
Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
Пані Анна працює водійкою трамвая з 1974 року і каже, що жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Наразі обслуговує два маршрути – №4 і №8. Із її слів, на ці лінії призначають водіїв найвищої категорії.
«Початківців зазвичай ставлять на незавантажені маршрути. Завантажені зараз усі, але ті, де є підйоми й мости, вважаються складними. Третій маршрут майже весь має окрему смугу для трамвая. На ньому працюють початківці, які тільки-но закінчили навчання. З більшим досвідом водії працюють на складніших маршрутах. Шостий маршрут вважають особливо складним, адже він прямує Городоцькою, яка має нахил, і там часто ускладнений автомобільний рух», – розповідає вона.
Анна Лазоряк
Анна Лазоряк уперше сіла за кермо трамвая у 18 років. Пригадує, що спочатку її поставили на дев’ятий маршрут.
«Я сама не з Львівщини. У нас там трамваїв нема. Із самого дитинства я хотіла навчитися їздити на вантажній машині, але на такій роботі були лише чоловіки, тому трохи соромилася туди йти. Прочитала оголошення, що набирають водіїв трамваїв, які я бачила лише на картинках», – каже жінка.
Попри те, що за свою довгу кар’єру водійка працювала на всіх трамвайних маршрутах міста, улюбленим для неї залишається №2, який починається з вулиці Коновальця, пролягає через центр міста і далі до Пасічної.
«Я відповідаю за життя всіх своїх пасажирів»
Анна Лазоряк вважає, що робота водія трамвая дуже відповідальна, часто емоційно важка, тому потрібно бути витривалою та стресостійкою. В цій роботі і вставання удосвіта, і перепалки з пасажирами.
«Треба дуже рано їхати на роботу. Інколи приїжджаю додому в першій ночі, а о четвертій вже треба прокидатися. Це нелегко. За такий короткий час мушу відновитися. Не дай Боже заснути за кермом, я ж відповідаю за стільки життів, тому треба бути витривалою», – веде далі пані Анна.
У дорозі часто трапляються ситуації, які не залежать від водія громадського транспорту, як-от затори чи несправність світлофора.
«Інколи бувають проблеми в роботі світлофорів, і трамваї можуть змінювати маршрут. Тоді пасажири починають репетувати на водіїв, щоб ми повертали їм гроші, не розуміючи, що це не наша провина, – пояснює водійка. – Звичайно, їх можна зрозуміти, адже вони не бачать усієї роботи водія і переживають за свій час і кошти. Але ж я не маю права видавати двічі один талончик. Якщо я всім поверну гроші, то можна й на роботу не йти».
У кабіні водійки та в салоні трамвая є відеокамери. Пані Анна признається, що стає трохи ніяково, коли розумієш, що кожний твій рух і слово контролюється. Однак відеоспостереження є помічним у критичних випадках: якщо стається ДТП, то саме завдяки відеозапису можна з’ясувати, чи винен у ній водій трамвая. А ще завдяки камерам можна вирішити чимало конфліктних ситуацій із пасажирами:
«Раніше було таке, щоб під трамвай авто могло під’їхати спеціально. Хтось має побиту машину і може «підрізати», щоб отримати потім компенсацію. Водій трамвая розраховує лише на гальма, а це ж 20 тонн, якщо вагон заповнений пасажирами, то всі 30-ть. Я ж не можу так швидко зупинитися, як це може зробити водій автівки. Тому в таких ситуаціях камери нас дуже виручають».
Катастрофа з водіями
У Львові не вистачає водіїв комунального транспорту. Про це в коментарях Tvoemisto.tv повідомив раніше керівник управління транспорту ЛМР Орест Олеськів і керівник департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР Олег Забарило. У «Львівелектротрансі» майже 20 чоловіків пішли на фронт, 23 людини мають відкриті лікарняні через ГРВІ.
«У нас тепер катастрофа. Зазвичай водії працюють по вісім годин на добу з перервою на обід. Зараз мусимо працювати без вихідних, часто в дві зміни на день. Буває так, що о 06:18 я починаю рейс, працюю майже чотири години, потім маю перерву в роботі до чотирьох годин. В цей період мені незручно їхати додому, бо депо далеко від нього, тому залишаюся там. Потім знову працюю до 19:58. Нам, звісно, оплачують цей розрив у зміні, але я воліла б не мати такого розірваного дня і такої оплати», – розповідає Анна Лазоряк.
Читайте також: Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
Для жінок із дітьми така робота нелегка, потребує повної віддачі. За кермом водійка мусить фокусуватися на дорозі, не відволікатися навіть на дзвінок від дітей чи чоловіка. Це робота, в якій немає вихідних та свят.
«Раніше було як: чотири дні працюєш, п’ятий вихідний. Зараз ми маємо вісім робочих днів і лише на дев’ятий вихідні. Буває, що три вихідні на місяць виходить. Коли працюєш у вихідний, це оплачують краще, але ліпше не мали б того. Тобто коли мусиш ще й доглядати дітей, це важко», – вважає співрозмовниця.
Пані Анна каже, що колись водійкою громадського транспорту було легше працювати, бо не було такого трафіку на дорогах, маршрути були легші.
Чому водіями автобусів не працюють жінки
Пані Анна не уявляє себе водійкою іншого виду громадського транспорту. Каже, така робота не для жінок. Не знає ні одної жінки – водійки автобуса.
Зазначимо, що для роботи водієм треба мати безперервний стаж кермування ТЗ категорії D як мінімум три роки.
«Головна причина, чому не йдуть туди працювати жінки, це заробітна плата, а вже потім стан рухомого складу. Це дуже важка фізична робота, що недостатньо оплачується», – пояснює вона.
Крім того, рух на дорозі непередбачуваний. Якою б вправною не була водійка, ніколи не зможе вгадати подальші дії інших водіїв та пішоходів навколо. Окремі смуги для руху громадського транспорту могли б поліпшити цю ситуацію.
«Робота водія – це постійна комунікація з людьми, зокрема й через те, що мусиш постійно видавати решту. Бувають дні, коли здається, що вже сама можу «подавати струм». У той же час мусиш постійно контролювати рух. Дуже допомагають окремі смуги руху», – каже Анна Лазоряк.
Читайте також: Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
Перешкодою в роботі водія є готівкова оплата проїзду. Пані Анна признається, що з появою можливості безготівкової оплати її робота спростилася, і сподівається, що ще більше пасажирів перейдуть на безготівкову оплату, тоді можна буде зосередитися тільки на русі.
Від початку нового навчального року водії взагалі перетворилися на кондукторів. Є зупинки біля гуртожитків, де студенти стають у чергу ще на зупинці, щоб оплатити проїзд.
«Під час активного руху це велика проблема – видати решту. В мене нещодавно був жахливий випадок: чоловік викликав поліцію через те, що я не мала решти для нього. Був активний рух, а моя ліва рука мусить бути постійно на пульті. Пасажир дав мені 500 гривень. Правою рукою я мала б якось видати решту і відірвати талончик. Дві-три зупинки чоловік мене тероризував питаннями про решту. А де ж мені її взяти під час руху? Якби я могла, то стала б на зупинці, вибігла й розміняла гроші в найближчому магазині, але тоді це неможливо було зробити. Одне слово, він написав на мене заяву. Все закінчилося мирно, бо, на щастя, немає такої статті», – ділиться історією пані Анна.
Важливими також є умови праці. Водійці стало легше працювати, коли старі трамваї замінили «Електронами»: «В нових трамваях значно комфортніше. Тут є кондиціонер і пічка в кабіні. Всі водії хотіли б працювати на нових, але нас розподіляють по-різному».
Повертаючись до теми роботи жінок водійками автобусів, Анна Лазоряк зауважує, що там багато брудної роботи під час ремонту, яку має виконувати водій: «Якщо щось зламається, мусиш ремонтувати самотужки. Якщо виникає поламка у трамваї, дзвоню до майстрів, і вони приїжджають».
Також є велика проблема з природними потребами. Якщо водійка трамвая може скористатися вбиральнею в пунктах на кінцевих зупинках, то для водіїв автобусів таких немає.
«Ми хоча б маємо влаштовані вбиральні на кінцевих зупинках. На вулиці Вернадського часто можна бачити, як чоловіки йдуть під кущики, а навпроти – вікна будинку. Останнім часом почали ставити біотуалети, певно, вже поскаржилися мешканці. Але коли вони мають шукати їх, у них же ж графік руху також є?»
Попри те, що у Львові ось-ось настане транспортний колапс, не весь громадський транспорт курсує його вулицями. Наразі задіяні 92% всього рухомого складу, решта простоює через нестачу водіїв. Водночас водії громадського транспорту у Львові тепер працюють понаднормово, без вихідних, щоб забезпечити звичний ритм міського життя. Такі навантаження для людського організму небезпечні, вже неодноразово відбувалися ДТП через те, що водій просто засинав за кермом.
І «Львівелектротранс», і АТП-1 провадять активну агітаційну кампанію з пошуку фахівців, підприємства використовують всі можливі канали комунікації. Ймовірно, цю проблему можна було б частково вирішити, якби вдалося залучити до роботи водіями більше жінок та молодих людей, котрі не підлягають мобілізації. Однак, очевидно, для цього варто переглянути умови такої важкої праці та її оплати.Наталія Вареник
Фото: Іван Станіславський/Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Від Химери до Міражу», або Що сталося із колишніми кінотеатрами Львова
- Пагорб Слави у Львові: як в місті позбуваються радянської «реліквії» і що там може бути
- 9 років після трагедії. Як виглядає колишнє сміттєзвалище у Львові, де бігають зайці
- Як зміниться військовий цвинтар у Львові: символіка, простір і виклики
- «Батьки мають подорослішати!» Ще раз про російський реп у школі Львова і що з цим робити
- «Геополітично людство ще не дісталося дна, але Україна може зупинити це падіння»
- «США переживають те, що українці бачили за Януковича». Виступ Енн Епплбаум у Львові
- «Треба зробити по 100 грн!» Чи зросте у Львові вартість проїзду і що кажуть мешканці
- «Україна платить велику ціну, але попереду історична нагорода»
- Інвестори, земля та «сірі» реєстратори. Що для Львова змінить закон 12089
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт