Кавові експерти не згодні, що найлегендарніше - значить найкраще. Прихильники «Вірменки» відповідають: головне – атмосфера, а не кава.

Найкраща кав’ярня Львова – «Вірменка». Таким уже другий рік поспіль є результат конкурсу, що проводиться в межах Lviv Coffee Festival. Не оскаржуючи статусу культової та унікальної, який має «Вірменка» як осередок львівської богеми й неформальних рухів радянських часів, деякі ресторанні та кавові експерти не погоджуються з цим результатом. Вони нарікають на якість кави у «Вірменці» та вважають, що кав’ярня-символ і кав’ярня з найкращою кавою – різні речі. Прибічники «Вірменки» мають свої аргументи на захист легендарного закладу на Вірменській, 19. Tvoemisto.tv вислухало і тих, і тих.

За статус найкращої кав’ярні 2017 року змагались дванадцять кав’ярень: Black Honey, Blackwood - Coffee & Burger, Rocket Espresso, Saturdays Coffee, SHOco, Svit kavy, «Вірменка», «Домініканес», «Львівська Мануфактура Кави», «Мазурек», «Світ кави» і «Штука». Вірменка посіла перше місце з балом 1496, на другому місці «Світ кави» (1216), далі з великим відривом Blackwood - Coffee & Burger (724). У номінації «Кава в джезві» перемогла кав’ярня «Домініканес», «Кава з собою»  -Rocket Espresso, «Еко-кав'ярня» - Svit Kavy, «Кава з історією» - «Вірменка», «Кава і до кави» - SHOco.

– «Вірменка» як заклад-спогад, маргінальна чи культова кав’ярня кількох поколінь, як історичний артефакт абсолютно має право на життя, – каже авторка гастрономічного блогу karifood.com Ольга Карі. Вона єдина з українських журналістів їздила на чемпіонат світу з приготування кави у джезві, яка є головною «фішкою» «Вірменки». – Але культовість не завжди дорівнює якості. Відзнаки й нагороди, навіть на фестивальному конкурсі, можуть ввести в оману людей, для яких Львів – це синонім поняття «добра кава».

На думку Ольги, туристи, що приїжджають до Львова в пошуку «найкращої» кави, можуть здивуватись, скуштувавши каву у «Вірменці». Їй ця кав’ярня запам’яталась «брудним піском у нагрівачі, мішком із зернами на підлозі й тим, що ми покинули на столі чашки з кавою, ледве зробивши один ковток».

Кав’ярня, що відкрилась 1979 року, була магнітом для неформальних митців не лише зі Львова, а й зі всього Радянського Союзу. Тут до останнього часу зберігали інтер’єр, близький до автентичного, та досі готують каву у джезвах на піску, як майже чотири десятиліття тому. Після того, як кав’ярня увійшла до холдингу «Акурат», у «Вірменці» змінили і інтер’єр, і асортимент, до якого додали наливки.

– Не можна жити «під ковдрою», не помічаючи, як стрімко  розвивається кавова культура у світі, й далі пропонувати клієнтам бурду, яку варили за підручниками для харчових інститутів п’ятдесятирічної давнини, – каже Ольга Карі. На її думку, повторне відзначення «Вірменки» нівелює працю сучасних кав’ярень, які «докладають зусиль, аби кавова культура в Україні розвивалась».

Критикує вибір журі й засновник компанії Coffee in Action Вадим Грановський, чемпіон Великої Британії з приготування кави у джезві.

– Мене дивує те, що в місті, де є «Палярня Чехович», «Світ кави» та Black Honey перемагає «Вірменка», – говорить він. – Річ навіть не в тому, що ці кав’ярні мають каву власного обсмаження, адже це не обов’язкова опція. Річ у тім, що продукт і сервіс мають бути на висоті. У «Вірменці», на мою думку, вони залишають бажати кращого.

Вадим Грановський розповідає, що був у «Вірменці» двічі й зробив висновок, що інтер’єр, сервіс, персонал і кава в цій кав’ярні «відповідають стандартам минулого».

– Розмови про те, що, якщо не мити джезву, кава буде смачнішою – нонсенс. В індустрії є санітарні норми і стандарти роботи – від харчової безпеки до високих вимог до сервісу. Й «Вірменка» за всіма пунктами пасе задніх. Вона може мати свій стиль, своя подача, своя аудиторія, але це точно не найкраща кав’ярня міста, – пояснює він.

Він наголошує на важливості премій, конкурсів і рейтингів, що рухають індустрію вперед, а професіоналам дають можливість змагатись і порівнювати себе з іншими. «Фестиваль кави, який щороку збирає тисячі людей у Львові, повинен такі конкурси проводити. Але вони повинні бути об’єктивними й тримати рівень», – веде далі Грановський. На його думку, або система голосування є недосконалою, або з якихось інших причин результати є необ’єктивними.

– Якби голосування було справді об’єктивним, «Вірменка» не мала б шансів. Це заклад минулого, який, можливо, є дуже характерним, але не найкращим. Ба, більше, в деяких випадках він є ілюстрацією того, як робити не треба, – резюмує експерт.

Голосування відбувалось у кілька етапів: відкрите голосування на сайті фестивалю, у Facebook та бюлетенями в кав’ярнях. Також заклади оцінював таємний експерт (цього року це був Алеш Поспішіл із European Coffee Trip. У загальній структурі результату голосування на сайті становило 25%, у Facebook – 10%, голос таємного експерта – 10%, а 55% припадало на бюлетені.

Із голосуванням було все гаразд, запевняє Катерина Бойчук, піарниця холдингу «Акурат», до якого належить «Вірменка».

– Будучи постійною клієнткою «Вірменки», скажу, що я цілком задоволена смаком кави й «душею» закладу, – каже вона. – А знаючи зсередини, які суворі вимоги до дотримання якості послуг там є, я не сумніваюся, що у «Вірменці» все на найвищому рівні.

На її думку, критика, що лунає в соціальних мережах, походить від тих, хто програв у конкурсі: «Хіба ж коли ті, що програли були задоволеними? Я не чула випадків, коли переможці казали, що ми цього не варті». 

Організатор фестивалю Андрій Сидор говорить, що система голосування є незмінною вже кілька років, але критика на її адресу лунає вперше. Він наполягає, що голосування було цілком прозорим, і результат значною мірою залежав від кількості зусиль, докладених кав'ярнею, аби перемогти. «Кавовий бізнес – це бізнес, де вітаються інновації, але й абсолютно виправданим є традиційний підхід, – каже Сидор. – Проте є слушні зауваження, до яких ми будемо прислухатися. Будемо враховувати нові тенденції в кавовій індустрії. Можливо, варто визначати найкращі кав'ярні в кількох категоріях».

Марко Савицький, засновник «Savytskyy Design & Перша Архітектурна Майстерня», працював над проектом реконструкції «Вірменки». Він називає дискусію про результати конкурсів «дуже суб’єктивним дійством».

– Якби в конкурсі були критерії об’єктивного аналізу, такі як хімічний склад води в каві чи молекулярні зв’язки оксидів, усе це можна було би вважати об’єктивною оцінкою. Але там, де є чинник власних смаків і вподобань, завжди будуть незадоволені, – каже він.

Марко Савицький наголошує, що голосування було проведене максимально чесно. «Особисто знаю, що ані організатори, ані власники “Вірменки” ніяких місць не купували», – каже він.

Причиною перемоги «Вірменки» він називає насамперед консолідовану підтримку прихильників.

– Як львів’янин у третьому поколінні суб’єктивно стверджую, що для львів’ян кав’ярня – це насамперед місце зустрічей, розмов, перемовин і романтичних побачень. Сама кава з сотнею способів її приготувань завжди відходила на другий план. Є приказка: найкраща кава там, де мої друзі, – пояснює він. Команда ж кав’ярні на Вірменській, 19 добре працює з «клубом друзів Вірменки», які з удячністю підтримують її в конкурсах.

«Конкурс був на найкращу кав’ярню, а не найкращу каву. Якби обирали найкращу каву, перемогла б кава, яку варить для мене моя дружина», – жартівливо резюмує Савицький.

Олена Семенюк,

фото dovidnuk.vash.ua, coffeefest.lviv.ua