Щороку у Львові зростає кількість пасажирів громадського транспорту, особливо восени через школярів та студентів. Тоді, здається, мало б бути більше автобусів, трамваїв і тролейбусів. Але, як підтвердив керівник департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Олег Забарило, місто відчуває критичну нестачу водіїв. Однією з причин цього є недостатня оплата їхньої праці. До того ж чимало чоловіків-водіїв пішли захищати Батьківщину. Наразі в АТП-1, яке обслуговує львівські автобуси, не вистачає 135 водіїв. Tvoemisto.tv поспілкувалося з водійкою трамвая Анною Лазоряк про особливості її роботи і про те, за яких умов жінки могли б кермувати ще й автобусами.

Пані Анна працює водійкою трамвая з 1974 року і каже, що жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Наразі обслуговує два маршрути – №4 і №8. Із її слів, на ці лінії призначають водіїв найвищої категорії.

«Початківців зазвичай ставлять на незавантажені маршрути. Завантажені зараз усі, але ті, де є підйоми й мости, вважаються складними. Третій маршрут майже весь має окрему смугу для трамвая. На ньому працюють початківці, які тільки-но закінчили навчання. З більшим досвідом водії працюють на складніших маршрутах. Шостий маршрут вважають особливо складним, адже він прямує Городоцькою, яка має нахил, і там часто ускладнений автомобільний рух», – розповідає вона.

Анна Лазоряк

Анна Лазоряк уперше сіла за кермо трамвая у 18 років. Пригадує, що спочатку її поставили на дев’ятий маршрут.

«Я сама не з Львівщини. У нас там трамваїв нема. Із самого дитинства я хотіла навчитися їздити на вантажній машині, але на такій роботі були лише чоловіки, тому трохи соромилася туди йти. Прочитала оголошення, що набирають водіїв трамваїв, які я бачила лише на картинках», – каже жінка.

Попри те, що за свою довгу кар’єру водійка працювала на всіх трамвайних маршрутах міста, улюбленим для неї залишається №2, який починається з вулиці Коновальця, пролягає через центр міста і далі до Пасічної.

«Я відповідаю за життя всіх своїх пасажирів»

Анна Лазоряк вважає, що робота водія трамвая дуже відповідальна, часто емоційно важка, тому потрібно бути витривалою та стресостійкою. В цій роботі і вставання удосвіта, і перепалки з пасажирами.

«Треба дуже рано їхати на роботу. Інколи приїжджаю додому в першій ночі, а о четвертій вже треба прокидатися. Це нелегко. За такий короткий час мушу відновитися. Не дай Боже заснути за кермом, я ж відповідаю за стільки життів, тому треба бути витривалою», – веде далі пані Анна.

У дорозі часто трапляються ситуації, які не залежать від водія громадського транспорту, як-от затори чи несправність світлофора. 

«Інколи бувають проблеми в роботі світлофорів, і трамваї можуть змінювати маршрут. Тоді пасажири починають репетувати на водіїв, щоб ми повертали їм гроші, не розуміючи, що це не наша провина, – пояснює водійка. – Звичайно, їх можна зрозуміти, адже вони не бачать усієї роботи водія і переживають за свій час і кошти. Але ж я не маю права видавати двічі один талончик. Якщо я всім поверну гроші, то можна й на роботу не йти».

У кабіні водійки та в салоні трамвая є відеокамери. Пані Анна признається, що стає трохи ніяково, коли розумієш, що кожний твій рух і слово контролюється. Однак відеоспостереження є помічним у критичних випадках: якщо стається ДТП, то саме завдяки відеозапису можна з’ясувати, чи винен у ній водій трамвая. А ще завдяки камерам можна вирішити чимало конфліктних ситуацій із пасажирами: 

«Раніше було таке, щоб під трамвай авто могло під’їхати спеціально. Хтось має побиту машину і може «підрізати», щоб отримати потім компенсацію. Водій трамвая розраховує лише на гальма, а це ж 20 тонн, якщо вагон заповнений пасажирами, то всі 30-ть. Я ж не можу так швидко зупинитися, як це може зробити водій автівки. Тому в таких ситуаціях камери нас дуже виручають».

Катастрофа з водіями

У Львові не вистачає водіїв комунального транспорту. Про це в коментарях Tvoemisto.tv повідомив раніше керівник управління транспорту ЛМР Орест Олеськів і керівник департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР Олег Забарило. У «Львівелектротрансі» майже 20 чоловіків пішли на фронт, 23 людини мають відкриті лікарняні через ГРВІ. 

«У нас тепер катастрофа. Зазвичай водії працюють по вісім годин на добу з перервою на обід. Зараз мусимо працювати без вихідних, часто в дві зміни на день. Буває так, що о 06:18 я починаю рейс, працюю майже чотири години, потім маю перерву в роботі до чотирьох годин. В цей період мені незручно їхати додому, бо депо далеко від нього, тому залишаюся там. Потім знову працюю до 19:58. Нам, звісно, оплачують цей розрив у зміні, але я воліла б не мати такого розірваного дня і такої оплати», – розповідає Анна Лазоряк.

Читайте також: Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова

Для жінок із дітьми така робота нелегка, потребує повної віддачі. За кермом водійка мусить фокусуватися на дорозі, не відволікатися навіть на дзвінок від дітей чи чоловіка. Це робота, в якій немає вихідних та свят.

«Раніше було як: чотири дні працюєш, п’ятий вихідний. Зараз ми маємо вісім робочих днів і лише на дев’ятий вихідні. Буває, що три вихідні на місяць виходить. Коли працюєш у вихідний, це оплачують краще, але ліпше не мали б того. Тобто коли мусиш ще й доглядати дітей, це важко», – вважає співрозмовниця.

Пані Анна каже, що колись водійкою громадського транспорту було легше працювати, бо не було такого трафіку на дорогах, маршрути були легші.

Чому водіями автобусів не працюють жінки

Пані Анна не уявляє себе водійкою іншого виду громадського транспорту. Каже, така робота не для жінок. Не знає ні одної жінки – водійки автобуса. 

Зазначимо, що для роботи водієм треба мати безперервний стаж кермування ТЗ категорії D як мінімум три роки.

«Головна причина, чому не йдуть туди працювати жінки, це заробітна плата, а вже потім стан рухомого складу. Це дуже важка фізична робота, що недостатньо оплачується», – пояснює вона.

Крім того, рух на дорозі непередбачуваний. Якою б вправною не була водійка, ніколи не зможе вгадати подальші дії інших водіїв та пішоходів навколо. Окремі смуги для руху громадського транспорту могли б поліпшити цю ситуацію.

«Робота водія – це постійна комунікація з людьми, зокрема й через те, що мусиш постійно видавати решту. Бувають дні, коли здається, що вже сама можу «подавати струм». У той же час мусиш постійно контролювати рух. Дуже допомагають окремі смуги руху», – каже Анна Лазоряк.

Читайте також: Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності

Перешкодою в роботі водія є готівкова оплата проїзду. Пані Анна признається, що з появою можливості безготівкової оплати її робота спростилася, і сподівається, що ще більше пасажирів перейдуть на безготівкову оплату, тоді можна буде зосередитися тільки на русі.  

Від початку нового навчального року водії взагалі перетворилися на кондукторів. Є зупинки біля гуртожитків, де студенти стають у чергу ще на зупинці, щоб оплатити проїзд.

«Під час активного руху це велика проблема – видати решту. В мене нещодавно був жахливий випадок: чоловік викликав поліцію через те, що я не мала решти для нього. Був активний рух, а моя ліва рука мусить бути постійно на пульті. Пасажир дав мені 500 гривень. Правою рукою я мала б якось видати решту і відірвати талончик. Дві-три зупинки чоловік мене тероризував питаннями про решту. А де ж мені її взяти під час руху? Якби я могла, то стала б на зупинці, вибігла й розміняла гроші в найближчому магазині, але тоді це неможливо було зробити. Одне слово, він написав на мене заяву. Все закінчилося мирно, бо, на щастя, немає такої статті», – ділиться історією пані Анна.

Важливими також є умови праці. Водійці стало легше працювати, коли старі трамваї замінили «Електронами»: «В нових трамваях значно комфортніше. Тут є кондиціонер і пічка в кабіні. Всі водії хотіли б працювати на нових, але нас розподіляють по-різному».

Повертаючись до теми роботи жінок водійками автобусів, Анна Лазоряк зауважує, що там багато брудної роботи під час ремонту, яку має виконувати водій: «Якщо щось зламається, мусиш ремонтувати самотужки. Якщо виникає поламка у трамваї, дзвоню до майстрів, і вони приїжджають».

Також є велика проблема з природними потребами. Якщо водійка трамвая може скористатися вбиральнею в пунктах на кінцевих зупинках, то для водіїв автобусів таких немає. 

«Ми хоча б маємо влаштовані вбиральні на кінцевих зупинках. На вулиці Вернадського часто можна бачити, як чоловіки йдуть під кущики, а навпроти – вікна будинку. Останнім часом почали ставити біотуалети, певно, вже поскаржилися мешканці. Але коли вони мають шукати їх, у них же ж графік руху також є?»

Попри те, що у Львові ось-ось настане транспортний колапс, не весь громадський транспорт курсує його вулицями. Наразі задіяні 92% всього рухомого складу, решта простоює через нестачу водіїв. Водночас водії громадського транспорту у Львові тепер працюють понаднормово, без вихідних, щоб забезпечити звичний ритм міського життя. Такі навантаження для людського організму небезпечні, вже неодноразово відбувалися ДТП через те, що водій просто засинав за кермом.

І «Львівелектротранс», і АТП-1 провадять активну агітаційну кампанію з пошуку фахівців, підприємства використовують всі можливі канали комунікації. Ймовірно, цю проблему можна було б частково вирішити, якби вдалося залучити до роботи водіями більше жінок та молодих людей, котрі не підлягають мобілізації. Однак, очевидно, для цього варто переглянути умови такої важкої праці та її оплати.

Наталія Вареник

Фото: Іван Станіславський/Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.