
Фото: EPAM
Бути першими – це велика відповідальність. Як змінювалася ІТ-компанія ЕРАМ протягом 15 років в Україні
Цього року ІТ-компанія EPAM в Україні відзначає 15 років. До відкриття своїх офісів тут вона була широко представлена в сусідніх Білорусі та Угорщині. Нині ж спеціалісти компанії є по всій Україні. Компанія за цей час пережила три кризи, почала працювати зі світовими лідерами і стала №1 в Україні за величиною. Про те, якою прийшла компанія в Україну, як нині переживає період пандемії і за якими технологіями майбутнє в ІТ-галузі, Tvoemisto.tv розповідає керівник львівської локації ЕРАМ Андрій Трофімов.
Перші досягнення, криза 2008 року та стрімкий ріст
Із самого початку Україну розглядали як доволі потужну локацію з великим потенціалом, що доповнювала б «картину» ЕРАМ у світі. Своїм існуванням EPAM Ukraine завдячує ІТ-підприємцю Карлу Роббу, який сьогодні входить до складу правління компанії. Перший офіс в Україні, що розташувався в Києві, очолив Юрій Антонюк, який зараз є директором європейського регіону. У перший рік ІТ-фахівців тут було всього десяток, однак невдовзі розпочався стрімкий ріст – у 2006 році відкрили офіс у Харкові, у 2007-му – у Вінниці та Львові.
Юрій Антонюк
Читайте також: Як починалось ІТ у Львові. Історичні фото
«До того, як потрапити в ЕРАМ, ми з командою 5 років пропрацювали на ринку ІТ-послуг, мали досвід із малими компаніями. Та вже в перший місяць роботи в ЕРАМ до Львова зайшла одна з найвідоміших світових компаній –Google. Уявіть, ще вчора ви працювали із невеличкими проєктами, а сьогодні вашими клієнтами є лідери. Більше того, вони стали нашими постійними клієнтами», – каже він.
Окрім цього, Андрій Трофімов вважає успіхом і те, що з 2006 року компанія почала працювати з закладами вищої освіти. За його словами, у ЕРАМ розуміли, як швидко зростає ринок, що неможливо постійно перенаймати один в одного спеціалістів. Саме тому з 2011 року розпочали системно готувати нових молодих спеціалістів через безкоштовні курси. Щороку їх проходять близько 3 тисяч студентів. Частина з них розпочинає співпрацю у EPAM, а інша – йде на ринок ІТ. Однак Андрій Трофімов каже, що це не той показник, на якому можна зупинятися, адже Україні щороку потрібно 10 тисяч або й більше молодих фахівців.
Більше того, минулого року у EPAM спільно з Києво-Могилянською академією відкрили ще й повноцінну магістерську програму “Інженерія програмного забезпечення” для досвідчених спеціалістів, яка відповідає всім світовим вимогам щодо поточних потреб знань у ІТ.
Так, до 2008 року кількість айтівців тільки зростала. Вони почувалися впевнено, бо бачили, що на них є попит і завжди можна знайти роботу. Проте 2008-й на пів року повернув ситуацію на 180 градусів. Клієнти зайняли консервативну позицію щодо трати фінансів на ІТ-проєкти.
Читайте також: Авто без водія, дрони і розумні будинки. Що винаходять львівські ІТ-спеціалісти
«На ІТ-ринку відбулася криза свідомості, нелегко було і на рівні компаній. Ми тоді максимально зберегли наші таланти і вкладалися у внутрішні інструменти та забезпечення – зробили інвестиції, щоб підвищити свою ефективність і закласти підвалини для наступного росту», – говорить він.
Як показує практика, продовжує Андрій Трофімов, після кожної кризи йде стрімкий ріст, і ті компанії, які цю кризу пережили, зберегли таланти і залишилися в доброму фінансовому положенні, у результаті були у виграші.
Андрій Трофімов
Україна на світовому рівні ІТ-індустрії та криза 2014 року
Ще десять років тому про Україну, в тому числі як ІТ-країну, мало знали у світі, тому у великих компаній часто виникали сумніви, чи надійно і безпечно працювати з українськими інженерами. Та у 2009-2010 роках, коли EPAM вдалося провести успішні перемовинами з лідерами великих банків UBS, Barclays, цей стереотип зламали. Саме співпраця з банками цьому посприяла, оскільки там дуже переймаються питаннями безпеки, надійності, стабільності.
Вони почали заходити в Україну, й вона стала відомою як надійна країна, з талановитими інженерами, яких цінують у світі. І зараз найбільші компанії світу, з якими працює EPAM (а це компанії у тому числі з ТОП-100 списку Forbes), також представлені тут.
Тодішня криза 2013-2014 років, яка, за словами Андрія Трофімова, найбільше вразила клієнтів, все ж не забрала їх у компанії. Це, – продовжує він, – більшою мірою була криза саме комунікації.
Читайте також: OpenSpace, спортзал і масажний кабінет. Чим дивує львівський офіс ЕРАМ
«Пам’ятаю, багато часу ми приділяли для розмов з клієнтами, пояснюючи, що відбувається, які є ризики, плани продовження роботи бізнесу навіть у кризові моменти. Це було нелегко, але більшість клієнтів вирішили продовжити співпрацю з Україною», – говорить керівник львівської локації.
Андрій Трофімов зізнається, що йому навіть частково подобаються кризові періоди, бо вони дають можливість подивитися на те, що маємо і як можна по-новому зростати.
2020-й рік, що вразив увесь світ
Найскладнішим періодом для EPAM стали перші місяці пандемії 2020 року, коли людям потрібно було швидко переключитися на роботу з дому. Спочатку це здається дуже легко: взяли комп’ютери, прийшли додому, увімкнули зв'язок з компанією і почали працювати. Але, насправді, зсунулися межі початку і звершення дня, що могло призвести до вигорання.
«Наші HR-спеціалісти проводили онлайн-заняття з працівниками, пояснювали, як досягнути балансу між роботою та особистим життя. Ще досі весь світ продовжує вдосконалювати процеси дистанційної роботи, однак, якщо раніше всі переймалися тим, що віддалено працювати – це неефективно, то, як виявилося, усе навпаки», – зазначає він.
Так, на думку Трофімова, Covid-19 показав те, що сучасна компанія, якщо хоче без втрат пережити кризу і адаптуватися до змін, повинна мати розвинені ІТ-інфраструктуру і бізнес-процеси, які можуть працювати дистанційно, а також інші онлайн-компоненти в клієнтському сервісі.
«EPAM уже понад 20 років працює в розподіленому віддаленому режимі, не в такому масштабі, як нині, але ми були готові. Тому, коли наші 8 тисяч спеціалістів за вікенд перейшли працювати онлайн, фактично жоден клієнт цього не помітив», – зазначає він.
Будучи частиною великої компанії, продовжує Андрій Трофімов, – слід бути і добрим громадянином, і містянином зокрема. Минулого року EPAM почав допомагати державі з додатком «Дія», зробив значний внесок у цифровізацію посвідчення водія та студентського квитка. Уже цього року у Львові команда почала працювали над Порталом мешканця. А коли постало питання цифровізації різного роду установ, то EPAM передав 500 комп’ютерів і ноутбуків школам, соціальним центрам, лікарням, поліклінікам, багатодітним сім’ям.
Читайте також: Ми не мали в кого вчитися. Як починала одна з найбільших ІТ-компаній Львова
Також весною цього року компанія виділила близько 7,5 млн грн на потреби лікарень у підготовці до Covid-19. Допомогу отримали понад 200 медзакладів. Окрім того, до кінця року планують ще одну соціальну програму допомоги медичним установам.
Про цілі та перспективи на наступні п'ять років
Динаміка розвитку бізнесу компанії в Україні свідчить про щорічне зростання у 20%, в тому числі й у цей кризовий рік.
«Ми стали компанією №1 за кількістю спеціалістів, які співпрацюють з ЕРАМ. Оскільки наразі є лідерами та трендсеттерами ринку, то це додаткова відповідальність. Усі інші компанії будуть дивитися на те, що ми робимо, як робимо і брати приклад», – каже Трофімов.
Пандемія, за словами його словами, засвідчила, що кількість грошей, які світ витрачатиме на ІТ-галузь, буде лише збільшуватися. Технології стрімко розвиватимуться, як за своєю складністю, так і за кількістю.
«Світ вже дійшов до такої точки, коли бізнеси мають все необхідне, щоби по максимуму автоматизувати рутинну роботу, яку зараз роблять люди. Усе, що може бути автоматизовано, буде автоматизоване. Але неможливо автоматизувати автоматизаторів», – розповідає він.
Тому наступні п’ять років, на його думку, людство буде змінювати свою роботу на користь креативної. Із погляду технологій, такі складні речі, як «великі дані» (Big Data), «наука про дані» (Data Science), «штучний інтелект» (AI), «машинне навчання» (Machine learning) – ті стовпці, на яких буде відбуватися автоматизація.
Андрій Трофімов додає, що нині зміни – це наша реальність. Для себе та своїх колег керівник львівської локації ставить за мету рухатися вперед у ланцюгу доданої вартості.
«Якщо раніше ІТ-індустрію сприймали як аутстафінг або аутсорсинг (коли компанії просто «орендували» години роботи технічних спеціалістів), то вже зараз українські компанії почали брати відповідальність за проєкти, консультувати клієнтів, як отримати бізнес-результати. А найвищий щабель – це партнерство, коли разом робимо продукт і розподіляємо витрати й доходи», – говорить він.
Читайте також: Як Covid-19 змінює робочі місця. Історія трансформації офісу компанії EPAM Ukraine
Для цього необхідні нові підходи в управлінні. Наприклад, відповідальність за рішення на місцях, адаптація, гнучкість, мультифункціоналість, досвід і сміливість. Чим більше таких компаній буде в ІТ-індустрії, – продовжує він, – тим краще для України.
«Будь-який ІТ-фахівцець повинен завжди дбати про підвищення свого рівня, оскільки технології щодня йдуть вперед. А з погляду людських якостей, то для менеджерів важливим буде футурологічне мислення. Адже, коли знаєш, яким може бути майбутнє, краще до нього підготуєшся. Якщо би ми три роки тому не почали інвестувати в віддалені робочі місця, то нам було складніше зараз», – зазначає Андрій Трофімов.
Компаніям, за словами Трофімова, потрібне сміливе керівництво, яке виходить за межі комфорту, стимулює рухатися вперед, а не простоювати. Важливим у майбутньому також буде когнітивна гнучкість – світ змінюється і треба вміти швидко до нього адаптуватися.
Ольга Коваль
Фото надали у ІТ-компанії EPAM
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів