Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
Пані Анна працює водійкою трамвая з 1974 року і каже, що жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Наразі обслуговує два маршрути – №4 і №8. Із її слів, на ці лінії призначають водіїв найвищої категорії.
«Початківців зазвичай ставлять на незавантажені маршрути. Завантажені зараз усі, але ті, де є підйоми й мости, вважаються складними. Третій маршрут майже весь має окрему смугу для трамвая. На ньому працюють початківці, які тільки-но закінчили навчання. З більшим досвідом водії працюють на складніших маршрутах. Шостий маршрут вважають особливо складним, адже він прямує Городоцькою, яка має нахил, і там часто ускладнений автомобільний рух», – розповідає вона.
Анна Лазоряк
Анна Лазоряк уперше сіла за кермо трамвая у 18 років. Пригадує, що спочатку її поставили на дев’ятий маршрут.
«Я сама не з Львівщини. У нас там трамваїв нема. Із самого дитинства я хотіла навчитися їздити на вантажній машині, але на такій роботі були лише чоловіки, тому трохи соромилася туди йти. Прочитала оголошення, що набирають водіїв трамваїв, які я бачила лише на картинках», – каже жінка.
Попри те, що за свою довгу кар’єру водійка працювала на всіх трамвайних маршрутах міста, улюбленим для неї залишається №2, який починається з вулиці Коновальця, пролягає через центр міста і далі до Пасічної.
«Я відповідаю за життя всіх своїх пасажирів»
Анна Лазоряк вважає, що робота водія трамвая дуже відповідальна, часто емоційно важка, тому потрібно бути витривалою та стресостійкою. В цій роботі і вставання удосвіта, і перепалки з пасажирами.
«Треба дуже рано їхати на роботу. Інколи приїжджаю додому в першій ночі, а о четвертій вже треба прокидатися. Це нелегко. За такий короткий час мушу відновитися. Не дай Боже заснути за кермом, я ж відповідаю за стільки життів, тому треба бути витривалою», – веде далі пані Анна.
У дорозі часто трапляються ситуації, які не залежать від водія громадського транспорту, як-от затори чи несправність світлофора.
«Інколи бувають проблеми в роботі світлофорів, і трамваї можуть змінювати маршрут. Тоді пасажири починають репетувати на водіїв, щоб ми повертали їм гроші, не розуміючи, що це не наша провина, – пояснює водійка. – Звичайно, їх можна зрозуміти, адже вони не бачать усієї роботи водія і переживають за свій час і кошти. Але ж я не маю права видавати двічі один талончик. Якщо я всім поверну гроші, то можна й на роботу не йти».
У кабіні водійки та в салоні трамвая є відеокамери. Пані Анна признається, що стає трохи ніяково, коли розумієш, що кожний твій рух і слово контролюється. Однак відеоспостереження є помічним у критичних випадках: якщо стається ДТП, то саме завдяки відеозапису можна з’ясувати, чи винен у ній водій трамвая. А ще завдяки камерам можна вирішити чимало конфліктних ситуацій із пасажирами:
«Раніше було таке, щоб під трамвай авто могло під’їхати спеціально. Хтось має побиту машину і може «підрізати», щоб отримати потім компенсацію. Водій трамвая розраховує лише на гальма, а це ж 20 тонн, якщо вагон заповнений пасажирами, то всі 30-ть. Я ж не можу так швидко зупинитися, як це може зробити водій автівки. Тому в таких ситуаціях камери нас дуже виручають».
Катастрофа з водіями
У Львові не вистачає водіїв комунального транспорту. Про це в коментарях Tvoemisto.tv повідомив раніше керівник управління транспорту ЛМР Орест Олеськів і керівник департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР Олег Забарило. У «Львівелектротрансі» майже 20 чоловіків пішли на фронт, 23 людини мають відкриті лікарняні через ГРВІ.
«У нас тепер катастрофа. Зазвичай водії працюють по вісім годин на добу з перервою на обід. Зараз мусимо працювати без вихідних, часто в дві зміни на день. Буває так, що о 06:18 я починаю рейс, працюю майже чотири години, потім маю перерву в роботі до чотирьох годин. В цей період мені незручно їхати додому, бо депо далеко від нього, тому залишаюся там. Потім знову працюю до 19:58. Нам, звісно, оплачують цей розрив у зміні, але я воліла б не мати такого розірваного дня і такої оплати», – розповідає Анна Лазоряк.
Читайте також: Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
Для жінок із дітьми така робота нелегка, потребує повної віддачі. За кермом водійка мусить фокусуватися на дорозі, не відволікатися навіть на дзвінок від дітей чи чоловіка. Це робота, в якій немає вихідних та свят.
«Раніше було як: чотири дні працюєш, п’ятий вихідний. Зараз ми маємо вісім робочих днів і лише на дев’ятий вихідні. Буває, що три вихідні на місяць виходить. Коли працюєш у вихідний, це оплачують краще, але ліпше не мали б того. Тобто коли мусиш ще й доглядати дітей, це важко», – вважає співрозмовниця.
Пані Анна каже, що колись водійкою громадського транспорту було легше працювати, бо не було такого трафіку на дорогах, маршрути були легші.
Чому водіями автобусів не працюють жінки
Пані Анна не уявляє себе водійкою іншого виду громадського транспорту. Каже, така робота не для жінок. Не знає ні одної жінки – водійки автобуса.
Зазначимо, що для роботи водієм треба мати безперервний стаж кермування ТЗ категорії D як мінімум три роки.
«Головна причина, чому не йдуть туди працювати жінки, це заробітна плата, а вже потім стан рухомого складу. Це дуже важка фізична робота, що недостатньо оплачується», – пояснює вона.
Крім того, рух на дорозі непередбачуваний. Якою б вправною не була водійка, ніколи не зможе вгадати подальші дії інших водіїв та пішоходів навколо. Окремі смуги для руху громадського транспорту могли б поліпшити цю ситуацію.
«Робота водія – це постійна комунікація з людьми, зокрема й через те, що мусиш постійно видавати решту. Бувають дні, коли здається, що вже сама можу «подавати струм». У той же час мусиш постійно контролювати рух. Дуже допомагають окремі смуги руху», – каже Анна Лазоряк.
Читайте також: Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
Перешкодою в роботі водія є готівкова оплата проїзду. Пані Анна признається, що з появою можливості безготівкової оплати її робота спростилася, і сподівається, що ще більше пасажирів перейдуть на безготівкову оплату, тоді можна буде зосередитися тільки на русі.
Від початку нового навчального року водії взагалі перетворилися на кондукторів. Є зупинки біля гуртожитків, де студенти стають у чергу ще на зупинці, щоб оплатити проїзд.
«Під час активного руху це велика проблема – видати решту. В мене нещодавно був жахливий випадок: чоловік викликав поліцію через те, що я не мала решти для нього. Був активний рух, а моя ліва рука мусить бути постійно на пульті. Пасажир дав мені 500 гривень. Правою рукою я мала б якось видати решту і відірвати талончик. Дві-три зупинки чоловік мене тероризував питаннями про решту. А де ж мені її взяти під час руху? Якби я могла, то стала б на зупинці, вибігла й розміняла гроші в найближчому магазині, але тоді це неможливо було зробити. Одне слово, він написав на мене заяву. Все закінчилося мирно, бо, на щастя, немає такої статті», – ділиться історією пані Анна.
Важливими також є умови праці. Водійці стало легше працювати, коли старі трамваї замінили «Електронами»: «В нових трамваях значно комфортніше. Тут є кондиціонер і пічка в кабіні. Всі водії хотіли б працювати на нових, але нас розподіляють по-різному».
Повертаючись до теми роботи жінок водійками автобусів, Анна Лазоряк зауважує, що там багато брудної роботи під час ремонту, яку має виконувати водій: «Якщо щось зламається, мусиш ремонтувати самотужки. Якщо виникає поламка у трамваї, дзвоню до майстрів, і вони приїжджають».
Також є велика проблема з природними потребами. Якщо водійка трамвая може скористатися вбиральнею в пунктах на кінцевих зупинках, то для водіїв автобусів таких немає.
«Ми хоча б маємо влаштовані вбиральні на кінцевих зупинках. На вулиці Вернадського часто можна бачити, як чоловіки йдуть під кущики, а навпроти – вікна будинку. Останнім часом почали ставити біотуалети, певно, вже поскаржилися мешканці. Але коли вони мають шукати їх, у них же ж графік руху також є?»
Попри те, що у Львові ось-ось настане транспортний колапс, не весь громадський транспорт курсує його вулицями. Наразі задіяні 92% всього рухомого складу, решта простоює через нестачу водіїв. Водночас водії громадського транспорту у Львові тепер працюють понаднормово, без вихідних, щоб забезпечити звичний ритм міського життя. Такі навантаження для людського організму небезпечні, вже неодноразово відбувалися ДТП через те, що водій просто засинав за кермом.
І «Львівелектротранс», і АТП-1 провадять активну агітаційну кампанію з пошуку фахівців, підприємства використовують всі можливі канали комунікації. Ймовірно, цю проблему можна було б частково вирішити, якби вдалося залучити до роботи водіями більше жінок та молодих людей, котрі не підлягають мобілізації. Однак, очевидно, для цього варто переглянути умови такої важкої праці та її оплати.Наталія Вареник
Фото: Іван Станіславський/Твоє місто
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Прийду до побратимів, скажу, що перемогли». Розмова з Героєм України Русланом Панезьоровим
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- «Люди на війні роблять дива, приїдуть до Львова, а тут «йой, все пропало»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- Обіцяв сину повернутися. Історія художника-ветерана
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»