Фото: EPAM
Бути першими – це велика відповідальність. Як змінювалася ІТ-компанія ЕРАМ протягом 15 років в Україні
Цього року ІТ-компанія EPAM в Україні відзначає 15 років. До відкриття своїх офісів тут вона була широко представлена в сусідніх Білорусі та Угорщині. Нині ж спеціалісти компанії є по всій Україні. Компанія за цей час пережила три кризи, почала працювати зі світовими лідерами і стала №1 в Україні за величиною. Про те, якою прийшла компанія в Україну, як нині переживає період пандемії і за якими технологіями майбутнє в ІТ-галузі, Tvoemisto.tv розповідає керівник львівської локації ЕРАМ Андрій Трофімов.
Перші досягнення, криза 2008 року та стрімкий ріст
Із самого початку Україну розглядали як доволі потужну локацію з великим потенціалом, що доповнювала б «картину» ЕРАМ у світі. Своїм існуванням EPAM Ukraine завдячує ІТ-підприємцю Карлу Роббу, який сьогодні входить до складу правління компанії. Перший офіс в Україні, що розташувався в Києві, очолив Юрій Антонюк, який зараз є директором європейського регіону. У перший рік ІТ-фахівців тут було всього десяток, однак невдовзі розпочався стрімкий ріст – у 2006 році відкрили офіс у Харкові, у 2007-му – у Вінниці та Львові.
Юрій Антонюк
Читайте також: Як починалось ІТ у Львові. Історичні фото
«До того, як потрапити в ЕРАМ, ми з командою 5 років пропрацювали на ринку ІТ-послуг, мали досвід із малими компаніями. Та вже в перший місяць роботи в ЕРАМ до Львова зайшла одна з найвідоміших світових компаній –Google. Уявіть, ще вчора ви працювали із невеличкими проєктами, а сьогодні вашими клієнтами є лідери. Більше того, вони стали нашими постійними клієнтами», – каже він.
Окрім цього, Андрій Трофімов вважає успіхом і те, що з 2006 року компанія почала працювати з закладами вищої освіти. За його словами, у ЕРАМ розуміли, як швидко зростає ринок, що неможливо постійно перенаймати один в одного спеціалістів. Саме тому з 2011 року розпочали системно готувати нових молодих спеціалістів через безкоштовні курси. Щороку їх проходять близько 3 тисяч студентів. Частина з них розпочинає співпрацю у EPAM, а інша – йде на ринок ІТ. Однак Андрій Трофімов каже, що це не той показник, на якому можна зупинятися, адже Україні щороку потрібно 10 тисяч або й більше молодих фахівців.
Більше того, минулого року у EPAM спільно з Києво-Могилянською академією відкрили ще й повноцінну магістерську програму “Інженерія програмного забезпечення” для досвідчених спеціалістів, яка відповідає всім світовим вимогам щодо поточних потреб знань у ІТ.
Так, до 2008 року кількість айтівців тільки зростала. Вони почувалися впевнено, бо бачили, що на них є попит і завжди можна знайти роботу. Проте 2008-й на пів року повернув ситуацію на 180 градусів. Клієнти зайняли консервативну позицію щодо трати фінансів на ІТ-проєкти.
Читайте також: Авто без водія, дрони і розумні будинки. Що винаходять львівські ІТ-спеціалісти
«На ІТ-ринку відбулася криза свідомості, нелегко було і на рівні компаній. Ми тоді максимально зберегли наші таланти і вкладалися у внутрішні інструменти та забезпечення – зробили інвестиції, щоб підвищити свою ефективність і закласти підвалини для наступного росту», – говорить він.
Як показує практика, продовжує Андрій Трофімов, після кожної кризи йде стрімкий ріст, і ті компанії, які цю кризу пережили, зберегли таланти і залишилися в доброму фінансовому положенні, у результаті були у виграші.
Андрій Трофімов
Україна на світовому рівні ІТ-індустрії та криза 2014 року
Ще десять років тому про Україну, в тому числі як ІТ-країну, мало знали у світі, тому у великих компаній часто виникали сумніви, чи надійно і безпечно працювати з українськими інженерами. Та у 2009-2010 роках, коли EPAM вдалося провести успішні перемовинами з лідерами великих банків UBS, Barclays, цей стереотип зламали. Саме співпраця з банками цьому посприяла, оскільки там дуже переймаються питаннями безпеки, надійності, стабільності.
Вони почали заходити в Україну, й вона стала відомою як надійна країна, з талановитими інженерами, яких цінують у світі. І зараз найбільші компанії світу, з якими працює EPAM (а це компанії у тому числі з ТОП-100 списку Forbes), також представлені тут.
Тодішня криза 2013-2014 років, яка, за словами Андрія Трофімова, найбільше вразила клієнтів, все ж не забрала їх у компанії. Це, – продовжує він, – більшою мірою була криза саме комунікації.
Читайте також: OpenSpace, спортзал і масажний кабінет. Чим дивує львівський офіс ЕРАМ
«Пам’ятаю, багато часу ми приділяли для розмов з клієнтами, пояснюючи, що відбувається, які є ризики, плани продовження роботи бізнесу навіть у кризові моменти. Це було нелегко, але більшість клієнтів вирішили продовжити співпрацю з Україною», – говорить керівник львівської локації.
Андрій Трофімов зізнається, що йому навіть частково подобаються кризові періоди, бо вони дають можливість подивитися на те, що маємо і як можна по-новому зростати.
2020-й рік, що вразив увесь світ
Найскладнішим періодом для EPAM стали перші місяці пандемії 2020 року, коли людям потрібно було швидко переключитися на роботу з дому. Спочатку це здається дуже легко: взяли комп’ютери, прийшли додому, увімкнули зв'язок з компанією і почали працювати. Але, насправді, зсунулися межі початку і звершення дня, що могло призвести до вигорання.
«Наші HR-спеціалісти проводили онлайн-заняття з працівниками, пояснювали, як досягнути балансу між роботою та особистим життя. Ще досі весь світ продовжує вдосконалювати процеси дистанційної роботи, однак, якщо раніше всі переймалися тим, що віддалено працювати – це неефективно, то, як виявилося, усе навпаки», – зазначає він.
Так, на думку Трофімова, Covid-19 показав те, що сучасна компанія, якщо хоче без втрат пережити кризу і адаптуватися до змін, повинна мати розвинені ІТ-інфраструктуру і бізнес-процеси, які можуть працювати дистанційно, а також інші онлайн-компоненти в клієнтському сервісі.
«EPAM уже понад 20 років працює в розподіленому віддаленому режимі, не в такому масштабі, як нині, але ми були готові. Тому, коли наші 8 тисяч спеціалістів за вікенд перейшли працювати онлайн, фактично жоден клієнт цього не помітив», – зазначає він.
Будучи частиною великої компанії, продовжує Андрій Трофімов, – слід бути і добрим громадянином, і містянином зокрема. Минулого року EPAM почав допомагати державі з додатком «Дія», зробив значний внесок у цифровізацію посвідчення водія та студентського квитка. Уже цього року у Львові команда почала працювали над Порталом мешканця. А коли постало питання цифровізації різного роду установ, то EPAM передав 500 комп’ютерів і ноутбуків школам, соціальним центрам, лікарням, поліклінікам, багатодітним сім’ям.
Читайте також: Ми не мали в кого вчитися. Як починала одна з найбільших ІТ-компаній Львова
Також весною цього року компанія виділила близько 7,5 млн грн на потреби лікарень у підготовці до Covid-19. Допомогу отримали понад 200 медзакладів. Окрім того, до кінця року планують ще одну соціальну програму допомоги медичним установам.
Про цілі та перспективи на наступні п'ять років
Динаміка розвитку бізнесу компанії в Україні свідчить про щорічне зростання у 20%, в тому числі й у цей кризовий рік.
«Ми стали компанією №1 за кількістю спеціалістів, які співпрацюють з ЕРАМ. Оскільки наразі є лідерами та трендсеттерами ринку, то це додаткова відповідальність. Усі інші компанії будуть дивитися на те, що ми робимо, як робимо і брати приклад», – каже Трофімов.
Пандемія, за словами його словами, засвідчила, що кількість грошей, які світ витрачатиме на ІТ-галузь, буде лише збільшуватися. Технології стрімко розвиватимуться, як за своєю складністю, так і за кількістю.
«Світ вже дійшов до такої точки, коли бізнеси мають все необхідне, щоби по максимуму автоматизувати рутинну роботу, яку зараз роблять люди. Усе, що може бути автоматизовано, буде автоматизоване. Але неможливо автоматизувати автоматизаторів», – розповідає він.
Тому наступні п’ять років, на його думку, людство буде змінювати свою роботу на користь креативної. Із погляду технологій, такі складні речі, як «великі дані» (Big Data), «наука про дані» (Data Science), «штучний інтелект» (AI), «машинне навчання» (Machine learning) – ті стовпці, на яких буде відбуватися автоматизація.
Андрій Трофімов додає, що нині зміни – це наша реальність. Для себе та своїх колег керівник львівської локації ставить за мету рухатися вперед у ланцюгу доданої вартості.
«Якщо раніше ІТ-індустрію сприймали як аутстафінг або аутсорсинг (коли компанії просто «орендували» години роботи технічних спеціалістів), то вже зараз українські компанії почали брати відповідальність за проєкти, консультувати клієнтів, як отримати бізнес-результати. А найвищий щабель – це партнерство, коли разом робимо продукт і розподіляємо витрати й доходи», – говорить він.
Читайте також: Як Covid-19 змінює робочі місця. Історія трансформації офісу компанії EPAM Ukraine
Для цього необхідні нові підходи в управлінні. Наприклад, відповідальність за рішення на місцях, адаптація, гнучкість, мультифункціоналість, досвід і сміливість. Чим більше таких компаній буде в ІТ-індустрії, – продовжує він, – тим краще для України.
«Будь-який ІТ-фахівцець повинен завжди дбати про підвищення свого рівня, оскільки технології щодня йдуть вперед. А з погляду людських якостей, то для менеджерів важливим буде футурологічне мислення. Адже, коли знаєш, яким може бути майбутнє, краще до нього підготуєшся. Якщо би ми три роки тому не почали інвестувати в віддалені робочі місця, то нам було складніше зараз», – зазначає Андрій Трофімов.
Компаніям, за словами Трофімова, потрібне сміливе керівництво, яке виходить за межі комфорту, стимулює рухатися вперед, а не простоювати. Важливим у майбутньому також буде когнітивна гнучкість – світ змінюється і треба вміти швидко до нього адаптуватися.
Ольга Коваль
Фото надали у ІТ-компанії EPAM
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня