Попри вимогу Міністерства освіти, студентам деяких львівських вишів досі відмовляють у праві на доступ до їхніх кімнат уночі. Адміністрація пояснює це безпекою і турботою.

«Чого такі веселі о першій ночі? Де можна ходити вночі? Міністерство? Йдіть до свого міністра, хай він вам відкриває!». Такі слова нещодавно почули від вахтерки двоє студенток львівського вишу, повернувшись після опівночі до гуртожитку з концерту улюбленої групи.

Два роки тому, в листопаді 2015-го, Міністерство освіти й науки надіслало керівникам вищих навчальних закладів листа з проханням не обмежувати доступ студентів до гуртожитків. У кінці жовтня 2017-го довелося писати новий лист. Він називається «Щодо дотримання прав мешканців гуртожитків», і в ньому міністерство вже не просить, а вимагає дотримати право студентів потрапляти до своїх кімнат о будь-якій порі. Приводом для цього листа стало звернення громадської організації «Українська асоціація студентів». Причиною – те, що чимало вишів встановлюють режим обмеженого доступу до гуртожитків на власний розсуд. Tvoemisto.tv з’ясувало, чи замкнені вночі двері гуртожитків провідних львівських університетів.   

 

Львівський національний університет імені Франка

Двері до гуртожитків ЛНУ замикають опівночі й відмикають о шостій ранку, проте вахтери прочиняють їх на вимогу. До ухвалення закону «Про освіту» тим, хто приходив уночі, доводилось записувати до спеціального «журналу запізнень» своє ім’я, номер кімнати, дату, час і «причину запізнення». Жодних наслідків для студентів це не мало. Голова профкому студентів ЛНУ Андрій Білинський пояснює цю практику необхідністю контролю на випадок надзвичайних ситуацій. Студенти ж кажуть, що це було радше для галочки чи залякування. Записи в журналі були непостійними – залежали від наполегливості вахтера. Після жовтневого листа МОН журнали прибрали – тепер уночі студентові достатньо показати вахтеру перепустку. Втім, запроваджені десять років тому правила, за якими потрібно записуватись у журнал, досі не змінені: за словами Андрія Білинського, право на внесення змін мають лише збори трудового колективу університету, які мають відбутись у березні 2018 року.

Студенти кажуть, що більшість вахтерів лояльні до нічних повернень і оперативно реагують на стук у двері. Проте часом усе ж доводиться довго будити вахтера; в гуртожитку номер чотири для таких випадків навіть установили дзвіночок. Мешканці шостого гуртожитку кажуть, що попереджають вахтера, коли планують повернутись, аби він не спав у той час.

Минулого року Світлана Ковальська з гуртожитку номер шість поверталась після опівночі. «Двері були зачинені, я не змогла розбудити вахтера, довелось ночувати у друзів. Сенсу скаржитись не бачу. Завідувачка б запитала: “А чому ви так пізно ходите і де?”», – каже студентка.

На думку Андрія Білинського, залишати відчиненими двері вночі не можна, бо до гуртожитку може увірватись чужа людина в неадекватному стані, з якою не впорається вахтер. «Поки буде їхати поліція, може відбутися щось погане. Студенти можуть постукати і їм відчинять», – пояснює він. І запевняє, що студенти ЛНУ скаржаться до профкому на порушення вахтерами їхніх прав дуже рідко – не більш ніж раз на рік. На прохідних гуртожитків ЛНУ стоять камери відеоспостереження, тож теоретично вахтера, який порушує права студента, можуть притягти до відповідальності.

 

Національний університет «Львівська політехніка»

Лист МОН не вплинув на режим у гуртожитках політехніки: вночі вони зачинені. Вахтери пускають студентів, проте можуть записати їхні прізвища та годину повернення.

Директор студентського містечка Ігор Гельжинський каже, що студенти мають цілодобовий доступ до гуртожитків із 2012 року: «Ми зачиняємо гуртожиток із першої до п’ятої, але в нас є дзвіночок».

Читайте також: У Львівській політехніці поселятимуть в гуртожитки за рейтингом

Щоночі вахтери вирушають на обхід гуртожитка, який триває сорок п’ять хвилин – із 2:00 до 2:45. Ідучи на обхід, вахтер, за словами директора студмістечка, залишає свій номер мобільного, аби студент міг зателефонувати й увійти. Втім, студенти нарікають, що часом уночі їм доводиться довго чекати на вахтера, та ще й вислуховувати від нього повчання й погрози, що наступного разу не впустить. Анна Дев’ятко з першого гуртожитка каже, що щоразу, повертаючись пізно, отримує з боку вахтера «величезний тиск, зіпсовані нерви та настрій».

Також, за словами дівчини, обов’язковою умовою для поселення в гуртожиток є підпис у зошиті, який означає, що з графіком «роботи» гуртожитку студент ознайомлений.

Ігор Гельжинський запевняє, що зміни до правил внутрішнього розпорядку обговорюються вже, і орієнтовно в лютому ректорат їх затвердить. Директор студмістечка вважає цілодобовий доступ цілком доцільним. «Якщо студент заплатив за місце, то чому він о третій годині не має права прийти в гуртожиток? Студенти зараз у таких умовах – чи не 50% працюють, – каже Гельжинський. – Навіть до 2012 року, коли не було цілодобового доступу, ми все одно розуміли, що студенти працюють, і їх пускали».

 

Львівський національний медичний університет

Студенти ЛНМУ імені Данила Галицького запевняють, що в них усе добре: вахтери впускають і випускають коли треба, розуміючи, що студенти можуть мати роботу чи пізній поїзд. Журналів запізнень у гуртожитках немає.

В Положенні про структуру медичного університету від 2000 року зазначено, що на чергового гуртожитку покладається закриття вхідних дверей і закінчення доступу в гуртожиток після 22 години. Проте фактично ці обмеження не діють.

Проректорка з адміністративно-господарської роботи Олена Шевага каже, що претензій немає як зі сторони студентів до адміністрації гуртожитків, так і зі сторони адміністрації до студентів: «Наші діти дисципліновані, все одно всі стараються до 12 години прийти в гуртожиток». Водночас цілодобовий доступ проректорка не вважає цілком правильним. «Так як я сама мама, то я вважаю, що дітям треба мати якийсь режим. Вони ж ще дуже молоді, вони ще того не розуміють. В нас дуже насичений графік, дуже серйозні предмети. Студентам потім віддадуть життя людей, тому вони повинні гарно вчитися. А якщо дитина невиспана, їй буде важко засвоїти те, що говорять викладачі, вона буде непрацездатною».

 

Український католицький університет

УКУ є приватним закладом, проте це не звільняє його від необхідності виконувати розпорядження МОН.

У правилах внутрішнього розпорядку зазначено, що вхід у колегіум (гуртожиток) дозволяється з понеділка по четвер до 23:00, з п'ятниці по неділю до 24:00. Після цього часу картки для електронних замків у дверях не працюють. Проте черговий пускає студентів цілодобово. Ті, хто вертається пізно, мусять записуватись у журнал запізнень, «щоб забезпечити максимальну безпеку мешканців, не дозволивши потрапити до колегіуму тим, хто в ньому не живе». Коли студент хоче зайти до колегіуму або вийти з нього після 24:00, він повинен заздалегідь попередити куратора колегіуму, котрий відіграє роль вихователя. Дозволяти або забороняти куратор не може.

Отець Юрій Козловський, який керує колегіумом УКУ, каже, що він замислювався як «середовище, котре б максимально стимулювало розуміння власної гідності та просувало шану до гідності іншої особи. Тому заборони та обмеження використовуються виключно для того, щоб уможливити пошану кожного». Він наголошує, що в колегіумі живуть не студенти УКУ як такі, а учасники формаційної програми, для яких встановлені певні обмеження – які, втім, доступу не стосуються: «Колегіум є нашим домом і кожен повинен мати можливість потрапити до власного дому цілодобово». Він погоджується, що текст правил потрібно оновити, проте запевняє, що документ не відіграє ролі для університету.

Читайте також: Особливі люди роблять колектив особливим. Розмова на львівській кухні

Втім, є ще одна проблема. На проспекті Червоної Калини УКУ винаймає поверх у гуртожитку №4 Львівського торгово-економічного університету. Доступ на поверх обмежується електронними замками, які в нічний час працюють тільки на вихід. Отець Юрій називає цю проблему технічною: заявку на перепрошивку програми, котра контролює двері, було подано в минулому навчальному році, проте фірма, котра мусить це зробити, не поспішає. Мешканці гуртожитку знайшли вихід: повертаючись пізно, просять сусідів відчинити їм зсередини.

І ще одна проблема, складніша. За правилами внутрішнього розпорядку гуртожитку ЛТЕУ вхід після 23:00 дозволений у виключних випадках. Комендантка Галина Хміль запевняє, що ці правила старі: «Колись нас попереджали, що ми не маємо випускати студентів, ми за них відповідальність несемо. А зараз є нове розпорядження. Тут ніхто нікого не закриває. Студенти – дорослі люди, вони самі за себе несуть відповідальність».

Проте двері на ніч у четвертому гуртожитку зачиняють – пояснюють, що з міркувань безпеки. «Позавчора вахтер пішов до туалету, гуртожиток був відкритий. Забіг чужий, розбив нам вікно, порізав собі руку, – розповідає комендантка. – А якщо цілу ніч буде відкрито? Забіжить хто-небудь, присне чим-небудь, вдарить по голові і людина не встигне зреагувати. Уявіть, що то робиться.  В нас немає що грабувати, але мало хто може прийти і якусь диверсію зробити? Криміногенна обстановка. Є і наркомани, і бандюги. Хоча ці двері можна ногою виламати. Ми нічим не захищені».

Читайте також: «Поліцією дітей не лякають – це вже добре». Що не так із безпекою Львова

Студентка Валерія Аркашова розповідає: одного ранку поспішала на поїзд. Спустилась до виходу, проте двері були зачинені й на вахті нікого не було. Дівчині довелося чекати на вахтера двадцять хвилин і платити за простій таксистові. «А якби хтось мав проблеми зі здоров’ям і потрібна була б швидка?», – запитує Валерія. Галина Хміль пояснює: під час обходу вахтер має залишати на вході нічого чергового, а він один на два гуртожитки – на другого нема грошей. Тож комендантка радить заздалегідь попереджати чергового про намір вийти чи прийти вночі.

 

Особистий простір

У західноєвропейському університеті гуртожитки  бувають різні: з вахтерами чи без, із дверима, які відкриваються карткою чи власним ключем. Але доступ до них завжди цілодобовий.

Львівська студентка Марія Стрельцова зараз навчається в університеті міста Бамберґа в Німеччині. Розповідає, що в її гуртожитку немає ні камер спостереження, ні охорони. Є гаусмайстер – завідувач, який приходить до студента, коли той має побутові проблеми, й не турбує в інший час. «Ключ від вхідних дверей, ключ від кімнати. Це вважається твоїм особистим простором», – каже Марія. Ціна цього простору – 248 євро на місяць.

Єгор Стадний з аналітичного центру CEDOS, який займається питаннями освіти, вбачає причину обмежень доступу до студентських гуртожитків в Україні саме в тому, що жити в них коштує дешево. «Все вирішиться, коли в нас будуть справжні договірні відносини зі справжніми ринковими цінами», – каже аналітик.

Для цього університети мали би відремонтувати гуртожитки, покращити умови, скасувати режим і вахтерів, поставити камери й охоронців. «Проте зараз університети не мають права встановлювати оплату за гуртожиток, вищу за 40% академічної стипендії. І студенти не можуть платити більше», – констатує Стадний. Зачинені двері гуртожитка, наголошує він, є обмеженням доступу до орендованого майна. Виш надає послугу мешкання в гуртожитку, студент – оплачує її. «До студентів ставляться як до дітей, а мають – як до дорослих, які платять гроші», – резюмує експерт.

Читайте також: Студентські гуртожитки у Львові: «неєвропейські умови» за помірну плату

Пункт 8 частини 1 статті 62 Закону України «Про освіту» гарантує особам, які навчаються у вишах, «право на забезпечення гуртожитком та цілодобовим доступом до нього на строк навчання у порядку, встановленому законодавством». Та найбільше покарання за обмеження доступу до гуртожитку – догана керівникові вишу від Міністерства освіти на науки. Студенти, які не можуть потрапити до своєї кімнати, можуть викликати поліцію, а якщо порушення їхніх прав є регулярним, звертатись до суду.

Ліза Сівєц