
У гості до пана Едзя: чому у Львові не вистачає громадських туалетів
На початку XX століття у Львові проживав Едзь Тарнавський, який керував закладом «Атляс» на площі Ринок. Саме до його вбиральні ходили всі працівники базару, тож незабаром Едзь запровадив оплату за користування туалетом. Тому львів’яни досі використовують вираз «ходити до пана Едзя», адже це був перший прототип громадської вбиральні у Львові. Як змінилася ситуація зі вбиральнями у Львові через сто років та чи мають львів’яни, куди ходити до пана Едзя, читайте у матеріалі Tvoemisto.tv.
Яка ситуація із громадськими вбиральнями у Львові
За інформацією управління інженерного господарства Львівської міської ради, у місті є двадцять вбиралень, більшість із яких зосереджена у центрі та біля вокзалу.
Водночас, відповідно до даних міськради, із цих двадцяти туалетів працює лише сім. Проте реально їх ще менше — як з’ясувало Tvoemisto.tv, у Львові є лише п’ять громадських вбиралень, якими можна скористатися.
Серед заявлених ніби працюючих вбиралень — туалет на площі Франка. За словами людей, які працюють неподалік, ця вбиральня в аварійному стані та закрита вже три роки.
Інший туалет, який мав би працювати, розташований на вулиці Городоцькій, 83. Проте за цією адресою зараз розташоване кафе. Працівники цирку, який працює поруч, підтвердили, що раніше тут була вбиральня.
Частина львівських громадських туалетів приватизовані або орендовані, решта – належать комунальним підприємствам. Вбиральня-привид на Городоцькій перебуває у приватній власності, натомість туалет на площі Франка здали в оренду ТзОВ «Йосип і К». Ця ж компанія орендує три з п’яти вбиралень, які працюють.
Причини, чому в управлінні інженерного господарства мають неактуальний список вбиралень, можуть бути різні. За словами заступника директора департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР Олександра Одинця, управління просто не знає, які саме туалети в місті працюють, які ні. Втім, те, що у списку відчинених значаться туалети, один з яких давно не працює, а іншого взагалі не існує, свідчить про те, що в ЛМР не моніторять та не слідкують за громадськими вбиральнями щонайменше кілька років.
У 2010 році міська рада Львова прийняла ухвалу «Про врегулювання питання громадських вбиралень». Планувалося, що у Львові проведуть моніторинг громадських вбиралень і таким чином визначать, чи туалети придатні до використання. Проте найцікавіше, що ця програма передбачала встановлення громадських туалетів нового покоління модульного або контейнерного типу. Такі зміни запроваджувалися до Євро-2012, але європейський чемпіонат з футболу давно відбувся, а зміни так і не втілили у реальність. За те, щоб ці положення не залишилися лише на папері, відповідали департамент економічної політики та департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР. На жаль, далі прийнятої ухвали справи не пішли. Тим часом з кожним роком громадських вбиралень у Львові стає все менше.
Що це означає ?
Одне туалето-місце розраховане на тисячу людей — згідно з вимогами «Планування і забудови міських і сільських поселень». За останніми даними Головного управління статистики у Львівській області, у Львові проживає 757,9 тис. осіб. Тож у місті має бути орієнтовно 758 туалето-місць. За документами, таких туалето-місць лише 109. А оскільки у цьому показнку були враховувані два туалети, які не працюють, то насправді їх ще менше. А це, орієнтовно, лише 13% від норми.
Чому ми про це говоримо?
Громадські туалети не часто обговорюють публічно, хоча майже всі мешканці Львова хоч іноді ними користуються. За час незалежності у Львові не збудували жодної вбиральні, натомість з кожним роком їх стає все менше. Окрім того, для людей літнього віку, батьків з маленькими дітьми, або ж людям, які мають проблеми зі здоров’ям, необхідність «потерпіти» може перетворитися на справжню катастрофу.
Критично низька кількість громадських вбиралень особливо відчутна у львівських парках. І якщо у місті все-таки є можливість знайти вихід із критичної ситуації, скориставшись, наприклад, туалетами у закладах громадського харчування, то що робити на природі? Адже у жодному зі львівських парків вбиральні немає. Колись у Стрийському парку був підземний туалет, але зараз він заріс бур’яном і його вже не так легко знайти. В інших же парках туалетів навіть не будували. Спасінням для відвідувачів стають різні заклади. Наприклад, у «Горіховому Гаю» працює Львівський кіноцентр, де нещодавно відремонтували туалетні кабіни, а в деяких парках є ресторани чи кав’ярні. А у Шевченківському гаю тільки планують збудувати 16 туалетів, включно з туалетними кімнатами для людей з інвалідністю
Читайте також: Легені Львова. 6 ідей облаштування львівських парків
За даними соціологічних опитувань, які провів львівський Інститут просторового розвитку, коли йдеться про облаштування парків, то мешканці часто скаржаться саме на відсутність громадських туалетів.
Чому ресторани – це не альтернатива громадським туалетам
Якщо ви не знайшли громадську вбиральню у найвідповідальніший момент, то маєте право скористатися туалетом комунального закладу або ресторану на платній або безоплатній основі. Це залежить від правил закладу. Так вказали все у тій же ухвалі «Про врегулювання питання громадських вбиралень» вісім років тому. І це головний документ, яким оперують у міській раді, коли говорять про те, що ресторани можна відвідати з «природною» метою. Виглядає на те, що частину ухвали, яка стосується встановлення нових туалетів, у міській раді проігнорували, натомість частина про відвідування громадських закладів харчування з такою метою залишається легітимною і вісім років потому.
Ресторани та кав’ярні не знімають з міста відповідальність за встановлення окремих громадських туалетів, оскільки не кожному буде зручно відвідувати заклади громадського харчування, тим більше, коли твоя головна мета – це сходити до вбиральні. Крім того, під час масових заходів чи фестивалів чергу у «Макдональдсі» зможе витримати далеко не кожен.
(Не)приємно: яким має бути громадський туалет
«Безумовно, це має бути наземна вбиральня», – говорить Олександра Сладкова, яка керує відділом урбаністики в Інституті просторового розвитку, – «Те, що туалет чистий, ви маєте зрозуміти не по запаху, а туалет сам за себе має казати, що от я такий чистий та прозорий, добре підсвічений та безпечний».
Одним із найкращих прототипів такого туалету є модульна вбиральня. Вона не потребує людини, яка б стежила за тим, чи заплатили всі по три гривні, адже працює автономно, бо оснащена спеціальним грошовим терміналом. Нещодавно такий туалет встановили в Івано-Франківську. Користування ним коштує п’ять гривень. Такий туалет зручний для людей з інвалідністю, а інструкції до використання там вказані також і шрифтом Брайля.
Нагадаємо, що наразі у Львові є лише один інклюзивний громадський туалет – у Ратуші.
Хто за це відповідальний і де знайти гроші на вбиральні?
«У місті є проекти, які приносять хороший прибуток, тоді міська рада може подати їх на аутсорс. Але є й такі, що треба дотувати, бо вони навряд себе окуплять. Напевно, облаштування громадських вбиралень – це один з таких проектів», – говорить Олександра Сладкова.
«Більшість туалетів у Львові – підземні. Мені здається, що немає особливої потреби у їхньому ремонті, адже це не більше, ніж рудимент попередньої епохи. Навряд ми зможемо зробити туди ліфт, а вбиральня має бути доступною», – вважає урбаністка.
За її словами, з інженерної точки зору це не дуже раціонально, адже всі мережі розташовані на мінус першому рівні, а від цього суттєво страждає система водовідведення. Окрім того, важко зробити гідроізоляцію через наявність ґрунтових вод, тому в такому туалеті завжди будуть калюжі.
За інформацією управління інженерного господарства, «повернути до життя» можуть дев’ять громадських вбиралень, які наразі не експлуатуються. Орієнтовна вартість їхнього відновлення складе 22,5 млн грн – це 2,5 млн за одну вбиральню. Для порівняння, встановлення сучасного модульного громадського туалету в Івано-Франківську обійшлось місту у 800 тис. грн.
Читайте також: Гравітон культурний: Як мешканці району створюють новий громадський простір
Де взяти на це гроші? За словами Олександра Одинця, по-перше, в управлінні можуть знайти інвесторів для такого проекту.
«Я не знаю, за скільки років окупився би цей проект з точки зору підприємця. Проте, наприклад, облаштувати нову вбиральню з точки зору парку, то це не дуже великі гроші, адже це фінансувалося б зі громадського бюджету”, – зазначає Сладкова. Вона наголошує, що мабуть, найдорожче обійдеться саме експлуатація туалету.
По-друге, для вирішення проблеми з туалетами можна виділити гроші з міського бюджету. Нагадаємо, що бюджет міста формується наприкінці року, тож, якщо міська рада вирішить піти за другим сценарієм, нові вбиральні у Львові з'являться ще не скоро.
Ганна Аргірова, Марина Верещака
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Коментарі (0)
Міські акценти
- Молодий і динамічний. Як Сихів стає конкурентом центральній частині міста
- «Про результат повідомимо згодом». Як працює Гаряча лінія Львова
- У білих халатах і з рентгеном. Як працюють львівські реставратори
- Портрет львівського туриста. Хто сюди їде і навіщо
- Відпустка за відпусткою. Хто дбає про Львів замість Садового
- На Різдво до Остапа. Як львівський художник зібрав у своїй квартирі триста колядників
- Зберегти не можна штрафувати. Як Львів охороняє історичне середовище
- Право на навчання. Як шукати помічника вчителя у Львові
- Як у Львові перероблятимуть сміття у добриво. Приклад Польщі
- Без цукру, без хліба немає обіду. Як змінити меню у львівських школах
- Метро та ІТ-курси для незрячих. Хто і як робить Львів кращим
- Заморожена Ряшівська. Чому три кілометри вулиці будують сім років
- Тарас Кльофа: Військові зараз мають усі медикаменти – їм бракує уваги
- Місто розумних та жорстких. Як регулюють світлофори у Львові
- Доглядачі коминів: як працюють львівські сажотруси. Фоторепортаж
- Фонтан і мобільна служба для хворих дітей. Які ініціативи потрібні Сихову
- Озеро та дорога на кладовище. Що хочуть втілити у Шевченківському районі
- «Бабки знають, під чим підписуються». Як пройшло обговорення реконструкції площі Довженка
- Спорт, спорт і ще раз спорт! За який проект проголосувати у Франківському районі
- Школа самооборони та нова музична апаратура. Чого потребує Личаківський район
- Червона доріжка для батюшки. Як живе церква Московського патріархату у Львові
- Окремий світ або все, що треба знати про поховання у Львові
- Дитмайданчики та тротуар для Лесі. Що нового хочуть зробити у Залізничному районі
- Обсерваторія, арфа та пригодницьке містечко. Проекти Громадського бюджету в Галицькому районі
- Бався, вчись, чекай на гроші. Чого навчила Нова українська школа за перші місяці
- Я прийшов — авта нема. Як у Львові забрати машину зі штрафмайданчика
- Різати не можна пересадити. Хто у Львові може зрізати дерева
- Пацієнта не цікавить слово «ймовірно». Як львівським закладам запобігти поширенню гепатиту
- Звірюка в короні. Скільки пам'ятників ЗУНР потрібно Львову
- Чому у Львові не живуть пінгвіни. Як містам підготуватись до кліматичних змін
- Гарячий і вологий. Яким може стати Львів через зміни клімату
- «Можна пагромче і на русскам». Як у Львові обговорювали громадський простір біля Палацу Хоткевича
- 60 грн на добу. Хто заплатив за турне Андрія Садового Україною. Інфографіка
- Як виглядають перші класи львівських шкіл перед 1 вересня. Фото
- Знайти квартиру у Львові: 5 шахрайських схем і як їх оминути
- Архітектура Незалежності. Що Львів втратив і здобув за 27 років
- Виграти і чекати. Чому втілення проектів Громадського бюджету розтягується на роки
- Дістати колію з кущів. Чи поїдуть електрички на Знесіння та Личаків
- Історія ремонту вулиці Личаківської у датах і цифрах. Візуалізація
- Перший раз у нову школу: за що платитимуть батьки першокласників
- Тут ростуть гранат і кава. Як у центрі Львова працює таємний ботсад
- Ігри розуму. Як рекордна кількість вступників змагається за ІТ-місце у Львові
- Мистецтво не може бути ворожим. Чому зникають львівські радянські мозаїки
- «Та набийте їм морди»: як пройшли слухання щодо будівництва сміттєпереробного комплексу у Львові
- Як починалося IT у Львові. Історичні фото
- Як працює перша державна сортувальна станція на Львівщині
- Вудка замість риби. Що таке соціальний бізнес та чому ним займаються у Львові
- Чи потрібен Львову приватний пологовий будинок
- Знайти відьму та спалити. Як минули слухання про будівництво приватного пологового у Львові
- Великий Львів. Чи зможе місто об’єднати приміські села і розширити свої межі
- (Не)довести Львів до межі. Навіщо місту План сталої мобільності
- Таблетки для історії. Чи збереже Львів ще одну старовинну аптеку
- Як у Львові працює центр «всиновлення» тварин
- Друга цісарська. Одна з найстаріших шкіл України цьогоріч святкує 200-річчя
- Львів спить, Шептицький працює. Репортаж з першої цілодобової бібліотеки
- Спортивний інтерес. Чому львів'яни неохоче займаються спортом
- Наукові туристи. Як Львів заробляє на конференціях
- Обранці на мільйон. Рейтинг найбагатших і найбідніших народних депутатів Львівщини
- Львів’яни не поспішають сортувати. Репортаж зі сміттєсортувальної лінії у Львові
- Зміниться багато. Як реформують медицину за межами Львова
- «Любовь всєгда права». Як у львівських кнайпах і далі крутять російську музику
- Тарадайки та пижики: на чому їздили львів'яни. Історія у фотографіях
- Трамвай, веломаршрут чи стадіон. Що насправді треба Винникам і Львову
- Скромні та багаті. Що задекларували нардепи-мажоритарники Львова
- Сміливе рішення. Як швидкісний трамвай міг би розвантажити Львів
- Статки підлеглих мера Львова. Доходи, грошові активи та нерухоме майно
- Не буває однакових. Як львів’янка дає нове життя старим вишиванкам
- Перший. Як у Львові змінюється найстаріший дитячий театр в Україні
- Гнучкі межі. Чи загрожує щось парку культури і відпочинку у Львові
- Перегони на Личаківській. Як львів’яни долають перекопані дороги. Фоторепортаж
- Романтика на Донбасі. Як доброволець з Львівщини зустрів свою дружину-британку
- П’яна справа. Що заважає судити нетверезих водіїв швидко і справедливо
- Місто чоловіків. Чому Львів не пишається відомими жінками
- Повези мене туди, де асфальту нема. Чому Львів купує старенькі трамваї?
- Кредитна історія. Скільки винен Львів і скільки ще може позичити
- Дай лапу, покажи жетончик. Як працює реєстрація тварин у Львові
- Півжиття в заторах. Як зробити центр Львова вільним для проїзду
- Для чого Львову потрібен ЛАЗ: відновити, викупити, зарезервувати?
- Найщасливіші львів’яни. Як живе і про що мріє мікрорайон Знесіння
- «Тренуйтеся на кішках!»: архітектори про підземний паркінг біля ЛНУ
- Припинити битву шкіл. Які нові правила потрібні Громадському бюджету Львова
- Кремнієва долина між панельних будинків. Як розвивається південний захід Львова
- 10 проблем центру міста, які треба розв’язати, щоби Львів не втратив обличчя
- Новобудови-2018. Яке житло купуватимуть у Львові цього року
- Колядка, яка йде з душі: про різдвяні традиції Оксани Мухи
- Не готові до експериментів. Чому данські митці посварились із Тарасом Возняком
- Ніч замкнених дверей. Чому цілодобовий доступ до гуртожитків у Львові не діє?
- І ти, Бруте? Як і чому львів'яни переходять із різних професій в ІТ
- Ближче до неба. Чи готовий Львів стати містом хмарочосів
- Шкільні офіцери поліцїі: стати друзями для дітей, щоб уберегти
- Чемність заради життя. Як допомогти львів’янам цивілізовано поводитись на дорогах
- Королі стін. Хто, як і навіщо малює мурали у Львові
- Приємне з корисним. Якою може бути канатна дорога на Високий Замок
- «Я не знала жодного слова українською». Як у Львові долають мовний бар’єр
- «Поліцією дітей не лякають – це вже добре». Що не так із безпекою Львова
- Нирки Львова. Фоторепортаж із очисних споруд «Львівводоканалу»
- Трудова міграція зі Львова: хто їде, куди їдуть, чого шукають і чи повернуться
- Неслава праці. Як виглядають львівські підприємства, які хочуть ревіталізувати. Фото
- Вілла Левинського, яка може зникнути, та її мешканці. Фоторепортаж
- «Бруківка – це наша історична пам’ять». Фоторепортаж