Ми беремо з землі майже ідеальну живу воду й повертаємо її мертвою. Що місцева влада, підприємці та пересічні львів’яни можуть зробити для того, аби каналізаційні стоки не забруднювали довкілля.

5-6 жовтня «Льввіводоканал» уже втретє проведе екологічний форум. Цього разу підприємство планує залучити до діалогу представників громадянського суспільства – захисників природи, активістів, екологів.  У «Львівводоканалі» сподіваються, що форум стане ще одним кроком до розв’язання проблем із забрудненням довкілля, які Львів не може вирішити самотужки. З початку року підприємство веде переговори з Національним фондом охорони навколишнього середовища і водного господарства Польщі щодо позики на модернізацію очисних споруд Львова. Про варшавський досвід, який планує запозичити Львів, Tvoemisto.tv вже писало.

Дискусія «Захист водного середовища та безпека питної води у Львові: виклики та перспективи», організована платформою «Твоє місто Львів», зібрала керівників «Львівводоканалу», захисників довкілля, представників обласної та міської влади, аби обговорити головні виклики та перспективи у сфері водопостачання та водовідведення.

Що ми п’ємо

Чи можна пити у Львові воду з-під крана? Коротка відповідь: так.

«Львів’янам пощастило: воду для водогону беруть із артезіанських свердловин, і вона чиста. Вода, яку продають у пляшках – мертва, її пити не можна. Натомість, у крані є хороша вода. Можливо, замість хлорування її можна було б знезаражувати озоном і ультрафіолетом. Та все одно у Львові чудова вода з прекрасною мінералізацією, яка практично не потребує очистки. Але, на жаль, ми про цю воду не дбаємо – беремо чисту й повертаємо в природу брудною», – каже Алла Войцехівська з екологічної організації «Екологія-Право-Людина».

Але є два «але»: по-перше, львів’яни не знають, що вода у крані йде з артезіанських джерел і є безпечною для пиття. По-друге, добру воду псують неякісні труби. Тому, якщо спитати пересічного львів’янина, якою є вода у крані, він, скоріш за все, скаже: поганою.

«Вода в нас – найдешевша комунальна послуга, тому люди не надто нею переймаються», – констатує керівник «Львівводоканалу» Валентин Вольський. Він називає львівську водогінну воду однією з найкращою з Європи – каже, це підтвердили шведські експерти, взявши воду з-під крана на аналіз. «Але суспільство цього не цінує! Справді, труби неякісні, і є вторинне забруднення через старі мережі, але зараз триває реконструкція водогінних і каналізаційних мереж на багатьох вулицях. Водоканал не обслуговує внутрішньобудинкові мережі, які теж на це впливають. У будинках, де мережі замінені, люди п’ють чисту артезіанську воду», – говорить Вольський.

Що ми зливаємо

Із водою Львову пощастило більше, ніж більшості населених пунктів України. Здебільшого українці п’ють очищену воду з річок, яку перед тим забруднили викидами. Львівські  ж очисні споруди, застарілі та виснажені, за словами Алли Войцехівської, ледь жевріють, тому в Полтву – а далі в Західний Буг, який на території Польщі впадає у Віслу – Львів зливає далеко не чисту воду. Головна проблема, кажуть у «Львівводоканалі» – у підприємствах, які скидають у каналізацію неочищені стічні води.

«На законодавчому рівні в Україні не врегульовано те, як підприємства мають очищувати свої викиди. Не передбачені штрафи та санкції», – нарікає речниця «Львівводоканалу» Уляна Горбата. Алла Войцехівська констатує, що Львів міг би заробити величезні гроші, накладаючи штрафи на підприємства, які скидають неочищену воду в каналізацію. Одначе закон вимагає від водоканалу попередити підприємство про перевірку за десять днів, тому вони уникають відповідальності.

«Для потужних промислових підприємств установити локальні очисні споруди, витративши кілька мільйонів євро, не є проблемою. Тоді ми можемо зберегти річки. Я думаю, що до Водного кодексу треба внести норму, за якою водоканал має право контролювати підприємства, що скидають воду в каналізаційну мережу, в будь-який час дня і ночі. Для цього потрібна лабораторія, спроможна визначати різні види органічного забруднення. Та, що є у “Львівводоканалу”, не атестована для перевірки складних органічних забруднень», – каже екозахисниця.

Директор департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації Руслан Гречаник визнає, що стан річок на Львівщині гірший, ніж хотілося б. Адже всі очисні споруди на території області будувались у 60-80-х роках минулого століття й не підтримувались у належному стані. «Ми шукаємо гроші, щоб виправити цю плачевну ситуацію. В першу чергу, гроші йдуть із обласного фонду охорони довкілля, маємо підтримку також із державного фонду, з міжнародних фундацій, які надають кредити і ґранти на реконструкцію очисних споруд. Цього року ми розпочали будівництво і реконструкцію п’ятнадцяти очисних споруд (загалом їх має бути більше 400). Каналізуємо населені пункти, де немає каналізації. Грошей, щоб зробити все, ні в області, ні в держави немає», – розповідає чиновник. Залишається сподіватись на кредити і ґранти, перш за все – з Європи.

Що робить із цим місцева влада

«Нещодавно ми побували у Варшаві, й президент фонду охорони довкілля розповів нам, що до 2012 року польська столиця перебувала в такій самій ситуації, як Львів. Половина води скидалася у Віслу неочищеною. Велике щастя Польщі та інших країн, які долучились до ЄС, що вони змогли отримати фінансування від Євросоюзу. Це та дорога, якою нам доведеться пройти: ми будемо інвестувати в природоохоронні заходи», – каже Уляна Горбата.

Ніхто точно не може сказати, які потрібні інвестиції, аби реконструювати й осучаснити очисні споруди там, де вони є, а також побудувати їх там, де їх немає. Але всі учасники дискусії погоджуються: це величезні гроші. Німецьке місто Дрезден, до прикладу, інвестувало лише у реконструкцію каналізацію за останню чверть століття 800 мільйонів євро. Львову, кажуть експерти, знадобиться не менше.

Частково проблему можна розв’язати, примусивши підприємства фільтрувати викиди та сплачувати екологічний податок. Два роки тому, за словами Руслана Гречаника, з одинадцяти тисяч підприємств на Львівщині шість з половиною тисяч не мали дозволів на викиди а спеціальне водокористування. «Протягом 2016 року третина підприємств-порушників виправились, установили очисні споруди, отримали дозволи на спеціальне водокористування й почали сплачувати екологічний податок Якщо 2015 року екологічний фонд, який наповнюється з цього податку, був 10 мільйонів гривень, зараз – 120 мільйонів», – розповідає він. Кожне нове підприємство, що відкривається в області, повинне мати очисні споруди.

Олександр Одинець, виконувач обов’язків директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, визнає: грошей на ремонт очисних споруд у міському бюджеті немає. Натомість, із бюджету фінансують розширення каналізаційної мережі – до 2020 року вона повинна покрити 100% житлових кварталів міста. Дотепер у Львові не каналізовано три тисячі будинків.

Що може зробити з цим кожен із нас

Депутатка міської ради Ірина Оршак називає ситуацію, коли «Львівводоканал», що очищує стічні води, сплачує екологічний податок та штрафи за забруднення довкілля. «Левова частка екологічного податку мала би повертатися назад і йти на очисні споруди», – говорить вона. Також депутати, які представляють у Верховній Раді Львів та область, мали б нагадати колегам-законотворцям про державну програми «Питна вода» та Розвитку транскордонного співробітництва, в межах яких – якби вони були профінансовані – регіон мав би отримати сотні мільйонів гривень на розв’язання своїх водних проблем.

Разом із тим, не слід забувати про найефективніший спосіб збереження чистоти середовища: не забруднювати його.

Не лише великі промислові підприємства повинні очищувати стоки, нагадує Олександр Одинець,. Невеличкий ресторан, який зливає в каналізацію олію з фритюрниці, чи автомайстерня, яка відправляє туди ж відпрацьовану оливу, також завдає шкоди довкіллю. «Кожен підприємець повинен розуміти, що за порушення він понесе велику відповідальність. Штраф повинен бути стимулом інвестувати в очисні споруди», – каже Одинець.

Багато залежить і від пересічних мешканців міста. «Є речі, які не можна зливати в каналізацію. Навіть на рівні домогосподарств потрібно це розуміти. Ми не можемо залишки фарби виливати в каналізацію. Не можна скидати великі шматки їжі, бо труби забиваються», – веде далі Олександр Одинець. Щоб розтлумачувати важливість відповідальності за чистоту стоків та економне поводження з водою, Алла Войцехівська пропонує створити у «Львівводоканалі» окремий відділ, що займався би інформаційними кампаніями та просвітництвом.

«Наше суспільство, країна, місто не вміє жити з проблемами. Ми реагуємо на проблеми достатньо спорадично. Екологія – це той сектор, де таймер працює не на нашу користь, але ми починаємо розв’язувати проблему лише тоді, коли стається біда. Треба говорити про екологію, починаючи з початкової школи», – резюмує депутатка Львівської міської ради Юлія Хомчин. Однією з нагод поговорити про те, що кожен із нас може зробити для збереження довкілля, буде Екологічний форум 5-6 жовтня.