![Фото: EPAM](/media/gallery/full/e/p/epam_f06f5.jpg)
Фото: EPAM
Бути першими – це велика відповідальність. Як змінювалася ІТ-компанія ЕРАМ протягом 15 років в Україні
Цього року ІТ-компанія EPAM в Україні відзначає 15 років. До відкриття своїх офісів тут вона була широко представлена в сусідніх Білорусі та Угорщині. Нині ж спеціалісти компанії є по всій Україні. Компанія за цей час пережила три кризи, почала працювати зі світовими лідерами і стала №1 в Україні за величиною. Про те, якою прийшла компанія в Україну, як нині переживає період пандемії і за якими технологіями майбутнє в ІТ-галузі, Tvoemisto.tv розповідає керівник львівської локації ЕРАМ Андрій Трофімов.
Перші досягнення, криза 2008 року та стрімкий ріст
Із самого початку Україну розглядали як доволі потужну локацію з великим потенціалом, що доповнювала б «картину» ЕРАМ у світі. Своїм існуванням EPAM Ukraine завдячує ІТ-підприємцю Карлу Роббу, який сьогодні входить до складу правління компанії. Перший офіс в Україні, що розташувався в Києві, очолив Юрій Антонюк, який зараз є директором європейського регіону. У перший рік ІТ-фахівців тут було всього десяток, однак невдовзі розпочався стрімкий ріст – у 2006 році відкрили офіс у Харкові, у 2007-му – у Вінниці та Львові.
Юрій Антонюк
Читайте також: Як починалось ІТ у Львові. Історичні фото
«До того, як потрапити в ЕРАМ, ми з командою 5 років пропрацювали на ринку ІТ-послуг, мали досвід із малими компаніями. Та вже в перший місяць роботи в ЕРАМ до Львова зайшла одна з найвідоміших світових компаній –Google. Уявіть, ще вчора ви працювали із невеличкими проєктами, а сьогодні вашими клієнтами є лідери. Більше того, вони стали нашими постійними клієнтами», – каже він.
Окрім цього, Андрій Трофімов вважає успіхом і те, що з 2006 року компанія почала працювати з закладами вищої освіти. За його словами, у ЕРАМ розуміли, як швидко зростає ринок, що неможливо постійно перенаймати один в одного спеціалістів. Саме тому з 2011 року розпочали системно готувати нових молодих спеціалістів через безкоштовні курси. Щороку їх проходять близько 3 тисяч студентів. Частина з них розпочинає співпрацю у EPAM, а інша – йде на ринок ІТ. Однак Андрій Трофімов каже, що це не той показник, на якому можна зупинятися, адже Україні щороку потрібно 10 тисяч або й більше молодих фахівців.
Більше того, минулого року у EPAM спільно з Києво-Могилянською академією відкрили ще й повноцінну магістерську програму “Інженерія програмного забезпечення” для досвідчених спеціалістів, яка відповідає всім світовим вимогам щодо поточних потреб знань у ІТ.
Так, до 2008 року кількість айтівців тільки зростала. Вони почувалися впевнено, бо бачили, що на них є попит і завжди можна знайти роботу. Проте 2008-й на пів року повернув ситуацію на 180 градусів. Клієнти зайняли консервативну позицію щодо трати фінансів на ІТ-проєкти.
Читайте також: Авто без водія, дрони і розумні будинки. Що винаходять львівські ІТ-спеціалісти
«На ІТ-ринку відбулася криза свідомості, нелегко було і на рівні компаній. Ми тоді максимально зберегли наші таланти і вкладалися у внутрішні інструменти та забезпечення – зробили інвестиції, щоб підвищити свою ефективність і закласти підвалини для наступного росту», – говорить він.
Як показує практика, продовжує Андрій Трофімов, після кожної кризи йде стрімкий ріст, і ті компанії, які цю кризу пережили, зберегли таланти і залишилися в доброму фінансовому положенні, у результаті були у виграші.
Андрій Трофімов
Україна на світовому рівні ІТ-індустрії та криза 2014 року
Ще десять років тому про Україну, в тому числі як ІТ-країну, мало знали у світі, тому у великих компаній часто виникали сумніви, чи надійно і безпечно працювати з українськими інженерами. Та у 2009-2010 роках, коли EPAM вдалося провести успішні перемовинами з лідерами великих банків UBS, Barclays, цей стереотип зламали. Саме співпраця з банками цьому посприяла, оскільки там дуже переймаються питаннями безпеки, надійності, стабільності.
Вони почали заходити в Україну, й вона стала відомою як надійна країна, з талановитими інженерами, яких цінують у світі. І зараз найбільші компанії світу, з якими працює EPAM (а це компанії у тому числі з ТОП-100 списку Forbes), також представлені тут.
Тодішня криза 2013-2014 років, яка, за словами Андрія Трофімова, найбільше вразила клієнтів, все ж не забрала їх у компанії. Це, – продовжує він, – більшою мірою була криза саме комунікації.
Читайте також: OpenSpace, спортзал і масажний кабінет. Чим дивує львівський офіс ЕРАМ
«Пам’ятаю, багато часу ми приділяли для розмов з клієнтами, пояснюючи, що відбувається, які є ризики, плани продовження роботи бізнесу навіть у кризові моменти. Це було нелегко, але більшість клієнтів вирішили продовжити співпрацю з Україною», – говорить керівник львівської локації.
Андрій Трофімов зізнається, що йому навіть частково подобаються кризові періоди, бо вони дають можливість подивитися на те, що маємо і як можна по-новому зростати.
2020-й рік, що вразив увесь світ
Найскладнішим періодом для EPAM стали перші місяці пандемії 2020 року, коли людям потрібно було швидко переключитися на роботу з дому. Спочатку це здається дуже легко: взяли комп’ютери, прийшли додому, увімкнули зв'язок з компанією і почали працювати. Але, насправді, зсунулися межі початку і звершення дня, що могло призвести до вигорання.
«Наші HR-спеціалісти проводили онлайн-заняття з працівниками, пояснювали, як досягнути балансу між роботою та особистим життя. Ще досі весь світ продовжує вдосконалювати процеси дистанційної роботи, однак, якщо раніше всі переймалися тим, що віддалено працювати – це неефективно, то, як виявилося, усе навпаки», – зазначає він.
Так, на думку Трофімова, Covid-19 показав те, що сучасна компанія, якщо хоче без втрат пережити кризу і адаптуватися до змін, повинна мати розвинені ІТ-інфраструктуру і бізнес-процеси, які можуть працювати дистанційно, а також інші онлайн-компоненти в клієнтському сервісі.
«EPAM уже понад 20 років працює в розподіленому віддаленому режимі, не в такому масштабі, як нині, але ми були готові. Тому, коли наші 8 тисяч спеціалістів за вікенд перейшли працювати онлайн, фактично жоден клієнт цього не помітив», – зазначає він.
Будучи частиною великої компанії, продовжує Андрій Трофімов, – слід бути і добрим громадянином, і містянином зокрема. Минулого року EPAM почав допомагати державі з додатком «Дія», зробив значний внесок у цифровізацію посвідчення водія та студентського квитка. Уже цього року у Львові команда почала працювали над Порталом мешканця. А коли постало питання цифровізації різного роду установ, то EPAM передав 500 комп’ютерів і ноутбуків школам, соціальним центрам, лікарням, поліклінікам, багатодітним сім’ям.
Читайте також: Ми не мали в кого вчитися. Як починала одна з найбільших ІТ-компаній Львова
Також весною цього року компанія виділила близько 7,5 млн грн на потреби лікарень у підготовці до Covid-19. Допомогу отримали понад 200 медзакладів. Окрім того, до кінця року планують ще одну соціальну програму допомоги медичним установам.
Про цілі та перспективи на наступні п'ять років
Динаміка розвитку бізнесу компанії в Україні свідчить про щорічне зростання у 20%, в тому числі й у цей кризовий рік.
«Ми стали компанією №1 за кількістю спеціалістів, які співпрацюють з ЕРАМ. Оскільки наразі є лідерами та трендсеттерами ринку, то це додаткова відповідальність. Усі інші компанії будуть дивитися на те, що ми робимо, як робимо і брати приклад», – каже Трофімов.
Пандемія, за словами його словами, засвідчила, що кількість грошей, які світ витрачатиме на ІТ-галузь, буде лише збільшуватися. Технології стрімко розвиватимуться, як за своєю складністю, так і за кількістю.
«Світ вже дійшов до такої точки, коли бізнеси мають все необхідне, щоби по максимуму автоматизувати рутинну роботу, яку зараз роблять люди. Усе, що може бути автоматизовано, буде автоматизоване. Але неможливо автоматизувати автоматизаторів», – розповідає він.
Тому наступні п’ять років, на його думку, людство буде змінювати свою роботу на користь креативної. Із погляду технологій, такі складні речі, як «великі дані» (Big Data), «наука про дані» (Data Science), «штучний інтелект» (AI), «машинне навчання» (Machine learning) – ті стовпці, на яких буде відбуватися автоматизація.
Андрій Трофімов додає, що нині зміни – це наша реальність. Для себе та своїх колег керівник львівської локації ставить за мету рухатися вперед у ланцюгу доданої вартості.
«Якщо раніше ІТ-індустрію сприймали як аутстафінг або аутсорсинг (коли компанії просто «орендували» години роботи технічних спеціалістів), то вже зараз українські компанії почали брати відповідальність за проєкти, консультувати клієнтів, як отримати бізнес-результати. А найвищий щабель – це партнерство, коли разом робимо продукт і розподіляємо витрати й доходи», – говорить він.
Читайте також: Як Covid-19 змінює робочі місця. Історія трансформації офісу компанії EPAM Ukraine
Для цього необхідні нові підходи в управлінні. Наприклад, відповідальність за рішення на місцях, адаптація, гнучкість, мультифункціоналість, досвід і сміливість. Чим більше таких компаній буде в ІТ-індустрії, – продовжує він, – тим краще для України.
«Будь-який ІТ-фахівцець повинен завжди дбати про підвищення свого рівня, оскільки технології щодня йдуть вперед. А з погляду людських якостей, то для менеджерів важливим буде футурологічне мислення. Адже, коли знаєш, яким може бути майбутнє, краще до нього підготуєшся. Якщо би ми три роки тому не почали інвестувати в віддалені робочі місця, то нам було складніше зараз», – зазначає Андрій Трофімов.
Компаніям, за словами Трофімова, потрібне сміливе керівництво, яке виходить за межі комфорту, стимулює рухатися вперед, а не простоювати. Важливим у майбутньому також буде когнітивна гнучкість – світ змінюється і треба вміти швидко до нього адаптуватися.
Ольга Коваль
Фото надали у ІТ-компанії EPAM
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- Обіцяв сину повернутися. Історія художника-ветерана
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж