Технологічні стартапи мріють про більші ринки, а для того, щоб розвиватись в Україні, їм бракує середовища. Польські та українські експерти радять, як виправити ситуацію.

Українські технологічні стартапи нічим не поступаються європейським і американським та мають шанс на успіх і завоювання ринку, але поки що – поза Україною. Тут, попри стрімкий розвиток ІТ-індустрії, стартапам бракує середовища, експертизи, менторства, підтримки з боку держави й бізнесу. Про це говорили учасники дискусії «Технологічні стартапи: якою є конкурентоздатність українського продукту», організованої дискусійною платформою «Твоє місто Львів» за підтримки «Кредобанку» в межах конференції IT Arena.

Польський досвід

П’ять складових, які творять екосистему стартапів – середовище, яке допомагає новим компаніям зростати, – називає студентка Львівського національного університету імені Івана Франка Ольга Сюта, яка повернулась зі стажування у польській філії консультаційної компанії KPMG. Це:

• людський капітал
• фінансовий капітал
• інфраструктура
• підтримка з боку держави
• бізнес-середовище

Поєднання цих компонентів дозволяє польським стартапам успішно розвиватись на багатьох платформах – столичних і регіональних – і виходити на ринки Західної Європи та Америки вже підготовленими.

«Підтримка стартапів – це, перш за все, зона інтересу великих компаній, але й держава уважно дивиться на цей ринок, – говорить керівник бюро інновацій банку PKO Bank Polski Ґжеґож Павліцький. – Найцікавішим прикладом державної підтримки є програма ScaleUp, яка не тільки надає невелике фінансування для стартапів, але й заохочує великі корпорації, щоб вони підтримували стартапи. Ми бачимо так само на польському ринку розвиток різноманітних програм акселерації, які допомагають стартапам».

Типовим форматом творення екосистеми стартапів для Польщі є співпраця влади, бізнесу та університетів. Зокрема, одна з програм PKO Bank Polski для стартапів організована спільно з найповажнішим американським технологічним університетом – Массачусетським технологічним інститутом. Створювати хаби, що поєднували б зусилля місцевої влади, вишів та бізнесу, рекомендує й Ольга Сюта.

Читайте також: Яким буде ІТ Парк у Львові: оголосили перших резидентів. Візуалізація

«Ми маємо кілька стартапів, яким допомагаємо, створюємо для них тестове середовище, де вони можуть випробовувати свої ідеї. Ми як велика організація в першу чергу маємо бажання використовувати ідеї менших організацій, які можуть зробити щось швидше та дати погляд зі сторони. У січні ми інвестували в стартап, який має оригінальні ідеї з управління програмою лояльності», – розповідає Павліцький.

Українські стартапи, представлені в межах ITArena, справили на нього позитивне враження. «Ми заохочуємо українські стартапи подаватись на нашу програму BridgetoMassChallenge, – каже він. – І разом із “Кредобанком” будемо шукати й залучати фінтех-стартапи і в Польщі, і в Україні. Цікавлять нас і стартапи з інших галузей – медичної, енергетичної, біотехнологічної».

Ольга Сюта вважає, що в Україні потрібно створювати власні майданчики для демонстрації стартапів, а також мости між стартапами й бізнесом – зокрема, середовища, в яких бізнесмени і стартапери зможуть обмінюватись ідеями та знайомитись.

Українські проблеми

Тетяна Баценко – співавторка стартапу Mind Palace, про який Tvoemisto.tv вже писало. Вона з напарницею Марією Гірною хотіла б розвивати свій продукт, проте їй бракує порад фахових менторів. Хоча саме в Українському католицькому університеті, де навчаються стартаперки, незабаром постане Центр підприємництва, мета якого, зокрема, допомагати новим ініціативам.

«В українців є добрі ідеї, які можуть перерости в цікаві рішення, але бракує менторства на стадії розробки самої ідеї. Часто люди загоряються, розробляють щось, але на етапі презентації ідеї розуміють, що їхня ідея не вирішує проблему», – каже Тетяна. Тутешні акселератори, наприклад, StartupDepot, чекають на людей із готовими ідеями та бізнес-планами.

Схожі проблеми мав і Маркіян Коссак, розробник конструктора СОКО. «Ми показували свій продукт у різних місцях, але, крім критики, нічого не отримували. Після такого менторства в людини, яка придумала свій стартап, опускаються руки, і стартап закінчується. Не потрібно питати дилетантів, що треба зробити, щоб ваш стартап був реальним. Звертайтесь до підприємців, які працюють на ринку і розуміють запити клієнтів. Бізнесмен не буде критикувати, він буде шукати, як заробити гроші на вашій ідеї», – радить Коссак. Його продукт уже перестав бути стартапом – конструктор, що сприяє розвитку уяви, охоче купують, зокрема, дошкільні заклади Львова.

Читайте також: «Не бійтеся ставити нескромні цілі». Поради жінок, що досягли успіху в ІТ

«В Україні дуже розірвані комунікації носіїв експертиз, – констатує Юрій Корнага з компанії Axon Partners. – Звичайно, запускаються акселератори й інвестиційні фонди: є Центр підприємництва УКУ, “Львівська Політехніка” запускає LvivTechStartupSchool переважно для хардверних проектів, є Maker Space, але це переважно осередки, які консультують людей з уже готовими ідеями». Виникає ситуація, коли українським розробникам легше звернутись до американських менторів, аніж знайти їх у своїй країні.

«Справді, Львів – столиця аутсорсингу, але для стартапів тут потрібно більше менторських програм, – погоджується виконавчий директор напрямку роздрібного та електронного бізнесу ПАТ «Кредобанк» Марцін Мазурек. –Деякі українські стартапи їздять у США та західноєвропейські країни, але, щоб прорватися туди, потрібно трохи більше підготовки. А не сама лише презентація у PowerPointіз тринадцять слайдів».

За словами Юрія Корнаги, для українських стартапів немає проблеми звернутись до американського акселератора, й це нормально, адже світ глобалізується. Проте тут потрібні майданчики, де стартапи можуть зароджуватись. Він, зокрема, покладає великі сподівання на креативний простір Lem Station, що постане за кілька років у приміщенні старого трамвайного депо.

Читайте також: У Львові два десятки колишніх заводів можуть стати креативними просторами

Як залишитись в Україні

Ми замало знаємо про успішні українські стартапи. Деякі з них на слуху, наприклад, Senstone – пристрій, що конвертує голос у текст. Проте багато успішних кейсів не набувають розголосу в пресі, і про них знають лише учасники ринку.

«В Україні з’являються венчурні фонди, наприклад, Growth UP Дениса Довгополого, – розповідає Юрій Корнага. – Й дедалі більше приватних інвесторів, готових вкладати в технологічні стартапи. Одеський стартап DaoCasino, що застосовує блокчейн-технологію для потреб b2b-компаній, зібрав 27 мільйонів доларів за 25 днів, причому перші 9,5 мільйонів – за одину годину».

Тож, на думку Корнаги, потрібна комунікація, аби про такі випадки дізнавались в Україні, а успішні стартапери ділилися досвідом із тими, хто лише починає. Наприклад, мало хто знає, що у Львові мешкає людина, яку колись Стів Джобс назвав розробником найкращої гри для платформи Apple – Максим Гринів. «Це людина, яка працює у львівських коворкінгах, веде курс для дітей із розробки ігор. До нього можна підійти й щось запитати!», – підказує Корнага.

Читайте також: Спільнота без перегородок. Чому львів’яни обирають роботу в коворкінгу

Ще одна проблема – перенесення технологічних компаній за межі України. Більшість українських стартапів бачать свій ринок збуту поза Україною – щонайменше в Євросоюзі, а в ідеалі у Сполучених Штатах. Проте американські венчурні фонди не готові давати гроші українським юридичним особам – наша держава має занадто кепську фінансову репутацію. Вихід для стартаперів – зареєструвати свою компанію в іншій державі, навіть якщо фізично її офіс розташований в Україні.

Читайте також: Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався

«Нам є над чим працювати у сфері корпоративного законодавства, оподаткування тощо. Державна фіскальна служба іноді зловживає своїми повноваженнями, й це болючі моменти особливо для малих компаній, які розвиваються. Сам страх очікування проблем спонукає їх реєструватись поза Україною, щоб позбутись ризиків», – говорить Юрій Корнага. Втім, на його думку, українська ІТ-індустрія, сьогодні орієнтована передусім на аутсорсинг, із часом неминуче почне шукати ринки в Україні.

Саме тут необхідна співпраця з місцевою владою. Ґжеґож Павліцький розповідає, що у Польщі муніципалітети проводять хакатони та відкриті конкурси, на яких кожна компанія може запропонувати своє рішення для задоволення певної потреби міста. «Іноді велика компанія перемагає у конкурсі, але залучає стартапи як субпідрядників. Міста, конкуруючи за добрі рішення, кооперуються з університетами і зацікавлені у створенні спільних проектів із бізнесом», – каже він.

«Один із польських стартапів мобільних платежів розробив додаток, через який можна платити за проїзд у громадському транспорті. Для цього не потрібно ніякого замовлення, потрібне тільки чесне законодавство», – наводить приклад Марчін Мазурек.

Маркіян Коссак, який продає свій креативний конструктор в Україні, вірить, що на тутешньому ринку можна досягти успіху. «Україна – це країна можливостей. Тут лише людина, яка нічого не робить, може лишитися без грошей. Якщо мати бажання, ти завжди досягнеш успіху», – каже підприємець.