«Львівську волонтерську кухню», що від 2014 року допомагала українським бійцям, виселяють із приміщення на вул. Просвіти, 4а. Через це волонтери змушені призупинити свою діяльність. Координаторка волонтерської кухні Оксана Мазар пояснює, що спроби виселити волонтерів із приміщення тривають упродовж кількох років. Натомість Львівська ОВА не пропонує комфортної ініціативи. Ще в квітні цього року ми побували на цій кухні, де показували, як вона працює, хто долучається до допомоги і як, попри те, що працівники не отримують заробітної плати, вони всі дев’ять років війни не переставали готувати харчі для військових.

Історія «Львівської волонтерської кухні» розпочалася у 2014 році з рецепта сухого борщу. Тоді небайдужі львів’яни сушили вдома овочі і приносили їх волонтерам. Людей не вистачало, не було сушарок, але був запал до роботи і величезна потреба військових на передовій у харчах. З часом рецепти вдосконалювали, з’явилося приміщення й обладнання, а отже, й велика кількість сухих страв. До «Львівської волонтерської кухні» долучилися охочі допомогти з різних куточків світу, зокрема Великої Британії.

Річард Вудроф доєднався до неї у червні минулого року. Чоловік часто переглядав новини про Україну в рідному Лондоні. Вранці 24 лютого 2022 року не відходив від телевізора, спостерігаючи за тим, як російські окупанти вдерлися на українську землю. Думка прибути до України з’явилася, коли під час своєї промови Зеленський заохотив приїхати кожного, хто може чимось допомогти. 

«Потім сталися події в Бучі, і це зруйнувало мене зсередини, тому я замовив квиток і прилетів до України. В інтернеті було мало інформації про ваші волонтерські організації, однак я побачив оголошення про те, що на Львівському залізничному вокзалі працюють волонтери, тому й приїхав сюди. Спочатку планував залишитися на шість місяців,просто спробувати допомогти, тепер я тут щодня», – признається іноземець.

Читайте також: В Україні офіційно зареєструвалися понад 4 тисячі волонтерів

Нарівні з усіма Річард чистить і нарізає овочі, переносить вантажі до автомобілів та шукає можливості для фінансування організації. У листопаді 2022 року створив акаунт «Львівської волонтерської кухні» («FrontLine Kitchen») в Twitter. Нині за ним стежить більш ніж 24 тисячі читачів. На сторінці в соціальній мережі англієць ділиться закулісним життям волонтерської кухні та збирає гроші на продукти.

Від початку повномасштабного вторгнення на невеликому вузькому подвір’ї, що на вул. Просвіти, 4а, не було де яблуку впасти. До волонтерської кухні прийшло багато охочих допомогти. Щодня відправлялися фури з вантажем у Київську, Чернігівську, Сумську та Харківську області. 

Координаторкою організації та головною господинею на кухні є Оксана Мазар. Річард називає її Big Boss. А оскільки в приміщенні, наданому Львівською обласною радою, тісно і нема умов для встановлення необхідної кількості робочих поверхонь та кухонних приладів, жінки ліплять вареники і готують випічку вдома, відтак приносять її до штабу. Одні містяни й іноземці приходять чистити й нарізати овочі, другі – пакувати сушню в пакети, треті роблять батончики, печуть маківники. Це все великий і складний процес, який потребує налагодженої, безперебійної людської праці.

На волонтерській кухні готують сухі супи, каші, «ліниві» голубці, вареники, печуть медівники, роблять енергетичні батончики, імбирні суміші, натуральні чаї та узвари, шиють дощовики та плетуть сітки. Влітку волонтери збирали трави, сушили їх, щоби потім мати запас на цілий рік. Пакують їжу порційно, аби військові могли швидко залити той же суп кип’ятком і пообідати.

«Наші медівники «не доживають» навіть до фотозвітів, бо військові скучили за домашньою їжею, наші пляцки також з’їдають одразу. Хоча вони містять консервант, не псуються і можуть довго зберігатися», – пояснює пані Оксана.

Читайте також: Двоє волонтерів із Львівщини отримали державні нагороди

Тут щодня закладають для сушіння до 800 кілограмів овочів. У чотири апарати за один раз можна закласти 120 кілограмів свіжої сировини, тому потрібно кілька разів на добу замінювати висушені продукти свіжими для безперервної роботи кухні. Із сушених плодів виготовляють майже 20 тисяч порцій страв на день.

І хоча ця громадська організація успішно працює вже дев’ять років, у неї досі немає обладнаного приміщення. Чотири роки тому вона переїхала на вул. Просвіти, 4а в приміщення, надане на умовах суборенди департаментом освіти й науки ЛОДА. Однак два роки тому вийшов закон, що орендовані державні приміщення не можна здавати в суборенду. Тому «Львівська волонтерська кухня» перебуває тут неофіційно. Скільки часу закриватимуть очі на це, невідомо, тому волонтерам рано чи пізно доведеться шукати нове приміщення для роботи.

Зараз організація займає три приміщення: кухня, маленька кімната і ще одна кімната, де стоять апарати для сушіння овочів та фруктів. Загальна площа її «володінь» становить до 40 квадратних метрів.

Головні кулінарні процеси відбуваються у двох кімнатах, одна з яких – колишній цементований гараж, а друга – підвальне приміщення. Ці кімнати замалі для величезної кількості продукції. Сиру картоплю і тертий буряк волонтери зберігають просто неба, на подвір’ї. В колишньому гаражі створили цілий лабіринт із коробок, у яких сухі супи та чаї. Він піднімається аж до стелі. Також у приміщенні нема опалення, тому пані Оксана нарікає, що волонтерки мерзли взимку, пакуючи продукти.

За день до організації приходять зо двадцять волонтерів. Хтось щодня, маючи закріплену позицію. Пані Оксана з подругою Людмилою щоночі мусять закладати сировину в сушарки, інші жінки допомагають після роботи – приходять на три години, щоби спакувати так звані «гарячі горнятка».

У кімнатах на чотирьох кухарів-аматорів один великий стіл і мийка, а ще гудуть чотири сушильні машини, в яких завжди щось закладене: терта картопля, буряки, навіть м’ясо. Попід стінами – шафки, полиці, ящики з усім необхідним. У маленькій кухні так тісно, що можна ненароком щось зачепити. Поки говоримо з пані Оксаною, чуємо звук розбитого скла – слоїки перекинулися.

Читайте також: У Львові відбулося вручення нагороди «Світло Справедливості»

Команда волонтерів постійно щось миє, чистить, натирає, подрібнює, але, попри це, знаходить час на жарти й особисті розмови. Всі разом готують – всі разом обідають. 

У невеликому приміщенні знайшовся куточок для пам’ятних фото, подяк і українського прапора. Колись, у 2014 році, волонтери-кухарі збирали сушені овочі, а тепер самі їх сушать, нарізають, готують із них різні сухі страви. Складників, як і страв, стає щораз більше. Кожної неділі біля Гарнізонного храму «Львівська волонтерська кухня» продає свою випічку. За вторговані гроші оплачує комунальні послуги, докуповує необхідні інгредієнти для страв. Щомісяця майже 30 тисяч гривень сплачує за електроенергію та воду. Головними овочами безкоштовно забезпечують кухню місцеві фермери та небайдужі люди.

«Часом сидимо і думаємо, звідки ж воно взялося. Сьогодні треба було зварити багато картоплі, але в нас для цього нема стільки обладнання. Приїхав чоловік і запропонував варити картоплю вдома, а потім приносити вже готову. Звідкись беруться такі добрі люди. Ніхто не думав, що доведеться готувати харчі на передову аж дев’ять років», – веде далі пані Оксана.

Запити від волонтерів та військових до кухні надходять щодня. Потреба в їжі досі дуже велика. Найбільше її зараз передають у Бахмут. Як стверджує координаторка організації, насильно нікому нічого не відправляють, лише на прохання. 

Тепер, на жаль, значно менше охочих допомагати, але «Львівська волонтерська кухня» не припиняє роботу. Страви, які потребують більше часу для приготування, наприклад вареники, місцеві господині роблять удома. Звісно, пані Оксана хотіла б із волонтерками сама ліпити й заморожувати вареники, але не може, бо нема морозильної камери. 

«Найбільший позитив за ці роки – те, що зібралося стільки однодумців, які готові працювати безкоштовно задля одної спільної мети. Коли постійно допомагаєш, легше віриться у швидку перемогу. Опускати рук не можна!» – наголошує вона.

«Львівська волонтерська кухня» – це майже цілодобове виробництво домашньої їжі, на якому працівники не отримують заробітної плати. Всі дев’ять років війни тут не переставали готувати харчі для військових. Це місце зустрічі усіх небайдужих, не лише львів’ян, а й іноземців. Люди готові працювати без вихідних, у холодних підвальних приміщеннях, годинами натирати буряки для сухого борщу, аби Сили оборони були завжди ситі та давали відсіч окупантам. 

 

P.s. Координаторка волонтерської кухні Оксана Маляр після того, як з'явилася інформація про їхнє з приміщення на вул. Просвіти, 4а, пояснила >Tvoemisto.tv, що ЛОВА не надає альтернативного приміщення. Вони пропонували їм приміщення на 36 м2 в одному із гуртожитків «Львівської політехніки». Там не було жодних умов, туалету. Туди кухня не може перебратися. Інше приміщення в будівлі ліцею на С.Бандери було кімнаткою 6 на 8 метрів, де не можна було встановлювати щось важке, бо там дерев'яне перекриття. Волонтерам потрібно хоча б 150 м2, а таких пропозицій зовсім не було. Вони також не можуть бути у житловому будинку, адже їх багато, постійно приїжджають військові, щось завантажують чи розвантажують. 

Ми звернулися за коментарем до Львівської ОВА і чекаємо на відповідь щодо цієї ситуації. Будемо сподіватися, що для волонтерів, які вже стільки років допомагають нашим військовим і готові долучатися до цього щодня, таки знайдеться місце, де вони зможуть продовжувати добру справу. 

Наталія Вареник

Фото Івана Станіславського/Твоє місто 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.