Великий Львів. Чи зможе місто об’єднати приміські села і розширити свої межі

13417 0
Народний депутат України Любомир Зубач – про ризики об’єднаних громад довкола Львова і перспективи створення Львівської агломерації.

Ідея «Великого Львова», який міг би об’єднати територію в 10 або й 30 кілометрів поза свої теперішні межі, існує давно. Проте на фоні укрупнення сільських об’єднаних територіальних громад міста виглядають пасивними спостерігачами процесів. За цей час не тільки не знайшлося населеного пункту, який би захотів доєднатися до міста, але навіть до кінця не вирішили давні проблеми подвійних стосунків з Рудно, Брюховичами та Винниками. Згадки про них, як про частину міста, навіть немає в новій редакції Статуту Львова, хоча фактично вони є частинами міських районів, а їхні мешканці голосують і за міського голову, і за склад міської ради Львова.

Чому об’єднання громад проходить тільки на межі Львова, не торкаючись самого міста, чи буде продовжено сихівський трамвай до Зубри, а тролейбус – до Давидова, що буде із землями довкола Львова і чи зможе закон про агломерації реалізувати «Великий Львів» – дізнавалось Tvoemisto.tv в розмові з автором законопроекту про міські агломерації, народним депутатом зі Львова Любомиром Зубачем.

Децентралізація запустила процес об’єднання: села та містечка довкола Львова утворюють власні об’єднані громади, а Львів залишається пасивним. Чому?

Це проблема всіх обласних центрів і міст обласного значення. Коли писали закон про об’єднані територіальні громади, то в однаковому статусі і можливостях урівняли як міста-мільйонники, так і села з 2-3 тисячами мешканців. Усе було прописано однаково.

Стосовно сіл певна логіка була. Села об’єднуються, стають крупнішими і сильнішими, а держава дає їм фінансові преференції. Але стосовно міст це не спрацювало.

Розвиток і розширення міст мають відбуватися, бо це природний процес. Але законом передбачалося, що об’єднання навіть з одним селом веде до нових виборів. Зрозуміло, що міські голови, які тільки прийшли працювати, не були зацікавлені в цьому. До того ж, вибори – це постійні витрати для бюджетів. Тому я вважаю, що первинна помилка була законодавча. Я, до речі, у цій частині маю алібі, бо тоді ще не був депутатом. Я прийшов, коли цей закон вже був прийнятий, і довелося працювати з тим, що маємо.

Фото: Самопоміч

Зараз прийняли зміни до закону про формування об’єднаних громад, який передбачає, що приєднання населених пунктів до міст обласного значення не потребує нових виборів.

Так, але все одно залишається кілька проблем, адже два роки працювала попередня редакція закону. За той час створилась велика кількість сільських ОТГ. Найактивніше вони створювалися на кордонах великих міст. Якщо подивитися на карту, то можна побачити, що біля обласних центрів, у тому числі і біля Львова, ці громади поутворювалися, а на периферії їх або немає, або процес їх об’єднання триває.

Тобто навіть цей процес демонструє, що укрупнення є цікавим і перспективним там, де є велике місто.

Карта ОТГ Львівської області (візуалізація ініціативи "Децентралізація")

Очевидно, об’єднуючись між собою, вони розраховують на розвиток і конкурентноздатність у порівнянні зі Львовом. 

З точки зору розвитку – так, але одночасно ці території цікавлять певних не зовсім чесних людей з точки зору доступу до земельних ресурсів. Ці ресурси їм хочеться в той чи інший спосіб отримати для своїх заробітків, хоча ці території важливі і перспективні для інфраструктурних, інвестиційних та інших речей цілого регіону. Тому певний час ми вже втратили. Думаю, що з цим законом не все буде так просто.

Маєте на увазі закон про зміни щодо об’єднання?

Так. Мушу сказати, що зміни до формування ОТГ – це ідея Міністерства регіонального розвитку. Міністерство педалювало прийняття цього закону. Вважали, що, якщо прийняти ці зміни, усе буде окей, усе буде збалансовано працювати.

Практична сторона цих змін – з приєднанням сіл до міста нових виборів проводити не потрібно, сільські ради просто розпускаються і залишаються старости. То Брюховичі і Рудно автоматично втрачають свої сільські ради?

Це не поодинокий львівський випадок, це спадок ще з Радянського Союзу.

Стосовно статусу нічого не помінялося: вони самостійні адміністративні одиниці і одночасно – частина Львова. Вони можуть залишатися в цьому статусі або прийняти рішення про приєднання. Якщо Львів прийме рішення про їх прийняття, тоді в них не буде окремої сільської ради.

Але ж фактично це може стати історичним рішенням – голос за рішення про приєднання до Львова це одночасно голос і за закінчення офіційної історії села як окремого населеного пункту.

Я погоджуюсь з такою аргументацією, і ми її врахували в законопроекті про міські агломерації. Наприклад, Винники мають свою історію, традицію, потенціал – я цілком з розумінням ставлюся до небажання місцевої громади бути поглинутими Львовом.

У цьому основна різниця між ОТГ – по факту нової адміністративної одиниці і агломерації, яка зберігає самостійність кожного при об’єднанні.

Ми передбачили і фінансовий механізм. Львів зараз має значно вищий рівень фінансування, ніж просто села, селища чи міста районного значення. Якщо Брюховичі, Рудно та Винники входять в агломерацію, то вони будуть мати за запропонованою нами формою такий самий бюджетний розподіл, як і Львів, – тобто будуть отримувати 60% ПДФО (податку на доходи фізичних осіб) як самостійні адміністративні одиниці. І додатково, коли буде підписуватися угода про агломерацію, буде йти мова про певну фінансову допомогу з боку великого міста.

У цьому я бачу конструкцію, виграшну для всіх. Для міських голів, які дивляться стратегічно, зрозуміло, що місто повинно розвиватися. Приміська зона, яка долучається, отримує більше фінансування – і власного, і з боку агломерації, а також спільне вирішення проблем. Наприклад, транспортного сполучення.

Якщо розвивати спільну діяльність з приміськими територіями, то вже сьогодні треба було б мати систему міського транспорту або принаймні план системи на 5-10 км за містом. Тоді люди могли б бачити плюси – наприклад, коли за 5 гривень можна з найближчого села добратися до Львова і навпаки. Але зараз про такі плани не відомо. Водночас маємо нещодавнє дослідження, за яким щодня до Львова приїжджає до 150 тис. осіб, половина з яких – мешканці 15-кілометрової приміської зони.

Очевидно, що «Великий Львів» – не нововиявлена перспектива. Це закладено навіть в генплані міста. І з точки зору планування транспортних розв’язок певні речі є продумані. Знаю, що в генплані передбачено продовжити тролейбусну лінію до Давидова. Це цілком правильна річ, бо це околиці Львова, хоч й інша територіальна громада. Міські маршрутки вже їздять до того самого «Ашану», хоча формально це Сокільники.

А останнє дослідження міської влади дає конкретні цифри пасажиропотоків і розуміння для планування майбутніх транспортних маршрутів. Плюс це дослідження чітко доводить, що Львівська агломерація де-факто вже існує – тепер у цьому немає жодних сумнівів. Визначення рівня маятникової міграції через мобільних операторів на сьогодні вважається найточнішим методом для відповідного аналізу.

Читайте також: Порахувати пасажирів. Як Львів хоче позбутися маршруток

Які ще конкретні речі не вдалося реалізувати у Львові через нерозуміння, як саме розвиватися територіально?

Стосовно інфраструктури: наскільки знаю, то проект трамваю на Сихів міг би передбачати продовження – але далі це вже не територія і не юрисдикція міста. Те ж стосується індустріального парку в Рясному. Цей проект довго буксував, бо не було порозуміння між владою міста і Рясним. Таких прикладів є більше, бо зараз немає механізму, як Львів і прилеглі території мають вирішувати ці питання. Судитися можна роками, а закон про агломерації дасть правовий інструментарій, щоб це врегульовувати.

Такий вигляд мав мати індустріальний парк в Рясному (візуалізація ЛМР)

За сьогоднішнім законом усі громади та населені пункти вирішують свої проблеми самостійно. Комунікація існує і переговори йдуть, але все це непублічна і непредметна сфера, бо механізму вирішення немає.

Але йдуть?

Так. Навіть ось з Вами ж спілкуємося з цього приводу.

Міський голова Львова в цьому контексті заявляв, що перемовин ні з ким не ведеться, до «Великого Львова» нікого не кличуть, а якщо хтось хоче доєднатися – то нехай сам заявить про своє бажання.

Тут від початку має бути спільне бачення з боку всіх потенційних учасників агломерації. До сьогодні не зрозуміло, якою бачать свою майбутню долю громади довкола Львова.

Ще один момент, я це бачив на прикладі інших обласних центрів: на такі пропозиції зразу починався супротив, починали говорити, що місто хоче захопити землі. Таких ініціатив по Україні було багато, а результат – нульовий.

Тому думаю, що Львів, обравши таку виважену позицію, зробив дуже правильно. Ініціативи викликали б надмірний опір і спротив. Тим більше, якщо це б робилося через механізм ОТГ, який передбачав поглинання. Коли ж законодавчо буде сформовано механізм агломерації, то ми побачимо реальну картину дуже швидко. І всі інші механізми будуть імплементовані – транспортні потоки, інвестиційні проекти, інфраструктурні.

Звідки такий оптимізм?

У цей проект агломерації закладені речі, що мають врахувати інтереси всіх: буде сформована рада агломерації, якій передадуть певні повноваження, зокрема стосовно транспорту і містобудівної політики.

Перший крок після формування агломерації – це розробка і складання генерального плану території, щоб визначити, що і де має бути. Ми пропонуємо, щоб у межах агломерації розпорядження земельними ресурсами органи державної виконавчої влади передали органам ради агломерації. Мені здається, це цілком логічно, але прогнозую, що цьому буде великий опір.

Рада агломерації – це такий собі аналог районної ради?

Вони подібні з точки зору розподілу повноважень. Але в районах і населених пунктах повноваження розподіляються зверху вниз, в агломерації частина повноважень надається спільному делегаційному органу.

Володимир Квурт, міський голова Винників, під час нашої розмови відзначив, що Ваш законопроект агломерації позитивний, але водночас дорікнув тим, що саме Ви не підтримали свого часу в парламентському комітеті питання зміни статусу Винників на місто обласного значення.

Віддаю належне думкам і ініціативам Володимира Квурта, бо, скажу відверто, вони допомогли в підготовці законопроекту про агломерації. Але в тій формі, в якій пропонувалося прийняти це рішення, воно не відповідало здоровому ґлузду. Винники є складовою Львова. Мати одночасно статус обласного значення – нереально.

Колись у статус міста обласного значення закладалося особливе стратегічне навантаження. Таких міст у Львівській області не так багато. Є районні центри, які при цьому не є містами обласного значення, а тут отримаємо таке місто, яке фактично є частиною Львова. Воно ж не лягає.

Читайте також: По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»

Але фактично зараз Винники і так мають суперечливий з точки зору законодавства статус. Чому не вирішити його в такий спосіб?

Так, погоджуюся: теперішній статус Винників – це радянський анахронізм, але він залишився.

Рішенням про статус Винників як міста обласного значення ми би загнали ситуацію в ще більший ступор. Я би зрозумів, якби стояло питання про вихід Винників з території Львова і тоді надання того чи іншого статусу. Але ми ж можемо врегулювати одне протиріччя і зразу накинути інше.

До речі, після того, як був цей розгляд і ще кілька інших, то комітет ради прийняв рішення взагалі більше не розглядати питання про зміну статусу міст.

(фото Leopolis.news)

Чому?

Бо це ж робилося містами для того, щоб мати більше фінансування. А мати більше фінансування можна за рахунок створення ОТГ.

Тобто щоб стимулювати об’єднання, а не виокремлення?

Бажання виокремлення дуже часто було і є суб’єктивним. Якщо взяти ті міста обласного значення, які є зараз, то видно, що об’єктивні критерії для цього статусу не завжди діяли. Тому зараз вже ці питання на комітет більше не вносяться.

Практична сторона законопроекту про міські агломерації – він пройшов експертизи, його розглянув комітет і зараз він має бути винесений на розгляд парламентом.

Саме так. Зараз має виноситися на перше читання. Коли це буде в конкретних датах – на жаль, не можу сказати. Ми як опозиційна фракція не маємо вплив на формування порядку денного, але я роблю все, що можливо. Законопроект підписано депутатами п’ятьох фракцій, і сподіваюся, що після створення Антикорупційного суду дійде справа до формування складу нової Центральної виборчої комісії. Врешті Верховна Рада зможе працювати та розглядати законопроекти не ті, які припекло, а ті, які потребують системної роботи.

А є хтось, хто політично чи персонально виступає проти?

Публічно ніхто поки що такої позиції не висловлював. Але є окремі групи, які мають застереження. Це можна було побачити, коли голосували. Ось, до прикладу, коли розглядався законопроект про зміни формування ОТГ, то перший раз не голосувала група «Удар» з фракції БПП, а потім, напевно, голова партії, будучи головою Асоціації міст (мова про міського голову Києва Віталія Кличка – ред.), очевидно, переконав їх у важливості цих змін. Так само не голосувала група «Відродження».

Я проаналізував: група «Відродження» пов’язана з інтересами певних осіб у приміській зоні Одеси. Стосовно групи «Удар», то це питання в окремих депутатах, які мають стосунок до Львівської області.

Зараз приміська зона Львова активно забудовується. Чи не станеться так, що поки чекати, нікого, як Ви кажете, не відлякуючи, то об’єднання перетвориться на обслуговування повністю освоєних територій? Це ж не стільки доходи, скільки витрати, а планування і втілення стратегічних спільних речей для Львівської агломерації доведеться знову відкладати.

Так, це велика проблема. У свій час я навіть пропонував ввести мораторій стосовно створення ОТГ на приміських територіях. На жаль, цього не впровадили.

Взагалі конструкція об’єднання може бути різною, про що свідчить і світовий досвід. Але логіка завжди одна, і це визнавала навіть державна методика: об’єднуватися потрібно довкола точок росту. Такими точками росту є міста – обласні центри, міста обласного значення, районні центри і так далі.

А на практиці вийшло навпаки з дуже простої причини. Чиновникам поставили задачу – створити енну кількість ОТГ. Чиновнику все одно, де це робити, – його, на жаль, мало хвилюють інтереси міста Львова чи громади. Йому треба поставити галочку, що він організував створення такої-то кількості громад та відзвітувати на Київ. А як воно буде через 10 років, то ніхто, або майже ніхто, на жаль, в країні не мислить.

Тому створення крупних ОТГ на кордонах міст створює перепони для спільного майбутнього розвитку. Звичайно, історія все розставить на свої місця, але ми втрачаємо час. Децентралізацію, яка зараз відбувається, я називаю «децентралізація виживання» – кілька сіл об’єднаємо, щоб вони собі дали якось собі раду. А хочеться бачити «децентралізацію розвитку». І без міст цього зробити неможливо. Законопроект про агломерації був спробою в тих умовах, які склалися, якимось чином це відкоригувати і скерувати процес у правильне русло.

Не скажу, що зараз аж така катастрофічна ситуація. Вона недобра, але це ще можна все відрегулювати. В іншому випадку наступній каденції парламенту – сподіваюся, там буде більше людей зі стратегічним мисленням, – доведеться це врегульовувати новим законом про адміністративно-територіальний устрій.

Сергій Смірнов

Головне фото: Canva.com

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Міські акценти

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!