У гості до пана Едзя: чому у Львові не вистачає громадських туалетів

2133 0
На понад 700 тисяч мешканців та 3 мільйони туристів у Львові працює лише п'ять громадських туалетів.

На початку XX століття у Львові проживав Едзь Тарнавський, який керував закладом «Атляс» на площі Ринок. Саме до його вбиральні ходили всі працівники базару, тож незабаром Едзь запровадив оплату за користування туалетом. Тому львів’яни досі використовують вираз «ходити до пана Едзя», адже це був перший прототип громадської вбиральні у Львові. Як змінилася ситуація зі вбиральнями у Львові через сто років та чи мають львів’яни, куди ходити до пана Едзя, читайте у матеріалі Tvoemisto.tv.

Яка ситуація із громадськими вбиральнями у Львові

За інформацією управління інженерного господарства Львівської міської ради, у місті є двадцять вбиралень, більшість із яких зосереджена у центрі та біля вокзалу.

Водночас, відповідно до даних міськради, із цих двадцяти туалетів працює лише сім. Проте реально їх ще менше — як з’ясувало Tvoemisto.tv, у Львові є лише п’ять громадських вбиралень, якими можна скористатися.

Серед заявлених ніби працюючих вбиралень — туалет на площі Франка. За словами людей, які працюють неподалік, ця вбиральня в аварійному стані та закрита вже три роки.

Інший туалет, який мав би працювати, розташований на вулиці Городоцькій, 83. Проте за цією адресою зараз розташоване кафе. Працівники цирку, який працює поруч, підтвердили, що раніше тут була вбиральня.

Частина львівських громадських туалетів приватизовані або орендовані, решта – належать комунальним підприємствам. Вбиральня-привид на Городоцькій перебуває у приватній власності, натомість туалет на площі Франка здали в оренду ТзОВ «Йосип і К». Ця ж компанія орендує три з п’яти вбиралень, які працюють.

Причини, чому в управлінні інженерного господарства мають неактуальний список вбиралень, можуть бути різні. За словами заступника директора департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР Олександра Одинця, управління просто не знає, які саме туалети в місті працюють, які ні. Втім, те, що у списку відчинених значаться туалети, один з яких давно не працює, а іншого взагалі не існує, свідчить про те, що в ЛМР не моніторять та не слідкують за громадськими вбиральнями щонайменше кілька років.

У 2010 році міська рада Львова прийняла ухвалу «Про врегулювання питання громадських вбиралень». Планувалося, що у Львові проведуть моніторинг громадських вбиралень і таким чином визначать, чи туалети придатні до використання. Проте найцікавіше, що ця програма передбачала встановлення громадських туалетів нового покоління модульного або контейнерного типу. Такі зміни запроваджувалися до Євро-2012, але європейський чемпіонат з футболу давно відбувся, а зміни так і не втілили у реальність. За те, щоб ці положення не залишилися лише на папері, відповідали департамент економічної політики та департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР. На жаль, далі прийнятої ухвали справи не пішли. Тим часом з кожним роком громадських вбиралень у Львові стає  все менше.

Що це означає ?

Одне туалето-місце розраховане на тисячу людей — згідно з вимогами «Планування і забудови міських і сільських поселень». За останніми даними Головного управління статистики у Львівській області, у Львові проживає 757,9 тис. осіб. Тож у місті має бути орієнтовно 758 туалето-місць. За документами, таких туалето-місць лише 109. А оскільки у цьому показнку були враховувані два туалети, які не працюють, то насправді їх ще менше. А це, орієнтовно, лише 13% від норми.  

Чому ми про це говоримо?

Громадські туалети не часто обговорюють публічно, хоча майже всі мешканці Львова хоч іноді ними користуються. За час незалежності у Львові не збудували жодної вбиральні, натомість з кожним роком їх стає все менше. Окрім того, для людей літнього віку, батьків з маленькими дітьми, або ж людям, які мають проблеми зі здоров’ям, необхідність «потерпіти» може перетворитися на справжню катастрофу.    

Критично низька кількість громадських вбиралень особливо відчутна у львівських парках. І якщо у місті все-таки є можливість знайти вихід із критичної ситуації, скориставшись, наприклад, туалетами у закладах громадського харчування, то що робити на природі? Адже у жодному зі львівських парків вбиральні немає. Колись у Стрийському парку був підземний туалет, але зараз він заріс бур’яном і його вже не так легко знайти. В інших же парках туалетів навіть не будували. Спасінням для відвідувачів стають різні заклади. Наприклад, у «Горіховому Гаю» працює Львівський кіноцентр, де нещодавно відремонтували туалетні кабіни, а в деяких парках є ресторани чи кав’ярні. А у Шевченківському гаю тільки планують збудувати 16 туалетів, включно з туалетними кімнатами для людей з інвалідністю

Читайте також: Легені Львова. 6 ідей облаштування львівських парків

За даними соціологічних опитувань, які провів львівський Інститут просторового розвитку, коли йдеться про облаштування парків, то мешканці часто скаржаться саме на відсутність громадських туалетів.

Чому ресторани – це не альтернатива громадським туалетам

Якщо ви не знайшли громадську вбиральню у найвідповідальніший момент, то маєте право скористатися туалетом комунального закладу або ресторану на платній або безоплатній основі. Це залежить від правил закладу. Так вказали все у тій же ухвалі «Про врегулювання питання громадських вбиралень» вісім років тому. І це головний документ, яким оперують у міській раді, коли говорять про те, що ресторани можна відвідати з «природною» метою. Виглядає на те, що частину ухвали, яка стосується встановлення нових туалетів, у міській раді проігнорували, натомість частина про відвідування громадських закладів харчування з такою метою залишається легітимною і вісім років потому.  

Ресторани та кав’ярні не знімають з міста відповідальність за встановлення окремих громадських туалетів, оскільки не кожному буде зручно відвідувати заклади громадського харчування, тим більше, коли твоя головна мета – це сходити до вбиральні. Крім того, під час масових заходів чи фестивалів чергу у «Макдональдсі» зможе витримати далеко не кожен.

(Не)приємно: яким має бути громадський туалет

«Безумовно, це має бути наземна вбиральня», – говорить Олександра Сладкова, яка керує відділом урбаністики в Інституті просторового розвитку, – «Те, що туалет чистий, ви маєте зрозуміти не по запаху, а туалет сам за себе має казати, що от я такий чистий та прозорий, добре підсвічений та безпечний».

Одним із найкращих прототипів такого туалету є модульна вбиральня. Вона не потребує людини, яка б стежила за тим, чи заплатили всі по три гривні, адже працює автономно, бо оснащена спеціальним грошовим терміналом. Нещодавно такий туалет встановили в Івано-Франківську. Користування ним коштує п’ять гривень. Такий туалет зручний для людей з інвалідністю, а інструкції до використання там вказані також і шрифтом Брайля.

Нагадаємо, що наразі у Львові є лише один інклюзивний громадський туалет – у Ратуші.

Хто за це відповідальний і де знайти гроші на вбиральні?

«У місті є проекти, які приносять хороший прибуток, тоді міська рада може подати їх на аутсорс. Але є й такі, що треба дотувати, бо вони навряд себе окуплять. Напевно, облаштування громадських вбиралень – це один з таких проектів», – говорить Олександра Сладкова.

«Більшість туалетів у Львові – підземні. Мені здається, що немає особливої потреби у їхньому ремонті, адже це не більше, ніж рудимент попередньої епохи. Навряд ми зможемо зробити туди ліфт, а вбиральня має бути доступною», – вважає урбаністка.  

За її словами, з інженерної точки зору це не дуже раціонально, адже всі мережі розташовані на мінус першому рівні, а від цього суттєво страждає система водовідведення. Окрім того, важко зробити гідроізоляцію через наявність ґрунтових вод, тому в такому туалеті завжди будуть калюжі.

За інформацією управління інженерного господарства, «повернути до життя» можуть дев’ять громадських вбиралень, які наразі не експлуатуються. Орієнтовна вартість їхнього відновлення складе 22,5 млн грн – це 2,5 млн за одну вбиральню.  Для порівняння, встановлення сучасного модульного громадського туалету в Івано-Франківську обійшлось місту у 800 тис. грн.

Читайте також: Гравітон культурний: Як мешканці району створюють новий громадський простір

Де взяти на це гроші? За словами Олександра Одинця, по-перше, в управлінні можуть знайти інвесторів для такого проекту.

«Я не знаю, за скільки років окупився би цей проект з точки зору підприємця. Проте, наприклад, облаштувати нову вбиральню з точки зору парку, то це не дуже великі гроші, адже це фінансувалося б зі громадського бюджету”, – зазначає Сладкова. Вона наголошує, що мабуть, найдорожче обійдеться саме експлуатація туалету.

По-друге, для вирішення проблеми з туалетами можна виділити  гроші з міського бюджету. Нагадаємо, що бюджет міста формується наприкінці року, тож, якщо міська рада вирішить піти за другим сценарієм, нові вбиральні у Львові з'являться ще не скоро.

Ганна Аргірова, Марина Верещака

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Міські акценти