Дубневичі – дружини Богдана і Ярослава Дубневичів, нині народних депутатів, що входять до фракції Блоку Петра Порошенка. Зараз засновниками є Віктор Коць та Ігор Миколайчук. Людина на ім’я Ігор Миколайчук є серед помічників Ярослава Дубневича. Ті ж Коць і Миколайчук є засновниками згаданого вище ТзОВ «Будінвест».

2012-го року військова прокуратура оскаржила в суді договори між Львівською міською радою та «Архібудом». До 2015-го року справа зависла в Господарському суді Львівської області. Змінилося троє суддів: в одного завершився термін повноважень, друга передала справу через стан здоров’я.

Врешті суд дійшов висновку, що прокурор некоректно визначив позивача: парк «Знесіння» та Львівська обласна державна адміністрація формально не мають стосунку до земельної ділянки. Відтак, у позові відмовили. Але суд звернув увагу, що в матеріалах бракує позиції Кабінету Міністрів: на охоронюваних землях рішення про відчуження має прийматися за його згодою. Кабінет Міністрів навіть не був у складі позивачів. Із таким висновком погодились Апеляційний і Вищий господарський суди.

«Це було однією з підстав для того, що Вищий господарський суд повернув справу назад, адже не вирішено питання про порушення прав КМУ», – каже правозахисниця Наталія Сікевич. «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича», який вона очолює, бере участь у процесі як третя особа.

Кабмін включили до переліку позивачів, і його представник Тарас Барнич заявив, що доля ділянки вирішувалась без участі уряду. «Ділянка була надана, і нею користуються незаконно. На перших порах без відома й без дозволу Кабінету Міністрів України, оскільки це земля державної форми власності й залишається землею оборони», – заявив він.

Чия ж земля?

ЮНЕСКО вважає територію парку Високий Замок та прилеглі ділянки світовою історичною спадщиною. Межі території, що перебуває під охороною ЮНЕСКО, й межі історичного ареалу Львова, закріплені рішенням виконавчого комітету ЛМР 2005-го року, показані на карті в довіднику, виданому міськрадою та фондом GIZ 2011-го року. Як бачимо, межа охоронної території ЮНЕСКО проходить якраз вулицею Довбуша.

В «Архібуді» наполягають, що занедбану власність спеціально виставили на торги. «Та не було там ніколи парку! – говорить представниця компанії Наталія Барбадин-Дунець. – Це завжди була територія військової частини, там завжди було її майно, яке в один момент стало непотрібним».

Ірина Гринюк дивується: як це – завжди? «Військова частина з’явилася там лише 1956 року. Це дуже давній історичний парк. Історики кажуть, що там – за межами міста – був цвинтар», –  каже вона.

Представниця «Архібуду» стверджує, що майно прикордонного загону законно придбали з відкритих торгів. Проте в переліку майна, на відчуження якого Кабінет Міністрів дав згоду, зазначена інша адреса: 18-й, а не 15-й будинок по вулиці Довбуша.

«Якщо у вас є спір між міськрадою й Міністерством оборони чи Кабміном, чи військовою прокуратурою щодо власника цієї землі, не скидайте всі проблеми на “Архібуд”!», – обурюється Наталія Барбадин-Дунець. В державному реєстрі майнових прав бачимо, що право власності на ділянку закріплене за ТзОВ «Архібуд» як на об’єкт незавершеного будівництва: початок робіт дозволив компанії закріпитись на землі як фізично, так і юридично.

Читайте також: Чи знесуть у Львові хоч одну новобудову?

«Продаж нерухомого майна не тягне за собою загарбання земельної ділянки, – заперечує Тарас Барнич. – Загальна площа ділянки – 2,89 гектара, а придбано було 700 квадратних метрів; для обслуговування нерухомості достатньо було б одного гектара. Компанія ж за допомогою Львівської міськради захопила 2,89 гектара державної землі, почала міняти її цільове призначення і вести будівництво».

У рішеннях суду є посилання на ухвалу ЛМР про затвердження меж парку «Знесіння». З неї випливає, що міська рада мала намір у разі відчуження ділянок, прилеглих до парку, передавати їх йому в користування. Проте 2007-го року, передаючи землю під комерційне будівництво, депутати чомусь забули про це рішення.

Протести львів’ян – зокрема, пікет під будівлею суду 17-го березня, в якому взяли участь близько трьох десятків активістів – представниця «Архібуду» називає тиском на суд. Втім, суддя запевняє, що тиску не відчуває: їй доводилось приймати рішення і на користь забудовників, і на користь їхніх опонентів.

Підготувала Зоя Красовська,

фото авторки та з відкритих джерел