Днями з полиць супермаркетів зникла сіль, її здебільшого постачали з Донецької області. Львівщина швидко запропонувала свій продукт – дрогобицьку сіль, утім за вищою ціною. На полиці магазинів у Львові повернулись більшість продуктів, які на початку війни були в дефіциті. Ринок почав пристосовуватись, налагоджувати нову логістику і імпорт, проти деякі продукти все ж можуть стати дефіцитними, як-от олія, низка фруктів, ранні овочі. Ситуацію із продуктами Тvoemisto.tv з'ясувало з експертом продовольчого ринку Іваном Стефанишиним.

Що відбувається зараз на продовольчому ринку? Чого бракує і що може стати дефіцитом найближчим часом?

Поки що ситуація нормальна, до речі, краща, ніж декілька тижнів тому, бо була нестача певних видів продуктів – борошна, цукру, наприклад. Зараз практично всі види продукції присутні на ринку. Є питання цінової політики. На деякі види продукції, особливо у супермаркетах, ціни зависокі, це передусім пов'язано з логістикою – вона у війну суттєво ускладнилась. Що стосується дефіцитів, то з низкою продукції можуть бути проблеми, бо у нас зараз виключені з обороту південні області і схід. Приміром, Херсонщина є постачальником окремих видів продукції, зокрема ранньої. Цю проблему на Львівщині вирішуватимуть за рахунок постачання з Закарпаття і Чернівецької області частково.

Читайте також: Львів’ян закликають долучатись до збору великоднього кошика для захисників

По продуктах: м'ясо – ситуація і ціни стабільні, окрім яловичини. У нас немає високої культури споживання яловичини – близько 6-7% від загального споживання м’яса, тож і ціна на неї висока, до того ж є ще й дефіцит поголів’я. Щодо свинини жодних проблем немає – ціни стабільні і є достатня кількість свинини. Щодо птиці також – є достатньо різних видів продукції.

Стабілізується ціна на яйця, можливо, навіть буде дещо знижуватися.

Щодо молока, то була проблема до війни і є зараз, вона посилиться – йде зменшення поголів’я на 5-7% на рік, а зараз буде дещо більше. Тож проблему з молочними продуктами вирішуватимуть за рахунок імпорту. Якщо імпорт буде через ближні канали, то це буде ціна одна, якщо буде через дальні – інша. Є два варіанти: або через Польщу, або з Чернівців, з боку Туреччини. Здебільшого, молочна продукція до нас надходить з Німеччини і Польщі.

Буде проблема з олією, бо основна частина соняшника сіється на півдні. Близько 35% площ не вдасться задіяти через окупацію. Зараз соняшника достатньо для переробки, бо зменшили експорт. Але з цьогорічним урожаєм буде проблема, тому в дефіциті може опинитися соняшникова олія.

До речі, Львівщина вирощує соняшник, однак питання до його якості, зокрема, щодо наявності олій. Йде зміна клімату, тому Львівщина може пристосовуватись, у нас кращі умови із забезпечення вологою.

Стосовно інших видів продукції, як-от круп, то тут не мало б бути дефіциту, так само з цукром. На заході маємо Радехівський цукровий завод, у нього великі потужності, відпрацьована технологія.

Гречку я не беру до уваги, бо вона не є продуктом першої необхідності. Її дефіцит був, є і буде, бо її невигідно вирощувати. Якась присутність гречки на ринку буде, та вона коштуватиме близько 60-65 гривень. Нині немає імпорту, а гечку імпортували переважно з Білорусі, з Росії, трохи з Казахстану, тепер цього не буде.

Чомусь гречка найперше з полиць зникає, який феномен цього продукту?

Уся справа у переробці гречки, має бути певна технологія переробки. Підприємств, що таке роблять, у нас небагато і дехто з них користувався цим своїм відносно монопольним становищем.  

Супермаркети працювали в основному з великими партіями через імпорт, адже для них не вигідні були малі партії, вони мали мати гарантії поставки і обсяги. Зараз того немає, тому виникли деякі проблеми з її присутністю. Є на ринку гречка нефасована, у мішках, її поки що достатньо. Ціна висока, однак, хто хоче, той може купити.

Здебільшого, гречка, яку продають у нас, переробляється у Хмельницькій області. Знаєте, Україна торік виростила 110 тисяч тонн гречки, і 47% від цього – це приватний сектор, особисті селянські господарства. Якщо б ці 110 тисяч тонн виростили у господарствах із організованою переробкою, то цього б більш-менш вистачало, щоби забезпечити потребу і нормальну ціну. Але приватний сектор тут не присутній на ринку, він тримає в себе неперероблену гречку, бо не має підприємств із переробки поблизу. Така ситуація вже років п’ять, пробували за рахунок бюджетних асигнувань стимулювати вирощення гречки, та не вдалось. Гречка буде, проте дорога.

Як щодо солі, у деяких супермаркетах нині її немає. Вочевидь, це пов’язано з тим, що здебільшого сіллю забезпечувала Донеччина, утім які є альтернативи на ринку?

Так, основний постачальник солі – це державне підприємство, яке розташоване на Сході України, але у нас є Дрогобич. Дрогобицька сіль по якості не має рівних.  

Львівщина може забезпечити сіллю половину України, бо родовище, з яким працюють у Дрогобичі, йде від Польщі до України і Румунії. Воно одне з найбільших, просто нерозроблене. Раніше ще було державне підприємство, до якого нікому не було діла.

Читайте також: На Львівщині збудують завод з виробництва солі

Тож, для нашого регіону проблеми не буде, якщо правильно підійти до справи. У Дрогобичі ж, до речі, йдеться про будівництво ще одного підприємства, яке займатиметься сіллю. Державне – у розібраному стані, та все ж працює, обсяги невеликі. Дрогобицька сіль уже з’явилася в продажі, вона буде трохи дорожча, ніж ми звикли, але за якістю та сіль унікальна. Запасів солі у нас достатньо, щоправда, її треба буде добути і дати в реалізацію. Швидко не буде, однак це можливість для інвестицій.

Дефіцит із сіллю зараз міг бути епізодичним. Думаю, є якісь запаси, проте треба зважати, що знищено досить багато продовольчих складів, де була зосереджена велика кількість продукції. Можливо, й через це виникла та проблема. Достеменно сказати важко, бо схід у нас практично ізольований.

Яким буде сезон перших овочів?

Зараз ще не дуже сприятлива погода, тому що холодні ночі, 0 градусів – це абсолютно не годиться для росту рослини, має бути не менше, ніж +8 – +10 градусів, тому ми трохи відстаємо по розвитку рослин. Є надія, що ранні овочі буде постачати приватний сектор Закарпаття, Чернівці. Частина ранніх овочів їхала з Херсона, тепер цього не буде, хоча там вже достатньо редиски по 5 гривень. Якщо буде дефіцит, то ціна на ранні овочі буде дещо вищою.  

Як щодо фруктів, чимало також їхали до нас з півдня?

Найбільша проблема буде із кісточковими – це абрикос, персик і черешня. Мелітопольська, знаменита черешня, про неї доведеться забути на якийсь час. А стосовно інших видів, то проблем немає взагалі. Яблуко нині коштує від 6 до 7 гривень за кілограм, його є достатньо, і дехто ще навіть не відкривав холодильних камер.

Ціна на ягоди повністю залежить від приватного сектору.

Які нові виклики є нині у цій сфері і як до них пристосовуються господарства?

Під час війни виклики – на кожному кроці. Є проблема з матеріально-технічними ресурсами, із пальним, мастильними матеріалами, а також з добривами. Також із логістикою, що впливає на ціни. Ціни на добрива зросли майже в три рази – на аміачну селітру і на нітроамофоск. Це пов’язано з тим, що у нас є проблеми з виробництвом добрив. Частину добрив ми брали в Росії, Білорусі. Зараз наші підприємства, здебільшого, виробляють карбомід і все, що пов’язане з азотом, а також ще деякі складні добрива, однак їх недостатньо. 

Господарства ще восени закупили трохи добрив і пального. Пальним міг запастися той, хто мав сертифіковані сховища, з тим були проблеми. Зрештою, зараз все потрохи вирішується, сіється.

От посівна почалася. Уже багато посіяли ярих культур – ячмінь, овес. Ще не визріли погодні умови для пізніх культур, після Великодня масово піде робота.

Читайте також: Підприємства, які переїхали на Львівщину, отримають 100 тисяч гривень допомоги

У контексті посівної варто говорити не про дефіцит, а про проблеми з експортом. Торік Україна від експорту агропромислової продукції отримувала понад 24 мільярдів доларів. Йдеться переважно про експорт зерна і ріпака. Тому, без сумніву, що ми себе забезпечимо продуктами, а от надходження до бюджету від експорту суттєво впадуть.

Проблеми з експортом, можливо, не такі великі. Ми не експортуватимемо портами, але ж є залізниця, нею і в Європу і до їхніх портів можна доставляти?

На сьогодні заблоковані морські поставки. Залишається залізниця через західні області України. Якщо перевозити вагонами, то, щоб ви знали, це зовсім не те ж, що кораблями, бо суттєво зростає ціна. Передбачається, що обсяги експорту будуть набагато менші.

Для України ми достатньо виробляємо зерна. У минулому році зібрали зернових 90 мільйонів тонн, а нам для споживання треба близько 6 мільйонів. Тому не йдеться про дефіцит, тут радше про організацію роботи і про налагодження багатьох зв’язків для експорту. Із погляду фінансових надходжень – проблема, бо обсяг експорту буде набагато меншим. У відсотках важко передбачити, ситуація динамічна. Експорт – це жовтень, а хто знає, що буде до жовтня.

Щодо самої посівної, то зараз всі доволі швидко пристосовуються до нових умов. Є досить високий рівень кваліфікації фахівців у великих госпдарствах, добре технологічне забезпечення. Деякі речі не можна замінити в повному обсязі, та добрий агроном завжди знайде рішення.

Вирішуються проблеми з логістикою, з паливпо-мастильними матеріалами, з насінням. Трохи складніше з технікою, знищена дуже велика кількість техніки, а вона дорога. 

Розмовляла Вікторія Савіцька

Фото: Lvivpost.net

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.