«Я не знала жодного слова українською». Як у Львові долають мовний бар’єр
Після окупації Криму Максим із Сімферополя переїхав із родиною до Щирця на Львівщині – рідного селища своєї дружини. «Мені було ніяково розмовляти російською, – каже він, – адже я чув навколо лише українську мову. Якось подруга дружини розповіла, що у Львові набирають на безкоштовні курси української. Й вирішив, що мені потрібно вчити мову». Відтоді Максим навчається на безкоштовних курсах української мови. Проект стартував чотири роки тому в Києві, а у Львові був започаткований 2014-го. Тоді заняття, які проводили волонтери, відвідували здебільшого переселенці. Tvoemisto.tv подивилося, хто вивчає українську зараз.
Безкоштовні курси розмовної української діють у двадцяти українських містах. Навчання триває з вересня по травень, як і навчальний рік у школах та вишах. Волонтери-викладачі залучають до зустрічей із учнями письменників, істориків, музикантів.
«Я просто заповнила анкету, відповіла на декілька питань. Одне було таке: чому ви вважаєте, що українська – це важливо? Я згадала цитату Ліни Костенко: "Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову"», – розповідає координаторка проекту у Львові Марія Цимбалюк. На її думку, поширення української допоможе зупинити русифікацію, яка триває в Україні.
Марія
Для охочих навчатись тут немає жодних обмежень за мовою, походженням чи громадянством. Зазвичай заявки подають понад півсотні людей, але відвідують заявки двадцятеро-тридцятеро. Здебільшого вони російськомовні. Перш ніж почати навчання, слухачів ділять на дві групи – тих, хто вже більш-менш володіє українською, і тих, кому потрібно опановувати ази.
«Мій чоловік львів’янин, а я з Білорусі, – каже Надія, яка вчиться у сильнішій групі. – Живу у Львові вже два роки. Моє слабке місце – наголоси. А так усе розумію. Прийшла на курси впорядкувати свої знання і підучити граматику».
Анна родом із Миколаєва. Вступила на журналістику до «Львівської Політехніки» й тепер удосконалює свою українську. «Це пов’язано з моєю майбутньою професією. Моя мама філологиня, тож я часто надсилаю їй фото різних цікавинок, які нам показують тут на курсах», – розповідає дівчина.
Пані Тетяна родом із Росії. Про курси довідалася ще торік, але на набір не встигла. Цього року вирішила не втрачати нагоди. «Я завжди готова на будь-які авантюри, навіть знову сісти за стіл із підручниками й олівцями», с каже вона. Як і багато інших учнів, українську вона розуміє, але говорити не наважується: «Мовний бар’єр не можу подолати. Важко вимовляти слова. Пробувала, але друзі кажуть: краще говори російською, ніж кострубатою українською».
Тетяна
Пані Юлія вже на пенсії. Все життя прожила в Харкові, а нещодавно переїхала до Львова з родиною. Приїжджаючи на Полтавщину до бабусі й тітки, вона розмовляла українською, але не літературною; до того ж, вивчала мову в школі, тому сприймає її на слух. «Вдома в мене всі балакають українською, – пояснює пані Юлія причину, з якої прийшла на курси. – Та й подобається мені тут – молоді люди, ми читаємо й розмовляємо рідною мовою. Соромно не знати своєї мови. Хоч куди приїдеш, у кожній країні розмовляють рідною мовою або знають її. Ми ж нещасні люди…».
Окремо добирають викладачів-волонтерів. Для них проводять тест, який визначає рівень володіння українською. Викладати тут можуть не лише філологи – є люди з різною освітою. «Мені важливо, щоб викладачі добре знали українську, а головне – могли донести її до слухачів, знайшли до кожного підхід», – пояснює Марія Цимбалюк.
Студент магістратури Львівської національної музичної академії імені Лисенка Петро Жеруха викладає на курсах два роки. Він уміє грати на саксофоні, фортепіано, скрипці й сопілці, а ще чудово знає українську.
«Два роки тому влітку я шукав різні курси. В мене часто так буває: незчуєшся, а вже десять вкладок відкрито, і ти зареєструвався на безліч різних проектів. І цей мене справді зацікавив. У кінці вересня мені зателефонували і сказали, що я можу бути викладачем. У мене перша думка: "Я ж не маю викладацької практики!", але Марія сказала, що навчуся в процесі», – розповідає він. Згадує учасників курсів, яких навчав минулого року – сирійця, кримчанина, вихідця з Донбасу та львів’ян.
Петро працює з ученицею
«Думав, із кожним потрібно займатись окремо. Але до початку семестру ми разом із іще однією волонтеркою, яка має філологічну освіту, розробили програму. Оскільки слухачі різні, ми вирішили підлаштовувати навчальний курс для кожного. Робити акцент на тому, чого людина справді потребує у своїй розмовній українській. Я не примушує писати п’ять сторінок тексту, але наголошую, що саме потрібно практикувати», – розповідає Петро.
Лілія Купин почала викладати на курсах два роки тому. Вона навчається в університеті імені Франка на українській мові та літературі. «Тут не так, як у школі – немає навчального плану, можна власноруч розробляти програму, використовувати інтерактивні методи, готувати матеріали для групи. Фантазія нічим не обмежена», – каже вона.
Лілія, Марія і Петро
Найчастіше в учнів виникають проблеми з наголосами. Оскільки правила щодо наголосів неоднозначні та часто змінюються, Лілія шукає закономірності, які систематизує у презентаціях. А на завершення кожного заняття вона дає слухачам фразеологізми та розповідає їхнє походження. «Людям подобається, – каже дівчина. – Одна слухачка каже: буде над чим подумати дорогою додому».
Заняття починаються о 18.00 – зручний час і для тих, хто працює, і для тих, хто вчиться. Максим завжди приходить на заняття, хоч по завершенні й не встигає на електричку до Щирця. Розповідає про одне з домашніх завдань, яке йому сподобалось: «Нам сказали написати твір і дали кілька тем. Спочатку я думав, що буде важко, не розумів, навіщо таке завдання. Але, коли сів писати, мені стало справді цікаво. Я просив і надалі задавати нам твори. Коли пишеш, збагачується словниковий запас, стають помітними орфографічні й пунктуаційні помилки». Втім, завдання учням дають нечасто, адже вони зайняті роботою й навчанням.
Максим
Максим пишається, що його дочка чудово володіє українською. «У школі були здивовані тим, як добре вона говорить. Але часом я кажу їй розмовляти нормально, бо вона вже навчилася тієї львівської говірки», – сміється чоловік.
Грузинка Наталія Тікадзе торік була Максимовою одногрупницею. Три роки тому вона, одружившись із львів’янином, переїхала в Україну. «Коли я переїхала до Львова, не знала жодного слова українською. Але я вважаю, що знати українську – мій обов’язок, – каже вона. – Кожна людина, яка живе в країні, повинна знати її державну мову».
Українська потрібна Наталії і для спілкування в родині, і для роботи. Курси їй допомогли: «Мені подобалося – там дружній колектив, професійний підхід до навчання й цікава форма проведення занять». Тепер, опанувавши українську, вона працює викладачкою грузинської та грецької мов.
Уляна Верстюк
Фото авторки та надані героями
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери