За чотири тижні війни до Львова переїхали понад 200 тисяч вимушених переселенців. Така кількість нових мешканців збільшила навантаження на міську інфраструктуру, ринок житла, транспорт та медицину, безпеку. Водночас, як йшлося під час дискусії Tvoemisto.tv на тему «Як Львів трансформується у час війни», місто має бути спокійним прихистком для переселенців, ставши великим багатосферним хабом для людей та бізнесу.

Для Львова наплив великої кількості вимушено переміщених українців не став неочікуваним, запевняє керівник управління соціального захисту Львівської міської ради, керівник центру координації внутрішньо переміщених осіб Ігор Кобрин. Ще в кінці минулого року міський голова Андрій Садовий розпорядився, щоб розпочати превентивну підготовку до цього.

«Ситуація з внутрішньо переміщеними особами не застала місто зненацька. Приблизно в грудні міський голова дав доручення превентивно готуватися до таких подій. Коли 24 лютого почався наступ, то вже з 9-ї години ранку ми були готові, працювали всі структури. Навантаження в перші дні і години було дуже велике, навіть надзвичайно, й так тривало близько тижня. Бували випадки, що вже під кінець першого тижня телефонували серед ночі зі словами, що у нас немає куди поселяти, й тоді, на наступний день, за кілька годин ми розгортали нові ліжкомісця», – каже Ігор Кобрин.

Читайте також: У Львові хочуть збудувати модульні будинки для переселенців

Наразі ситуація дещо стабілізувалася. Для більшості тих, хто рятується від війни, Львів стає транзитною локацією. Водночас залишаються тут приблизно 20-30% переселенців. Для міста збільшення кількості мешканців теж збільшує навантаження. Важливим залишається розміщення переселенців, тому доцільно будувати більш компактні будиночки та поселення.

«Думаю, що у напрямку будівництва будиночків чи поселень нам потрібно працювати, бо є певна частина людей, які не виїдуть за кордон з тих чи інших причин, і вони не повернуться принаймні за досить довгий період в місце, де проживали. Все залежить тільки від того, скільки таких людей буде. Але ці місця для поселення потрібно робити. Так, місто вже виділило ділянки, де будуть такі поселення розміщені. Наразі тривають переговори з організаціями, в тому числі ООН, які будуть забезпечувати такі поселення», – зауважує Ігор Кобрин.

Через наплив переселенців різко підстрибнув попит на оренду житла. Разом з тим почала з’являтися інформація про необгруноване підняття цін власниками квартир. Зі слів засновника та керівника компанії «Дуоком» Віталія Ковтуна, чимала кількість нерухомості просто вийшла з ринку через страхи та розповсюдження не завжди правдивої інформації. Загалом поодинокі випадки щодо завищення вартості оренди негативно вплинули на весь ринок нерухомості у Львові. Сьогодні рієлтори намагаються втримувати стабільність цін та переконувати власників житла все-таки не боятися пропонувати його для оренди.

«Люди кажуть: «Мені страшно, тому що я не знаю, хто в мене поселиться. Це ж короткострокова оренда, тим більше на місяць-півтори. Це можуть бути учасники диверсійних груп». Ці страхи тиснуть на власників об’єктів, які раніше здавали в оренду, а зараз припинили. Ми багато спілкуємося, переконуємо у проведенні підготовчої роботи, вимагаємо від тих, хто поселяється, документи, зрештою, супроводжуємо весь процес. З іншого боку, ми намагаємося зменшувати ці страхи, щоб все-таки об’єкти нерухомості з’являлися на ринку», – пояснює він.

Читайте також: «Наживаються на війні». Садовий оприлюднив список недобросовісних орендодавців у Львові

Ще до війни у Львові були проблеми зі садками, школами, недостатньо було й офісних приміщень. Щоб наплив переселенців не став лише міграцією людей, але й щоб запускався бізнес, потрібно це стимулювати. Відтак, на часі відновлення повноцінної роботи галузі будівництва, підкреслює власник SMART ESTATE Development Олег Манзій. Так, наразі у Львові 80% будівельних компаній розпочали працювати, однак вони опинилися у глухому куті.

«За власні кошти можна збудувати будинок на 20-30 квартир і продавати, а от великий комплекс за свій кошт звести нереально. Усі масштабні об’єкти будуються із залученням інститутів спільного інвестування, відповідно до закону, – або корпоративні, або пайові інвестиційні фонди. Наразі комісія з цінних паперів заборонила операції з цінними паперами, але дозволила будівельникам використовувати кошти спільного інвестування для будівництва. Це означає, що тільки кошти, які ми встигли накопичити від продажу до війни, можна витратити на будівництво. Нас вистачить на 2-3 тижні, тому якщо ми не відновимо механізм, за яким зможемо залучати кошти для запуску будівельних процесів, то зупиниться й будівельна галузь», – пояснює власник будівельної компанії.

Важливим є не лише розселення вимушено переміщених людей, але й їхнє працевлаштування, гуманітарне забезпечення, також робота бізнесу. Ці аспекти пов’язані між собою та мають бути сконцентровані в єдиному центрі управління, вважає радник голови Фонду державного майна України Фелікс Титаренко.

«За рахунок Фонду держмайна з ініціативи ЛОВА ми проводимо аналіз тих приміщень, які можуть бути використані для розміщення тимчасово переміщених осіб із залученням місцевих девелоперів при фінансуванні міжнародних структур. Це також робочі місця, бо після запуску їх має хтось забезпечувати їжею і т.д. Було б добре, якби локації розселення були розташовані поруч з майданчиками, на які можуть переїхати бізнеси. У нас вже є реальні звернення. Я бачу, що місцеві влади це розуміють, і з кожним днем воно стає краще – і логістика, й інфраструктура, і волонтерський рух», – каже Фелікс Титаренко.

Він також зауважує, що Західна Україна, зокрема Львівщина, буде фінансовим, інтелектуальним, інфраструктурним хабом. Чимало інвесторів, асоціацій планують надавати підтримку після завершення бойових дій, й до цього потрібно бути готовими. 

Читайте також: На Львівщину із зони бойових дій переїхало уже 13 підприємств

Величезною перевагою є те, що в умовах війни все-таки працює сфера послуг, і йдеться не тільки про Львів, вважає підприємець, представник ГО «Комітет підприємців Львівщини» Роман Зафійовський. Для дрібних підприємців важливо зараз не зупинятися. З іншого боку, власники та керівники компаній зіштовхуються з браком кадрів, оскільки частина людей виїхали за кордон, ще частина не готові психологічно працювати настільки ефективно, як раніше.

«В кінці минулого тижня з’явилися перші фідбеки від переселенців, вони вже шукають роботу. Проте зараз є питання у кваліфікованих кадрах, які вміють щось роботи у конкретних галузях – механічна обробка, харчове виробництво тощо. Крім того, у нас йде війна, і рано чи пізно має відбутися централізація. Ми спостерігаємо десятки волонтерських середовищ, і з однієї сторони це прекрасно, що люди щось роблять, але без державної централізації не обійтися. Є провали у поставках, логістиці, робота порти просто засипалася. Це зараз треба відновлювати, ставити на військові рейки, також має бути активніша підтримка, ініціатива від чиновників і держави», – вважає він.

Власники бізнесів все-таки не опускають руки та продовжують працювати, допомагати українській армії та економіці. Оскільки так як раніше, компанії працювати вже не будуть, відбувається перелаштування на новий режим, в умовах війни. Директорка Бізнес-школи УКУ Ярина Бойчук каже, мають свою базу зі щонайменше 500 випускників магістерських програм та 2000 випускників сертифікатних середньострокових програм, які готові діяти задля змін та уникнення загроз.

«Ми пропонуємо бізнесам, які готові продовжувати виготовляти свій продукт і мають пропозиції для клієнта, доєднуватися до нашої платформи «Do business with Ukrainians». Ця платформа лише стартувала, ми її тестуємо, але вже понад 100 компаній з України заявили, що готові продовжувати працювати і зацікавлені в експорті. На цій же платформі залучаємо бізнеси з-за кордону, які готові купувати продукт українських підприємців», – каже вона.

Компанії-учасники платформи обговорюють можливості працевлаштування у Львові для переселенців. Група HR-випускників Бізнес-школи УКУ працює також над залученням до співпраці бізнесів, які не включені у платформу.

Від початку вторгнення ніхто не мав методички з правилами, як потрібно працювати. Насправді ще існують проблеми у роботі волонтерів, з логістикою, та процес стає дедалі структурованішим. Депутат та голова комісії міської мобільності, зв’язку і транспорту ЛМР Ігор Зінкевич каже, саме у Львові потрібно працювати, щоб балансувати потоки, які йдуть з Європи, потрібно сприяти у запуску бізнесу, особливо будівельного. Чимало людей, які переїхали сюди, планують купити житло чи то у Львові, чи в області. Так само є чимало інвесторів, які переїхали з певною сумою коштів та готові вкладати. Для Львова це величезний потенціал.

Читайте також: У Львові на час воєнного стану курсує 400 одиниць громадського транспорту. Графік руху

Стосовно мобільності в місті, то корки на дорогах, які виникли у перші тижні після російського вторгнення через значну кількість приїжджих українців, наразі дещо зменшилися. Люди почали правильно паркуватися, менше порушувати правила руху, також працюють евакуатори та штрафи. Водночас залишається проблема з громадським транспортом, оскільки частину його віддали на забезпечення військових.

«Частину автобусів нам довелося виділити на потреби армії, тому певний відсоток транспорту втратили. Але і до війни він не був достатній. Мусимо виходити з того, що маємо, змінюємо зараз маршрути, які є в пріоритеті для міста. Автобуси забрали, електротранспорт залишився. Також громадські організації звернулися з ініціативою до європейських країн надавати допомогу й у вигляді автобусів, адже ми не знаємо, чи повернеться наш транспорт з регіонів бойових дій», – каже Ігор Зінкевич.

Вторгнення РФ в Україну та переміщення переселенців в західні області змінили також роботу лікарень. Зокрема, є певні проблеми через перервані ланцюжки постачання медикаментів чи витратних матеріалів. Багато виробництв і складів розташовані в Києві та інших містах, які сьогодні не функціонують через бойові дії на цих територіях. Наразі волонтерські організації максимально забезпечують медичні заклади необхідними засобами. Зі слів депутата, голови медичної комісії ЛМР Валерія Веремчука, активно відгукуються донори з європейських країн щодо закупівлі медичного обладнання, медикаментів тощо.

«Упродовж останніх років оплата праці лікарів залежала від пролікованих випадків, за які НСЗУ нараховувала кошти. Тепер цей принцип змінено, фактично. Ми повернулися до фінансування, яке було до реформи. Напевно, в таких умовах це об’єктивно. Сьогодні відбувається наплив переселенців у більш безпечні західні області, і. напевно в цьому мала би бути більш активна робота НСЗУ та МОЗ щодо забезпечення таких міст медикаментами, щодо оплати та фінансових витрат. Хоча розуміємо, що лікарям у зоні бойових дій ще важче. Медицина потребує оперативного реагування і підтримки НСЗУ, місцевих громад, і звичайно волонтерів», – зауважив він.

Повну дискусію про те, як трансформувався Львів під час війни, дивіться тут

Юлія Осим

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.