Тvoemisto.tv побувало на території закинутого Монастиря та Костелу орденів кармелітів босих, який збудували у 1938 році на Персенківці. Згодом на цій території розбудували Львівський автобусний завод, який переоблаштував сакральні будівлі під гуртожитки та підсобні приміщення. Ми довідались, у якому стані будівлі нині та чи можливо їх зберегти.

У Львові на території колишнього автобусного заводу занепадає давній костел та Монастир ордену кармелітів босих. Він працював недовго. Його відкрили у 1938 році, а вже менш, ніж за 10 років, культова споруда стала складом, клубом, а згодом, коли занепав завод, її узагалі закрили.

Потрапити до нього нині непросто, він у нетрях занедбаного ЛАЗУ, на приватній території. Ним ніхто не опікується, хоча будівля має статус пам’ятки державного значення. Про монастир ніхто б і не згадував, якби у червні банк не виставив на аукціон частину заборгованості автобусного заводу, з-поміж інших приміщень і приміщення монастиря.

До цього рятувати монастир та костел кармелітів у Львові брались у 2019-му. Тоді правозахисник та активіст Богдан Рабешко зареєстрував петицію про збереження культових споруд, які, до речі, у 2019 році постраждали у пожежі. Вогонь повністю знищив бібліотеку та зруйнував перекриття.

Міська рада тоді запевняла, що провела перемовини з уповноваженим власником заводу і планує взяти споруди монастиря в користування за 1 гривню, терміном на 3 роки. Утім монастир та костел до нині стоїть залишенцем на занедбаній території заводу.

Таємниці закинутого монастиря

Монастир збудували у 1938 році. У кінці Другої світової війни, коли радянська армія зайшла до Львова, почався занепад цієї святині. Монахи покинули Львів, а в будівлі монастиря поселились загони НКВД, які в підвалах колишніх келій влаштували криваві репресії. Деякі історики вважають, що тут замордували тисячі людей, ймовірно, їх і поховали на території монастиря, розповідає Богдан Рабешко.

«Це пам’ятка архітектури. Вона у плачевному стані, за весь час її ніхто не ремонтував. Зверху навіть видно наслідки бомбардування під час Другої світової, залишились уламки бомби. Тут, на фасаді, була статуя Матері Божої Шкаплерної. Її за радянської влади зняли і закопали неподалік. Очевидці кажуть, що на тому місці, де її закопали, постійно тане сніг», – каже він.

Богдан Рабешко розповідає, що костел кармелітів босих в радянські часи був актовим залом ЛАЗУ, а келії слугували гуртожитком для працівників. Автентичні вітражі у той час прибрали, натомість встановили вікна із символікою заводу. Приміщення костелу переділили на два поверхи, добудували туалети та деякі технічні приміщення. 

«Тут також були виробничі приміщення. Радянська влада добудувала до костелу туалети, підсобні приміщення. Костел поділили на два поверхи, зверху зробили актовий зал», – розповідає він.

Головне – зберегти цю пам’ятку, каже він, адже Міністерство культури України офіційно визнало об’єкт пам’яткою, відповідно воно бере на себе певні зобов’язання, ремонтувати та реставрувати її.

«Це пам’ятка архітектури. Новий власник, коли набуватиме право власності, буде зобов’язаний отримати дозвіл від Мінкульту на відчуження пам’ятки. Довкола неї також є охоронна зона, на якій не можна будувати, лише за погодженням міністерства. Коли я почав збір підписів задля порятунку монастиря, то за декілька місяців тут сталася загадкова пожежа. Я вважаю, що то був підпал – перший підпал пам’ятки архітектури у Львові. Можливо комусь цей костел як кістка в горлі, це сакральна споруда, а тут, можливо, буде якесь будівництво», – додав Богдан Рабешко.

Захистили від демонтажу, перебудови?

Керівниця управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко у коментарі Тvoemisto.tv розповіла, що монастир і костел є у приватній власності, ним не опікується жодна з релігійних громад. Але все ж об’єкт є цінним для міста.

«Монастир і костел – у приватній власності. Ми зробили документацію і занесли його до державного реєстру пам’яток, щоби захистити від демонтажу, перебудови. Ми б із задоволенням взялись за реставрацію, якби мали кошти і якби це була власність міста чи якоїсь релігійної громади», – каже Лілія Онищенко.

Греко-католицька та римокатолицька громади готові опікуватись монастирем та костелом, каже міський голова Львова Андрій Садовий. Він у коментарі Тvoemisto.tv пояснив, що Львів не може упорядкувати сакральні споруди на території колишнього ЛАЗУ, бо вони є під заставою у банку як технічні приміщення заводу, який збанкрутував.

«Земля є у власності громади, але ми не є власниками споруд. У ЛАЗУ боргів згенеровано до мільярда гривень, вони в різних банках. Приміщення монастиря і костелу у заставі у банку, він не хоче його віддати, навіть викупити ми не можемо, бо є кредитна угода.

Це сакральна споруда, але вона у них проходить як виробничий цех. Владнати це можна буде лише, коли з’явиться новий власник, з ним можна буде домовлятись. Адже земля – власність громади, це наш аргумент. Зараз почався процес продажу боргів ЛАЗУ. Тримаємо це питання у фокусі, якщо дотиснемо, то це приміщення виконуватиме свою функцію. Римокатолики кажуть, що якщо їм передати ці будівлі, то вони готові відновити храм. Грекокатолики готові взяти його в оренду», – розповів міський голова.

Вчора, 5 липня, у Львові завершився аукціон з продажу частини заборгованості автобусного заводу, що на вул. Стрийській, 45. Його на продаж у червні виставив державний «Укрексімбанк». Йдеться лише про невелику частину приміщень, які перебувають під заставою. Серед шести учасників аукціону найбільше – 170 010 000,00 грн – запропонувало ТзОВ «Капітал Фінанс».

Міський голова наголосив, що призначення землі – виробництво, і змінювати його не будуть. За даними Youcontrol, ТзОВ «Капітал Фінанс» зареєстроване у Києві. Кінцевим бенефіціарним власником є львів’янин Максим Чухен із Рудного. Він також є співвласником ТОВ «Спарроу індастріз», яка забудує промислову зону «Сигнівка» у Львові. Керівник компанії –Дмитро Ларіонов.

Додамо, що ЛАЗ постачав автобуси для міст України, що приймали Євро-2012. ТОВ «Львівські автобусні заводи» купив російський бізнесмен Ігор Чуркін. У 2013 році обладнання заводу почали вивозити на Дніпровський автобусний завод (Кам’янське), а у Львові мали залишити виробництво тролейбусів і туристичних автобусів.

26 травня 2014 року Державна виконавча служба України видала постанову про арешт майна заводу-боржника. Пізніше приміщення заводу виставили на аукціон. Тоді ж завод зупинив виробництво у Львові та Кам’янському. Перший заступник голови Львівської ОДА Йосип Ситник заявив, що область звернеться до уряду з проханням викупити завод.

У лютому 2016 року збанкрутілий ЛАЗ придбали дві юридичні особи з Києва. Восени 2017 року у міській раді Львова створили комісію, що розпочала вивчати ситуацію довкола закупівлі автобусів ЛАЗ напередодні Євро-2012. До цього комунальному перевізнику Львова виділили 20 млн грн, аби закрити борг перед ЛАЗом.

Через борги міста перед заводом на всі комунальні автобуси наклали арешт у жовтні 2017 року. Згодом відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мініюстиції оголосив 160 автобусів комунального «АТП-1» у розшук. а поліцію зобов’язали їх затримувати. У вересні 2018 року з’явився сайт, на якому йшлося про відновлення роботи ЛАЗу, втім завод нової продукції так і не випустив. Міськрада також створила ще одне АТП, аби передати автобуси туди й їх не арештовували. Територіальне управління юстиції у Львівській області стягнуло з банківського рахунку «АТП-1» 24 млн 642 тис. грн.

Вікторія Савіцька

Фото і відео Дар'ї Кучер 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.