Колись це була ізольована околиця міста, а тепер – найбільший район Львова, що стрімко розвивається. Чи зможе Сихів стати майданчиком для сміливих архітектурних рішень, справді зеленим районом, мобільним і доступним для людей з інвалідністю, з безпечними і комфортними дворами, з осередком культури, чи залишиться спальним районом із одноманітними радянськими будинками, Тvoemisto.tv дізналося в архітекторів та активістів.

Сихів сьогодні

Теперішній Сихів – це розлогий район, що охоплює територію південно-східної частини міста: колишніх сіл та місцевостей Сихів, Козельники, Пирогівка, Боднарівка, Персенківка, Новий Львів, Пасіки, частини Снопкова та колишніх угідь села Зубра. Це два головні проспекти – Червоної Калини та Святого Івана Павла ІІ (колишня вул. Хуторівка, реконструкція якої вартувала 177 мільйонів гривень). 

Це панельки, які скидають свій радянський «одяг» і перевтілюються у модернізовані утеплені будинки. Це ринки, де вирує торгівля, школи і садки, до яких вранці поспішають діти. 

Читайте також: У Львові планують збудувати новий житловий квартал. Що відомо

Також це Зелена стежка, яку прокладають навколо Парку імені Папи Римського Івана Павла II попри річку Зубру, що дзюрчить маленьким потічком в надії колись побачити набережну. Це озеро посеред галявини, якого вже не існує, але про яке так мріють сихівці. 

Галявина, де колись було озеро

Асфальтована стежка біля лісопарку

Це фонтан на головній площі біля Центру Довженка, який так і не наповнився водою, але який все одно є магнітом для тисяч мешканців. 

І, звичайно, церкви, де щодня звучать молитви за перемогу, Львівська духовна семінарія Святого Духа УГКЦ, яка створила свій маленький рай на Сихові, і дерев’яний козацький храм Пресвятої Трійці, який, за історичними свідченнями, спорудили в 1654 році, коли до Львова наближалося військо Богдана Хмельницького. 

Читайте також: Проєкт будівництва на перехресті Стрийська - Наукова змінили. Що там буде

Але водночас Сихів – це лабіринти внутрішніх дворів, звідки без навігації важко вибратися, це пошарпаний часом тротуар біля прибудинкових територій, це ями, де збирається вода і купаються голуби, і розбита квадратна плита, яка «танцює» на дорозі. 

Це турніки, яким уже тридцять літ, і каруселі, які також дісталися у спадок від радянських часів. Це численні МАФи-коробки, які вросли у простір і виборюють собі «хліб». Це перевлаштовані у магазини, лабораторії, перукарні, стоматології квартири на перших поверхах будинків, до яких ведуть численні сходи-конструкції. 

Аптека зі сходами, що не має доступу для маломобільних

Сьогоднішня площа Сихівського району становить 1756 га. Як повідомили Тvoemisto.tv у Сихівській районній адміністрації, тут проживають понад 150 тисяч мешканців. У районі 112 вулиць, три парки та вісім скверів. Працюють 20 шкіл і 16 садочків. Зосереджені до 30 великих підприємств та понад 250 малих, діють вісім ринків і понад 50 великих торгових об'єктів. На початок 2023 року в Сихівському районі було 1865 житлових будинків. 

Сквер біля дорослої поліклініки

З чого починався Сихів?

Цікаво, що перша згадка про село Сихів датована 1409 роком. Історик Микола Майданський каже, що назва села утворилася від давньослов’янського імені Сехъ, а саме зменшувально-пестливої форми імені Євстахій. За нацистської окупації Сихів уперше став частиною Львова, але в перші роки радянської влади знову від’єднався від міста. Удруге його приєднали до Львова в 1952-му разом із Козельниками і частиною Зубри.

Читайте також: Як забудовують південну околицю Львова та що не так

Як мовиться в дослідженні “Сихів: простори, пам'яті, практики”, згідно з генпланом 1965 року на південно-східній околиці міста мало постати робітниче поселення на 120 тисяч мешканців – Сихів. Його зведення почалося у 1970-х роках, а перший житловий будинок тут здали в експлуатацію в 1981 році. Територію площею 390 га поділили на три зони, які складалися з 12 мікрорайонів, кожен з яких був розрахований на 7-10 тисяч мешканців.

Отож у районі набудували великопанельних дев’ятиповерхових житлових будинків, проєкти яких розробив Центральний науково-дослідний інститут експериментального проєктування житла (москва). Після здобуття незалежності Сихів почав наповнюватися новими об'єктами та функціями.

Фото радянського Сихова

Нові дитячі майданчики та простори тут з'явилися завдяки активній позиції мешканців. І загалом Сихів, який на початку 90-х вважали одним із найбільш криміногенних районів міста, дуже швидко заявив про інше.  

Через активну позицію мешканців на просп. Червоної Калини в 2014 році з'явився сквер Гідності, який став символом боротьби за комфортний і безпечний простір. Тоді мешканці виступили проти капітального будівництва перед школою №98. Також тут торік розпочали демонтаж незаконно збудованої впритул до скверу Гідності двоповерхової скляної будівлі, через що тепер тривають суди. А ще поряд демонтували дерев’яний храм Святого рівноапостольного князя Володимира УПЦ МП, проти діяльності якого також виступали мешканці, особливо на початку вторгнення росії в Україну. 

Саме ініціативні мешканці активно відстоювали реконструкцію головної площі біля Центру Довженка. Урбаністична ініціатива «Група 109» перемогла у конкурсі зі своїм проєктом нового громадського простору. У 2019 році навіть оголосили тендер на капітальний ремонт скверу, який попередньо оцінили в 59,5 млн грн. Однак через пандемію та війну ця трансформація поставлена на паузу. 

Згідно з проєктом на площі мають встановити енергоощадні світильники, пересадити 19 молодих дерев, висадити 38 нових дерев та майже 400 кв. м багаторічних рослин, поставити вуличні меблі. Умовно площу розділять на дві зони: нижню – для пасивного відпочинку і верхню, яка примикатиме до Центру Довженка. Для відпочинкової зони зроблять заглиблення з амфітеатром. 

Цікаво, що дно нового заглибленого ландшафту в дощовий період тут перетворюватиметься на водозбірний резервуар, а взимку зможе слугувати ковзанкою. У спекотний період на площі функціонуватимуть фонтани з розпиленням води. 

Площа біля Центру Довженка, як кажуть архітектори, справді могла б стати прекрасним місцем притягання, своєрідним майданчиком для різдвяних, великодніх та інших ярмарків, святкових концертів. Це міг би бути Майдан цього мікроміста, який збиратиме людей. Звісно, потрібно буде переглянути транспортну розв'язку поруч, спростити пішохідні переходи.

Стан алеї біля Центру Довженка

Фонтан біля Центру Довженка, який не працює

Фонтан у майбутньому 

Простір біля центру Довженка

Наразі в районі капітальних ремонтів не проводять. Як каже у коментарі Тvoemisto.tv голова Сихівської районної адміністрації Андрій Зозуля, який шість років очолював Галицький район, у цьому році фактично віддавали борги за 2021-й. 

«Сихівському району 50 років. Чим він особливий? Тут багатоповерхова забудова, широкі дороги, великі внутрішні двори, багато дитячих майданчиків, як у спальному районі. Тому роботи багато… Почалася війна. У 2022 році ми нічого не робили, а в  2023-му віддали борги і тепер закінчуємо перехідні об'єкти, які почали раніше», – розповідає він.

Читайте також: Біля «Арени Львів» хочуть збудувати новий житловий квартал

Зі слів посадовця, якщо магістральні дороги переважно реконструйовані та потребують тільки догляду, то в дворах складніша ситуація. Останні два роки роботи призупинили. 

Найчастіше, каже Андрій Зозуля, сихівці скаржаться на гарячу лінію міста на стан і роботу ліфтів, дотримання графіка руху маршрутками, на відсутність світла чи води у своїх будинках через аварійні роботи, а також на стан дорожнього покриття внутрішньоквартальних доріг, дворів та проїздів. 

У Сихівському районі, до речі, найбільша кількість ОСББ – 416. І це добре, наголошує керівник району. ОСББ опікуються будинками та ефективно господарюють. Однак часто виникають питання з приводу прибудинкової території, оскільки мешканці не завжди «відчувають її своєю», тож просять там прибрати, зрізати дерево, щось влаштувати, вивезти сміття тощо. Ці моменти треба додатково врегульовувати, вважає Андрій Зозуля.

Дайте Сихову води!

У районі зараз чистять дві водойми. На вулиці Тернопільській, що на Новому Львові, очищають ставок від намулу та сміття, вирівнюють береги, згодом підсіють траву. На дні ставка знайшли стару карусель. 

Також на Райдужній-Рахівській, що у Козельниках, чистять береги і дно водойми, планують вирішити питання зі шлюзом, що регулюватиме рівень води. У цей куток Сихова мало хто заглядав, тож сюди самовільно скидали сміття. Восени озеро планують наповнити водою. Такі роботи на водоймах проводять уперше.

На виїзді з Сихова є невелике озеро «Бетонка» (вул. Антонича, 24). Також є два ставки на Хуторівці, 35, розташовані на приватній території, ними опікуються Духовна семінарія та УКУ. Вони непомітні з дороги, але сихівці знають про це місце і приходять сюди відпочити. 

Нездійснена мрія сихівців – мати доступне озерце, де можна було б і плавати, і відпочивати, а не їхати бозна-куди. Таким було Піонерське озеро, створене в 1956 році між Козельниками та Зуброю, оточене лісом. Його наповнювала вода річки Зубра, яка на той час була кришталево чистою. Рівень води в озері «контролювала» спеціально збудована гребля. Ще на початку заснування Сихівського масиву в 1981 – 1982 роках у озері було повно риби, поряд працювала станція прокату човнів. Але в середині 1980-х радянська влада наказала розрити бульдозерами берег озера, воду спустили, ймовірно, через забруднення, яке пов’язують чи то з будівництвом ЛАЗу, чи з будівництвом онкологічного центру на Гашека. Сама ж річка перетворилася на засмічений потік. Нині в цьому урочищі є галявина, де засмагають і відпочивають мешканці. Але як же тут бракує цього великого озера влітку!

Піонерське озеро

Ще одна нездійснена мрія сихівців – красива набережна вздовж річки Зубра, яка частково відкрито тече біля «Шувару» через Парк Івана Павла ІІ. 

Річка Зубра

Тут могла б бути прекрасна зона відпочинку, якби річку використовували за призначенням, адже її каналізували як дощовий стік. У місті навіть почали розробляти план, як її можна очистити, але на це знову ж таки потрібні великі кошти. До речі, Зелена стежка навколо парку, яка пролягає вздовж річки, має стати частиною Зеленої лінії, що сполучить Сихів із центром міста. Майбутній велопішохідний маршрут на 8 км мав би пролягати від Центру Довженка через межу Парку Івана Павла ІІ, берег річки Зубра, Хуторівку, територію Католицького університету до вул. Луганської та залізничної станції «Персенківка», далі вул. Козельницькою та через два парки – Стрийський і Парк культури. Закінчуватися цей маршрут мав би на вул. Вітовського. 

Також усі нетерпляче чекають, коли запрацює фонтан біля Центру Довженка, який розпилюватиме воду мікрочастинками під високим тиском, утворюючи хмари туману заввишки з триповерховий будинок. Його доповнюватимуть уже звичні для Львова сухі фонтани – такі, як на площі Митній чи перед Оперою. 

А взагалі доступ до питної води для сихівців був проблематичний із часу будівництва району. Постачання води тривало лише з 6:00 до 9:00 та з 18:00 до 21:00, треба було часто набирали воду в баняки чи пляшки. Дехто пив воду без фільтрування з крана, але тепер сихівці використовують фільтри, замовляють воду або купують її в магазинах чи беруть зі спеціальних автоматів. Вода фактично стала товаром. Також у районі досі немає питного фонтана, хоча у місті вже влаштували 10 точок доступу до питної води.

Як Сихову розвиватися далі?

Сихів радикально змінився, коли тут з'явилися торгові центри, об'єкти обслуговування, популярні заклади громадського харчування, як-от «McDonald's», коли поїхав трамвай і почали розвиватися зелені зони, каже головний архітектор Державного інституту проєктування міст «Містопроект» Юрій Столяров. 

Із його слів, планувальна мережа Сихова хоч і радянська, але закладена непогано і є доволі просторою. Тут сформовані групи житлових будинків, у центрі яких школи й садки. Водночас через те, що ці панельні будинки не мали підземних паркінгів, тепер вільні прибудинкові простори заставлені автомобілями.

«Сихів досить комплексно забудований. Тут насправді мало новобудов, а якщо і є, то точкові. Можливостей будувати нові квартали немає, але ті, що є, мають значний попит. Ціни на житло тут чималі. Забудовники хотіли б одержати ділянки на Сихові, але вільної землі тут насправді небагато», – коментує Юрій Столяров.

Квадратний метр житла на Сихові, за даними рієлторів, коштує в середньому від 1200 доларів, у Сихівському районі – від 800 до 2500 доларів. Фактично Сихівський район є третім за ціновою політикою щодо нерухомості після Галицького і Франківського, особливо в частині, яка вливається в історичний ареал, підтверджує Тvoemisto.tv колишній головний архітектор Львова Юліан Чаплінський.

На хвилі популярності Сихова починають розвиватися навколишні території, зокрема вул. Зелена, де звели декілька житлових комплексів, у яких активно купують квартири. 

Відірваність Сихова від центру істотно зменшується. Раніше його відділяла залізниця і промислові території довкола. Тепер ширина цього «поясу» зменшується.

Глобально Сихів усе ще залишається великим спальним районом, найбільше тут бракує місць роботи, де могли б працювати його мешканці, вважає архітектор Олександр Шутюк. Це також стримує розвиток місцевих закладів харчування, яким удень може бракувати клієнтів, бо більшість людей їдуть на роботу деінде. 

Про те, що район треба насичувати щонайбільшою кількістю робочих місць, говорить і Юліан Чаплінський:

«На жаль, зараз тут дуже мале співвідношення офісно-комерційних приміщень як на таку кількість людей. Все залишається на рівні кіосків, перших поверхів, «пробитих» ґанків. Війна не сприяла розвитку і приходу сюди макроінвестицій, які могли б «породити» офісні будинки».

Тож місту треба працювати над насиченням району комерційною нерухомістю, сферою обслуговування, а також культурною складовою, щоби зменшувати внутрішню міграцію із Сихова до центру. Якби на Сихові створили підцентр, який надавав би увесь можливий спектр послуг, потрібних людям, а не тільки охоплював торгівлю, кіно тощо, то Сихів мав би велике майбутнє щодо розвитку нерухомості, наголошує він.

Також велике майбутнє за віссю просп. Святого Івана Павла ІІ, яка має бути подовжена в бік Зеленої, як це передбачено генпланом міста. 

«Там перспективна зона для ділової активності. Доцільно було б створити спортивну інфраструктуру, офіси й нерухомість формувати вкупі. Як ми знаємо, компанія «SoftServe» викупила колишню колонію №48, що на Хуторівці, 2, і планує збудувати там містечко. Фактично це буде новий діловий район зі своїм житлом, і ця вулиця з магістральної перетвориться на абсолютно іншу, ділову», – вважає Юліан Чаплінський.

Також, із його слів, Сихів став «маятником», бо дуже активно форсується життя на об'їзній Львова та за нею. Місто фактично розвиває так звану субурбію в південному напрямку від центру міста (субурбія – це приміська зона, урбанізовані поселення на колишніх сільських землях, що зазвичай адміністративно незалежні від міста, але тісно з ним пов’язані – Ред.). 

«На Сихові багато підприємців працюють вздовж об’їзної або за нею. Бачимо будівництво логістичного хабу «Порт» у Пасіках-Зубрицьких, тут багато салонів, складів із крамницями. Вони виросли як гриби після дощу. Це також місця-магніти для міграції робочої сили і клієнтури. Тобто виявилося, що Сихів тепер працює не тільки в бік центру, а як маятник – в обидва боки. І це не може не тішити», – каже архітектор.

Що хочуть будувати на Сихові

За останній час у місті погодили забудову на вулиці Морозній. Тут зведуть житловий комплекс на 80 квартир із приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом. У межах вул. Пасічної та Зеленої дозволили збудувати каплицю і молодіжний центр із недільною школою на 80 учнів при парафії Святого Василія Великого УГКЦ в Сихівському районі.

Біля Сихівського мосту планують звести торговельно-офісно-готельний комплекс і створити 200-300 робочих місць. Наразі на цій території розташовані склади й виробничі приміщення. Замість ресторану турецької кухні «Султан Палац», що поблизу Сихівського мосту, хочуть збудувати житлову багатоповерхівку. 

У промисловій частині вулиці Навроцького, неподалік залізничної колії, воліють створити багатофункціональні офіси з підземним паркінгом на 10, вісім та п’ять поверхів. Недалеко, на вул. Навроцького, 33 – багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом. А на ділянці неподалік, на вул. Раковського, 24а – житловий комплекс із дитсадком та підземною автостоянкою. 

Містобудівна рада розглядатиме й будівництво торгового центру із вбудованим закладом громадського харчування, підземною автостоянкою на вул. Пирогівка, 1-б біля Винниківського лісопарку.

Що стосується спортивних і культурних закладів, то на Сихові планували побудувати багатофункціональний Палац спорту за 750 мільйонів гривень, однак це була величезна сума як для міського, так і для державного бюджету. Народна депутатка від Сихова Наталя Піпа пропонувала переглянути цей проєкт, зробити його скромнішим.

На Сихові може з’явитися багатофункціональний комплекс для спортивно-культурних заходів хіба що на ринку «Шувар». На думку Юрія Столярова, «Шувар» має амбітні плани розвитку такого комплексу. Зараз там уже працюють спортивні зали, бадмінтонні корти. 

«Це приклад раціонального використання площі та інфраструктури, бо ринок має величезну кількість автостоянок, які після 15:00-16:00 уже пусті. І якщо ми запропонуємо зробити на «Шуварі» концертний зал або спортивний комплекс, де можна проводити вечірні змагання або концерти, де нема проблем з паркуванням, то Сихів матиме не просто ринок, а багатофункціональний комплекс для спортивно-культурних заходів», – пояснює він.

Загалом Сихів може стати майданчиком для втілення нових архітектурних ідей, які озвучили цього року іноземні архітектори під час урбаністичного форуму, який уперше відбувся у Львові. 

Для прикладу, колишній головний архітектор Вільнюса Міндаугас Пакалніс наголосив, що мешканцям потрібні прості речі: доступність усього потрібного в метрах, громадський транспорт, хороша інфраструктура, зокрема для пересування велосипедами, хороші заклади культури і навчальні заклади, щоб давати добру освіту дітям, гарний громадський простір, дозвілля, доступне житло і чисте повітря. 

У Сихова є можливості працювати в цих напрямках. Біля шкіл і садочків чимало невпорядкованих площ, які можна облаштувати, зробити там майданчики для мікрорайону, пожвавити життя на вулицях, а також закласти комфортні архітектурні рішення під час нових будівництв.

Щоправда, місто досі залишається доволі обмеженим у вимогах до забудовників. Форми містобудівних умов та обмежень затверджені Кабміном, до них заборонено додавати будь-які пункти, каже Юрій Столяров.

«Звісно, це неправильно, бо якщо місто вирішує збільшити кількість зелених зон, щоб у кожній новобудові був певний відсоток озеленення, законодавство не дозволяє додавати локальні вимоги. У державних будівельних нормах прописана певна кількість метрів квадратних озеленення на одного мешканця, але її, чесно кажучи, не дотримуються, бо сюди входять і дитячі майданчики, і доріжки, а це не озеленені простори, а замощені, й ніде не регламентується кількість зелені – трави, дерев, кущів. Адже ми бачимо, що коли є сильні дощі, то все плаває», – обурюється архітектор.

І згадує Берлін, у якому діє положення, згідно з яким кожен забудовник зобов'язаний на своїй ділянці затримувати до половини дощових стоків, а не скидати їх у дощову каналізацію. Відповідно забудовники створюють більшу кількість газонів, передбачають стоянку не з бруківки, а з решітки, щоби між нею росла трава і туди стікала вода, або ж сіють траву на даху. Також Варшава, для прикладу, розбирає плитку, по якій не ходять люди, відновлює газони і площини, що затримують дощівку. 

Якщо говорити про нові будови, то архітектор і активіст Олександр Шутюк висловлює побажання, щоби місто перестало будувати житлові будинки на 12-16-20 поверхів і перейшло на квартальну забудову 5-8 поверхів максимум із регулярною мережею вулиць та закритими внутрішніми подвір’ями, як це є в багатьох європейських містах.

А чи мобільний Сихів?

Архітектор Олександр Шутюк вважає, що місту варто і далі розвивати електротранспорт, робити мережу більш розгалуженою та зв’язаною, організовувати зручні пересадкові вузли і, звісно, ще більше розвивати безпечну велоінфраструктуру на Сихові. 

Львівський активіст, голова Львівської асоціації велосипедистів Матвій Шкотняр каже, що проблемною залишається ділянка від з’їзду із Сихівського мосту, бо вона має дуже велику пропускну здатність, а весь потік транспорту впирається у відносно вузьке місце біля верхнього «Шувару». Також невирішена доля кінцевої зупинки тролейбуса на Хуторівці, яка досі на периферії, під мостом, і від неї доводиться добиратися до верхнього “Шувару” імпровізованими стежками. Проблема в тому, що на подовження цього тролейбусного маршруту до вул. Вернадського потрібно щонайменше 10 млн грн.

Що стосується велосипедного руху, то Матвій Шкотняр каже, що варто зробити велодоріжки на Зубрівській, Кавалерідзе і Коломийській. Та й основні магістралі досі повністю не обладнані велоінфраструктурою. 

«Проєкт щодо Сихівської  існує вже багато років і досі повністю не завершений, а на Червоної Калини маємо лише декілька фрагментарних ділянок, котрі глобально не впливають ні на що. На частині проспекту є дублери, по яких можна їхати, але це лише частина. Також на трьох основних в'їздах спостерігається прилягання велоінфраструктури з інших ділянок, проте більш-менш з'єднаною її можна вважати лише з боку Зеленої. Від Хуторівки маємо цілковиту відсутність велосмуг, а проєкт ОДР щодо Сихівському мосту, котрий мав би серйозно покращити рівень безпеки руху велосипедистів, уже рік у підвішеному стані», – каже активіст.

Також хотілося б зручнішого пішого простору, піднятих переходів, більше понижень, додає Матвій Шкотняр. У Сихівській районній адміністрації запевняють, що працюють із пониженнями і перевіряють адмінбудівлі на доступ маломобільних груп населення.

«Минулого тижня якраз була сформована група, до якої долучилися мешканці з порушенням зору та на візках. Ми обходили разом Центр Довженка, ЦНАП, поліклініку, звертали увагу, де вже зроблені певні речі, а де ще треба працювати. Загалом роботу не зупиняли, бо з пониженнями працюємо не перший рік. Там, де робимо поточний ремонт, враховуємо ці речі, а де капітальний – це все проєктується», – каже Андрій Зозуля.

Новий поштовх для розвитку району дала б міська електричка, про яку неодноразово писало Тvoemisto.tv, а також подовження просп. Вернадського до Стрийського автовокзалу для виїзду з міста і, відповідно, подовження трамвайної лінії із Сихова до вул. Княгині Ольги. Також міський голова Львова Андрій Садовий, який завжди робив акцент на виборців найбільшого району Львова, не раз заявляв про мрію запустити сихівський трамвай на вул. Мазепи, зокрема до лікарні швидкої допомоги, яка тепер входить у Перше медичне об'єднання Львова. 

Якщо говорити про концепцію «міста 15-ти хвилин», при якій більшість повсякденних потреб і послуг можна отримати, пройшовши 15 хвилин пішки по районі, то, на думку архітектора Олександра Шутюка, Сихів має такий розмір, що за 15 хвилин його не обійдеш, тому таких центрів має бути принаймні декілька.

«Власне концепція міста 15 хвилин якраз і полягає у тому, що не має бути якогось одного центру, а функції мають бути більш рівномірно розподілені у різних суб-центрах».

Одним із таких суб-центрів, зокрема, може стати після реконструкції Центр Довженка, якщо вона не залишиться і надалі просто ще однією мрією сихівчан.

Тvoemisto.tv більше тижня очікувало на коментар головного архітектора Львова Антона Коломєйцева щодо забудови та розвитку Сихівського району, але так його і не отримало.

Христина Гоголь

Фото Івана Станіславського/Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.