
Фото: Mapio.net
Львів і його села. Як місто розширювало свої території
Коли князь Данило Романович заснував Львів, місто було невеликим. Імовірно, тут жили кілька сотень людей. Але Львів швидко розвивався, тому що розкинувся на перехресті важливих торговельних шляхів.
Лани, ліси й болота
Нині достеменно невідомо, яким був Львів, його площа і населення до дати, яку вважаємо першою згадкою про місто – до 1256 року. Але, каже історик і краєзнавець Микола Майданський, територія нинішнього району Підзамче була густо заселена вже у V столітті нашої ери. Поселення було і на території сучасного ринку Добробут – у 1990-х там проводили археологічні дослідження.
«Довкола міста були поселення, люди звідти переважно були на службі у князя. Ці поселення мали своє заняття, певну спеціалізацію, про що свідчать самі топоніми – Козельники, Сокільники, Гончарі, Лисиничі», – говорить краєзнавець.
Історикиня архітектури, архітектурна редакторка проєкту «Інтерактивний Львів» Центру міської історії Ольга Заречнюк розповідає, що вперше межі міста визначили Магдебурським правом.
«Найдавніше місто – це територія Високого замку і довкола нього, район Підзамче зокрема. Там була дерев’яна резиденція князя. Нижче було місто зі своїми фортифікаціями. У всіх містах середньовіччя оборонна функція була дуже важливою. У 1344 році території захопили війська короля Казимира ІІІ. Саме з ним пов’язують заснування міста на тій території, де нині Ратуша, площа Ринок. Межі Львова тоді затвердили у Магдебурзькому праві», – розповідає Ольга Заречнюк.
Читайте також: Кабмін створив Львівську ОТГ. Як це вплине на вибори та бюджет
Межі Львова проходили сучасним проспектом Свободи, площею Галицькою, вулицею Підвальною, площею Данила Галицького. Були ще передмістя – Галицьке на півдні і Краківське на півночі. Вони регулювались в інший спосіб, ніж місто.
Микола Майданський розповідає, що при наданні Львову магдебурзького права, місто отримало 100 ланів – це приблизно 22 гектари. На кінець XIV-XV століття король Ягайло додав містові ще територій.
«Це були так звані обшири, там було багато лісів, лук, боліт. У міщан було право закладати на тих обширах приватні поселення – за них вони сплачували у міську касу чинш. У XV столітті у місті було багато німців, вони були заможні, чимало були у владі, вони один одному роздавали території на обширах, засновували фільварки», – розповідає історик.
До прикладу, Замарстинів має ім'я від німця, міщанина Івана Зомерштайна. Він у 1420 році заклав тут першу оселю. Один зі спадкоємців Зомерштайна заснував тут ще фільварки Поріче або Заріче, Волю або Волицю. Це сталось близько 1500 року.
Про волелюбних замарстинівців згадує історик Івн Крип’якевич. Він пише, що коли території перейшли до рук шляхти, пани змушували людей працювати на них, міська влада стала на бік шляхтичів.
«У 1604 році передміщани заявили, що не підуть на роботу. Магістрат викликав їх до себе і 50 людей замкнув на кілька тижнів до в'язниці; дехто з членів міської ради погрожував, що бунтарів будуть вішати. Замарстинів вніс скаргу до короля, не допустив магістратської комісії до своїх піль, радних міста обкидано камінням», – пише історик у своїй праці «Історичні проходи по Львові».
Клепарів також заснував німець Андрій Стано Кльоппер у 1419 році. Його фільварок називався Кльоппергоф. Славилось поселення виноградниками і черешневими садами, і у 1793 році село мало 82 будинки.
«Це були переважно сільськогосподарські поселення. Були там шинки, ще цегольні, кузні, млини», – розповідає Микола Майданський.
Він каже, що був час, коли Львів міг купити поселення, навіть на віддалі – за декілька десятків кілометрів. «Відомо що міська влада викупила Сихів і Зубру. Села залишалися селами, їх не включили в місто, але вони належали міській раді, прибутки йшли в міську казну, а податки – до короля. Чи селяни були від того задоволені, не знаю», – додає він.
Найкраще жилося селянам у державних селах, так званих королівщинах, бо вони мали право скаржитись королю на посідачів, які у тому селищі урядували.
«У приватних селах пан мав більше влади як король. Там селяни були зовсім безправні. Скаржитись могли хіба тому самому панові», – говорить Микора Майданський.
Читайте також: Винники не хочуть входити до Львівської ОТГ
За межі тих ланів і обширів, які місто отримало з магдебурзьким правом, Львів «виїхав» у XIX столітті.
«У 1772 році на території Галичини, відповідно до першого розділу Польщі, з’являється австрійська влада Габзбурзької корони. Тоді фортифікації ліквідовують, починають розширювати Львів. Передмістя стають містом, називаються дільницями, їх є чотири – Галицька, Краківська, Жовківська, четверту спершу називають Бродівська, пізніше – Личаківська», – розповідає Ольга Заречнюк.
Австрійська влада чимало територій від міста від’єднала, бо село має бути селом, а місто – містом, каже історик Микола Майданський.
«Ліс вирубали, посадили село. Австрія прийшла, сказала, що місто має бути містом, а ці всі села геть. Від Щирця, він теж мав 100 ланів, як Львів, відділили всі, і з величезного руського міста зробили маленьке жидівське. Тоді від Львова відділили Білогорщу», – розповідає він.
Наприкінці XIX століття до Львова почали знову примикати села, зокрема, каже історик, це Знесіння, Голоско, Замарстинів, Кульпарків, Левандівка.
Частина Кульпаркова біля залізничної колії. Фото 1946-1960 рр.
Читайте також: Де у Львові відпочивали сто років тому
«Знаю, що шкодували через приєднання мешканці Личакова. Вони не були окремим селом, але наступ урбанізації сприймали болісно», – ділиться Микола Майданський.
Ольга Заречнюк каже, що мешканці Знесіння протестували проти приєднання до міста. Вони не хотіли платити більші податки.
«На Знесінні фабриканти були проти приєднання. Їм було зручніше бути за містом, вони платили менші податки, тому боролися проти того, що їх приєднали. Там було багато алкогольних підприємств», – говорить Ольга Заречнюк.
Приблизно у той же час місто почали розширювати і забудовувати планомірно. Починають напрацьовувати генеральний план.
План Дрекслера
«За Польщі було планомірне розширення. Ігнацій Дрекслер розробив план «Великого Львова». Він казав, що для розширення місто має мати ресурс територіальний і продовольчий, ресурс питної води, зоологічна основа. Можливості Львова – це 300-400 тисяч населення», – каже історик.
За проєктом Ігнація Дрекслера до Львова увійшли Білогорща, Волиця, Поріччя Замарстинів – це було у 20-х роках ХХ століття.
Замарстинів, кінець 1950-х років
За концепцією, до складу «Великого Львова» мали увійти всі села в радіусі 30 км. Частково це реалізували під час адміністративної реформи вже польського міжвоєнного періоду – до 1930 року.
Микола Майданський розповідає, що до Львова приєднали чимало територій, але це величезне утворення так і не стало діяти як місто, бо почалась війна: «Адміністративно наказ був приєднати. Прийшли совєти, вони ті села, які поляки і німці приєднали, відпустили. Але згодом знову почали їх приєднувати».
У 50-х роках почалось «агресивне приєдання», каже історик.
«Мешканці з цього не дуже тішились, вони мали приватні будинки, мали землю. У 70- х Білогорщу знову приєднали, почали зносити хати на Кульпаркові, згодом освоїли територію сучасної вулиці Княгині Ольги. Землі у людей забрали під забудову. Львів намагалися зробити промисловим центром. Хтось був радий, що йому дали квартиру, а когось хрущовка не тішила зовсім», – ділиться він.
Історик каже, що це був доволі драматичний час, бо зносили цілі села. «Боднарівку знесли, Рясну Польську – це кінець вулиці Шевченка, Голоско, Збоїська, Знесіння, Кривчиці, Сихів – усе зносили. Колись ті села приєднували, від’єднували, але мало що змінювалось для самих селян. У рядянський час забрали і позносили все», – розповідає Микола Майданський.
Хто ж тут жив?
На Кульпаркові жило багато поляків, каже історик, на Сихові були і поляки, і українці.
«Новий Сихів – це були поляки, старий, Руський – там жили переважно українці. Тому на Зеленій стоїть костел, а на Руському – Троїцька церковиця. На Збоїщах були українці і цигани, на Клепарову – поляки. У Рясній Польській також поляків чимало було, у Голоско більше українців жило. На Підзамчі жили татари. Вулицю Краківську колись називали татарською, бо вони там мали свої торгівельні ятки», – говорить він.
Солонка до Львова не увійшла, але там завжди жили люди багаті, каже історик, ніколи вони не «робили панщину».
«Вони мали особливі доручення – пильнували ліси королівські, кріпаками не були. Там жили кримські татари, які згодом асимілювались», – знає він.
Читайте також: Висока планка. Чому Зашків хоче приєднатися до Львова. Репортаж
За Австрії, каже історик, третина населення Львова – це були євреї.
«Друга світова війна багато змінила у складі населення Львова. До війни половина вважала себе поляками, 30% –євреями, 20% – українцями. Під час війни євреїв майже знищили, тож третини нема. Поляки не всі, але майже, виїхали – вже 80% довоєнного міста зникло», – зазначає він.
Радянська влада почала активно поповнювати населення у місті. Були навіть спеціальні комісари, які агітували переселятися із сіл. Тоді люди масово у місто не линули.
«Тому у 40-х роках привозили людей з Росії із сіл, які були знищені війною. Найкращі будинки у місті позаймали «асвабадітєлі». Це вулиці Гвардійська, Коновальця, будинки поблизу Стрийського парку. А бідніших селили будь-де. У Львові у 50-60-х роках було таке перенаселення, що жили у підвалах – були такі квартири», – говорить Микола Майданський.
Читайте також: Що почитати про історію Львова. ТОП-9 книг, які вас здивують
Масово забудовувати місто почали у 60-х роках. Львів активно перетворювали на промисловий центр.
«Сихів приєднали до Львова аж у 80-х роках, і то не весь. Наприклад, територію, де нині проспект Червоної Калини, Папська церква, приєднали аж у 2000-му році. Люди мали прописку львівську, але територія була Зубрецька. Раніше приєднали Боднарівку, Хутір Вишневець, Скнилівок, частину Рясне – там промислову зону почали робити. Нещодавно приєднали Білогорщу», – пригадує Микола Майданський.
Розширення чи ущільнення
Історик вважає такі приєднання сіл до міста «нездоровою амбітністю», каже, що місто для такого розширення повинно мати ресурс, у Львова ж його нема.
«Було б розумніше покинути таку нездорову амбітність до розширення. Як з водою, транспортом? Чи зможе місто забезпечити людей елементарним? Краща перспектива – агломерації, як у Німеччині. Невеликі громади можуть собі краще давати раду», – говорить він.
Ольга Заречнюк каже, що більшість міст Європи обирають шлях ущільнення, а не розширення.
«Деякі міста вибирають не рости в ширину, а ущільнюватися, такою, наприклад, є політика Відня. Ущільнення міста допомагає менше витрачати на інфраструктуру. Коли місто розростається, то питання каналізації, освітлення, громадського транспорту ускладнюються. У багатьох містах Європи вважають, що раціональніше розвиватися всередині готової інфраструктури», – каже Ольга Заречнюк.
Фото: Фотографії старого Львова
Вікторія Савіцька
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ