У Львові повністю зруйнували історичну віллу «Люсія», збудовану наприкінці ХІХ ст., виключивши її за рішенням суду з переліку пам’яток архітектури. Тепер на цьому місці планують багатоповерхову забудову. Тvoemisto.tv довідалося, чому Львів втратив ще одну історичну будівлю та як це позначиться на міській автентиці.

Що це був за будинок

Вілла «Люсія», як розповідає історик архітектури Львова Ігор Жук, була однією з приватних осель на території, забудованій колонією віл за проєктами львівського архітектора Івана Долинського. «Люсію» на вулиці Свєнціцького, 16 спорудила фірма відомого будівничого Івана Левинського в 1895 – 1896 роках на замовлення Юзефа Ольпінського. Будівля була частиною ансамблю, який вирізнявся неоромантичним стилем доби історизму кінця ХІХ ст. Йому був притаманний акцент на високих експресивних покрівлях та різьблених деталях декоративного опорядження.

Вигляд історичної вілли. Фото Івана Щурка

У цій віллі свого часу проживали цісарський радник і контролер Головної крайової каси Юзеф Обмінський, Кароліна Скотт, польський вчений і чоловік польської поетеси Ядвіги Гамської-Лемпіцької Станіслав Лемпіцький. 

За понад 120 років свого існування вілла бачила різні часи. Останні роки була в занедбаному стані. Будинок поділили на кілька квартир. Як розповів у коментарі Тvoemisto.tv львівський краєзнавець, голова комісії з питань історико-культурної спадщини та туризму ЛОР Іван Щурко, у 2020 році, коли він ще міг потрапити до вілли, бо там не було «глухих» парканів, вона була в поганому технічному стані, але аж ніяк не аварійному. Жодного обстеження, в якому було б чітко зафіксовано, що вілла аварійна, він не бачив.

«Так, ця вілла не мала ліпнини, розписів, але сам її силует, архітектурні зовнішні рішення були дуже яскраві та добре презентували українську архітектуру кінця XIX століття, зокрема діяльність архітектора Івана Долинського та будівничого Івана Левинського. Це все візуально видно, особливо фахівцям. «Люсія» цілком надавалася до відновлення, відтворення і комплексної реставрації», – наголошує Іван Щурко.

Хто придбав віллу?

За даними аналітичної системи YouControl, ділянка площею 0,0977 га на вул. Свєнціцького, 16 належить ОСББ «Свєнціцького-16», яке заснували наприкінці 2013 року львів’яни Ігор та Юрій Скробацькі. В березні 2014 року ОСББ попросило у Львівської міської ради передати ділянку під віллою йому у власність «для обслуговування багатоквартирного будинку», і в липні того ж року ЛМР своєю ухвалою  надала цю ділянку у власність ОСББ.

Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Tvoemisto.tv дізналося, що теперішніми власниками чотирьох квартир у зруйнованій віллі є Ігор Скробацький, Анастасія Скробацька, Тетяна Снісаренко (члени однієї родини, зареєстровані в одній квартирі), а також Сергій і Олена Дігтярі. Квартири у віллі Ігор Скробацький та Сергій Дігтяр почали викуповувати ще з 2006 року.

І родина Скробацьких, і родина Дігтярів – доволі відомі у Львові та на Львівщині підприємці. До 2017 року Ігор і Юрій Скробацькі та Тетяна Снісаренко були серед засновників ТОВ «Молокозавод «Самбірський» (торговельна марка «Самбір»). Ігор Скробацький, Анастасія Скробацька і Тетяна Снісаренко зареєстровані як фізичні особи-підприємці з основним видом діяльності «діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

Ігор Скробацький разом зі своїм партнером Нестором Бойком є співзасновниками ТОВ «Ресторан «Голодний Микола», їм же належить марка «Голодний Микола». До 2020 року Ігор Скробацький був також одним із кінцевих бенефіціарів у ТОВ «Пивоварня «Кумпель».

Натомість Сергію Дігтяру належить частка (49,93% ) в статутному капіталі ТОВ «Комплекс водних видів спорту». На цю юридичну особу записана будівля вул. Княгині Ольги, 114, відома як «Аквапарк «Пляж». Сергій Дігтяр є також директором і співзасновником ТОВ «Дельта-2», що орендує в міста ділянку під автостоянку на вул. Княгині Ольги – Науковій, фактично під незбудованим прогоном моста через Наукову. 

Читайте також: Місто прокоментувало знесення вілли «Люсія» у Львові 

Сергій Дігтяр у коментарі Tvoemisto.tv пояснив, що вілла на момент викупу квартир уже була в жахливому стані. Тобто ця будівля була зруйнована ще за радянських часів, і в їхніх актах зазначено, що «вона мала знос 50-60%».

У 2017 році власники будинку звернулися до міської влади, щоб отримати погодження історико-містобудівного обґрунтування на будівництво багатоквартирного будинку, перший поверх якого мав нагадувати фасад вілли. Виконком відмовився надати ці документи, і співвласники подали до суду. Галицький районний суд зобов’язав управління видати позитивний висновок щодо спорудження будинку.

Того ж 2017 року Львівська міська рада дозволила розробити детальний план території поблизу вул. Свєнціцького, Мушака, Дібровної та Франка. Замовником визначили управління архітектури й урбаністики департаменту містобудування, а відповідальними за розроблення та фінансування плану – громадянку Кучерук Євгенію Степанівну та ОСББ «Свєнціцького-16».

20 листопада 2017 року департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА вніс віллу до переліку об’єктів культурної спадщини щойно виявлених пам’яток, однак власникам через суд вдалося скасувати статус цієї пам’ятки.

Голова ОСББ «Свєнціцького-16» Ігор Скробацький наполягав, що повністю відновити будинок неможливо, що вони пропонують вмонтувати в нову будівлю частини двох стін та елементи даху.

«Ми готові зберегти дві стіни та елементи даху, однак частина елементів дуже зношена, на понад 80%, і їх неможливо відновити», – пояснив Ігор Скробацький і додав, що будівля не має фундаменту, тому підтоплює не лише її, а й сусідній будинок.

Наприкінці 2017 року завдяки міській владі зробили накриття, щоби стан вілли не погіршувався, проте за кілька днів  завалився дах і обвалилася стеля. Тоді в міськраді заявили, що будівлю «довели до критичного стану». Звернення у Мінкульт щодо внесення цього об’єкта культурної спадщини Львова до Державного реєстру нерухомих пам’яток України надіслали в листопаді 2017 року. Підписав його тодішній міністр культури Євген Нищук у лютому 2018-го.

Адміністративна комісія при Львівській міськраді, яка розглядає порушення в сфері законодавства про охорону історичної спадщини, двічі штрафувала ОСББ «Свєнціцького-16» на 170 тисяч гривень за нищення вілли «Люсія», однак власники оскаржили і ці штрафи.

У лютому 2020 року власники «Люсії» погодилися розробити спільний із архітекторами та ЛМР проєкт порятунку будинку й організувати воркшоп.

«Неможливо зберегти те, чого немає, бо воно все руйнується. За нашим баченням це має бути будинок на чотири-п’ять поверхів, до 18 метрів, зі збереженням стін та частини даху, що є автентичними, а яким саме буде цей будинок, залежатиме від воркшопу», – пояснював у коментарі Tvoemisto.tv Ігор Скробацький.

Тоді ж голова Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України Богдан Гой наголошував, що віллу необхідно законсервувати або щонайменше накрити плівкою. 

За підсумками воркшопу Центр архітектури, дизайну та урбаністики влітку 2020 року показав результати архітектурного конкурсу та оприлюднив п’ять варіантів нового будівництва.

 Варіанти архітектурного консенсусу

Із того часу про віллу нібито забули, хоча суди тривали. І ось 5 травня цього року «Люсію» на вулиці Свєнціцького за рішенням суду виключили з Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Власники скористалися цим рішенням і знесли віллу 16 травня.

Від вілли «Люсія» нічого не залишилося. Фото Івана Станіславського/Твоє місто

Історикиня архітектури та екскурсоводка Тетяна Казанцева вважає, що насправді руйнування пам’ятки почалося давно, оскільки у 2018 році були зрізані дерев’яні конструкції-елементи, які становили найбільшу цінність для цієї пам’ятки ранньої української сецесії, збудованої Іваном Левинським. Вона переконана, що віллу свідомо доводили до руйнації, щоби збудувати там багатоповерхівку.

«Вілла стояла пусткою стільки років, а зараз починається показуха… Вона була без перекриття, і ви самі розумієте, що якщо будівля стоїть без даху більш ніж рік, то вона приречена. Знищили один із перших об’єктів архітектора Івана Долинського. Таке руйнувати не можна. Це ж українська архітектура, це наша ідентичність!» – обурюється Тетяна Казанцева.

Чому так сталося

Головний архітектор Державного інституту проєктування міст «Містопроект» Юрій Столяров каже, що, очевидно, власники не знали цінності цієї будівлі:

«Я розумію, що власники вілли юридично підстрахувалися – отримали рішення суду, що вілла не є пам’яткою, і швиденько її знесли. Це варварський підхід. Так, є багато людей, які вважають, що наш оперний театр є пам’яткою, а вілла – ні. Це хибна позиція».

Читайте також: Львівську історичну віллу, через яку судилися, виключили з реєстру пам’яток культурної спадщини

На думку архітектора, знищення вілли можна було б уникнути завдяки послідовним діям. Насамперед треба було розробити документацію на віллу, встановити охоронну зону (віллу внесли у реєстр пам’яток 2018 року, хоча землю ОСББ виділили 2014-го), щоб фахівці надали свій висновок, як, скажімо, із тильного боку, який не має цінності у візуальному сприйнятті, зробити невелику прибудову.

«Можна було б передбачити невисоку прибудову, щоби компенсувати власникам за утримання вілли та її реставрацію, щоби інвестор отримав прибуток, бо він, звісно, хоче залишитися у плюсі, і тоді вже готувати проєкт. Є прецеденти, коли стару будівлю інтегрують у нову. Наприклад, у деяких проєктах ми пропонуємо зберегти історичний фасад, як, для прикладу, на Клепарівській чи Погулянці. Але якщо це пам’ятка, то вона має бути збережена повністю, має бути доступним її огляд, як історично планувалося», – вважає архітектор.

Фахівці «Містопроекту», розробляючи детальний план цього району, зазначали, що вілла є пам’яткою, веде далі Юрій Столяров:

«Детальним планом на цій ділянці ми не передбачали забудови. Суто гіпотетично історичний ареал та довколишня забудова диктують, що там допустимі чотири, максимум п’ять поверхів за умови, що пам’ятка збережена і що прибудова її не закриває».

Тепер, каже Юрій Столяров, складно буде відтворити, навіть частково, архітектурні елементи, бо навряд чи хтось робив обмірні креслення або 3-D сканування вілли.

Фото вілли Богдана Зятика

Голова комісії з питань історико-культурної спадщини та туризму ЛОР Іван Щурко також переконаний, що знищення пам’ятки можна було уникнути, якби в місті була системна, а не вибіркова політика у сфері збереження спадщини і якби місто одразу заопікувалося статусом пам’ятки та сформулювало чіткі вимоги до ОСББ.

«Це унікальний будинок, який репрезентує українську архітектурну спадщину Львова. І втричі болісніше, коли в українському Львові влада не спромоглася вчасно зреагувати і вжити превентивних заходів щодо надання статусу пам’ятки віллі, висунути чіткі й адекватні вимоги до власника, інвестора, ОСББ. Реагувати почали тоді, коли вже було пізно. Адже міська рада значною мірою сама створила ґрунт для розвитку цієї ситуації, коли виділяла землю для ОСББ і ухвалювала рішення, які стосувалися детального плану території, можливих забудов», – каже Іван Щурко.

Із його слів, у тій же Польщі є сотні прикладів, коли будівлі в значно гіршому стані повертають до життя, відтворюють втрачені елементи декору, і вони набувають нової універсальної цінності та стають повноцінними об’єктами спадщини для власників і громад, які вирішили їх зберегти та інвестувати у їх збереження. У Львові також є кілька гарних вілл на вулицях Самчука, Чупринки, які реставрують, а отже, суттєво збільшують вартість такої нерухомості. 

Іван Щурко вважає, що жодна концепція архітектурних рішень, які презентували в Пороховій вежі, не передбачала збереження пам’ятки, а лише її знецінення та спотворення.

«Якщо об’єкт є пам’яткою архітектури, то законодавство у 90% випадків передбачає відтворення втрачених елементів і збереження всього цінного на момент реставрації. Всі ці варіанти передбачали знесення будівлі, аж тоді відтворення її елементів. Концепції не містили жодної автентики, цінності. Прикро, що міська влада була готова піти на такий злочинний, як на мене, компроміс», – коментує Іван Щурко.

Натомість у міськраді переконують, що зробили все для того, аби зберегти віллу, що 5 травня на виконкомі, коли стало відомо про рішення суду, закликали захистити пам’ятку, яку позбавили такого статусу, і викликали на місце поліцію. Перший заступник міського голови Андрій Москаленко у коментарі Тvoemisto.tv запевнив, що насамперед необхідно повернути віллі статус пам’ятки, а відтак притягнути власників до відповідальності. А на засіданні виконкому за участі архітекторів і проєктувальників шукати рішення, як вийти із ситуації, що склалася.

Чому важливо зберегти міську автентику

Львів уже втратив чимало архітектурних перлин, зокрема на Кастелівці, Франківці, у Офіцерській та Професорській колоніях. І якщо так триватиме далі, ці ділянки стануть зовсім безликими, наголошує Тетяна Казанцева.

«Усі архітектурні об’єкти, зведені до 1939 року, включно з пам’ятками радянського модернізму, мають бути збережені. Є така теза, що якщо збережено 70% історичного середовища, то зберігається їхня суть і вартість. Мені здається, що Львів уже наближається до 50%. Знищено набагато більше, і це обернеться тим, що місто втратить свою історичність. Маємо великі втрати у всіх будовах-колоніях. Невдовзі просто не впізнаємо ці дільниці, вони стануть безликими», – застерігає екскурсоводка.

Знесення старовинної вілли на Коновальця,21

Зі слів історикині архітектури, тут велику роль відіграє не лише відповідальність мешканців, власників, але й державна політика щодо збереження архітектурної спадщини. Адже якби було належне пам’яткоохоронне законодавство, то й за руйнування пам’яток неодмінно штрафували б. Це було б показово і дало результат.

Засновниця благодійного фонду «Спадщина.UA» Ганна Гаврилів, яка рятує старі будинки в області, у коментарі Тvoemisto.tv пояснила, що у випадку з віллою «Люсія» насправді важко знайти винних чи бездіяльних, що тут банально не спрацювала система покарання й відповідальності в правовому аспекті. Також було надто мало успішних судових практик, які могли б створити прецеденти, як відвойовувати пам’ятки:

«Такі малоповерхові вілли з присадибними ділянками, а отже, можливістю реконструкції та розширення – і горизонтально, і вертикально, стали дуже привабливими для інвестування». 

На місці історичної вілли Кароліна планують звести багатоповерхівку з паркінгом

На думку архітектора-реставратора Івана Щурка, з того, що сталося з віллою «Люсія», варто зробити висновок і почати працю над переліком усіх історичних об’єктів Львова, які заслуговують на статус пам’ятки, але досі ніяк не захищені. Відтак підготувати всю облікову документацію та виготовити паспорти пам’яток. 

«У історичному середовищі Львова статус пам’ятки мають ледь не половина об’єктів. Майже не мають його об’єкти модернізму 1930-их років. Взагалі мало вілл, схожих на «Люсію», мають статус пам’ятки, що й стало причиною того, що автентичних будівель майже не залишилося. Маю на увазі Погулянку, Софіївку, Кастелівку, де переважає віллова забудова. І якщо місто не декларативно, а на ділі хоче зберегти історичне середовище, то мусить провести ревізію цінних історичних будівель, залучивши ширше коло фахівців та громадських активістів», – підсумовує він. 

Читайте також: Віллі на Котляревського у Львові мають повернути автентичний вигляд 

P.S. У віллі «Люсія» можна було б відкрити музей чи галерею, для прикладу, архітектора Івана Долинського – незнаного серед львів’ян, вважає Тетяна Казанцева. Окрім того, вона пропонувала на фабриці Івана Левинського у Львові влаштувати музей, бо будівля потроху занепадає, починає руйнуватися, однак влада не зацікавлена в цьому.

На вулиці Свєнціцького, 16 тепер тільки привид «Люсії» – вілли, яку не змогли (чи не хотіли) відстояти, врятувати…

Дмитро Борисов, Христина Гоголь

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.