Про що поліцейські говорять на зустрічах із школярами та в яких випадках із дітьми легше порозумітись, аніж із їхніми батьками.

Програма «Шкільні офіцери поліції» діє у Львові два роки. На все місто є шестеро шкільних офіцерів – по одному в кожному районі. Вони щодня проводять уроки в різних школах. Можуть допомогти в конкретних ситуаціях, якщо трапилося щось серйозне. Минулого тижня із семикласниками школи «Софія» говорили про можливі наслідки поганої поведінки. Цього разу – про цькування: що це таке, звідки виникає і до чого може довести як жертву, так і кривдника. Tvoemisto.tv подивилося, як налагоджують контакт зі школярами львівські патрульні.

На початку уроку поліцейські Юлія Таравська, яка працює на Сихові, та Олег Мельник, її колега з Личаківського району, закликають тримати дисципліну в класі. Якщо нецікаво – відкрити книжку чи телефон, але не шуміти й не заважати однокласникам. На порушників дисципліни голос не піднімають, спокійним тоном роблять зауваження, а якщо не допомагає, пересаджують або просять продовжити слухати, вже стоячи позаду класу чи біля дверей.

Для більшості дітей поняття булінгу знайоме, і вони підбирають йому синоніми: хуліганство, насильство, цькування чи, навпаки, ігнорування. Такі дії можуть мати фізичний, економічний, психологічний, сексуальний і кібер-вимір.

– А якщо ми граємо під щелбани, це теж булінг?

– Якщо це всім подобається і ніхто від цього не страждає, то ні.

– А якщо вчителі вдаються до булінгу?

– Навряд чи вчитель, кажучи, що приб’є, якщо ви не зробите домашнє завдання, має це на увазі. Очевидно, це жарт.

Поліцейські наголошують, що педагогам і батькам слід регаувати на прояви підліткової жорстокості. «В одній зі шкіл однокласники бавилися портфелем хлопця, й ніхто не розумів, що це булінг, що йому було дуже неприємно, що псували його майно. Чомусь дорослі на це не звертали увагу. Тому, коли я чую в школах, що булінгу немає, для мене це дивина, бо він є», – каже Юлія Таравська.

Запитань, коментарів і прикладів у дітей багато. І зовсім недоречні, і дуже влучні, і дещо відірвані від теми, але дуже сумні.

– А якщо булінг застосовують батьки?

– Наприклад?

– Ігнорують тебе, обзивають, говорять, що ти нічого не зможеш?

Офіцери радять розв’язувати проблеми в родині, шукати спільних рішень, якщо це можливо, говорити з педагогами і психологами, яким довіряють.

«Немає нічого поганого в тому, щоб звертатися до психолога. Це людина, яка може порадити, бо краще розбирається у відносинах між людьми. Я так само відвідую психолога. У нас в управлінні є психолог, до якого можна прийти й поговорити», – ділиться з дітьми Олег Мельник.

Школярі мають брошури з рекомендаціями та телефонами довіри

Після таких уроків діти підходять до поліцейських зі своїми проблемами. Для їх розв’язання патрульні взаємодіють із класними керівниками, шкільними психологами, соцслужбами та службою у справах дітей, якщо це необхідно.

З учнями розбирають приклади резонансних підліткових бійок, зокрема той, коли в Чернігові кілька дівчат одночасно били одну, а кілька десятків їхніх однолітків за цим спостерігали і фільмували. Пояснюють, що причини такої агресивної поведінки можуть полягати у комплексах та браку уваги. Для жертви наслідками можуть бути складні психологічні травми, не кажучи вже про фізичні. А для кривдників це може завершитися навіть кримінальною відповідальністю.

«Ті діти, які вміють собою керувати, сміливі, відповідальні – ніколи не стануть агресорами, – підсумовує Олег Мельник. – Часто кривдниками стають ті боягузи, які самі не можуть реалізуватися, а самостверджуються за рахунок інших, збирають довкола себе компанії і цькують якусь одну людину. Це нечесно і несправедливо. Тому, якщо ви є свідками, задумайтеся над цим, і знайдіть, кому ви можете повідомити, щоби припинити булінг».

Цькування у школі – одна із головних проблем, але не найбільша. Зараз про нього говорять багато, бо це явище добре дослідили. «Якщо не припинити булінг, то діти будуть думати, що така поведінка є нормальною, і можна поводитись так і в дорослому житті. Через це так само трапляються правопорушення», – зазначила Юлія Таравська.

Велику увагу під час зустрічей із дітьми патрульні приділяють безпеці на дорозі. Останнім часом вони помітили зростання дитячого травматизму на дорогах. Від початку року, за даними патрульної поліції, на дітей віком 16-18 років – неповнолітніх, які вже самі несуть відповідальність за свої дії, складено понад 200 адміністративних протоколів, і понад 80% із них стосуються порушень правил дорожнього руху.

На цьому наголошує і класна керівниця 7-А Наталія Підлісна. З вікон кабінету видно, як діти перебігають дорогу в невстановленому місці, а після зауважень з’ясовується, що приклад їм подають самі ж дорослі. Поліцейські приходять і на батьківські збори, але зізнаються, що реакція дорослих на їхні настанови не завжди позитивна. З дітьми знаходити спільну мову вдається краще. 

«Коли приходить людина у формі, на них це справляє враження, це інший рівень поваги. Для них це цікаво, і вони просять іще таких уроків», – каже Наталія Підлісна.

Дітям роз’яснюють поняття адміністративної та кримінальної відповідальності, говорять про те, які наслідки може мати їхня погана поведінка, якщо вона стане системою і в дорослому житті. Особливо на школярів справило враження, що за їхні витівки батьки можуть заплатити штраф.

Зі школярами варто відверто говорити про секс, алкоголь і куріння, в тому числі й електронні сигарети, каже Наталія Підлісна. Поки що ці теми семкласники обговорюють переважно жартома, але це свідчить про появу цікавості. Тому важливо не закривати на це очі, а відверто все проговорювати завчасно.

«За допомогою цих занять ми хочемо стати ближчими до дітей. Наша головна мета – запобігти злочинам», – каже Олег Мельник.

«Діти нам довіряють. Ми не каральний орган, а друзі, і ми попереджуємо правопорушення. Намагаємося, щоби вони нам довіряли і знали, що в разі чого вони зможуть до нас звернутися по пораду і допомогу», – додає Юлія Таравська.

Зоя Красовська